"Групові форми роботи на уроках англійської мови"

Про матеріал

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Центр доуніверситетської та післядипломної освіти

Реєстраційний №______

ВИКОРИСТАННЯ ГРУПОВИХ ФОРМ РОБОТИ НА УРОКАХ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Кваліфікаційна робота

вчителя англійської мови

кваліфікаційної категорії

спеціаліст ІІ категорії

Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №109

Штанько Ольги Юріївни

Кривий Ріг –2018

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ 1.Теоретичне дослідження використання групових форм роботи на уроках англійської мови. ………………………………………………………..5

1.1.Історичний аспект використання групових форм роботи ………….……..5

1.2.Інтерактивні технології навчання…………………………………………..13

Розділ 2. Дослідницька та практична робота з використання групових форм роботи на уроках………………………………………………………………...17

2.1.Ігрова діяльність……………………………………………………………..17

2.2.Інтерактивні вправи…………………………………………………………21

2.3.Ситуативне спілкування…………………………………………………….23

Висновки…………………………………………………………………………25

Список використаної літератури……………………………………………….27

Додатки…………………………………………………………………………..29

ВСТУП

У всі часи суспільство потребувало збагачення культурних цінностей, яке напряму залежить від якості шкільного навчання і виховання. Швидкий розвиток в усіх сферах людської діяльності зумовив ускладнення навчального матеріалу з усіх дисциплін. Змінюється і загальна освіта, з’являються нові форми організації навчального процесу із метою встановлення нових умов, за яких кожна дитина буде мати нагоду навчатися успішно, розвиватися, само реалізовуватися і творче мислити. Завдання ж школи підготувати учня так, щоб по закінченню школи він був готовий до самостійного життя, мав творчий хист до праці, умів мислити критично, вмів спілкуватися, знав іноземні мови, особливо англійську, адже це мова міжнародного спілкування. Розвиток техніки і науки спонукає вчителя до розробки все нових і нових форм організації навчального процесу, до впровадження нових ідей і технологій. Однією з таких технологій є інтерактивна, де учень активно приймає участь у навчальному процесі. Саме групові форми роботи є невід’ємною ланкою у даній ситуації. Під час інтерактивного навчання учні активно взаємодіють, краще за все це відбувається під час групової діяльності на уроці. Використовуючи рольові ігри, ситуативні вправи, вирішення проблем разом, аналіз це все готує учнів до самостійності у житті, навчає взаємодії,спілкуванню, співпраці. При застосування групових форм роботи учні вчаться демократичності, рішучості та взаєморозумінню, що прекрасно демонструє нам актуальність теми «Форми групової роботи на уроках англійської мови». Учні розуміють суть речей, займаються пошуком необхідної інформації, порівнюють «за» і «проти», обґрунтовують ідеї і концепції.

Ознайомившись з матеріалами, які стосуються даної теми, було використано документи: «Програми для загальноосвітніх закладів. Іноземні мови.2017», Державна програма «Освіта», Державний стандарт з іноземної мови(загальна середня освіта), а також такі посібники і підручники як «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» О.І.Пометун, «Освітні технології» М.Михайліченко, «Освітні технології» Пєхота О.М., «Сучасні педагогічні технології» Аніщенко О.В. та інші. У кожному посібнику та документі міститься інформація щодо групових форм роботи, містяться методичні вказівки щодо використання цих групових форм навчання, урахування вікових особливостей школярів, доцільність використання цих чи інших методів, застосування різних групових форм , є приклади. Також було використано кілька номерів журналу видавництва Освіта «Іноземні мови».

Метою кваліфікаційної роботи «Використання групових форм роботи на уроках англійської мови» є ознайомившись із літературою і досвідом роботи педагогів, дослідити теоретичні засади і практичне використання групових форм роботи у повсякденній практиці.

Щоб досягти даної мети,ознайомилась і опрацювала посібники, документи , журнали і досвід роботи педагогів. Знайшла для себе багато методів організації групової діяльності та створила нові. Застосувала на практиці здобуті знання та отримала новий досвід.

Завдання кваліфікаційної роботи:

1.Дослідити теоретичну частину використання групових форм роботи на уроках англійської мови.

2.Виявити історичний аспект використання групових форм роботи.

3.Віднайти інноваційні методи застосування групових форм роботи.

4.Охарактеризувати форми і методи групової діяльності .

5.Показати практичне значення застосування форм групової роботи.

6.Привести приклади групових форм роботи на уроках англійської мови.

Розділ 1.Теоретичне дослідження використання групових форм роботи на уроках англійської мови.

1.1.Історичний аспект використання групових форм роботи

Перш ніж перейти до групових форм роботи,треба розібратися що ж таке взагалі форма організації навчання і як вона з’явилася у історії. Форма організації навчання є змістовно та методично оснащена система спілкування та взаємодії у відношеннях вчителя та учня. Це є організація вивчаємого змісту, методів та форм. Завдяки формі організації навчання учні засвоюють конкретну інформацію,факти , узагальнення, висновки, відпрацьовують вміння та навички на практиці. Різноманітність форм навчання обумовлюється змістом освіти, особливостями віку школярів, їх зацікавленістю і сприйняттям. Узагальнюючи ці фактори ми маємо можливість створювати все різні і різні форми навчання.

