«Грішна любов» у драмі Івана Франка «Украдене щастя»

«Грішна любов»  у драмі  Івана Франка «Украдене щастя»

Мета:   з'ясувати, наскільки свідомо школярі зрозуміли зміст п'єси;

            розкрити й проаналізувати його (зміст), учити давати оцінку

            героям, аналізувати, роботи висновки, узагальнювати; шляхом

            бесіди підвести учнів до з'ясування основних проблем твору;

               розвивати образне, логічне та критичне мислення;

            відповідальність людини за свої вчинки та поведінку, здатність

            самостійно приймати рішення;

              виховувати в учнів загальнолюдські моральні цінності.

Тип уроку : урок вивчення та аналізу художнього твору;

                   комбінований урок з комп'ютерною підтримкою.

Обладнання:  комп'ютер, екран,ілюстрації до драми,виставка творів І.Я.Франка.

                                                         Хід уроку

 

І Організація учнів на навчальну діяльность.Налаштування на урок «Подаруй другу посмішку»

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Оголошення теми і мети уроку.

..У театрі лунає третій дзвінок і гаснуть свічки. Затамувавши подих, глядачі спостерігають за дійством на сцені, адже сьогодні у театрі прем'єра  драми Франка “ Украдене щастя”.

      Звучить пісня “ Чи я в лузі не калина була...”.

      Швидко збіг час. Коли вистава закінчилась, автора викликали на сцену і вручили йому лавровий вінок від молоді. Бурею оплесків публіка вітала Франка. А він, скромний, засоромлений, як школяр, прийняв вінок. Стояв на всі боки кланявся і усміхався.

       У центрі нашої уваги — грішна любов  у драмі І.Я. Франка “ Украдене щастя”.( тема уроку)

Мета нашого уроку :розкрити ще одну грань таланту Івана Яковича , його драматургічну творчість і проаналізувати найкращу п'єсу “Украдене щастя”, з'ясувавши порушені в ній проблеми. А проблеми надзвичайно цікаві:

            - хто в кого вкрав щастя?

            - чи можна вкрасти щастя?

   2.Оголошення теми уроку та очікуваних результатів.

   Після цього уроку ви зможете :

- давати оцінку творам драматичного мистецтва;

-уміти аналізувати вчинки людей із точки зору розв'язання соціально-психологічного конфлікту;

- набудете навичок роботи у малих групах;

- визначите своє ставлення до людей , які потрапляють у складні життєві ситуації;

- навчитесь оцінювати вчинки людей з точки зору цензора, обвинувача та обвинуваченого.

ІІІ Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Пояснення вчителя.

І. Франко був талановитим драматургом, основоположником наукового театрознавства, істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів.

    Ще в молодших класах Дрогобицької гімназії І. Франко почав цікавитися театром і драматургією. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок про театр. Із часом цей інтерес переріс у велике захоплення.

    “ Драма- моя давня страсть ”,- говорив І.Я. Франко. Ця “страсть” надихала великого письменника і вченого до дальшої роботи в цьому напрямі.

     Франко був пристрасним поборником народного, “мужицького”, театру, вважав його школою життя, трибуною “ пропаганди поступових і світлих думок”.

     У драматургію Іван Франко активно входить у 1-ій половині 90-х ХІХ ст. (хоч у цьому жанрі виступав значно раніше). Тоді й створив свої найкращі п'єси, що стали окрасою українського театру,-

                        “Украдене щастя”

                        “Рябина”

                        “Учитель”

                        “ Майстер Чирняк”

                        “Сон князя Святослава”

                        “Кам'яна душа”

                         “Суд  святого Николая”

                         “ Послідній крейцар”

                           Та вершиною сценічного мистецтва є “Украдене щастя”.

-Як народився цей шедевр і.Франка?(технологія випереджувального навчання)

Підготовлений учень   

                                                                                                
На першому місці в драматичній спадщині Франка стоїть драма з сільського життя в п`яти діях “Украдене щастя”. Уперше вона надрукована в журналі “Зоря” у 1894 році і тоді ж вийшла окремим виданням.

