Громадська, наукова і літературна діяльність Григорія Миколайовича Ге.

 Я , вчитель історії ЗОШ № 24 Новак Ірина , почала працювати на цим проектом, аби розповісти усім про мою любов до мого рідного міста Мико-лаєва, його історії та громадян, які творили цю незабутню історію. Один з відомих науковців міста другої половини 19 століття на початку 20 століття був Ге Г.М.

Крок 1 Сторінки життя моло-дого Григорія Миколайовича Ге. Крок 2 Наукова та літературна діяльність Ге Г.М. Крок 3 Громадська діяльність Ге Г.М.

Формування громадських і творчих поглядів Родовід родини Ге починається від французького дворянина Матвія Ге, який емігрував зі своєю родиною до Росії після Великої Французької революції. Помилково його відносять до німецького дворянина (як це зазначено в енциклопедії „Миколаївці”). Рік народження одного з його синів, Григорія Миколайовича Ге, в одних джерелах вказується 1830-й, в інших – 1829-й. Правильно вказана дата – 1829 рік. Ще в роки навчання, в 40-50-х роках, Григорій Миколайович перейнявся ідеями революційних демократів: В.Г. Бєлінського, О.І. Герцена, М.Г. Чернишевського, М.О. Добролюбова.

 Ще будучи гласним Миколаївської міської думи, Г.М. Ге спостерігав, як відбуваються вибори до неї. Бачачи, що в думі таємне голосування відбувається з підробкою, він розробляє балотувальний ящик з автоматичним підрахун-ком голосів, отримує за свій винахід привілеї і вперше в Росії запроваджує його в думі. У Державному архіві Мико-лаївської області зберігається „Справа про винахід Г.М. Ге механічного балотувального ящика”. Розробка розпочата була в 1885 році, а закінчена у 1894 році. З його книги „Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула (1790 – 1890)” ми дізнаємося, що точна дата заснування міста не була документально встановлена і міська дума обрала для святкування сторіччя 29, 30, 31 серпня 1890 року у зв’язку зі спуском на воду 25 серпня першого військового корабля „Святий Миколай”. Книга повинна була розповісти про будівництво морського порту, побут мешканців, розвиток торгівлі, народної освіти в місті, про внесок у будівництво Миколаєва Фалєєва, губернаторів Грейга, Лазарєва, Глазенапа та інших. Опис був написаний в Миколаєві в 1890 році і надрукований тут же в типографії, знаходилася вона на розі Соборної та Спаської. Дозвіл цензури твір отримав 10 серпня 1890 року в Одесі.

У березні 1890 року Григорій Миколайович Ге виступав з лекціями, які увійшли до його теоретичної роботи „О драматическом искусстве”, яка була надрукована в Миколаєві у 1890 році в Російській типографії. В даній роботі письменник пише: „Треба твердо стояти за пред’явлення театру дуже високих вимог, а саме: служіння розумовим та моральним інтересам шляхом мистецького відтворення нашого життя, наших звичаїв, наших пристрастей, наших пороків”. Невелика книга „О драматическом искусстве” вийшла в Миколаєві малим тиражем. В ній на основі багатьох зарубіжних та вітчизняних джерел розроблені основи теорії сценічного реалізму і це, принаймні, за п’ятнадцять років до створення Станіславським своєї знаменитої системи. Книга складається із записів лекцій, які він читав при створенні ним Миколаївського артистичного гуртка. Від автора він вимагає фізіологічної правди, бо „кожний психічний стан має свої особливі виявлення”. Детально розглядаються такі приклади створення на сцені людського характеру, як жестикуляція, міміка, мова (прозаїчна і віршована), дикція (епічна і лірична), ритм, рими. Що ж стосовно самого моменту входження в образ, то Григорій Миколайович Ге тримається тут відомої концепції французького просвітителя Дені Дідро, автора „Парадоксу про автора”. „Актору, - вважає він, - потрібно вміти не відчувати, а виконувати кожне почуття”.

У Миколаєві Григорій Миколайович Ге розкрився і як драматург, опублікувавши комедії „Дружина” (Херсон, 1868 рік; перероблена з французької мови), „Канікули” (Одеса, 1871 рік), п’єса „Ганнуся” та драма „Шквал” („Театрал”, 1895 рік, №42; з успіхом демонструвалась на сценах Петербурга, Харкова, Миколаєва та інших міст; добру рецензію на постановку дали „Харківські губернські відомості” від 11 лютого 1891 року та „Південний край” від 11 лютого 1895 року). Його драма „Шквал” не тільки обійшла провінційні сцени України, але й ставилась в імператорських театрах. У п’єсах Григорія Миколайовича, де не відсутня дидактика і мелодраматизм, вирішувалися проблеми, які цікавили передову інтелігенцію того часу: емансипація жінки, конфлікт поколінь, праця як джерело морального оновлення, відповідальність перед народом, вибір моральної позиції. Роки, коли він не займався громадсько–політичною діяльністю особливо плідними були у творчому відношенні. Будучи постійним співробіт-ником місцевих газет, Григорій Мико-лайович Ге систематично висвітлював культурне життя міста. Газети ”Миколаївський вісник” та „Южанин” були переповнені його театральними рецензіями, оглядами художніх виставок, фейлетонами, а то і просто публіцистичними иступами з актуальних проблем міста. Перша наша газета „Миколаївський вісник” виходила, як і сьогодні, по вівторкам, четвергам і суботам. Починаючи з 6 січня 1872 року і до 1 лютого 1872 року, Григорій Миколайович публікував „Замітки про петербурзьке життя” під псевдонімом „Л.С.”. Використання псевдоніму дозволяло Г.М. Ге вільно писати.

Збудувавши свій будинок (нині - вул. Наварінська, 25), Григорій Миколайович Ге у 1879 р. переїхав до Миколаєва, де його в 1880 р. обирають гласним Миколаївської міської думи на перший, а в 1884 році - на другий термін. Як громадський діяч, Г.М. Ге з самого початку зайняв відкриту позицію. Григорій Миколайович Ге, один із засновників бібліотеки, був заступником голови першого складу дирекції. Усе своє життя він допомагав бібліотеці: жертвував книги, виступав з лекціями перед читачами, організовував спектаклі на її користь. В грудні 1893 р. він запропонував поставити свою п'єсу. Вирученні кошти було передано до фонду будівництва бібліотеки.

Позиція громадянина На засіданнях міської думи він постійно говорив про “необхідність клопотання щодо введення в Росії конститу ції ”. Це ще раз підкреслює його прогресивні погляди. Григорій Миколайович Ге у своїй праці як громадський діяч поєднав роботу в державній структурі і прагнув досягти високого рівня культури в місті Миколаєві. Для цього він провів велику кількість культурних заходів.

„Григорій Миколайович був яскравим представником своєї епохи – епохи совісті. Його життя є справжнім прикладом чесного і відданого служіння суспільним інтересам, інтересам рідного міста”. А.І. Золотухін