У школах стародавнього світу практикувалося індивідуальне навчання. В середні віки навчальні заняття проводилися з невеликими групами учнів. З розвитком виробництва й розширенням наукових знань виникла необхідність у нових Ф. о. н. — здійснюється перехід до класно-урочної системи навчання, виник клас як білш чи менш однорідна у віковому і освітньому відношеннях група учнів.

Я. А. Коменський удосконалив класно-урочну систему і вперше дав їй теоретичне обгрунтування. Й. Г. Песталоцці, Й. Ф. Гербарт, Ф. А Дістервег, К. Д. Ушинський розробляли психологічні й дидактичні основи цієї системи. У XVIII— XIX ст. вона стала панівною в школах багатьох країн. Наприкінці XIX — на початку XX ст. активізувалися пошуки можливостей індивідуалізації навчання, розвитку особистої ініціативи учнів [7,c.348]. Так в історії людства виникла необхідність винайдення нового оформлення навчального процесу. Я.А. Коменський розробив і описав класно урочну систему у книзі «Велика Дидактика»[7], де затверджував чіткий режим навчальної діяльності, постійне місце занять, їх тривалість, групу учнів з однаковим навчанням та рівнем підготовленості, віку і розклад занять. Він вперше ввів форму організації «урок», де у певний проміжок часу учні здобувають певні знання. Урок починається з опитування і закінчується перевіркою засвоєних знань.

К.Д. Ушинський винайшов типологію уроків. А.Дистервег зробив великий внесок у розробку наукових основ організації навчання, розробивши систему правил навчання для вчителя і учня. В.О. Сухомлинський також не є винятком,засновник гуманістичної та новаторської педагогіки. Пізніше свої відкриття у сфері дидактики зробили також такі вчені як О.М.Арсеньєв, який розробив теорію освіти, Б.П.Єсипов, котрий опрацював теорію навчального процесу, Л.В. Занков , вчений , зробивший внесок у розробку розвиткового навчання, С.Х. Чавдаров – досліджував формування наукового світогляду , педагогічної майстерності вчителя,В.І.Помагайба,який вивчав проблему дидактики, закони організації навчального процесу, Г.С. Костюк, котрий дослідив вплив навчання на розвиток особистості учня, Я.Б.Рєзник – досліджував проблеми дидактики та багато інших [13].

Найпершою відомою формою навчання у історії педагогіки є індивідуальна. Адже вона з’явилася раніше ніж групова і мала широке застосування у всіх школах світу того часу. Вже пізніше, із плином багатьох досліджень і часу, великі майстри – педагоги винайшли групову форму роботи на уроці. Яскравим прикладом індивідуальної роботи учнів є дальтон-план,який мав яскраву і виражену індивідуальну спрямованість та який зазнав критики з боку радянських вчених. Відповідно до запланованого дальтонського лабораторного плану або дальтон-плану заняття як урок відмінялися, а учні одержували завдання для індивідуальної роботи,вчитель консультував учнів та потім учні працювали окремо від вчителя – індивідуально. Але пізніше виявилося,що багато учнів не можуть працювати без вчителя і його допомоги. Тому дальтон- план зазнав поразки. Та ця поразка не пройшла безслідно. Вона дала поштовх до нових винаходження бригадної лабораторної форми організації навчання, що перевернула весь світ. Цей метод на відміну від попереднього дозволяв об’єднання класу та роботи у колективну , але із індивідуальною роботою кожного учня. На заняттях планували роботи всього класу, обговорювали запитання і завдання, готували екскурсії колективом, учитель був ближче до дітей і міг з ними обговорювати важливі питання, теми та бачив окремі результаті бригадної роботи. Коли вчитель давав бригаді завдання він оголошував терміни його виконання і мінімум завдань для кожного учня. Оцінки були однакові для всіх членів бригади [15]. Тому, групові форми роботи також називаються бригадні.

Так, завдяки краху одної системи, з’явилась інша. Яка мала вже більше переваг і застосування. Н.Волошина,Г.Токмань,В.Котов,О.Пєхота та інші стверджують , що завдяки груповим формам роботи діти вчаться співпраці, посилюється контакт із соціумом, формуються цінності, досвід суспільства, бачать результат сумлінної праці , вчаться взаємодопомоги, взаємоконтролю, взаєморозуміння.

Значний внесок у розробку групових форм діяльності у навчанні внесла О.Ярошенко [14], яка наголосила на проблему застосування організації групового навчання у викладанні багатьох дисциплін. Н.Волошина у статті про проблеми сучасного уроку наголошувала, що потрібне поєднання колективності із індивідуальною роботою у старших класах. Вона зазначала, що слід формувати роботу так, щоб кожен учень мав можливість проявити себе та працювати у повну силу.