Поштовхом до написання драми “Украдене щастя”, як писав сам Франко, була народна “Пісня про шандаря”, яку в 1878 році записала приятелька Франка – Михайлина Рошкевич в Галичині, а через десять років після того, використавши її сюжетну канву, створив драму “Украдене щастя”. Спочатку драма називалася “Жандарм”, але на вимогу журі конкурсу, яке не хотіло вступати в конфлікт з австрійською цензурою, автор змінив її назву.Темою драми "Украдене щастя" послужила "Пісня про шандаря"

. П'єса писалася на конкурс, оголошений Львівським крайовим виділом 18 березня 1891 року. Рецензентом був О. Огоновський. Його перелякала в п'єсі "тенденція радикальна". Комісія вимагала переробки твору, зокрема усунення образу жандарма. "Сю драму я кілька разів переробляв", — напише пізніше Іван Франко . Журі відзначило п'єсу Франка лише другою премією . Але, як зазначає Ольга Слоньовська, "найкращим журі виявився час: драма "Украдене щастя" і досі йде на сценах багатьох театрів" .

П'єсу Франка, хоч і покалічену, тодішній глядач зустрів із захопленням. Про це свідчать матеріали преси, зокрема "Кур'єр львовський" писав, що постановка твору "зробила могутнє враження" .

Першими постановниками "Украденого щастя" були актори театру "Руська бесіда" (Львів, 1893 р.). У 1903 році п'єсу було поставлено у Києві трупою П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого. Іван Пільгук у своїй книжці "Іван Карпенко-Карий (Тобілевич)" пише: "Підготувала трупа до вистави й драму Івана Франка "Украдене щастя". Але, щоб показати її на сцені, треба одержати з Галичини мундир австрійського жандарма для ролі Михайла Гурмана. Нарешті все було готове, і 4 лютого глядачі вітали Карпенка-Карого в ролі пригнобленого, приниженого й зацькованого селянина- галичанина Миколи Задорожного. Найскладніший трагічний образ драми вимагав мистецької гри. Іван Карпович під час всієї вистави тримав своїм виконанням психологічну напругу, задаючи тон грі Ліницької в ролі Анни та Садовського в ролі Михайла Гурмана" .

  Івана Франко писав: "Мої п'єси — то мій смуток"..

Послухайте Ліну Костенко:

Шукайте цензора в собі.

Він там живе, дрімучий, без гоління.

Він там сидить, як чортик у трубі,

І тихо вилучає Вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз

Все познімає, деяка іконка,

І непомітно вийме вас із вас.

Залишиться одна лиш оболонка.

 

   Прокоментуйте слова поетеси. Яке відношення вони мають до сьогоднішнього уроку? (Заслуховуємо відповіді 2-3 учнів)

   Давайте пошукаємо цензора в кожному з героїв п’єси і з'ясуємо, хто винен в украденому щасті героїв.

 

ІV Робота над текстом п'єси “ Украдене щастя”

Теорія літ-ри

-Чому драма називається соціально-психологічною?

 

• Бесіда за питаннями.

 

.     -Яка трагедія сталася в житті Анни до одруження з Миколою?

      -Як ви оцінюєте вчинок її братів?

• Чи забуло, чи змирилося серце Анни з втратою коханого Михайла Гурмана?
• Якою стає Анна після звістки про повернення Михайла Гурмана?

    - Чи змінився він після війська?

       -Якою вона є жінкою для Миколи? Чи це можна пояснити?

