Графічні засоби виявлення об'ємної форми, фактури, матеріалу предметів.

Тема. Графічні засоби виявлення об'ємної форми, фак­тури, матеріалу предметів. Виконання вправ.

Мета:  Дати загальне поняття світлотіні, визначити її градації: полиск, світло, напівтінь, власна тінь, рефлекс, тінь, що падає.

Удосконалювати вміння та навички володіння штрихом, лінією для передачі світлотіні на пред­метах різної форми, з різних матеріалів, з різною фактурою.

Виховувати в учнів посидючість, акуратність у процесі виконання роботи; дбайливе ставлен­ня до матеріалів та інструментів.

Обладнання: матеріали: простий олівець, папір, альбом.

зоровий ряд: малюнки із зображенням пред­метів з різних матеріалів (кераміка, скло); гра­фічне зображення простих об'ємних геомет­ричних форм (куб, циліндр, конус, куля); гіпсові фігури (2-3 предмети): піраміда, куб, циліндр, куля або фігури, виконані з білого картону, білий картон.

Хід уроку

І. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда.

• Які види графіки ви знаєте?
• Назвіть виражальні засоби графіки.

• Яким чином художник досягає реалістичного зображення предметів?

— Що він повинен враховувати?

III. Мотивація навчальної діяльності

Розгляньмо малюнки, подані в альбомі з шаблонами. На плос­кій" поверхні картини ми бачимо об'ємні предмети. Такого зоб­раження художникам вдається досягти за допомогою художніх матеріалів: фарб (у живописі) і олівця (у графіці). Ну хіба не диво? Так, безумовно. Але жодне диво неможливо зробити за відсутності знань.

IV. Оголошення теми уроку

Сьогодні на уроці ми довідаємося, як за допомогою графічних засобів передавати об'ємну форму, фактуру матеріалу різних пред­метів, і побудуємо ряд об'ємних геометричних фігур.

V. Вивчення нового матеріалу

Будь-який об'ємний предмет має освітлений й неосвітлений бік. Освітлений бік називається світло, а неосвітлений — тінь. Але кожен предмет має, крім того, різну форму. Межі світла й тіні в кожного предмета різні, і чим складніша форма, тим складніше відношення між світлом і тінню. Цю межу намічають легкими лініями, у кожного предмета вона має свій характер і напрямок.

Наприклад, ось книга, що лежить на столі. Обкладинка освітлена, а корінець — у тіні. Між світлом і тінню пролягає чітка границя у вигляді прямої лінії. А тепер подивіться на чайник. Спро­буйте знайти межу між світлом і тінню. Це непросто, тому що вона ніби розмита. Форма чайника складніша за форму книги, світло й тінь поєднуються за допомогою плавної розтяжки. Ця розтяжка, проміжний тон між світлом і тінню, називається напівтінню; у цьому місці світло падає на предмет не прямо, а «зісковзує» по ньому. Тінь же утворюється там, куди світло не потрапляє зовсім.

Поняття «тінь» так само не однозначне. Крім власної тіні (тінь, яка лежить на самому предметі), воно містить у собі ще й падаючу тінь. Ця тінь падає від предмета на площину, на якій предмет стоїть. Крім того, буває так, що на сам предмет падає тінь від інших, більш, складних частин цього ж предмета (власна тінь носика чайника, тінь ручки). Падаюча тінь, за обрисами нагадує сам предмет. Послідкуйте за своєю тінню в сонячний день, і ви в цьому переконаєтеся.

Але у власної тіні є ще одна якість — рефлекс. Рефлекс — це відбите світло. Звідки в тіні світло? Може, це помилка? Ніякої помилки немає. Світло відбивається в тінь від площини, на якій стоїть предмет. Чим світліша площина, тим яскравіший рефлекс. Між тінню й рефлексом також немає чіткої межі, як між тінню й напівтінню.

Поняття «світло» теж неоднозначне: воно містить у собі й полиск — найсвітліше місце на предметі. Усі ці поняття, разом узяті, утворюють об'єм. Полиск, світло, напівтінь, тінь, рефлекс, падаюча тінь нагадують тональний масштаб, у якому деякі тони в темній його частині поміняли місцями. Усе, про що ми говорили вище, стосується лише тональних якостей об'єму предметів, які мають білий або сірий кольори.

Зображенню об'ємної форми сприяє також сама техніка роботи: характер штрихування, рух за напрямком форми. На зображених об'ємних геометричних формах ми бачимо, що на плоских поверх­нях штрихи прямі й паралельні, на циліндричних та кульових — дугоподібні. Якщо штрихування буде спрямоване не «за формою», то викривлення об'єму неминуче.

Розібравшись у поняттях світлотіні як засобу виявлення об'єму, необхідно сказати й про передачу фактури матеріалу самого предмета. Різноманітність матеріалів, з яких виконуються предмети, — досить велика. Кожен матеріал має певну фактурну поверхню: матову, глянцеву, пухнату, зернисту тощо. На блиску­чих поверхнях полиски й рефлекси яскравіші, більш чіткі за своїми межами, ніж на матових, шорстких. Матові поверхні мають плавні світлотіньові переходи. Достатньо великі й можливості ліній, які можуть товщати й тоншати, підсилюватися і слабшати до повного зникнення. Товста лінія вказує на те, що предмет важкий, міцний (гіпс, глина); тонка, навпаки, говорить про крихкість (скло).

Порівняйте малюнки, на яких зображена гіпсова ваза і скля­ний посуд. Якими графічними засобами художник досягає пере­дачі матеріальності предметів?

VI. Практична робота

Виконання тренувальних вправ (звучить легка класична музика).

Завдання 1.

В альбомі з шаблонами поданий лінійний малюнок зігнутої смужки. Виконайте штрихування «за формою». Напрямок світла позначений стрілкою.

Завдання 2.

Намалюйте олівцем групу об'ємних геометричних фігур. Постановку гіпсових фігур або фігур, вико­наних із білого картону. Учні будують лінійний малюнок з урахуванням перспективних змін і виконують світ­лотіньове рішення зображених предметів.

VII. Завершення уроку

Фронтальна демонстрація виконаних робіт, повторення основ­них градацій світлотіні. Обговорення робіт і їх аналіз.

  VIIІ. Домашнє завдання.

Спостереження за формою предметів і їх освітленням, грацією світлотіні

Пояснення властивостей світлотіні.

Робота учнів над завданням.

Підведення підсумків і аналіз робіт.