Теоретичні дослідження дуже гарно демонструють, що для досягнення більш міцних і дієвих знань і умінь із любої дисципліни потрібна навчальна діяльність із використанням спілкування. У ході інтенсивного групового навчання виникає такий собі колектив учнів, які навчаються мислити разом та це впливає лише позитивно на особистісний розвиток кожного учня. А індивідуальна робота, до якої так звикли майже всі педагоги, навпаки впливає негативно та по позбавляє учнів мислити колективно і критично. На уроках дуже важливо розвивати інтерес учня до предмету, мотивувати його на здобуття знань,використовувати вміння та навички, засвоєні на уроці, формувати культурний компонент освіти, навчати законам життя, законам спілкування, навчати естетиці, прививати інтерес до загальнолюдських цінностей та культуру в цілому.

Дослідження у сферах педагогіки і психології демонструють нам, що групова діяльність впливає на активізацію, мотивацію і інтерес до навчання школярів, вихованню їх особистих моральних якостей.

Групова діяльність – це форма організації навчання в малих групах учнів,які об’єднані спільною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя і в співпраці з учнями [10]. Вчитель повинен чітко розуміти як треба поділити клас на групи та як можна організувати роботу в групах. Таких способів існує досить багато, і вони визнаються тим, як проходить робота і який повинен бути результат. Серед найбільш відомими є такі:

за вибором вчителя(вчитель вибирає учнів,створює групи,враховує вікові особливості або навчальні досягнення,швидкість роботи та інші)
за бажанням учнів (учні вибирають собі товаришів і створюють групи,але вчитель спостерігає за таким вибором)
випадково (учні вибираються випадково, навіть якщо в житті вони не спілкуються один з одним)
за якоюсь ознакою (ознаку пропонує вчитель або учень, наприклад вибираються в одну групу діти , хто любить яблука, у другу , хто груші, а у третю, хто любить сливи; або в одну групу , у кого є у імені літера А, а у другу у кого О і так далі).

Із кожним днем використання групових форм роботи набирає все більше і

Для того, щоб сформувати групи існує безліч методів. Але не слід забувати що група це в першу чергу колектив, який має спільні завдання, а процес спілкування і обміну інформацією є дуже важливим у формуванні стосунків між учнями у колективі. Групові форми роботи дозволяють кожній дитині приймати активну участь, підвищують навчальну мотивацію, навчають висловлюватися, проявити себе як особистість і показати ініціативу, навчають відповідальності за власну роботу, віри у себе. Коли ж застосовувати групове навчання часто, учні звикають до спілкування, дискусії, висловлювання власних ідей, тощо.

Всі ці фактори впливають на ставлення до предмету, який дитина вивчає, формує відчуття відповідальності до загальної роботи колективу і власної. А стосунки у колективі і з учителем набувають характеру дружби,спільної праці, спільної мети.

Дуже чітко спостерігається різниця між індивідуальною і груповою роботою учнів. Окрім того, що групова робота допомагає учням і в спілкуванні і у розкритті особистості, вона також дозволяє охопити більш значний об’єм роботи за менший проміжок часу. Тому, результативність підвищується, мотивація до навчання зростає,нові гарні стосунки між учнями і вчителем з’являються.

Абрахам Маслоу стверджував [11], що в людині переважають такі потреби - потреба до постійного росту і потреба в безпеці. Людина, яка повинна вибирати між цими двома потребами, вибирає безпеку. Потребу бути в безпеці необхідно задовольняти швидше ніж потребу до постійного росту. Згідно з Маслоу, зріст відбувається маленькими кроками, повільно, досягаючи мети , і кожен крок здійснюється завдяки відчуттю безпеки, коли людина відчуває, що кожен рух у невідоме не такий страшний, а зовсім таки безпечний. Один із способів для відчуття безпеки це об’єднатися із іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової належності дає змогу учням подолати труднощі, які зустрічаються в них на шляху. Коли діти навчаються разом у колективі, вони відчувають істотну емоційну підтримку , яка надає їм можливість вийти далеко за рамки їх здобутих уже знань і умінь.

Джером Брюннер визначив соціальний бік навчання, діти повинні навчитися відповідати за інших, діяти у напрямку мети. Він вважав, що взаємодія є основою активного навчання, де потрібні спільні дії, взаємодія, щоб досягати поставленої мети. Відбувається процес залучення індивіда до навчання , вироблення компетентності, яка необхідна для групи.

Концепція Маслоу та Брюннер лежать у основі методів розробки спільного колективного навчання.

«Співробництво» - або кооперація це спільна діяльність для досягнення загальних цілей [11,с.20]. У межах групової діяльності індивіди прагнуть одержати результати , що є вигідними для них самих і для інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий вид навчання, коли учні працюють у невеликих групах , щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Спільні зусилля призводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди. Успіх гарантований всім. Адже результат зумовлений не тільки стараннями одного учня, а й всіх членів команди. Усі учні пишаються успіхами одне одного і разом святкують перемогу. У кооперативній роботі існує позитивна взаємозалежність від цілей , що досягаються учнями, вони розуміють , що можуть досягти своїх особистих цілей, тільки за умови, якщо їх товариши також прикладуть зусилля для досягнення цього успіху та цілі.