• Чому автор показує зустріч Анни і Михайла саме в той страшний для Миколи день?
• Як веде себе Анна при зустрічі з Михайлом? Чому в перші хвилини ненавидить його?
• Діти, як називаються стосунки людей, коли у подружнє життя вмішується хтось третій?
• Чи має Михайло право на кохання Анни? Чи можна погрозами зізнатися в своїм коханні?
• Якого Михайла любить Анна? Чому ніхто з односельчан не розуміє і не підтримує її?
• Чи можна вважати намагання повернути собі підступом і обманом щастя зрадою?
• Чи можна засуджувати поведінку Анни у взаєминах з Михайлом? Прокоментуйте її ставлення до Миколи.
•  Що підштовхнуло доброго, чесного і порядного Миколу на злочин проти Михайла?
• Як визріває протест у Миколи? Чи не підштовхує до цього протесту Миколу сам Михайло, бажаючи покінчити з таким життям?

 

         . Чий образ у п'єсі найтрагічніший? Чому?

 

2.  «Слухаємо найвищу (кульмінаційну) точку у п'єсі  

   Читаємо монолог Михайла.(с.

Завдання дітям. 

  Подумайте, за що просить вибачення Михайло словом    “ спасибі”?

-    Чи хотів Гурман такого кінця? Як він вигороджує Миколу?

    -Яким ви уявляєте життя Анни після смерті Михайла?

    -Чи сприймає вона слова Миколи у фіналі п'єси, чи зможуть вони її розважити?

( “Анно, вспокойся, хіба ти не маєш для чого жити?”)

Група психологів

Ґендерний світогляд Анни

У поглядах на місце жінки у тогочасному суспільстві спростерігається еволюція: зразково-покірна дружина → борець за особисте щастя шляхом руйнації патріархальних традицій. На початку драми постає турботливою, дбайливою господинею, що позитивно відгукується про чоловіка, заступається за нього („Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну негоду?” „Він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, не то щоб чоловіка вбив!”). Поява „померлого” Михайла породжує у її душі внутрішній конфлікт – між потягом до кохання та неможливістю особистісного щастя в патріархальному суспільстві. Тому здійснює самоустановку „забути треба” („Ні, не хочу про се думати. У мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри”). Важко протистояти почуттям, але Анна відштовхує Михайла, не даючи йому надії „( з переляком відпихає його від себе) Мовчи, мовчи! Що ти говориш? Не смій до мене так говорити. Я шлюбна жінка, я чоловіка маю”). Докорінні зміни Гурмана викликають страх можливих його дій. Нездатність протистояти психологічному впливу Михайла призводить до гріхопадіння  

Жандарм . Дурниці! Говори, любиш мене? Анна (ледве чутно). Люблю. Жандарм. Ще раз скажи! Голосніше!

 Анна. Люблю. Жандарм . Пам'ятай же. І будеш моєю? Стій просто, не трясись! Знай, що від мене не втечеш! О, я не такий, щоб тебе пустити з рук! Раз мені щастя всміхнулося по тільких роках, то вже я тепер не випущу його!). 

 Але емоційне начало бере верх над раціо: проаналізувавши все, усвідомивши свої почуття, кидається у світ вседозволеного вільного кохання (привселюдно обіймаються, танцюють, ходять разом до церкви, розважаються у будинку її чоловіка). 

Порушення моральних законів патріархального суспільства викликає різкий осуд селян  („огидниця”, „погане зілля”, „осина”). Незважаючи на розпусну, вседозволяюючу поведінку Анни, у душі вона залишилась такою ж духовно слабкою, нездатною на протест (лише поруч із сильним Михайлом почувається впевненою у собі) („(побачивши його [Миколу], скрикує) Господи! Пропала я! Микола!”). На арені життя бачить лише себе та Михайла: інші втратили для неї будь-яку цінність. Звідси й ненависть до Миколи як до основної перешкоди на шляху до її щастя („Обрид він мені. Лучче б був гнив собі в криміналі”). Після закінчення пристрасного періоду Анна замислюється над сенсом життя, подальшим майбутнім, домислюючи в ньому присутність Михайла („Михайле, Михайле! Що буде з нами? До чого воно дійде? Чим воно скінчиться?”). Смерть коханого означало для героїні втрата сенсу існування, але Микола протягає їй руку допомоги („Анно, вспокійся, хіба ти не маєш для кого жити?”). Проте вбивство Михайла не може принести омріяного щастя ні Анні, ні Миколі.

