Графічна підготовка учнів на уроках технічної праці.

Міністерство освіти і науки України

 

Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради.

Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа I-III ступенів №20»

 

 

 

 

Графічна підготовка учнів

на уроках технічної праці.

 

 

 

 

 

З досвіду роботи

учителя трудового навчання

Рагуліна Павла Івановича

 

 

 

Нікополь 2017 рік.

Зміст

1. Передмова.
2. Вступ.
3. Методика.

• урок- основна організаційна форма трудового навчання;
• дидактичні вимоги до інструктажів;
• загальна орієнтована схема комбінованого уроку трудового навчання;
• тестові завдання

4. Графічна підготовка учнів на уроках технічної праці.
5. План-конспект уроку з трудового навчання.
6. Сценарій «Конкурсу-змагання».
7. Результат моєї праці-це роботи дітей.
8. Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

Підготовка педагогічних кадрів, їх професійне удосконалення- важлива умова модернізації освіти на сьогодні. У Національній доктрині розвитку освіти наголошується на необхідності підготовки кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці.

Саме педагогічні кадри є рушійною силою реформування освіти. Суспільна потреба в ініціативних, всебічно освічених фахівцях, здатних до подальшого самовдосконалення, актуалізує соціальне замовлення на підготовку педагогів нової генерації. У повній мірі це стосується і вчителів технологій, перед якими поставлена мета формування і розвиток проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів та їхньої соціалізації в суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основною умовою реалізації технологічного компонента є технологічна та інформаційна діяльність, що здійснюється від творчого задуму до реалізації його в готовому продукті.

Завданнями навчання технологій є:

• формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства;
• ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними, і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом;
• формування здатності розвивати надбання рідної культури з використанням засобів декоративно-ужиткового мистецтва;
• набуття учнями досвіду провадження технологічної діяльності, партнерської взаємодії і ціннісних ставлень до трудових традицій:
• розвиток технологічних умінь і навичок учнів:
• усвідомлення учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань:
• реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері технологічної діяльності:
• створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення кожного учня:
• оволодіння вмінням оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей.

Виконати зазначене у спромозі вчитель, який досконало володіє методикою трудового навчання. Учитель трудового навчання має орієнтуватися у змісті програми, керуючись принципами наступності, систематичності та послідовності, визначати обсяг теоретичних відомостей, зміст практичної роботи для кожного уроку.

 

 

 

 

Методика

Урок- основна організаційна форма трудового навчання.

Відповідно до державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти технологічний компонент освітньої галузі «Технології» має прикладну спрямованість. Трудове навчання у 5-9 класах базується на практичній діяльності учнів. Підбираючи об’єкти праці, вчитель має враховувати не тільки вікові та індивідуальні особливості учнів, їхні знання та практичні уміння, відповідності технологічного процесу виготовлення виробу змістові навчального матеріалу, суспільну та особистісну значущість виробів, спрямованість на оволодіння узагальненими способами діяльності, на формування умінь планування та самоконтролю, але й можливості включення учнів до ситуації реальної самостійності, реалізації ситуацій вільного вибору шляхом розв’язання проблемних завдань. Залучення учнів до ситуацій вільного вибору викликає певну емоційну реакцію і в той же час стимулює їх до прояву своєї індивідуальності, аналізу та синтезу набутих знань, умінь; збагачує досвід прийняття самостійного рішення; формує навички самооцінки і є умовою підготовки школярів до включення у проектно-технологічну діяльність. Усю вагомість ситуації вільного вибору у процесі трудового навчання можна передати словами В. О. Сухомлинського , який зауважував, що величезне виховне значення фізичної виховної праці полягає в тому, що зусилля розуму-думка, творчість, винахідництво-знаходиться у ньому на першому місці, а зусилля рук мають якби підлеглий характер.

Основною організаційною формою трудового навчання є урок.

Урок-форма організації навчання, за якою навчальні заняття проводяться учителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.

У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків залежно від узятих за основу ознак.

1. За провідними способами проведення є: урок –конкурс, урок-драматизація, урок-гра, урок-екскурсія, урок-презентація проекту(портфоліо) тощо.
2. За загальнодидактичною метою: урок засвоєння нових знань; урок формування умінь і навичок; урок комплексного застосування знань, умінь і навичок; урок перевірки, оцінювання й корекції знань, умінь та навичок.

Якщо урок має декілька рівнозначних дидактичних цілей, то його називають комбінованим. Кожен тип уроку має свою структуру, яка визначає етапи уроку, їхню послідовність та взаємозв’язок. Крім нечисленних винятків, на кожному уроці трудового навчання має бути практична робота. Її зміст визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. До структури уроків трудового навчання, на яких планується практична робота, включаються інструктажі. За часом проведення на уроці інструктажі є: вступні; поточні; заключні, а за кількістю охоплених учнів: індивідуальні; групові; фронтальні.