Зарубіжні дослідження кооперативного навчання мають довгу історію і безсумнівно вказують на те,що співробництво призводить до:

більш високих досягнень і більшої продуктивності
більш турботливих, чуйних і відданих взаємин
більшого психологічного здоров’я дітей
більшої соціальної компетентності
більшої поваги до оточуючих.

Звісно ж , позитивний ефект, що має співробництво для досягнення багатьох позитивних результатів , робить кооперативне навчання одним з більших інструментів в арсеналі педагога. А оволодіння суттєвими компонентами співробництва дає змогу вчителям:

застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах звичайних шкільних курсів
перебудовувати уроки, таким чином, щоб вони співпадали із обраною темою і ситуацією для групової роботи
діагностувати проблеми , які можуть виникати у учнів при групових формах навчання і вирішувати їх, щоб збільшити результативність такої роботи.

Суттєвими компонентами співробництва є: позитивна взаємозалежність, особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, індивідуальна і групові підзвітність, навички особистісного спілкування і спілкування в невеликих групах,обробка даних про роботу групи.

Слід також визначити, які види груп бувають при кооперативній роботі [11,c.25]:

групи з двох осіб (пара)- високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди,але якщо верх візьмуть емоції, то ситуація зайде у глухий кут
групи з трьох осіб – найбільш стабільні групові структури, але двоє сильніших можуть домінувати над третьою особистістю
групи з п’яти осіб – оптимальний розмір навчальної групи, досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визнання.

Таким чином, можна зробити висновок, що із плином часу, все розвивається,удосконалюється і змінюється . Це стосується також і такої науки як і педагогіка і змін у ній. Проаналізувавши роботи відомих педагогів і історію виникнення різних форм навчання, видно, що педагогіка відійшла від індивідуального навчання і імпонує більше груповому. Це зрозуміло, адже групова діяльність на уроці має більше переваг ніж індивідуальна, більш націлена на результат, спілкування, встановлення доброзичливих взаємовідносин, мотивації і взаєморозумінню між вчителем і учнем та між учнями. Використання групових форм організації діяльності учнів у класно-урочній системі навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

1.2.Інтерактивні технології навчання

Зміни відбуваються у житті кожен день і вимагають від нас, вчителів, змін сучасної освіти. Функціональність і мотивація знижується у організації навчання традиційними методами, а учні потребують нових і нових форм роботи із ними. Дуже важливим є той момент, що у учня треба викликати ще інтерес до навчання, адже школа не повинна перетворюватись у вчителя, який дає матеріал, а учні пасивно його сприймають, і то не цілком. Тому, в сучасній педагогіці знайшлось вирішення цього питання, адже із пасивної форми навчання відбувся перехід до активної, коли учні можуть взаємодіяти з учителем і між собою. Така форма навчання називається інтерактивною.

Саме інтерактивне навчання це навчання,яке відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчального процесу, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють здійснювати. Безпосередньо, сама організація інтерактивного навчання передбачає моделювання різноманітних життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, використання рольових ігор. Усі інтерактивні технології поділяються на чотири групи: фронтальні технології, технології колективно-групового навчання, ситуативного навчання та навчання у дискусії. Серед інтерактивних методів широко використовуються такі як: мозковий штурм, мікрофон, коло ідей, робота в малих групах, займи позицію, пресс-метод, акваріум, подорож рольові ігри та інші [16].

Охарактеризувати інтерактивне навчання можна так: це форма навчальної діяльності, яка відбувається за спеціальних умов; це навчальний процес, у якому усі учні приймають участь, мають можливість брати участь і розуміти що вони опрацьовують; існує позитивна атмосфера, взаємопоміч і взаємопідтримка; коопераційна діяльність, групова робота ; на уроці існують ділові ігри, робота з джерелами, творчі завдання.

Суттю інтерактивного навчання є діалогове навчання, де заперечується будь яке домінування, а дозволяється висловлення власної думки і повага до інших.

Метою інтерактивного навчання є : винайдення таких умов для учнів,де всі будуть залученні до сприймання матеріалу; винайдення можливостей розуміння і висловлення власної думки учня; створення доброзичливої атмосфери на уроці; співпраця;взаємодія; розвиток здібностей і якостей для спілкування;створення умов навчання, де кожен почуває себе комфортно, де кожен розуміє свою значущість і успішність, де кожен, почуває себе захищеним і творчим, єдиним і неповторним [6].

Задачами інтерактивного навчання є: розвиток умінь та навичок спілкування; встановлення емоційного зв’язку між учнями; навчання спільної роботи в команді; повага до думки однокласника; зміна форм діяльності на уроці. Інтерактивне навчання передбачає: проектування життєвих ситуацій; вирішення різних завдань; розв’язання складних ситуацій разом.

Учень, який навчається за інтерактивними методами:

ставить перед собою завдання та досягає мети
розвивається
вирішує навчальні проблеми
вміє аналізувати власну роботу

Вчитель,який застосовує інтерактивні методи:

створює доброзичливу атмосферу, учні завжди шукають відповіді на питання і розвиваються
дає змогу учням критично мислити та самостійно здобувати знання
навчає учнів самоаналізу
користується новітніми методами, розвивається і постійно навчається сам
є прикладом для своїх учнів і колег
постійно використовує нові методики навчання

У інтерактивному навчанні вчитель перестає «грати у театрі одного актора», він лише регулює навчальну діяльність,організовує,контролює,допомагає, виховує і стимулює [5].