                                                                                  Ґендерний світогляд Миколи

Микола презентує емоційний тип чоловіка, несумісного із патріархальними уявленнями про сильного, інтелектуального голову сім’ї, що є творцем власного щастя. Задорожний навпаки – нічого не робить для цього, пасивно споглядаючи за зрадою дружини. Проте у його пасивній позиції є дещо позитивне, а саме: доводить Анні, що здатен по-справжньому кохати (вибачає її аморальну поведінку, пропонує відкрити нову сторінку у їх взаємовідносинах). Усе своє життя Микола намагається прихилити до себе Анну, яка не любить його: поважає, тяжко працює, дає дружині час на роздуми, підтримує у складній ситуації вибору, ввічливий навіть після її зради, захищає її ім’я від „злих язиків” тощо („Слухай, Анно! Я тебе розумію. Я люблю тебе. Мені жаль тебе, як власної душі. Я не хочу бути твоїм катом, бо знаю, що ти й без мене багато витерпіла. Тілько одно тебе прошу: вважай на людей! Не на мене — нехай уже я так і буду нічим для тебе, — але на людей. Щоб люди з нас не сміялися!”). Усвідомивши, що втратив Анну, утрачає сенс життя. Це виражається у пияцтві як способі забуття, в апатії до господарства, яке так довго створював, до себе, у безпорадності. Убивство свого суперника слід розцінювати як вираження накопичених негативних емоцій, пробудження потреби знищити основну перешкоду до щастя – Михайла Гурмана. Проте, незважаючи на вчинений ним злочин, Микола постає духовно вищим поряд із іншими героями.

                                                                                 Гендерний світогляд Михайла

 Михайло, на відміну від Миколи,  презентує раціональний тип чоловіка. Перешкоди до щастя (служба, обман братів Анни, заміжжя коханої) сформували в Михайла жорстокість, зверхність, владність, цілеспрямованість. Авторитарна позиція,  героя на шляху до щастя формує потребу знищити всі перешкоди. Навіть у вірної чоловікові та традиціям Анни йому вдалось пробудити давні почуття кохання, готовність до нівелювання подружніх обов’язків. Хитрощами дистанціює й Миколу (формує потребу у спиртному як розраді), не дозволяючи зруйнувати його з Анною щастя. Здобувши перемогу над слабким Задорожним, задовольняється цим, адже Анна для нього була засобом помсти. Слова про кохання до Анни розходяться із його справжніми намірами, учинками: грубість виражається і у ставленні до неї (маніпулюванні, використанні у власних цілях), і у відсутності серйозних намірів щодо майбутнього із коханою („Жий та дихай, доки жиєш! Зле тобі? А коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тоді час буде думати про те зле! Чим скінчиться! Нічим не скінчиться. Будемо жити, доки можна. Будемо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися, доки можна, доки вони нас під ноги не візьмуть. А потому? Потому один кінець: всі помремо і чорту в зуби підемо”). Таким чином, досягнувши мети (помсти, завоювання Анни),  Михайло втратив сенс існування, тому й радісно сприймає власну смерть („Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася. Кажу тобі, що мені зовсім добре. Навіть і ліків не треба!”).

3.РМ (використання інтерактивної технології «Займи позицію»)

   «Життя – це театр»,-говорив Вільм Шекспір.Література – це відображення нашого життя. А зараз  дайте відповідь на запитання:

       - Чи можливий такий любовний трикутник у житті,чи він існує тільки у творах?

      - Уявіть,що ви потрапили у схожу ситуацію.  Яку модель поведінки ви виберете?

  * Кинетесь у вир кохання?

  * Категорично не допустите цього.

  * Не знаєте.

    Учні визначаючи влучну позицію, стають біля дошки, залежно від їх думки щодо обговорюваної проблеми. Дошку ділимо на три частини, відповідно до трьох позицій: за, проти, не знаю. Обираємо кількох учасників і просимо їх обгрунтувати свою позицію або пропонуємо всім, хто поділяє одну і ту ж саму точку зору, обговорити її і вибирати спільні аргументи на її захист. Просимо учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї сторони.