 

Дидактичні вимоги до інструктажів:

• повнота інструктування (на перших етапах детальне інструктування забезпечує швидке і правильне виконання завдання з найменшою кількістю помилок, але на наступних- може стати гальмом у розвитку самостійності як інтегруючої якості особистості учня. Цінність неповного інструктування полягає у тому, що вчить учнів думати, самостійно приймати рішення, організовувати свою діяльність. Але, якщо не враховувати досвід учнів, проводячи неповне інструктування, то це може привести до ускладнень і дезорганізації. Учні втрачають віру у свої сили, розвивається негативне ставлення до трудового навчання );
• різноманітність форм;
• запланований рівень обґрунтованості (обґрунтованість інструктування впливає на розвиток загального уміння учнів діяти свідомо );
• розчленування інструктажу на етапи роботи (вирішуючи це питання, слід виходити з можливостей учнів, які визначаються їхніми віковими особливостями, рівнем підготовки та специфікою технологічного процесу виконання трудових операцій);
• визначення в  інструктажі ознак, за якими учень має контролювати свою діяльність.

Проводячи інструктажі, учитель використовує показ трудових дій. Загально прийнятими вимогами до показу трудової дії є те, що він має бути еталонним; має супроводжуватися словесним поясненням; показ трудової дії повинен бути добре видним усім учням; необхідно враховувати психофізіологічні основи засвоєння трудових дій (спочатку демонстрування дії у робочому темпі, потім у сповільненому і- знову в робочому). Під час роботи у навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попереджування травматизму.

Загальна орієнтована схема комбінованого уроку трудового навчання.

Тема (тема має відповідати темі, визначеній учителем у календарно-тематичному плані).

Мета (плануючи урок трудового навчання, варто звернути особливу увагу на формулювання мети уроку, адже мета- це передбачуваний результат):

-навчальна (навчальна мета має перш за все стосуватися учнів(забезпечення, засвоєння учнями понять…, формування умінь і навичок…, );

і навичок…, продовження формування…, узагальнення, закріплення тощо);

-виховна (виховувати працелюбність, культуру праці, бережливість, пробуджувати бажання працювати, заохочувати до праці, закріплювати прагнення до роботи, викликати бажання наслідувати тощо);

-розвивальна (розвивати у школярів уміння аналізувати, робити висновки, здійснювати самоконтроль, творчу і пізнавальну активність, загальні і спеціальні здібності, мислення, сприяти розвитку в учнів таких особистих якостей: пам’яті, уваги, уяви; сприяти розвитку таких фізичних і фізіологічних якостей: координації і точність рухів рук, окоміру, зорової та слухової реакції тощо).

Завдання (мета уроку конкретизується завданнями: встановити…, засвоїти…, визначити…, розробити… тощо).

Об’єкт праці (зміст практичної роботи).

Дидактичні засоби(таблиці, плакати, література, презентації тощо).

Матеріально-технічне забезпечення (обладнання, інструменти, матеріали).

Трудові дії, прийоми та операції.

Тип уроку.

 

 

 

 

 

 

План уроку

(Зміст основних структурних складових комбінованого уроку трудового навчання)

 

1. Організаційна частина

Вхід учнів у майстерню.

Перевірка присутності учнів.

Перевірка підготовленості учнів до уроку.

Призначення чергових.

Може бути організація робочих місць.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу. Актуалізація опорних знань

Критерії оцінки знань і вмінь учнів із попередньої теми.

Форми, методи і прийоми перевірки знань і вмінь.

Аналіз домашнього завдання чи самостійної роботи, виконаної на попередньому уроці.

Зміст контрольних питань до учнів (необхідно вказати передбачувану відповідь на них, прізвища учнів, яких планується опитати).

3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку
4. Мотивація навчально-трудової  діяльності

(Шляхи мотивації- виставка виробів, елементи ігор, прислів’я, ребуси тощо).

5. Вивчення нового матеріалу

(Техніко-технологічні відомості з розкриттям їхньої суті, виділенням основного, а також матеріалу, який даватимуть під запис, указати методи, методичні прийоми).

6. Закріплення нового матеріалу

(Запитання, завдання і їхній зміст та шляхи розв’язання, указати методи, методичні прийоми).

7. Практична частина уроку

• Вступний інструктаж

1. Повідомлення назви, мети і завдань практичної роботи.
2. Показ та загальний аналіз зразків виробів, які будуть виготовляти учні.
3. Ознайомлення з технічною і технологічною документацією.
4. Пояснення і показ прийомів та способів виконання нових операцій, трудових дій.
5. Перевірка правильності засвоєння практичних прийомів і способів (виконання нових операцій одним-двома учнями).
6.  Пояснення і показ методів самоконтролю, правильності виконання операцій, прийомів, якості роботи.
7. Попередження про причини браку і можливі помилки в роботі.
8. Повідомлення про норми часу і норми виробітку.
9. Повідомлення вказівок щодо підготовки до роботи, організації робочого місця, дотримання правил техніки безпеки.
10.                    Пояснення критеріїв оцінювання об’єктів практичної роботи, оголошення завдань до практичної роботи і розподіл учнів за робочими місцями.