Є такі методики інтерактивного навчання: вступні,які створюють доброзичливу атмосферу на уроці; основні або ключові, які розв’язують основну проблему ; завершальні або підсумкові та допоміжні, які використовують тоді, коли потрібно змінити хід подій на уроці або змінити етап уроку. Дотримуючись цих методик вчитель може грамотно організувати заняття.

Щодо методів інтерактивного навчання, то їх існує також декілька:

метод мозкового штурму це метод, коли учню потрібно розв’язати завдання за короткий час. В його основі полягає те, що учень має можливість висловлювати стільки ідей за даний час, скільки матиме. Його можна застосувати для вирішення ситуацій у різних видах діяльності, навіть у груповій роботі.
метод круглого столу це метод, коли учні обговорюють різні питання , вміють висловлювати свою думку, обґрунтувати її, радяться одне з одним, а також визначають позитивний і негативний досвід, за і проти. Іншими словами це конференція з обміном досвідом, обговорення помилок і успіхів , різних проблем.
дискусійний метод це метод активного заняття, коли є спірне питання, яке до цього не було вирішене. Цім методом зазвичай користуються тоді,коли є проблемне питання і якась кількість учнів додержується однієї точки зору,а інша іншої.
метод аналізу це метод, коли учні, мають повний опис проблеми, аналізують створену ситуацію і намагаються вирішити її за допомогою власних ідей та роздумів. Учні можуть мати для аналізу різні види ситуація, адже їх буває також декілька: ситуація-ілюстрація(містить позитивний і негативний спосіб вирішення),ситуація-оцінка(можливе її вирішення у готовому виді) і ситуація-вправа(її рішення вимагає якихось

стандартних вправ або дій,застосування знань на практиці).

Використання останнього методу дає можливість досягати навчальних цілей таких як розвиток критичного мислення, аналізування, розвиток практичних навичок, комунікації,стимулювання мотивації до навчання.

На любому уроці, вчитель повинен вміти застосовувати декілька методів навчання, комбінувати їх, поєднувати, співвідносити із віковими особливостями і інтересами учнів, та в любому випадку , інтерактивне навчання направлене саме на створення доброзичливої атмосфери, де учень має безліч можливостей, продемонструвати власну думку, навчитися вирішувати проблеми і аналізувати ситуацію. Адже самим головним словом у інтерактивному навчанні залишається «взаємодія».

Розділ 2. Дослідницька та практична робота з використання групових форм роботи на уроках

2.1.Ігрова діяльність

Одним з найкращих і активних методів навчання для засвоєння нових знань є навчально-педагогічна гра [9]. Феномен гри привертав до себе увагу мислителів, філософів, соціологів, психологів і педагогів упродовж усієї історії людства. Безпосередня цінність гри – в задоволенні, у виграші, вигоді. Повторення одних і тих же дій є необхідною умовою для полегшення й удосконалення здібностей до гри. Чим більше дитина грає, тим більше виграє, і тим більше вона хоче грати. Для виникнення гри потрібна, крім наявності певних знань і сил, ще й більш або менш висока ступінь психічної діяльності. Говорячи про гру, маємо пам’ятати думку В. Сухомлинського: «Дитина має справжнє емоційне й інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за здавлену квітку... Без гри немає й не може бути повноцінного розумового розвитку» е може бути повноцінного розумового розвитку». Слід завжди пам’ятати твердження відомого українського психолога Г. Костюка, який писав, що „всю різноманітність проявів людської діяльності можна поділити на кілька видів: гра, навчання і праця”, його оціночні вислови: «Гра – це не пуста забава, а змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення... Чим старша дитина, тим складнішою і досконалішою стає її гра... Гра підносить особистість дитини, її свідомість на новий, вищий ступінь розвитку... Гра є важливою школою розумового, фізичного, морального і психічного розвитку дитини». Доросла людина з розвинутими духовними потребами обов’язково потребує того, щоб переживати стан гри хоч би з метою ігрового розв’язання внутрішніх конфліктів.

Гра може існувати у любому виді людської діяльності. Її завжди використовують як засіб для навчання дітей та дорослих, трудових процесів, військової справи, для пізнання та інше. Гра може стати засобом подолання конфліктів, стимулювання гарного настрою, самовдосконалення,тощо. Будь яка гра є засобом розвитку уваги, спостережливості і кмітливості. Але для використання ігрових ситуацій на уроках потрібно придержуватись таких вимог:

встановлення мети гри
встановлюються правила гри
урахування елемент змагання
встановлення дидактичні завдання
націляння на результат
врахування вікові особливості учні

Також для організації гри на уроці потрібно розробити план та діяти опираючись на нього:

створення проблемної ситуації
введення ігри
хід гри
розгортання ігрового сюжету
обговорення результатів гри
підведення підсумків

