Готфрід Вільгельм Лейбніц

Готфрід Вільгельм Лейбніц. Автор: Шик Богдан(Gottfried Wilhelm von Leibniz)

Готфрид Вильгельм Лейбниц в гостях у королевы Пруссии Софи Шарлотты 1705р. Епіграф. Філософія складається, в основному, з того, щоб збивати пил, а потім скаржитися, що нічого не видно. Г. В. Лейбніц

Народився 1 липня 1646 року в сім'ї професора Лейпцігського університету Фрідріха Лейбніца. Німецький математик, фізик, юрист, історик і філософ. Син професора моралі Лейпцігського університету, сам закінчив Лейпцігський університет, де вивчав право і філософію; в Йенском університеті вивчав математику. У 1666 р отримав ступінь доктора права. У 1668 році вступив на службу юристом до майнцского курфюрстова; 1673 р відвідав Англію, де був обраний членом Королівського товариства. У 1676 році вступив на службу до ганноверского герцога. Він багато подорожував, об'їхав всю Німеччину, Італію та інші країни. Біографія

У своїх філософських роботах Лейбніц прагнув створити новий синтез античних, середньовічних і сучасних йому навчань. Свою концепцію він характеризував як перспективний центр, в якому примиряються різні філософські напрямки. Так, розвиток механістичного погляду відкинуло поняття мети, обмежуючись в поясненні світу тільки дією причин. Філософські погляди

Як і Декарт, Лейбніц говорив, що і світ в цілому, і всі окремі організми в ньому схожі на "величезний механізм". Але Лейбніц вбачає і у світу в цілому, і у кожного окремого організму певну кінцеву мету, намічену Богом. У боротьбі між раціоналізмом і сенсуализмом Лейбніц займає проміжну позицію: заперечуючи вроджені ідеї Декарта і теза Локка про те, що душа новонародженої дитини є "чиста дошка", Лейбніц стверджує наявність у людини вродженої здатності до сприйняття ряду найважливіших ідей: "Я", "тотожність", "буття" і т.п. Філософські погляди

У раціоналізмі 17 ст. знайшла своє продовження антична традиція поділу реальності на світ істинно сущого. Цю ж лінію розвиває і Лейбніц, поєднуючи в своєму філософському вченні монадологічних елементів об'єктивного і суб'єктивного ідеалізму. До об'єктивних ідеалістів його можна віднести тому, що він передбачає вихідне існування Бога. Але, з іншого боку, Лейбніца можна назвати і суб'єктивним ідеалістом, оскільки він трактує матеріальний світ як ілюзію, а створене Богом буття виявляється у нього сукупністю монад - духовних атомів, здатних до сприйняття, і в своєму розвитку доростає до стадії людської свідомості. І саме ці духовні атоми виявляються в філософії Лейбніца головним об'єктом дослідження. Онтологія.

До ідеї ілюзорності, феноменальності матеріального світу Лейбніц прийшов поступово. Аналізуючи найважливіший атрибут матерії у Декарта - властивість протяжності, або простір, він зазначає, що простір - це всього лише порядок одночасно співіснуючих речей, а значить, це щось таке, що народжується з взаємних речей. Отже, простір - не самостійний об'єкт, а лише відношення між речами. Аналогічно він міркує і щодо часу. Звідси висновок, що, якби не було живих створінь, простір і час існували б тільки в розумі Бога. Онтологія.

Реальним розумом світ складається з нескінченної кількості самостійних субстанцій - "монад" (від грецького "monas" - "одиниця"), що все існуюче є або монада, або сукупність монад. Монада є простими і неподільними; тому вони не можуть бути протяжними і перебувати в просторі, адже простір нескінченно ділимий;Монадологія.

Монади - це "метафізичні точки". Вони вічні і незнищенні, їх існування залежить тільки від Бога. Вона активна, її діяльність полягає в зміні сприйняття і визначається прагненням до нових сприйняттів. Маючи тотожну природу, усі монади відмінні одна від одної, розрізняючи наявними у них сприйняттями. Якби цих відмінностей не існувало, то вони збіглися б, стали єдиною субстанцією."Монада зовсім не мають вікон, через які що-небудь могло б увійти туди або звідти вийти". Монадологія.

У своєму розвитку монади проходять різні стадії, утворюючи ієрархію за ступенем ясності сприйняття світу. Розвиток монад слідує закону безперервності: природа не робить стрибків. Вищі ступені займають монади, здатні не тільки до сприйняття, але і самосвідомості, до них відноситься дух людини. Однак індивідуальний розвиток всіх монад йде за принципом "наперед визначеної гармонії" - плану, який заздалегідь закладений. Кожна монада відображає в собі весь світ, вона є "живе дзеркало Всесвіту". Монадологія.

Лейбніцу належить оригінальне вчення про можливі світи. Теоретично могло б існувати безліч різних світів. Ці можливі світи можуть відрізнятися не тільки набором існуючих в них об'єктів, а й досконалістю свого буття. Так, в одному з можливих світів існували Сократ і Платон, в іншому - тільки Сократ, в третьому - тільки Платон і т.д. Бог досконалий, тому світ, створений ним, з'єднує найбільше різноманіття з найкращим порядком. Тому наш світ – це "найкращий з можливих світів". Вчення про можливі світи.

Вчення Лейбніца про монади - одне з найбільш оригінальних у всій філософії Нового часу. І хоча сама по собі монадологія не отримала подальшого розвитку, багато ідей Лейбніца вплинули на розвиток німецької класичної філософії, а в XX ст. - На розвиток феноменологіїДоля вчення.

Дякую за увагу!