 

• Практична робота учнів

Указати форми організації праці, обираючи конкретні форми, необхідно враховувати, як вони сприяють формуванню трудових умінь і навичок, яка з них дозволяє сформувати більш точне уявлення про сучасне виробництво тощо.

• Фронтально- групова форма організації праці учнів

Учні виконують однакове за змістом завдання. Учитель має можливості одночасно керувати усією групою, проводити групове інструктування.

• Бригадна (ланкова) форма організації праці учнів

Передбачає поділ учнів на ланки, які виконують різні за характером і виробничим завданням роботи. Організація роботи може бути з розподілом праці у бригаді (кожен член бригади виконує певну частину бригадного завдання), або без розподілу праці. Учитель має бути готовим до окремого інструктування кожної бригади в усній чи письмовій формі.

 

• Індивідуальна форма організації праці учнів

Характеризується тим, що учні виконують різні за змістом і метою завдання. Це дозволяє найповніше використати на практиці принципи індивідуального підходу. Учитель має бути готовим до інструктування кожного учня, також необхідно передбачити особливості організації  робочого місця для кожного учня.

• Поточний інструктаж учителя

Указати форми його проведення,  розкрити зміст цільових обходів робочих місць учнів:

• 1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця до початку роботи;
• 2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових дій;
• 3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю;
• 4-й обхід: перевірка правильності дотримання технологічних умов тощо;

У процесі практичної роботи вчителем має здійснюватися постійний контроль виконання учнями правил безпеки праці та санітарно-гігієнічних вимог.

• Заключний інструктаж

• Підбиття підсумків практичної роботи.
• Обґрунтоване оцінювання результатів практичної роботи.
• Відзначення кращих робіт і їх демонстрування.
• Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у практичній роботі.

8.  Підбиття підсумків уроку

• Аналіз навчальної діяльності учнів на уроці.
• Визначення рівня навчальних досягнень учнів.
• Рефлексія (що учні дізналися нового на уроці, як набуті знання й уміння можна використати у житті тощо).

9. Домашнє завдання.
10. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні

У плані уроку слід указати, скільки часу планується на кожну структурну одиницю уроку. Варто взяти до уваги, що 80% часу доцільно відвести на практичну частину уроку.

 

Тестові завдання

1. Нетрадиційні форми трудового навчання:

а) лекція;

б) урок;

в) дидактична гра;

г) екскурсія;

д) урок-подорож.

2. Освітня галузь «Технологія» включає інформаційно-комунікаційний та технологічний компоненти:

а) так;

     б) ні.

3. Навчальна програма трудового навчання (5-9 кл.) містить обов’язкову для вивчення та варіативну складові:

     а) так;

     б) ні.

4. Результатом діяльності учнів впродовж вивчення кожного блока обов’язкової для вивчення складової програми має бути:

     а) проект;

     б) виріб;

     в) презентація;

     г) пояснювальна записка.

5. Кожен блок обов’язкової для вивчення складової програми трудового навчання (5-9 кл.) містить розділи:

     а) основи матеріалознавства;

     б) технологія виготовлення виробів;

     в) основи техніки, технологій і проектування;

     г) технологія побутової діяльності.

6. Складовими робочих операцій є:

     а) прийом;

     б) трудові дії;

     в) трудові прийоми;

     г) образ трудової дії.

7. Результатом діяльності учнів впродовж вивчення будь-якого варіативного модуля має бути:

     а) проект;

     б) виріб;

     в) презентація;

     г) пояснювальна записка.

8. Форми організації навчально-виробничої праці учнів – це:

а) фронтально-групова;

    б) виробнича практика;

    в) бригадна;

    г) індивідуальна;

    д) урок.

9. Урок, до якого ставлять декілька рівнозначних дидактичних цілей,- це:

    а) урок засвоєння нових знань;

    б) урок практичного застосування знань, умінь;

    в) урок узагальнення і систематизації знань;

    г) урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;

    д) комбінований урок.

10. Види інструктажів залежно від кількості охоплених учнів:

    а) вступний;

    б) фронтальний;

    в) письмовий;

    г) груповий;

    д) індивідуальний;

    ж) заключний.

11. Основні функції уроку:

    а) контрольна;

    б) освітня;

    в) виховна;

    г) оцінювальна;

    д) розвивальна.

