Голодомор мовою документів,свідчень,чисел

Виконала: Учениця 10-АМельник Ксенія. Вчитель: Возний І. ВМіністерство науки і освіти в УкраїніХарківська Спеціалізована школа|-|||ступенів №155 Харківської Міської Ради. Харківської областіПрактична робота з історії України на тему: «Голодомор мовою документів,свідчень,чисел»Харків 2021

Голодомор, пережитий Україною в 1932—1933 роках, навіки закарбувався в пам’яті української нації. Важливими свідченнями про ту трагедію є архівні документи, які висвітлюють роль радянської влади в злочині проти українського народу, розкривають жахливі реалії життя в умовах страшного, штучно створеного голодомору. Вступ:

Причини та механізми;Наслідки Голодомору;Заходи;Пік голоду: Документальні свідчення про Голодомор; Висновок;Джерела. Зміст:

Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські історики. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. наслідок руйнування системи сільського господарства і сіл, спричинене примусовою колективізацією. Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна.причини та механізми:

За даними істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. В Україні сталося понад 4 тис. масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн. чоловік. З колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель. Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією. Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зробленою заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючих виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких  товарів. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Реальні цифри загиблих замовчувалися, що підтверджується наданим владою розпорядженням не реєструвати смерть дітей у віці до одного року. Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору. У зв'язку з цим, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не було зафіксовано. Наслідки Голодомору:

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим. Тобто Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу. Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.

Психологічними наслідками Голодомору стали почуття вини та сорому. Люди відчували провину за те, що не змогли врятувати рідних, сором за аморальні вчинки, які чинилися задля виживання.Із послабленням комуністичного контролю над суспільним життям у другій половині 1980-х років відновлюється пам'ять про Голодомор. З 1993 року в Україні на державному рівні відбувається вшанування безневинних жертв Голодомору. У листопаді 2008-го в Києві було споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Загалом в Україні встановлено понад 7.100 меморіалів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених жертвам Голодомору. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом. У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.

18 листопада 1932 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У про заходи щодо посилення хлібозаготівель, згідно якої, як окремі господарства за невиконання планів хлібозаготівель каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м'яса. Через два дні вийшло рішення Раднаркому УРСР, згідно якого натуральні штрафи дозволялося застосовувати також щодо колгоспів. Згодом перелік компенсаційних харчів розширено картоплею і салом, наприкінці року — продуктами тривалого зберігання. Під вилучення підпали всі колгоспи УРСР за виключенням півтори тисячі. Таким чином, практично по всій Україні каральні органи конфісковували все продовольство. Заходи:

1 грудня Раднарком УРСР заборонив торгувати картоплею у районах, які не виконують зобов'язань по контрактації і перевірці наявних фондів картоплі у колгоспах. До цього переліку потрапили 12 районів Чернігівської, 4 — Київської і 4 — Харківської областей. 3 грудня у ряді районів заборонено торгувати м'ясом і тваринами. З 6 грудня ці райони, а також окремі села, почали заноситися на «чорні дошки». Згодом вони абсолютно ізолювалися від зовнішнього світу. Крім блокади внутрішніх адміністративних одиниць, наприкінці 1932 — на початку 1933 року було запроваджено блокаду самої Української РСР. Намагаючись врятуватися, тисячі селян ішли до міста, де весною скасували хлібні картки і можна було купити хліб. Однак сільським жителям хліб продавати заборонилося. Селянам не дозволялося також найматися самостійно на роботу на промислові підприємства, переходити або переїжджати в Росію. На кордоні з нею, як і з Румунією і Польщею, стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України.

Так звана «харчова» блокада України була організована силами внутрішніх військ і міліції. Було заборонено виїзд селян з УРСР. Незважаючи на те, що й шляхи, які вели до міста, були блоковані, тисячі сільських жителів пробивалися туди, але не знаходили порятунку і вмирали на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві кожного ранку збирали і вивозили до братських могил померлих від голоду селян. Прагнучи врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. Загалом же, за різними підрахунками, від голодомору 1932— 1933 pp. В Україні загинуло від 3 до 9 млн. чол. Особливо болісно лихо відбилося на дітях: у багатьох сіл після голоду закривалися школи — їх більше нікому було відвідувати. Цим самим підривалася етнічна основа становлення української нації — село, знищувався той прошарок, від якого залежали процвітання суспільства, здатність його до розвитку