Слід знати, що існує низка видів ігрової діяльності на уроці, але не завжди є логічним використовувати лише один вид або де кілька окремих видів, існує можливість поєднання цих видів і комбінування їх. Серед основних видів ігрової діяльності на уроках виділяють [12]:

рольові ігри(коли учень має можливість приміряти на себе той чи інший образ,професію,стан та взаємодіє із іншими учнями)
лексичні або граматичні ігри-змагання (коли учень має можливість застосовувати знання на практиці та у певний проміжок часу продемонструвати їх у змаганні)
ігри-змагання
ігри-конкурси ( коли учні на конкурсній основі виконують завдання )
інтелектуальні ігри (ігри з низкою питань,завдань,тощо)
ігри-драматизації(коли учні можуть зробити виставу,діалог,монолог,міні театр для демонстрування вмінь та навичок)
рухливі дидактичні ігри ( коли учні рухаючись можуть продемонструвати свої знання, наприклад хлопнути у долоні,якщо це вірний переклад слова, або підвестися,якщо знають правильну відповідь)

Існує і інша класифікація ігор [8]:

за віком для:

молодшого шкільного віку
середнього шкільного віку
старшого шкільного віку

за метою :

для формування монологічних здібностей
для формування діалогічних здібностей

за використанням матеріалу:

лексичні
граматичні
фонетичні

пізнавальні:

ігри-знайомства
ігри-дотики
ігри-спроби
глибинні

за кількісним складом учнів:

індивідуальні
групові
масові

відповідно до способу підготовки:

імпровізовані
зроблені завчасно

за ступенем керівництва:

керовані
самостійні

за тривалістю проведення:

разові
періодичні
систематичні

за результатом:

індивідуальний успіх
груповий успіх

за функціями:

навчальні
виховні
комунікативні
розвиваючі

Ігри на уроках англійської мови можна переглянути у додатку 1.

2.2 . Інтерактивні вправи

Як вже раніше зазначалося інтерактивний це той, що взаємодіє. Термін «інтерактивний» часто використовується у сучасній педагогічній науці та практиці: «інтерактивні форми», «інтерактивні методи», «інтерактивне навчання», «інтерактивні технології». Всі перераховані дидактичні категорії, незважаючи на багатозначність поняття, мають загальний зміст – діалектику взаємодії. Взаємодія як феномен реалізується в навчанні, вихованні, методах, технологіях та інших організаційних формах і моделях. Але для того, щоб застосовувати інтерактивні вправи на уроках, потрібно спланувати свою роботу [1]:

підготувати учнів до виконання інтерактивних завдань;
відібрати для заняття такі завдання, які будуть «ключем» до засвоєння теми;
під час роботи над інтерактивними завданнями стежити за ретельністю їх виконання;
проводити детальне обговорення за підсумками виконаних інтерактивних завдань;
об’єктивно оцінювати учнів, враховуючи особистий внесок у результат роботи групи.

Існують такі групи і вправи інтерактивної діяльності:

парне навчання

діалог
інтерв’ю
аналіз
обговорення

фронтальне навчання

мікрофон
мозковий штурм
навчаючи-вчюся
ажурна пилка
кейс метод
дерево рішень

навчання в дискусії

диспут
дискусія
проблемна ситуація

навчання в грі

рольова гра
драматизація

Мета використання цих вправ відома – взаємодія вчителя і учня, учня і учня. Для досягнення цієї мети потрібно чітко і вірно планувати свою роботу, слідкувати цьому плану і вибирати правильну інтерактивну вправу, спираючись на вікові особливості учнів, попередній досвід, їх інтереси , смаки, тощо. У інтерактивному методі навчання вчитель і учень рівноправні, мають однакові права. Функціями інтерактивного навчання є:

Розв’язання поставлених задач
Надання підтримки членам групи

Інтерактивна діяльність буде повною у тому випадку, якщо ці дві функції будуть реалізовані. Щодо методів і технік інтерактивного навчання існують:

презентації
демонстрації
зворотній зв'язок
малі групи
планування подальших дій

Види інтерактивних вправ подано у додатку2.

2.3.Ситуативне спілкування

Виокремлюючи ситуативне спілкування серед ігрових і інтерактивних методів роботи, слід зауважити що воно є невід’ємною частиною вивчення такого предмету як англійська мова. В ньому обов’язково мають бути дві конфліктуючі сторони, позиції, інтереси яких суперечать одна одній. Зверніть увагу, що ситуація повинна бути представлена таким чином, щоб дотримувався баланс інтересів сторін (тобто кожна з них мала підстави для захисту своєї позиції). Дилема ставить людину перед важким вибором, який виникає завдяки конфлікту цінностей [3]. Розмірковуючи над проблемами учні починають краще розуміти нинішні ситуації, свої моральні цінності. Також вони вчаться займати позицію, приводити обґрунтовані аргументи в захист своєї позиції і розуміти логіку й обґрунтування позицій інших. Дилеми призначені для ускладнення процесу мислення без висловлення крайніх думок і з поважним ставленням до точки зору інших. Наступні кроки можуть бути корисними для моделювання дилеми із сучасної події чи на історичному (літературному, правовому ) сюжеті: Якої загальної теми буде стосуватися дилема (наприклад, списування чи заздрість, обдурювання). Хто є центральною фігурою і який вибір повинен зробити герой у цій дилемі (наприклад, чи може абітурієнт, що бажає поступити в університет, списувати на іспиті; чи чесний законодавець, що підтримує ті соціальні програми саме тепер, коли стоїть проблема перевиборів на другий термін; чи може людина не сплачувати податки на підставі, що держава не забезпечує їй належний рівень життя тощо). Якою первісною інформацією повинен володіти учень, щоб мати відповідну можливість зрозуміти контекст, у якому наш герой стоїть перед дилемою (наприклад, інформація про важкі вступні іспити, результати попередніх голосувань у Верховній раді з соціальних програм та ін.) Дайте ім'я герою Вашої дилеми і припишіть йому характерні риси ―живої людини, які б дозволяли іншим краще зрозуміти його суть і те, що ним рухає. Ситуативне спілкування має включати чотири чинники:

1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація;

2) стосунки між комунікантами;

3) мовленнєві наміри;

4) реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення.

Існує чотири види вправ для ситуативного спілкування:

вправи для навчання реплікування
вправи на засвоєння діалогічної майстерності
вправи на створення мікродіалогів
вправи на засвоєння діалогів різних функціональних типів

Комунікативно-мовленнєва ситуація – це динамічна система взаємодіючих конкретних факторів об’єктивного і суб’єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування. (В.Л.Скалкін).

Принцип комунікативності – це провідний методичний принцип, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах – навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу[2].

ВИСНОВКИ

Із кожним днем використання групових форм роботи набирає все більше і

більше популярності. Про це свідчить багато методичної літератури, досвід роботи сучасних вчителів,тощо. У значній мірі цьому сприяють пошуки форм роботи , які не були до цього використані, якісь інновації, новітні розробки. Все далі і далі відходять старі методи і технології навчання. Стають не актуальними, не сучасними. І на зміну старим завжди приходять нові. Які нам дають можливість навчати дітей за новим прикладом, за новою системою, де кожна дитина не буде позбавлена уваги вчителя і однокласників, де кожна дитина зможе розвиватися і навчатися так, як потрібно. Від сучасного уроку залежить все подальше життя учня,його майбутнє. Проаналізувавши роботи відомих педагогів і історію виникнення різних форм навчання, видно, що педагогіка відійшла від індивідуального навчання і імпонує більше груповому. Це зрозуміло, адже групова діяльність на уроці має більше переваг ніж індивідуальна, більш націлена на результат, спілкування, встановлення доброзичливих взаємовідносин, мотивації і взаєморозумінню між вчителем і учнем та між учнями. Використання групових форм організації діяльності учнів у класно-урочній системі навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання. Дуже важливим є той момент, що у учня треба викликати ще інтерес до навчання, адже школа не повинна перетворюватись у вчителя, який дає матеріал, а учні пасивно його сприймають, і то не цілком. Тому, в сучасній педагогіці знайшлось вирішення цього питання, адже із пасивної форми навчання відбувся перехід до активної, коли учні можуть взаємодіяти з учителем і між собою. Така форма навчання називається інтерактивною. Саме інтерактивне навчання це навчання,яке відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчального процесу, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють здійснювати.

Тому, можна зробити висновок, що використання групових форм роботи на уроках англійської мови повинно бути неодмінно. Адже для повноцінного вивчення предмету, для розвитку мовленнєвої компетентності ,для культурного збагачення ,для навчання учнів спілкування треба використовувати різні вправи і методи навчання. Групові форми роботи є найбільш ефективними для повноцінного вивчення предмету. Адже в групових формах роботи учні займають активну позицію на уроці та краще засвоюють матеріал.

Робота складається із вступу,двох розділів,висновків,списку використаних джерел і додатків. У першому розділі висвітлено теоретичні засади використання групових форм роботи та інтерактивного навчання ,а другому розділі відображено практичне значення застосування групових форм роботи на уроках англійської мови.

Мета кваліфікаційної роботи дослідити теоретичні засади і практичне використання групових форм роботи у повсякденній практиці була досягнена .