12. Метод, який полягає у повторному виконанні дії з метою її засвоєння – це:

    а) лабораторні роботи;

    б) вправи;

    в) графічні роботи;

    г) дослідні роботи;

    д) демонстрування.

13. Словесні методи трудового навчання – це:

    а) пояснення;

    б) ілюстрація;

    в) лекція;

    г) бесіда;

    д) вправи.

14. Урок, до структури якого включають організаційну частину; повідомлення теми, мети, завдань уроку; перевірку знання учнями фактичного матеріалу; застосування учнями знань як у стандартних, так і нестандартних умовах; перевірку, аналіз і оцінку виконаної роботи; підбиття підсумків уроку; повідомлення домашнього завдання – це:

    а) урок засвоєння нових знань;

    б) урок практичного застосування знань, умінь;

    в) урок узагальнення і систематизації знань;

    г) урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;

    д) комбінований урок.

15. Методи трудового навчання за джерелом знань поділяються на:

    а) словесні;

    б) наочні;

    в) практичні;

    г) пояснювально-ілюстративні;

    д) творчі.

16. Практичні методи трудового навчання – це:

    а) пояснення;

    б) лабораторні роботи;

    в) лабораторно-практичні роботи;

    г) бесіди;

    д) вправи.

17. Наочні методи трудового навчання – це:

    а) розповідь;

    б) ілюстрація;

    в) демонстрування;

    г) лабораторні та лабораторно-практичні роботи;

    д) показ трудової дії.

18. Темп показу трудових дій під час їхнього демонстрування:

    а) робочий;

    б) сповільнений – робочий – сповільнений;

    в) сповільнений – робочий;

    г) робочий – сповільнений;

    д) робочий – сповільнений – робочий.

19. Критерії вибору методів навчання:

    а) відповідність принципам навчання;

    б) відповідність можливостям учнів;

    в) відповідність умовам, часу навчання;

    г) відповідність можливостям вчителя;

    д) все вище перераховане.

20. Засоби навчання – це:

    а) способи роботи вчителя трудового навчання;

    б) способи організації навчально-виробничого процесу;

    в) різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу;

    г) шляхи взаємодії учня із вчителем;

    д) правила організації навчального процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Графічна підготовка учнів на уроках технічної праці

 

Графічна підготовка передбачає засвоєння знань про розміточні інструменти, їх конструкції та межі точності, про прийоми виконання цієї операції та можливі способи раціоналізації, оволодіння відповідними практичними уміннями та навичками. При цьому розвивається окомір, точність рухів, звичка до самоконтролю своїх дій.

Визначальну роль у формуванні навички розмітки відіграє організація початкової стадії навчання, яку ми проводимо у 5 класі, починаючи з третього заняття з розділу «Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП». Чому ж не з першого? Досвід переконує, що п’ятикласники, прийшовши на урок праці до майстерні вперше, палають бажанням негайно щось зробити: випробувати різноманітні інструменти, відпиляти, постругати, попрацювати на нових для них робочих місцях. Не враховувати цього їхнього бажання не можна.

Тому третє заняття цілком присвячується розмітці. Учні виконують спеціальні вправи у своїх робочих зошитах або на заздалегідь заготовлених аркушах паперу. Починаємо заняття з демонстрації розміточних інструментів: лінійки, кутника, олівця.

Потім потрібно пояснити й показати прийом відкладання заданого розміру. Спочатку на лінійці відшукується потрібний розмір, що суміщений із точкою відліку або лінією (зручно брати край аркуша), а по нульовому кінцю лінійки виконується помітка олівцем. Найпоширеніша помилка учнів полягає в тому, що вони виконують усе навпаки: поєднують із точкою відліку нульовий кінець лінійки, а помітку виконують за штрихом заданого розміру.

Роздавши лінійки, учитель дає кілька завдань на відкладання різних розмірів від правого, лівого, верхнього й нижнього країв аркуша. При чому аркуш повинен бути в одному й тому ж положенні, повертати його не можна. Досвід показує, що для засвоєння цього предмету необхідно 15-17 вправ.

Після перерви учитель переходить до наступного етапу заняття-формуванню умінь у проведенні прямих ліній, паралельних краю і на заданій відстані від нього. Він пояснює, що для цього відкладають на однаковій відстані від краю дві точки, через які проводиться пряма лінія. Учням потрібно виконати 10-12 таких вправ, при чому краї повинні бути різні.

Розмітка нерозривно пов’язана із поняттям «база». Досвід показує, що вводити його на першому занятті недоцільно. Краще це зробити пізніше, коли учні після виконання вправ будуть близькими до розуміння того, що для відкладання будь-якого розміру необхідна вихідна точка (лінія, поверхня). Їм потрібно допомогти в цьому шляхом бесіди про поняття «базова точка», «лінія», «поверхня».

