Гори Карпати. Рослинний і тваринний світ

Карпа́ти — гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Виділяють Західні Карпати, Східні Карпати (частина яких — так звані Українські Карпати), Бескиди, Південні Карпати, Західні Румунські гори і Трансильванське плато. Переважаючі висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2 655 м (гора Ґерлаховскі штіт в Татрах), в Україні — гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Карпатські гори відносно молоді, — їм понад 25 мільйонів років.

Назва «Карпати» однокорінна з вірменським karpл (камінь),pat(стіна). Давнє польське слово «karpa» означає значні нерівності, підводні каміння, значні стовбури, або коріння. Від можливого дакійського значення — «гори», може походити назва народу — «карпи» — «ті хто живуть в горах», які населяли Карпати за часів Римської імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» - означало «камінь» або «купу каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова Карпатос між Кіпром і Родосом.

Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах Карпат супроводжувався активним накопиченням в її межах осадових товщ. Формування їх проходило за рахунок руйнування гірських споруд південно-західної частини Російської платформи, Келецько-Сандомирського кряжу, Пракарпат. Утворення Карпатських гір

Протягом кайнозойської ери сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну, його контури і морфологію морського дна. В той період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. Серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони весь час піддавались ерозії, однак горотворні процеси були активнішими. Тому вкінці палеогенового періоду вже чітко сформувались два гірських пасма, які відповідають теперішнім Зовнішнім Карпатам. На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території Передкарпаття, далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крила Російської платформи та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат. У процесі горотворення гірські ріки руйнували слабостійкі осадові відклади і безперервно переносили в улоговини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило. У замкнених уголовинах відбувалося інтенсивне випаровування вологи, що призвело до випадання солей. Тому на Прикарпатті видобували сіль.

Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного — південно-східного простягання, розділених насувами: Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні Карпати, Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин. У Внутрішніх Карпатах на території України виділяють Мармароський кристалічний масив і зону Підгаля. Відповідно до простягання основних структурних елементів Карпат, виділяють зони зі специфічним набором корисних копалин.

1.Зовнішні Західні Карпати 2. Внутрішні Західні Карпати 3. Зовнішні Східні Карпати 4. Внутрішні Східні Карпати 5. Трансильванські Альпи (Південні Карпати) 6. Західні Румунські Карпати 7. Трансильванське плато 8. Сербські Карпати

У Передкарпатському прогині — самородна сірка, газ, нафта, кам`яна і калійна солі. В Закарпатському прогині — кам`яна сіль, газ, буре вугілля, цеоліти. З неогеновим вулканізмом пов'язані ртутні, жильні золото-поліметалічні родовища. У фронтальній частині Зовнішні Карпати відомі родовищами нафти, в Мармароському масиві — родовища доломіту, вапняків, мармурів. З давніх давен у межах Передкарпаття видобували нафту, яку раніше називали «ропа». Використовували її лише для змащування возів та дахівок з гонти. Згодом з ропи почали вилучати гас, який застосовували для освітлення. Найбільш древні гірські породи, знайдені в Карпатах, виникли біля 1,2 мільярда років тому.

У Карпатах розвинені мінеральні води, на південно-західних схилах Карпат і в Закарпатті — вуглекислі (родовища Свалява, Поляна-Квасова). У зоні з’єднання Передкарпатського прогину з Східно-Європейською платформою розташовані родовища азотних сульфатних вод. У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину розвинені розсоли хлоридного складу (Моршин) — особливий, рідкісний тип слабомінералізованих вод з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавець). У Закарпатському прогині поширені термальні і субтермальні води підвищеної мінералізації, які використовуються з лікувальною і теплоенергетичною метою.

У Карпатах бере початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Бистриці Надвірнянська і Солотвинська. Течія їхня стрімка, вони несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїй нижчій течії. Живлення річок мішане. Ґрунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. В Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, вище 1200-1400 м – бурі гірсько-лісові ґрунти, на висоті 1500-1600м – сіро-бурі, вище 1600м – гірсько-лучні. На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти.

Середні температури січня від -2 до -5°C (на вершинах нижче -10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—5 °C). Опадів від 600 до 2 000 мм на рік. На схилах до 1 600—1 800 м широколистніі хвойні ліси, вище субальпійські чагарники і луки. Є багато національних парків (Татранський, Ретезат та інші) та заповідників.

В долині ріки Прут в околицях села Ворохта було знайдено скам'яніле яйце орла бородача. Яйцю близько 15 мільйонів років. Мамонт - унікальний екземпляр викопної фауни, знайдений в околицях села Старуні Івано-Франківської області. У відкладах тортонського моря знайдено рештки шаблезубих тигрів і гіганськтих акул, які давно вимерли, останки дельфінів. На Закарпатті знайдено рештки гінкго дволопатевого, а на Прикарпатті – бамбуку. У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів дуба. Біля Косова знайдена велика кількість відбитків родини лаврових, а біля Мукачевого та Ільниці - родини пальмових. Річки Прикарпаття вимивають з алювіальних відкладів рештки дерев четвертинного періоду. Біля Жидачева було знайдено вимитий дуб р.Стрий, якому декілька тисячоліть. Із підняттям на кожні 100 м у Карпатах літо запізнюється на 8-10днів і на 5-6 днів закінчується раніше.

