ГОЛОДОМОР 1932–1933 років.

Підготував: Микилюк Максим. ГОЛОДОМОР 1932–1933 ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

ГЕНОЦИД означає будь – яке з наступних діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку - небудь національну, етнічну, расову групу як таку. ВИНИЩУВАННЯ включає умисне створення умов життя зокрема позбавлення доступу до продуктів харчування і ліків, розрахованих на те, аби знищити частину населення…

Голодомо́р 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом уряду СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і знищення частини українських селян.

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян призвела до вбивства їх голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив опору українців проти комуністичної влади та забезпечення контролю з боку держави за всіма верствами населення.

ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІРежим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх продовольчих запасів у селян. Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість повністю розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням волі не менше як на 10 років. До постанови додається інструкція про її застосування, в народі отримує назву “Закон про пять колосків”.

За даними істориків у 1932 – 1933 роках в Україні жертвами голоду, що був наслідком адміністративних заходів радянської влади, стали від 7 до 10 мільйонів чоловік. Це означає, що в ті трагічні роки Україна недорахувалася від 10 до 25 відсотків свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч на день, по тисячі на годину, по 17 людей щохвилини... Наслідки 1930 х років, на думку експертів, країна відчуває донині. Як стверджують фахівці, якби Україна не пережила Голодомору, її населення сьогодні було б удвічі більше – близько 100 млн.чоловік.

Згадуймо! В Україні в 1932 -1933 роках вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, 25 000 – щодня. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав 14 мільйонів людей. Хай палає свіча, хай палає,Поєднає нас вона в цей час,хай сьогодні спогади лунають