Потім разом із школярами опрацьовується послідовність дій при розмітці прямої лінії, паралельної базовому краю, на заданій відстані від нього. Відповідна навичка формується у процесі практичної роботи з розмітки підібраних учителем об’єктів праці.

Друге спеціальне заняття з теми «Розмітка» доцільно провести на початку вивчення  розділу «Обробка металу». У 6 класі типові вироби з тонколистового металу (совок, коробочка тощо) вимагають розмітки розгортки, оскільки мають багато ліній зламу і розрізів. Це дозволяє опрацювати з учнями спосіб розмітки ліній від базового краю за допомогою кутника. На занятті, присвяченому цій темі, спочатку повторюють послідовність дій при розмітці паралельних ліній за допомогою лінійки, а потім кутника. На пояснення й показ прийомів роботи йде половина першого уроку, після чого школярі починають виконання у робочих зошитах креслень розгорток виробу,  причому деякі лінії проводять за кутником, використовуючи край зошита як базовий, закріплюючи засвоєне.

На наступному занятті спираємось на практичну роботу, для чого привертаємо увагу учнів до грамотного застосування засвоєних прийомів та дотримання правил безпеки праці.

У подальшому доцільно обговорити з учнями, як раціоналізувати розмітку при серійному виготовленні виробу.

Зазвичай вони самостійно пропонують розмічувати за шаблоном. Учителю варто наголосити, що шаблон-це не копія виробу, а інструмент для розмітки. Найпростішим прикладом може служити розріз на розвертанні деталі. Якщо він є, то й на шаблоні повинен бути виріз, один край якого відповідає даному розрізу, а другий довільний, такий, що не заважає розмітці.

Розширення і поглиблення знань та вмінь учнів з розмітки, збагачення її новими для них способами відбувається у 7 класі під час обробки деревини ручними інструментами й обточуванням на токарному верстаті. При ручній обробці деревини велику питому вагу займає стругання призматичних (квадратного чи прямокутного січення) заготовок, виконання шипових з’єднань. Це сприяє введенню нового розміточного інструменту-рейсмуса.

На одному із перших занять у 7 класі вчитель наголошує, що під час проведення лінії, паралельної базовому краю, олівець рухається на однаковій відстані від нього, і пропонує подумати, чи не можна знайти спосіб розмітки без лінійки. Зазвичай учні пропонують прив’язати нитку до олівця і вести його уздовж базового краю. Вчителю залишається розвинути цю ідею, показавши і роз’яснивши конструкцію рейсмуса і прийом роботи з ним. Дві штанги його дозволяють налагоджувати інструмент одночасно на два розміри (зазвичай на товщину й ширину деталі). Особливо варто підкреслити значення якості обробки базового краю при такому способі розмітки. Після демонстрації прийомів розмітки рейсмусом учні настроюють (налагоджують) його на потрібний розмір і розпочинають практичну роботу.

Розмітка заготовок при обточуванні на токарному верстаті має свої особливості. По-перше, при їх підготовці використовується типовий прийом відшукування геометричного центра квадрата за перетином діагоналей, що застосовується у різноманітних ситуаціях. По-друге, при демонстрації способу розмітки оброблюваної заготовки по довжині варто звернути увагу учнів на те, що нанесення кільцевої розміточної риски відбувається обертальним рухом заготовки.

Наступний крок робиться у 8 класі під час вироблення виробів із сортового (гатункового) прокату, що вимагає вже об’ємної розмітки. У школі не розглядаються способи розмітки складних об’ємних деталей, обмежуючись, як правило, зведенням її до площинної двох-трьох перпендикулярних граней заготовки. Необхідно дати поняття про деякі розміточні інструменти шляхом відповідних демонстрацій.

Вивчення у 8 класі конструкції та прийомів роботи із штангенциркулем сприяє розширенню знань і вдосконаленню вмінь та навичок.

У 8 класі знання учнів доповнюються уявленням (поняттям) про розмітку й виготовлення виробів за координатами. Це пов’язано із виготовленням деталей із конічними й фасонними поверхнями на токарному верстаті. Надзвичайно важливо зрозуміти, що розмічається  не сам елемент, не його лінії, скіс і кут, а місце, де змінюється той чи інший характерний розмір елементів. Учитель пропонує подумати шляхи підвищення точності при досягненні необхідної форми деталі. Школярі досить швидко приходять до висновку, що для цього потрібно не тільки розмітити характерні елементи, а й побудувати координати контуру деталі у низці точок (чим частіше, тим точніше), за якими її потрібно розмітити й контролювати процес обробки.