Закарпаття - край дивно багатої природи. В області налічується понад 2300 судинних рослині, що складає більше 60 відсотків флори Україні. Як і в інших гірських місцевостях, тут проявляється закон вертикального розподілу рослинності.

В низовини зустрічаються острівці колись широко поширених дібров з дуба звичайного. У передгір'ях росте дуб скельний і рідше - Далешампе і Бургундський. Під дубовими лісами зайнято всього 7,9 відсотка загальної площі лісів. Місцями зустрічаються невеликі ділянки граба. Більшість території низовини і передгір'я - це строкаті луки, культурні поля, сади і виноградники. Пологі схили Карпат зайняті переважно буком - близько 59 відсотків загальної площі лісів. Вище букових лісів, особливо в північно-східній частині області, простягається пояс темнохвойних лісів з ялини звичайної та ялиці білої - більше 32 відсотків загальної площі лісів.

Особливий інтерес в передгір'ї представляє Чорна гора біля міста Виноградова, де збереглися ковила, келерія, типчак та інші рідкісні рослини степової флори. Багатьом туристам на все життя запам'ятається Долина нарцисів в околицях міста Хуста. Нарцис вузьколистий зустрічається на Україну тільки в Закарпатті. Особливо живописна Долина нарцисів в кінці травня під час цвітіння.

Флора Закарпаття налічує близько 300 видів лікарських рослин, з яких майже 100 використовуються в науковій, а інші і в народній медицині. Серед них найбільш цінними є беладона, скополія, арніка гірська, конвалія, папороть чоловічої, морозник червонуватий, родіола рожева ... Населені пункти області потопають в зелені. Серед декоративних рослин, які прикрашають вулиці, сади і парки міст і сіл, налічується близько 400 видів екзота - з Південної Європи, Північної Америки, Середньої і Східної Азії. Добре акліматизувалися в Закарпатті самшит, туя, дугласія, софора японська, оцтове дерево, горіх чорний, айлант, лавровишня, вічнозелені барбариси, японські черешні (сакура) і яблуні. Одне з найпоширеніших декоративних дерев - пірамідальна тополя.

Цікавий і різноманітний тваринний світ області. На гірських стежках мандрівник може зустріти струнку європейську козулю, спритну карпатську білку, велетня беркута або яскраву саламандру.

Серед 80 видів ссавців найбільшу цінність представляють олень, косуля, кабан, бурий ведмідь, лісова і кам'яна куниця, норка, річкова видра, горностай та інші. Всюди поширені лисиця, заєць, рись, темний тхір, борсук, ласка, акліматизована єнотовидний собака.

Численні і різноманітні летючі миші, гризуни. Трапляються також хом'яки, ховрахи, ондатри, соні. Багато комахоїдних: їжак, кріт, бурозубки. В закарпатських лісах і перелісках, на полях, в населених пунктах і водоймах мешкає близько 200 видів птахів. Заболочені місця і водойми населяють лиски, чайки, кулики, вальдшнепи, крижні, чирки, білі лелеки. Чорний лелека гніздиться в гірськи Багато хижих птахів - соколів, орлів, яструбів, сов. З інших птахів тут водяться дятли, зозулі, одуди, дрозди, славки, синиці, куріпки сірі, фазани, глухарі, тетерева, рябчики, перепела.

З плазунів і земноводних зустрічаються ескулапова змія, мідянка, водяний і звичайним вужі, гадюка звичайна. Поширені і ящірки, а також болотна черепаха. Численні: саламандра, тритони, жаби. З риб найбільш цікаві форель, харіус, дунайський лосось. З осетрових рідко трапляється стерлядь, а з тріскових - минь. Більшість інших риб належить до сімейств коропових, окуневих, сомових. З плазунів і земноводних зустрічаються ескулапова змія, мідянка, водяний і звичайним вужі, гадюка звичайна. Поширені і ящірки, а також болотна черепаха. Численні: саламандра, тритони, жаби.

Рідкісні, зникаючі та ендемічні види тварин карпатської фауни суворо охороняються. Більшість занесені до Червоної книги. Це означає, що їх не можна турбувати, чіпати, збирати, колекціонувати, утримувати в неволі, знищувати. З жуків - це вусань альпійський. З метеликів-парносіус і бражник "мертва голова". Серед земноводних - карпатський і альпійський тритони. З плазунів підлягає охороні неотруйна ескулапова змія. Серед охоронюваних птахів - середньоєвропейський пугач, європейським мохноногий сич, змієїд, степовий opeл і чорний гриф. Охороняються також чорний лелека. В останні роки багато зроблено для охорони та збільшення кількості тварин, занесених до Червоної книги. Створені спеціальні заказники «Стужиця», «Соколині скелі», «Синевірський», «Кедрин», «Горгани», «Чортів», в яких тварини зустрічаються відносно часто і мають всі умови для проживання.

Дякую, за увагу!!!