Після запровадження всіх цих заходів і обмежень, вже на початок 1933 року більшість селян України залишилися без їжі. Згідно свідчень Федора Коваленка з села Лютенька Гадяцького району тодішньої Полтавської області, які зафіксовані в тритомнику свідчень, виданих у 1990 році Комісією з українського голоду 1932-1933 років в Конгресі США: «В листопаді і грудні 1932 року забрали все зерно, картоплю, все забрали, включно квасолю і все, що було на горищі. Які дрібні були сушені груші, яблука, вишні - все забрали» Дмитро Корнієнко з села Понорниця в Чернігівській області згадував, що батько й мати після розкуркулення сиділи в тюрмі. Дітей, які жили самі, підгодовувала бабуся. В день обшуку вона принесла півстакана пшона, але зварити не встигла. Прийшла бригада з п'яти чоловік з різними за розмірами торбами. Один тримав торбу спеціально для пшона, туди півстакана й висипали. Пік голодомору:

Більшість померлих не хоронили — просто не було кому. Трупи звозили в братські могили, куди часто потрапляли й живі люди. Доволі поширеним був канібалізм. За словами Надії Рогозянської, якій у 33-му було 6 років, «Жили всі закрито, мати на засов хвірку закривала і кричала, щоб ми не виходили за цю хвіртку, бо на вулиці, що поряд їли дітей. Ну, це страшне. А скількох хоронили таких, що ще рухалися. Чому? А щоб не заїжджати. Сьогодні він ще рухається трохи, а завтра знову заїжджати. Не було ні коней, ні підвод, ні тих, хто б їх возив. Тож тих, хто ще живий був валили на той віз і кидали в могилу ». Навесні 1933 року селян привчали працювати в громадському господарстві шляхом організації харчувальних пунктів на польових станах. Для цього держава виділила частину раніше відібраного зерна. З метою налагодження життя у враженому голодомором селі були організовані надзвичайні органи компартійної диктатури - політвідділи МТС і радгоспів. З врожаєм 1933 року тиск на селян значно послабився. Варто зазначити, що обсяги конфіскованого органами ДПУ та міліції зерна були мізерними. Тобто зерно, виявлене при обшуках, які супроводжувалися конфіскацією всього незернового продовольства, становило зовсім маленьку частку в усьому обсязі заготівель. Люди ж, позбавлені будь-якого продовольства пухнули і помирали від голоду

У документах чітко простежується система злочинної діяльності союзного керівництва в справі хлібозаготівель, примусового вилучення зерна, застосування репресивних заходів до селянства, занесення сіл на так звані «чорні дошки» з подальшою продовольчою блокадою, оточенням військовими загонами та міліцією, забороною виїзду селян. Документи розкривають драматичну картину штучного голоду, що призвів до мільйонів смертей. Документальні свідчення про Голодомор:

Телеграма Закавказького крайового комітету ВКП(б) до Центрального комітету КП(б)У від 27 жовтня 1932 року розкриває політику центру щодо України. Зокрема, перший секретар Закавказького крайкому партії Л. Берія, прагнучи покращити складну продовольчу ситуацію на Закавказзі, посилається на рішення Ради Народних Комісарів СРСР і вимагає прискорити відвантаження 23 тис. тонн хліба з України, на теренах якої на той час уже лютував голод. Телеграма генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора до обласних партійних комітетів від 6 листопада 1932 року про постанову ЦК КП(б)У щодо скорочення завезення товарів першої необхідності (крім сірників, солі і гасу) до районів, які виконали план хлібозаготівель менше як на 30%. До телеграми додавались списки цих районів: у Дніпропетровській області — 8, у Харківській — 8, у Одеській — 7, у Київській — 3, у Чернігівській — 2, у Донецькій — 2. Виконання згаданої постанови різко обмежувало постачання районів, і як наслідок, призводило до зубожіння, голодування і смертності населення.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У про вивезення з України пшениці та пшеничного борошна в інші регіони СРСР, прийнята 18 листопада 1932 року за участю голови Раднаркому СРСР В. Молотова. Вона зобов’язувала Заготзерно та Союзборошно «відвантажити зверх експортного завдання, що є, не пізніше 8-го грудня 99 тис. тон пшениці, в т. ч.: Москві — 50 тис. тон, Іванову — 15 тис. тон, Закавказзю — 20 тис. тон, Горький — 10 тис. тон, Криму — 4 тис. тон, і 23 тис. тон пшеничного борошна, в т. ч.: Ленінграду — 14 тис. тон, Закавказзю — 5 тис. тон, Москві — 1,5 тис. тон, Білорусі — 2 тис. тон, і Західній — 0,5 тис. тон. В рахунок зазначеного завдання зобов’язати Заготзерно до 25 листопада відвантажити всю фактичну наявність за станом на 20 число на залізничних пунктах комерційної і непфондівської пшениці». Таке рішення було прийнято в умовах тотального голодування і зростання смертності українського населення. Постанова Раднаркому УСРР та ЦК КП(б)У від 6 грудня 1932 року «Про занесення на «чорну дошку» сіл, злісно саботуючих хлібозаготівлю» посилила продовольчу кризу, призвела до голодування і зростання смертності населення.«Ввиду особо позорного провала хлебозаготовок в отдельных районах Украины, СНК и ЦК ставят перед облисполкомами и обкомами, райисполкомами и райпарткомами задачу сломить саботаж хлебозаготовок, организованный кулацкими и контрреволюционными элементами, уничтожить сопротивление части сельских коммунистов, ставших фактическими проводниками саботажа, и ликвидировать несовместимую со званием члена партии пассивность и примиренчество к саботажникам, обеспечить быстрое нарастание темпов, полное и безусловное выполнение плана хлебозаготовок.