Повторимо наприкінці, що графічна підготовка являє собою тривалий процес поступового накопичення знань і формування умінь, який не може бути втиснутий в рамки одного-двох занять, а повинен бути присутній протягом усього періоду трудового навчання: у 5-6 класах- площинна розмітка прямих ліній за допомогою лінійки й кутника і розмітка за шаблоном, у 7 класі-розмітка за допомогою рейсмуса, штангенциркуля, елемент об’ємної розмітки й у 8 класі-розмітка кривих ліній та фасонних поверхонь за координатами.

 

 

 

План-конспект уроку з трудового навчання

 

Тема уроку:  Способи перенесення зображення деталей          виробу. Добір інструментів, матеріалів, пристосувань.

 

Мета: -навчальна: розвивати точність, увагу, забезпечити засвоєння знань при вимірюванні і  розмічанні, формування вмінь розмічати заготовки;

-виховна: виховувати акуратність, виконавчу дисципліну, творче ставлення до праці, виховувати інтерес до праці.

Основні поняття: розмічання, шаблон, копіювальний папір.

Міжпредметні зв’язки: математика.

Тип уроку: формування практичних вмінь.

Обладнання та матеріали: заготовки ДВП, олівець, шаблони, копіювальний папір, столярні верстати, лінійка.

 

Структура уроку

 

1. Організаційна частина.
2. Повідомлення теми, мети, завдання уроку.
3. Актуалізація знань.
4. Мотивація навчально-трудової діяльності.
5. Вивчення нового матеріалу.
6. Практична робота.
7. Заключний інструктаж.
8. Домашнє завдання.

 

 

 

 

 

Хід уроку.

 

1. Організаційна частина.
2. Повідомлення теми, мети, завдання уроку.
3. Актуалізація опорних знань.

Учні отримують тестові завдання, на які дають відповіді.

4.   Мотивація навчально-трудової діяльності.

Вчитель. Для того, щоб виготовити запланований виріб (показую учням), необхідно вміти спланувати свою роботу та розмітити заготовку.

5.   Вивчення нового матеріалу.

Підготовка заготовок до розмітки

Вчитель. Щоб виготовити виріб, на заготовці треба намітити його контури, тобто розмітити заготовку за допомогою вимірювальних та розмічальних інструментів. Цей технологічний процес називають розмічанням.

Демонструю інструменти для вимірювання та розмічання: кутник столярний, масштабна лінійка, циркуль, рулетка, малка, шило, олівець, шаблон, трафарет.

Щоб показати можливі помилки учнів під час вимірювання, слід звернути їхню увагу на те, що відлік на шкалі лінійки розпочинається не від краю, а від нуля.

Як користуватись столярним кутником та масштабною лінійкою, ми вже знайомились.

 

Правила користування лінійкою:

• Нульова поділка вимірювального інструменту повинна лежати над лінією, від якої роблять вимірювання;
• Під час вимірювання неможна допускати перекосу лінійки щодо лінії, від якої вимірюють;
• Дивитись на лінійку треба під прямим кутом (зверху).

 

Розмічання за шаблоном.

Шаблон – це готова деталь чи її форма, яку виготовляють з деревини, пластмаси або металу.

Розмітка по шаблону дозволяє швидко і точно вимальовувати потрібну форму деталі. Для цього деталь кладуть на заготовку і обмальовують її по контуру олівцем. У процесі розмічання заготовки, потрібно пам’ятати про економний розхід матеріалу.

 

Перевід рисунка на фанеру або ДВП.

На заготовку покласти копіювальний папір, а на неї – малюнок.

Потім добре загостреним м’яким олівцем обвести лінії малюнка.

 

Розмічання за ескізом.

Треба мати ескіз, заготовку, вимірювальний та розмічальний інструмент.

Для нанесення ліній на заготовці, спочатку відміряють лінійкою відстань від базової сторони й роблять 2-3 риски. Поті до цих рисок прикладають лінійку і, притискаючи її лівою рукою, проводять олівцем контурну лінію, нахиливши її трохи вправо від лінійки.

Нагадую учням правила безпеки праці.

 

6. Практична робота.

Розмічання деталей виробу (підставка для папірців або серветок):

• Розмічання за шаблоном;
• Перевід малюнка;
• Розмічання за ескізом.

 

 

 

 

 

 

 

 

2 шт.

Звертаю увагу на виконання правил безпеки праці.

Графічне зображення виробу додається на окремому аркуші.

7. Заключний інструктаж.

• Перевірка правильності виконання завдань. Підбиття підсумків практичної роботи.
  • Яких умінь ви набули на уроці?
  • Які вправи ви виконували з найбільшим задоволенням?

• Аналіз результатів роботи над тестовими завданнями.

8. Домашнє завдання.

Взяти до школи лобзики, заготовки, креслярські інструменти, спец. одяг.

Повторити §7, сторінки 46-53 підручника.

 

 

 

 

 

 

Результат моєї праці - це роботи дітей

Сценарій «Конкурсу-змагання»

Тема: Усе про деревину.

