Мета: визначати адміністративно-територіальний устрій Лівобережної Гетьманщини і Слобожанщини; характеризувати господарський розвиток і розвиток землеволодіння на цих землях; розповідати про підпорядкування Української Православної церкви Московському патріарху; продовжити формування навичок критичного мислення учнів; виховувати учнів у дусі поваги до історичної боротьби і здобутків українського народу.
Адміністративно – політичний устрій Гетьманщини. Гетьманщина поділялась на 10 полків: Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський. Полками керували полковники. Полки поділялися на сотні. Сотнями керували сотники. Столицею Гетьманщини були в різні часи міста: Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.
Гетьманщина не була політично самостійною. Вона мала автономію у внутрішніх справах. Очолював Гетьманщину гетьман, який у другій половині ХVІІ ст. обирався на вузькій Старшинській раді, потім це рішення схвалювалося на Генеральній військовій раді, а потім затверджувалось царем. Велику роль в управлінні державою відігравала Старшинська рада, до складу якої входили гетьман, генеральна старшина і полковники.
Адміністративно – політичний устрій Слобідської України. Територія Слобідської України поділялась на полки: Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький, Ізюмський. На чолі полків стояли полковники, які підпорядковувались бєлгородському воєводі. Посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини. Кожен полк отримував царську жалувану грамоту. Полковників обирали полки, потім це рішення погоджував воєвода і затверджувалося царем. Кількісний склад козацьких полків не був постійним.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Адміністративно – політичний устрій Гетьманщини. Адміністративно – політичний устрій Слобідської України. Гетьманщина поділялась на 10 полків: Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський. Полками керували полковники. Територія Слобідської України поділялась на полки: Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький, Ізюмський. На чолі полків стояли полковники, які підпорядковувались бєлгородському воєводі. Полки поділялися на сотні. Сотнями керували сотники. Посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Столицею Гетьманщини були в різні часи міста: Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. Кожен полк отримував царську жалувану грамоту. Гетьманщина не була політично самостійною. Вона мала автономію у внутрішніх справах. Полковників обирали полки, потім це рішення погоджував воєвода і затверджувалося царем. Очолював Гетьманщину гетьман, який у другій половині ХVІІ ст. обирався на вузькій Старшинській раді, потім це рішення схвалювалося на Генеральній військовій раді, а потім затверджувалось царем. Кількісний склад козацьких полків не був постійним.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Велику роль в управлінні державою відігравала Старшинська рада, до складу якої входили гетьман, генеральна старшина і полковники.
Підсумок уроку. Відбулися зміни у ролі деяких органів, обмежувалася влада гетьмана. У Лівобережній Гетьманщині та на Слобожанщині суспільство зберігало становий характер. Активно формувався панівний прошарок суспільства з козацької старшини, шляхти і вищого духівництва. Швидко зростало велике землеволодіння.