"Горіхова скринька" конспект

 

Комунальний заклад

«Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №176 комбінованого типу»

Криворізької міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Українські народні ігри для дітей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вихователь спеціальної групи

для дітей з затримкою психічного розвитку:

Климчук Алла Василівна

 

 

                                                               Вихователь: Климчук Алла Василівна

Мета: заохочувати дітей до українських народних ігор; вчити розуміти і поважати споконвічні традиції, звичаї, свята та обряди українського народу; розвивати рухову активність дітей, національні риси особистості через багатство українських народних ігор. На прикладі українського фольклору показати, що піклування про здоров'я дітей завжди посідало чільне місце в житті українців.

 Виховувати бажання грати в народні ігри, позитивне ставлення до своєї національної культури. Викликати емоційний відгук на результат своєї діяльності.

«Як дитина бігає та грається,

 так їй здоров’я усміхається»

 — саме так каже народне прислів’я.

Педагоги і батьки знають, що чим

 більше дитина рухається, перебуває

 на свіжому повітрі, тим здоровішою

 вона росте і краще розвивається.

Народна рухлива гра — невичерпна

виховна скриня для патріотичного

виховання маленьких українців.

 Саме в народній грі відображаються

темперамент, характер, почуття,

 побут, звичаї  українців.

Кожна гра, кожна забава має свої специфічні функції та розвиває фізичні й моральні якості.

Спочатку гри вихователь (або дитина) за допомогою лічилки обирає  ведучого.

                                        Народні   лічилки

Сітка, вітка

дуб, дубки —

поставали козаки,

Шабельками брязь —

вийди, князь.

•  

Котилася торба

З великого горба.

А в тій торбі

Хліб-паляниця.

Кому доведеться,

Той буде жмуриться.

•  

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Дзень, брязь — вийшов князь!

•  

Федір, Сидір і Каленик

Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

По варенику їдять.

В нас вареників немає,

Хто жмуритись починає?

•  

Тікав заєць через міст.

Довгі вуха, куций хвіст,

А ти далі не тікай,

рахувати починай:

раз, два,три — вийди ти!

•  

Один, два —

Розбігайтесь, дітвора!

Три, чотири, п’ять —

Я вже йду шукать.

Хто не заховався,

Той зразу упіймався.

Більш не буду рахувать —

Один, два, три, чотири, п’ять.

 

 

Гра «Козацькі розваги»

Мета: виховувати  повагу до козаків(військових, які захищають свою Батьківщину); патріотичні почуття на основі знайомства дитини з побутом і традиціями козаків, їхньою відданістю Україні, українському народу; сприяти фізичному розвиткові дошкільнят.

 

Гру можна організувати у спортивній (музичній) залі або спортивному майданчику. Дітям належить пройти через кілька перепон, які можна створити (враховуючи рельєф майданчика закладу) з підручних засобів: обручів, кубиків, м’ячів, канату, гімнастичних лав тощо.

Діти діляться на дві команди. Після того, як усі учасники здолають перешкоди, визначається переможець.

.

Гра   «ПІЖМУРКИ»

Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними

рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати орієнтацію

в просторі, швидку реакцію, доброзичливі взаємини.

Хід гри : (Діти вибирають лічилкою ведучого)

Тікав заєць через міст.

Довгі вуха, куций хвіст,

А ти далі не тікай,

рахувати починай:

раз, два,три — вийди ти!

Ведучий повертається обличчям до дерева (стіни),

 заплющує очі руками та промовляє віршик, інші діти

 в цей час ховаються.

Один, два —

Розбігайтесь, дітвора!

Три, чотири, п’ять —

Я вже йду шукать.

Хто не заховався,

Той зразу упіймався.

Більш не буду рахувать —

Один, два, три, чотири, п’ять.

Ведучий починає шукати дітей. Знайшовши когось, ведучий називає його на ім’я і стукає по умовному місці (дерево, стіна, якийсь предмет тощо). Дитина може і себе «застукати» на цьому умовному місці, якщо прибіжить раніше за ведучого. Перший, кого знайшли, стає вед учим.

 

 

 

 

Гра «ЗОЗУЛЯ»

Мета: виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; розвивати природний слух, орієнтацію у просторі; виховувати чесність, приязні стосунки.

Хід гри:

Дитина сидить на стільчику (високому кубику)

 спиною до інших дітей, вона — «зозуля».

Діти на слова вихователя «По гайочку

погуляємо, зозулю пошукаємо» розходяться

 по всьому приміщенні. Дитина-«зозуля» кує:

 «Ку-ку, ку-ку!». Діти зупиняються. За сигналом

 вихователя одне з дітей кує: «Ку-ку, ку-ку!».

 «Зозуля» знову повторює: «Ку-ку, ку-ку!»

Та сама дитина відповідає зозулі: «Ку-ку, ку-ку!».