Мета:

• узагальнити, систематизувати знання учнів про види і породи дерев, інструмент для обробки деревини, розвивати пам’ять, логічне мислення;
• виховувати відчуття відповідальності та бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Усім відомо, що з давних-давен ліс люди називають своїм другом. Людина дихає повітрям – киснем, яке виробляють і очищають від шкідливих домішок дерева. А які гарні та зручні меблі виготовляють справжні руки майстра із різних порід дерев. Та наші прадіди не уявляли свого життя без використання деревини. Будинок був збудований із колод дерева, меблі дерев’яні, знаряддя праці теж із дерева. А коли хотіли відпочити, теж не забували про свого «зеленого друга». Більшість інструментів були з дерева або мали дерев’яні деталі.

І тому про дерева наш український народ складав дуже багато прислів’їв, приказок, загадок.

Конкурс № 1

За дві хвилини кожна команда окремого класу має згадати якнайбільше приказок, прислів’їв чи загадок про дерева.

Загадки

1. І не дівка, а червоні стрічки носить. (Калина)
2. В однім гнізді та чотири зірки. (Горіх)
3. Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має. (Дуб і жолуді)
4. Стоять стовпи білі, а на них шапки зелені. (Берези)

Прислів’я і приказки

• Де верба, там вода.
• Зігнувся, як верба над водою.
• Де не пройде, золоті верби ростуть.
• Без верби й калини нема України.

За кожну відповідь судді-вчителі зараховують команді по одному балу.

В е д у ч и й. Ви згадали багато назв дерев, які ростуть на Україні. Але цікаво знати, скільки ви знаєте порід дерев:

• хвойних і листяних;
• промислових і фруктових;
• місцевих і «закордонних».

Конкурс № 2

Командири команд по черзі називають породи дерев (чергу визначають жеребкуванням).

За кожну відповідь судді-вчителі зараховують команді по одному балу. Якщо хтось із командирів повторюється або зупиняється з відповіддю – він вибуває з гри.

В е д у ч и й. Добре попрацювали командири команд. А тепер конкурс для всієї команди. Разом із прислів’ями та приказками про красу і символізм дерев на Україні було складено безліч пісень і віршів. Так давайте разом поспіваємо.

Конкурс № 3

Кожна команда виконує українську пісню, у якій говориться про дерево, як невід’ємну частину життя нашого народу.

 

Наприклад:

• «Києве мій»,
• «У лузі червона калина»,
• «А липи цвітуть»,
• «Смерека»,
• «Під Львівським замком»,
• «Стоїть явір над водою».

Виконання пісень оцінюють за трибальною системою. Судді-вчителі оголошують результати проведених конкурсів.

В е д у ч и й. Дерево може мати природну красу. А якщо до нього торкнуться умілі руки майстра, воно може перетворитися на прикрасу чи витвір мистецтва. С кільки для цього потрібно часу і вміння працювати різними інструментами. А чи знаєте ви столярні інструменти, ми зараз перевіримо.

Конкурс № 4

Кожна команда дає відповіді на запитання про деревообробні інструменти.

1. Інструмент для розмічання та вимірювання заданих кутів. (Малка)
2. Ручний інструмент для різання фанери та ДВП. (Лобзик)
3. Інструмент для вимірювання внутрішніх розмірів. (Нутромір)
4. Інструмент, що дозволяє розмічати паралельні лінії. (Рейсмус)
5. Контрольно-вимірювальний інструмент, що широко використовують у токарній справі. (Кронциркуль)
6. Ударно-різальний інструмент. (Стамеска)
7. Напилок для обробки деревини. (Рашпіль)
8. Інструмент для визначення центра циліндричної деталі. (Центрошукач)
9. Інструмент для розмічання та контролю кутів. (Єрунок)
10.                    Інструмент для виготовлення отворів невеликого діаметра. (Шило)
11.                    Інструмент, яким розмічають деревину. (Олівець)
12.                    Вид пилки. (Ножівка)
13.                    Чорновий токарний різець. (Реєр)
14.                    Інструмент для виготовлення отворів прямокутного перерізу. (Долото)
15.                    Токарний різець. (Мейсель)
16.                    Дерев’яний молоток. (Киянка)
17.                    Інструмент для розточування заготовок. (Гачок)
18.                    Контрольно-вимірювальний інструмент. (Лінійка)

Судді-вчителі зараховують швидкість і правильність відповіді та оцінюють за дванадцятибальною системою.

В е д у ч и й. Стрімко розвиваються наука й техніка, технології та виробництво. І людина задумалась, чи достатньо сили в дерева витримати її негосподарське відношення. І було розроблено багато технологій зі збереження лісів. Не дарма кажуть, що «кожна людина за своє життя має посадити дерево». Давайте не забувати про те, що ми з вами теж частинка природи.