VІ Підбиття підсумків уроку, оцінювання результатів уроку.

Інтерактивна технологія “ Візуалізація”. А тепер спробуємо стати цензорами обвинувачами чи обвинуваченими. Уявімо себе на місці Миколи, Михайла, Анни. І кожен із вас, перевтілюючись у свого героя, має відповісти на питання:

- Хто (чи що) винен у трагедії, що сталася?

- Хто з героїв найбільш обікрадений і чому?

- Чи можна вважати кожного з героїв у якійсь мірі винуватцем трагедії?

- Що спричинило до цього?

-Чи був хтось із них цензором самому собі?

- Чи був хтось із них обвинувачувачем і кому?

- Що таке щастя?

- Чи можна украсти щастя?

- Чого навчила нас драма “Украдене щастя”?

Складання сенканів у парах

На дошці написано ключові слова того питання, яке ми розглядаємо на уроці, — "щастя", "любов", "серце", "зрада", "душа", "гріх", "біль", "страждання". Спробуйте з будь-яким з них скласти сенкан.

Ось деякі сенкани учнів:

Щастя.

Чисте, як сльоза. Безгрішне. Світиться. Усміхається. Манить. Тягнуться руки до вічності неба. Веселка.

Зрада.

Чорна і тяжка.

Вражає. Гнітить. Вбиває.

Сльози розпуки падають на смуток осені.

Біль.

Заповідь.

Непорушна, одвічна.

Живе. Стверджує. Зцілює.

Світиться словом прадавнім тестамент.

Одкровення.

Душа.

Неповторна. Непізнана

. Плаче. Радіє. Мовчить.

 Легенда, вирізьблена на камені долі.

 Непроминальність

VІІ Рефлексія уроку

 

      Звучить поезія у виконанні заздалегідь підготовленого учня.

Я зрадив, так

Але це біль чи злочин?

Скажу всю правду, ми тепер одні.

Кому з нас гірше? Я одводжу очі,

а ти у вічі дивишся мені...

І що найтяжче: мука ж моя марна,

бо зрада- діло темне і брудне.

А ти — це ти.

Ти і в стражданні гарна.

Ти можеш навіть пожаліть мене...

Відступник я. Нікчемний я і ниций.

Але ти любиш і тому прости.

Життя — така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

 

     Ці слова належать Грицеві Бобренку із роману у віршах Ліни Костенко “ Маруся Чурай”.

    -Скажіть, чи зміг би хтось із героїв драми І.Франка промовити такі слова? Хто і чому?

Отже, навіть щаслива, на перший погляд, сім’я може стати дисгармонійною з появою в їхньому житті “третього зайвого”. Однак розв’язка “любовного трикутника” залежить тільки від нас самих – від нашого свідомого, самостійного, раціонального вибору, правильних шляхів реалізації незадоволеної енергії.

-Наш урок добігає кінця. Чи був він для вас корисним? Які з міркувань, висловлених на уроці, вам заімпонували? Чи пригодяться вони вам у житті? (Відповіді учнів.)

Життя воістину непросте. Воно часто кидає нас у вир випробувань, пробує на міцність нашу душу, наше серце, нашу силу волі. Тоді найважливішою є здатність вистояти, залишитися людиною. І в любові також. Щоб кохання було високим, священним почуттям, його не можна осквернити ані зрадою, ані вбивством, ані трагедією іншої людини. Буває так, на жаль, не завжди. Часто, як це маємо у Франковій драмі, долі людські ламаються, пісня залишається недоспіваною... Про це я пропоную вам написати вдома у невеличкому творі "Біль недоспіваної пісні..."

Учитель пропонує учням оцінити результат уроку, повернувшись до очікуваних результатів.

VІІІ Оцінювання навчальних досягнень учнів.

 

ІХ Домашнє завдання.Написати міні-твір « Біль недоспіваної пісні»