«Зозуля» повертається і відгадує. Якщо відгадає, ця дитина стає «зозулею».

Гра повторюється.

Примітка. Вихователь перед початком гри пояснює дітям, що підказувати не можна, що це нечесно. Вихователь також стежить, щоб діти ходили в різних напрямках і заповнювали весь простір зали.

 

Гра «ВІДГАДАЙ, ЩО МИ РОБИМО»

Мета: активізувати знання дітей про види роботи дорослих, професії; розвивати уяву, рухову активність, образне мислення; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; дружні взаємини, позитивне ставлення до народних ігор.

Хід гри:

За допомогою лічилки або за бажанням діти діляться на дві команди. Одна команда домовляється про те, яку роботу чи професію вони будуть показувати рухами, не вимовляючи жодного звука.

Завдання другої команди — назвати, що показують їм друзі. Потім команди міняються ролями.

Примітка. Гра проводиться, поки дітям цікаво. Вихователь може корегувати рухи дітей відповідно до обраної професії.

 

Гра «ОТАМАНЕ»

Мета: вправляти дітей у швидкому бігу; продовжувати знайомити з устроєм козацького війська; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, сміливість, інтерес до народних ігор.

Хід гри:

Гру бажано проводити на м’якому ґрунті, піску, траві. У неї грають переважно хлопчики, але й сміливі дівчата грають у цю гру з задоволенням.

Діти діляться на 2 рівні команди — коші. Якщо одна дитина зайва, то вона може приєднатися до тієї команди, де більше дівчаток. Кожний кіш обирає собі отамана. Коші стають один навпроти одного на відстані та беруть одне одного за руки. Відстань може варіюватися, але не більше ніж 3 м, щоб не було великого розгону руху.

Отамани починають діалог:

— Отамане, отамане, чи буде війна?

— Ні!

— А чому?

— Війська замало!

— Так відбий!

Після цих слів отаман, якому запропонували відбити військо, обирає якогось козака. Обраний біжить до протилежного коша та намагається розбити зчеплені руки дітей. Якщо йому це вдалося, він обирає одного із дітей, руки яких розчепив, і забирає до свого коша. Якщо руки розчепити не вдалося, то дитина залишається в цьому коші. Діалог повторюється, тільки тепер його починає другий отаман.

Гра закінчується, коли в одному з кошів залишається лише отаман.

Примітка. Під час цієї гри діти повинні дотримуватися певних правил.

1. Діти в кошах повинні стояти на певній відстані одне від одного, щоб було де пробігати гравцеві другої команди.

2. Одну й ту саму дитину не можна двічі підряд посилати до другого коша.

3. Якщо дитина лишається в іншому коші, вона повинна грати чесно й не піддаватись гравцям зі своєї попередньої команди.

 

Гра «ЧАКЛУН»

Мета: вправляти дітей у спритності, у швидкості бігу; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; чесність, інтерес до народних ігор.

Хід гри: За допомогою лічилки обирають «чаклуна».

За горами, за лісами

cтоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три —

а чаклуном будеш ти!

Чаклун наздоганяє дітей. Кого наздожене й торкнеться, той

«зачаклований». «Зачаклований» завмирає на місці. Інші діти намагаються доторкнутися до нього — «розчаклувати», а чаклун пильнуєйого та намагається «зачаклувати» інших. Гра закінчується, якщо «зачаклована» більшість дітей або «чаклун» дуже стомився.

 

 

 

 

 

 

 

Гра «СКЛАДИ КВІТКУ ДО ВІНОЧКА»

Мета: сприяти фізичному розвитку дітей;

поглибити та закріпити знання дітей про український

 національний оберіг  —  віночок, про квіти,

з яких його плели; виховувати патріотичні почуття

на основі знайомства дитини з народними рухливими

 іграми, їхнім національним колоритом, інтерес

до народних ігор.

Обладнання: паперові серединки квітів певного кольору, по 6 пелюсток до кожної серединки того самого кольору.

Хід гри:

Серединки квітів розкладені по колу, а пелюстки розсипані довільно. Діти за сигналом піднімають пелюстки та розкладають навколо серединок відповідно до кольору.

 

Гра «Галя по садочку ходила...»

Посередині кімнати чи майданчика ставлять два стільчики спинками один до одного. На одному стільчику квітка. Це «садок». Діти стоять у колі, а одна дитина (Галя) з хусточкою в руках – біля квітки.

На слова:

Галя по садочку ходила,

Хусточку біленьку загубила,

Ходить по садочку, блукає,

Хусточку біленьку шукає, –

діти йдуть по колу вліво. Галя ходить

 усередині кола біля квітки і на слово «згубила»

залишає хустинку на стільчику, біля квітки,

 а сама переходить на інший бік, до сидіння

 стільчика, й удає, ніби шукає хустинку.