Конкурс № 5

По черзі команди отримують по зразку деревини та картку з інструкцією щодо виконання роботи.

Послідовність виконання роботи

• Розглянути зразок деревини.
• Порівняти структуру зразка деревини з текстурою різних порід дерев за напрямком волокон, розміщенням і товщиною річних кілець, кольором, запахом, смолянистістю тощо.
• Визначити породу дерева.
• Заповнити таблицю.

Назва деревини
Порода деревини
Міцність деревини (тверда, м’яка)
Вік дерева
Колір деревини
Форма листя (намалювати)
Текстура деревини (намалювати)
Застосування

 

На виконання роботи – 10 хвилин. Відповідь судді-вчителі оцінюють за дванадцятибальною системою.

В е д у ч и й. Людина деревину сприймала не тільки як матеріал для використання, а й говорила з деревом як із рівним собі, живим утіленням людської душі та складної долі. І так виникали загадкові, мудрі, цікаві легенди, які український народ передавав з покоління в покоління. А чи знаєте ви їх, легенди про дерева?

Конкурс № 6

Представники команд за п’ять хвилин мають розповісти легенду про дерева.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

Було це дуже давно. Налетіли на нашу землю турки і греків чимало. Головного їхнього воєводу-грека було поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, пообіцяли нагороду, яку сам собі забажає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива. Звали її Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але натомість він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Воєвода забрав її в Грецію, і була вона там царівною трав. У Пелагеї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою Пелагея сказала: «Твоїм іменем, сестро, назву цю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, у гаях. Коли вона цвіте, то соловейко прославляє її красу, а восени на ній –дивні кетяги ягід, ніби налиті кров’ю нашої землі». Ті ягоди звуть калиною.

ЛЕГЕНДА ПРО ВЕРБУ

Верба – символ життя. Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила зі своєю сім’єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та зрубав вербу – тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

Відповідь судді-вчителі оцінюють за дванадцятибальною системою. Оголошують загальний підсумок проведених конкурсів.

В е д у ч и й. Наші конкурси закінчились, і за оголошеними результатами ми бачимо, хто яке місце посів.

На нашій планеті Земля є безліч див у природі. І людина, яка є невід’ємною частиною природи, вступає в змагання з нею. А тепер, коли відчули на собі ту шкідливість, недопустимість дій, починаємо розуміти. Коли ми збережемо природу – ми збережемо самих себе.

І не забувайте, що поряд вас чекає на ваше розуміння і допомогу «Зелений друг людини» - ліс.

Висновок

Учитель трудового навчання, на нашу думку, мусить бути вільним у виборі форм і методів навчання. Інтерактивні форми й методи ведення уроку (дискусії, ділові та рольові ігри, «мозковий штурм», робота в малих групах; фантазування зразків (алгоритмічний аналіз), метод фокальних об’єктів, створення ідеального об’єкта) стануть йому в пригоді. У сучасному викладенні трудового навчання не обійтися й без нестандартних уроків. Це лекції, уроки-екскурсії, віртуальні подорожі, уроки-панорами, практикуми, уроки-роздуми. І вони оправдують себе, адже кожна дитина – особистість із властивим тільки їй характером, мотивацією, нахилами, уподобаннями. Найкращим підтвердженням цього є слова В.О. Сухомлинського: «До кожного учня потрібно підійти, побачити його труднощі, дати тільки йому призначене завдання». Тож, виходячи з цього, учитель трудового навчання зобов’язаний у своїй практичній діяльності застосовувати принципи індивідуалізації. Це дозволить підвищити ефективність викладання предмета та сформувати в учнів стійкий інтерес до його навчання.

Нам, шановні колеги, варто завжди пам’ятати мудрі слова митрополита Питирима: «Перш ніж пожалітися на суцільну темряву, чи не краще б самому взяти й запалити маленьку свічку». Отож, запалюймо в серцях своїх учнів такі свічки любові до предмета, який називають трудовим навчанням, формуймо вміння творити шедеври власними руками, творчо підходити до кожного проекту. І діти з великим бажанням поспішатимуть на наші уроки, передчуваючи радість від пізнання нового та власної творчої праці.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

• Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: навч. метод. посіб. / за заг. ред. О.М. Коберника, Г.В. Терещука. – Умань : СПД Жовтий, 2008. – 212 с.
• Методика організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання : навч.-метод. посіб. / О.М. Коберник, С.М. Ящук. – Умань, 2001. – 82 с.
• Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід : навчальний посібник / за заг. Ред. О.М. Коберника, В.К. Сидоренка. – Умань : СПД Жовтий, 2008. – 216 с.
• Методика трудового та професійного навчання. Ч. ІІ. Загальні засади методики трудового навчання / Д.О. Тхоржевський. – К. : НПУ. Ім. М.П. Драгоманова, 2000. – 186 с.