«За явный срыв плана хлебозаготовок и злостный саботаж, организованный кулаками и контрреволюционными элементами, занести на черную доску следующие села:с. Вербовка;2. с. Гавриловка;3. с. Лютеньки;4. с. Каменные Потоки;5. с. Святотроицкое; 6. с. Пески. В отношении этих сел провести следующие мероприятия:1. Немедленное прекращение подвоза товаров, полное прекращение кооперативной и государственной торговли на месте и вывоз из соответствующих кооперативных и государственных лавок всех наличных товаров.2. Полное запрещение колхозной торговли как для колхозов, так и единоличников.3. Прекращение всякого рода кредитования, проведение досрочного взыскания кредитов и других финансовых обязательств.4. Проверку и очистку органами РКИ кооперативных и государственных аппаратов от всякого рода чуждых и вражеских элементов.5. Проверку и очистку колхозов этих сел, с изъятием контрреволюционных элементов, организаторов срыва хлебозаготовок. СНК и ЦК обращаются ко всем честным, преданным советской власти колхозникам и трудящимся крестьянам-единоличникам организовать все свои силы для беспощадной борьбы с кулаками и их пособниками для преодоления кулацкого саботажа хлебозаготовок в своих селах, за честное добросовестное выполнение хлебозаготовительных обязательств перед советским государством, за укрепление колхозов».

Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР про хлібозаготівлі в Україні, на Північному Кавказі та в Західній області від 14 грудня 1932 року, яку підписали Й. Сталін і В. Молотов, визначала, що основною причиною невиконання хлібозаготівельних планів в Україні та на Північному Кавказі була діяльність у цих регіонах контр-революційних елементів, пов’язаних з українським буржуазно-націоналістичним рухом. Основна увага партійних, радянських і каральних органів спрямовувалася на «деукраїнізацію» України, заборону на Північному Кавказі, де українці становили майже 80% населення, використовувати українську мову в діловодстві радянських і кооперативних органів, у закладах освіти та засобах масової інформації. Водночас щодо українських селян, і навіть українців, які проживали на Північному Кавказі, переважно вимагалося застосовувати широкий спектр репресій: виселення, вилучення продуктів і майна, ув’язнення в концтабори, розстріл. Ця постанова фактично поклала початок застосуванню жорстоких методів впливу на мільйонне селянство, тотальному переслідуванню і знищенню українського етносу як в Україні, так і поза її межами. Довідка таємно-політичного відділу Державного політичного управління УСРР від 10 червня 1933 року містила жахливі факти Голодомору — дані про випадки трупоїдства і людоїдства в Харківській області.«Всего поражено продзатруднениями — 61 район области с общим количеством населенных пунктов — 607. Выявлено за период с 1 по 10 июня случаев трупоедства и людоедства — 33 по 21-му району области. Всего зарегистрировано по области случаев трупоедства и людоедства, включая и последнюю десятидневку — 245 по 41-му району».

Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження,а наслідком свідомо цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голоду,тобто геноцидом. Голодом став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. Його вважають найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу. Щорічно в Дні пам’яті жертв Голодомору в Україні відбувається всеукраїнська акція «Запали свічку» та Поминальні панахиди. Висновок:

http://www.golos.com.ua/article/310050https://germany.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/golodomor-v-ukrayini-1932-1933-rokiv/golodomor-prichini-ta-naslidkihttps://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_(1932—1933)https://holodomormuseum.org.ua/ru/ystoryia-holodomora/Джерела:

Дякую за увагу!