Потім сідає на стілець.

На слова:

Не журися, Галю-серденько,

Ми знайшли хустинку біленьку,

У садочку, біля малини,

Під зеленим листом тернини, –

діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена на роль вихователя, підходить до стільчика з квіткою, бере хустинку і промовляє:

Ти, Галю, хустину не шукай,

Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя, не оглядаючись, відгадає, кому з дітей належить цей голос, то з тим учасником вона міняється місцями. Гра продовжується.

 

 

       Народні  хороводні  ігри  зі  співом

Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами та звичаями українського народу.

Гра «МАК»

Мета: розвивати всі групи м’язів; закріплювати знання про послідовність сільськогосподарських робіт, способи вживання продуктів сільськогосподарської праці; виховувати патріотичні почуття на основі знайомства дитини з народними рухливими іграми, їхнім національним колоритом; працелюбність, інтерес до народних ігор.

Хід гри:

Діти стають у коло, одна дитина — посередині. Діти йдуть по

колу та примовляють:

Маки, маківочки,

Золотії голівочки!

Будемо мак оббивати,

Пиріжечки випікати.

Далі питають у дитини посеред кола:

— Чи поспів мак?

— Ще тільки орю! — відповідає дитина та імітує відповідні рухи.

Діти повторюють питання, а дитина по черзі дає наступні відповіді та імітує відповідні рухи:

— Ще тільки сію.

— Ще тільки заволочую.

— Ще тільки прополюю.

— Ще тільки поливаю.

Потім відповідає:

— Поспів!

Усі діти імітують такі дії: зривають голівки маку, вибивають, ліплять пиріжки та їдять. Гра повторюється за бажанням дітей.

 

Гра «А МИ ПРОСО СІЯЛИ, СІЯЛИ»

Дівчатка та хлопчики розділяються на дві однакові групи. Гравці з першої групи співають і наступають на супротивників, роблячи вперед кілька кроків і знову відходячи, гравці другої команди відповідають, виконуючи ті ж рухи. 

- А ми просо сіяли, сіяли,

Ой див, Ладо, сіяли, сіяли.

- А ми просо витопчем, витопчем,

Ой див, Ладо, витопчем, витопчем.

- Та як же вам витоптать, витоптать?

- А ми коні випустим, випустим.

- А ми коні злапаєм, злапаєм.

- Та чим же вам лапати, лапати?

- Ой шовковим неводом, неводом.

- А ми коні викупим, викупим.

- А за що вам викупить, викупить?

- А ми дамо сто срібних, сто срібних.

- Не візьмемо й тисячі, тисячі.

- А ми дамо дівчину, дівчину.

- А ми дівчину візьмемо, візьмемо.

           Гра «ПОДОЛЯНОЧКА»

На слова пісні:

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була подоляночка, –

діти йдуть по колу вправо, а «подоляночка» – вліво.

На слова:

Тут вона впала,

 До землі припала, –

діти зупиняються і піднімають з'єднані руки. «Подоля­ночка» вбігає в коло і присідає. Діти, йдучи по колу вліво, співають:

Ой встань, ой встань, подоляночко,

Ой встань, ой встань, молодесенька.

Тримаючись за руки, вони підходять до «подоляноч­ки» і відходять назад. На слова:

Умий своє личко, як ту скляночку,

Біжи до Дунаю,

Візьми ту, що скраю, –

«подоляночка» вмивається, біжить до якої-небудь дів­чинки в колі, бере її за обидві руки і кружляє разом із нею. Потім вони міняються ролями, і гра повторюється.

Гра «ОЙ  У  ПЕРЕПІЛОНЬКИ…»

Діти стоять у колі, злегка розставивши ноги і опустивши руки вздовж тулуба. Учасник гри у колі – «перепілонька».

На слова «Ой у перепілоньки та й голівка болить» усі діти разом з вихователем піднімають руки вгору і торкаються пальцями голови збоку, а при повторенні слів «Та голівка болить» опускають руки вздовж тулуба.

На приспів:

Тут була, тут перепілонька,

Тут була, тут сизокрилая, –

діти беруться за руки і йдуть по колу вліво, а «перепілонька» – вправо або робить крок на місці. На останні слова всі зупиняються.

На слова: Ой у перепілоньки та й колінця болять,

Та й колінця болять, – усі діти нахиляються вперед. На слово «колінця» вони долонями торкаються колін, а на слово «болять» – випрямляються. На приспів

 «Тут була...» діти беруться за руки і йдуть по колу вправо. На слово приспіву «сизокрилая» зупиняються. Вихователь продовжує:

«Ой у перепілоньки крильця не болять,

Крильця не болять...»

Усі діти піднімають руки в сторони і на слова «не болять...»

опускають їх униз. На слова «Пташки знялися й полетіли»

 всі діти біжать по колу.