Завдання роботи дослідити теоретичну частину використання групових форм роботи на уроках англійської мови,виявити історичний аспект використання групових форм роботи,віднайти інноваційні методи застосування групових форм роботи,охарактеризувати форми і методи групової діяльності,показати практичне значення застосування форм групової роботи,привести приклади групових форм роботи на уроках англійської мови було виконано.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Близнюк О. І., Панова Л. С. Ігри в навчанні іноземних мов / О. І. Близнюк, Л. С. Панова. – Київ: Освіта, 1997.
Бондар М. В. та ін. 130 ігор для уроків з англійської мови / М. В. Бондар. – Харків: Основа, 2004. – (Серія «Бібліотека журналу «Англійська мова та література»). – вип. 9 (21)
Волошина Н. Й. Сучасний урок літератури як дзеркало інтелектуального багатства і педагогічної культури вчителя / Н. Волошина // Всесвітня література та культура. – 2003. – №1. – С. 3-5.
Гончаренко С. Педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 366 с.
Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. –Київ: Академвидав, 2004.
Інтерактивні методи навчання : [Навч. посібник] / За ред. П. Шевчук, П. Фенрих. – Щецін, 2005. – С. 7-20.
Коменский Я.А. Великая дидактика / Ян Амос Коменский. – Санкт-Петербург: Типография А. М. Котомина, 1875.
Лийметис Х. Й. Групповая работа на уроке / Х. Й. Лийметис. – Москва: Знание, 1975 – 62 с.
Михайліченко М. В., Рудик Я. М. Освітні технології : [Навчальний посібник]. – Київ: ЦП «КОМПРИНТ», 2016. – 583 с.
Освітні технології : [Науково-методичний посібник] / За ред. О. Пєхоти, А. Кіктенко, О. Любарської ; за заг. ред. О. Пєхоти. – Київ: А.С.К., 2001. – 489 с.
Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. І. Пометун. – Київ, 2004. – 192 с.
Сучасні педагогічні технології: курс лекцій : [Навч. посібник] / За заг. ред. Н. І. Яковець. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 199 с.
Ягупов В. В. Педагогіка : [Навч. посібник] / В. В. Ягупов. – Київ: Либідь, 2002. – 560 с.
Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: Теорія і методика / О. Г. Ярошенко. – Київ: Партнер, 1997. – С. 46-74.
http://osvita.ua/school/method/335/
https://uk.wikipedia.org/wiki/інтерактивне навчання

Додаток №1

Назва гри: Have You A Pet ?

Практична мета: тренувати учнів у вживанні лексики, назви тварин; загальних питань з дієсловом to be. Хід гри: На столі розкладені іграшки – звірі (a cat, a bird, a dog, a pig, a parrot). Кожен учень вибирає собі одну й ховає її за спину. Ведучий виходить до дошки і ставить по одному питанню кожному учневі: - Is your pet a duck ? - Is your pet a bird ? Якщо ведучий не вгадав, яку іграшку тримає за спиною учень, останній відповідає: - No, it is not. Якщо ведучий правильно назвав іграшку, він отримує відповідь: - Yes, it is, - і його місце займає учень, чию іграшку він вгадав.

Назва гри: Who Is This ?

Практична мета: правильно назвати форму 3-ї особи однини дієслова to be та присвійний відмінок. Хід гри: Кожен учень отримує по одній іграшці (всі іграшки - звірі). Учитель пропонує придумати ім’я кожному звірові. Учні називають свою іграшку : My cat’s name is Leopold. Після цього вчитель відбирає іграшки, кладе їх на стіл і каже : «Я опишу вам одного звіра. Ви повинні здогадатися, хто це. Той, хто відгадає, зможе описувати іншого звіра». Далі вчитель продовжує: This is an animal. He is big ( funny, small, black, white, brown, red, yellow, grey, pink, green, blue).

Назва гри: Where Is The Cat ?

Практична мета: тренувати учнів у вживанні прийменників. Хід гри: Ця гра проводиться з однією іграшкою, наприклад, з іграшковим котом. Хтось із учнів виходить до дошки. Стоячи спиною до класу, він повинен здогадатися, де знаходиться кіт. Учні вибирають місце і кладуть туди іграшку. Учень біля дошки запитує: - Is the cat on the floor ? - Is the cat on the desk ? - Is it in your hand ? - Is it under the desk ? Учні хором відповідають : “ No , it is not”, - доки учень не вгадає місце, де знаходиться кіт. Тоді всі хором кажуть : - Yes, it is

Назва гри: Numerals

Практична мета : повторити числівники Хід гри: Гра складається з карток та фішок з цифрами. Фішок повинно бути стільки, скільки чисел на картках. Кожен учень повинен мати картки з 30 цифрами. Ведучий показує фішку з цифрою. Якщо учень має таку цифру на картці, він називає її та одержує фішку, якщо назвав правильно.

Назва гри: Ball Game Практична мета: Закріпити лексику з теми. Хід гри: Один учень кидає м’яч, а другий називає слово з теми, яка вивчається ( School, Toys, Family, etc.)

Назва гри: Snowball Практична мета: формувати навики комунікативної компетенції. Хід гри: Учні сідають у коло, у центрі якого – картки з лексикою, яка вивчається. Один з учнів бере картку, показує її та вживає дане слово або вираз у реченні. Другий учень бере іншу картку та придумує нове речення, яке логічно продовжує попереднє і т.д. В кінці виходить розповідь з теми (опис малюнка, переказ тексту…).

Назва гри: Guess

Практична мета: формування навиків комунікативної компетентності. Хід гри: Задумай з якої ти країни. Нехай ведучий відгадає.

Назва гри : Collective Story

Практична мета : активізувати вміння та навички усного висловлювання на задану тему. Хід гри : Представники від кожної команди по черзі говорять по одному реченню. Той, хто не може придумати, щоб продовжити розповідь, або повторює вже сказане, вибуває з гри. Переможцем стає та команда, в якій залишається більше учасників

Назва гри : My family

Практична мета : закріпити знання лексичного матеріалу до теми «Моя сім’я». Хід гри : За зразком, даним учителем, діти придумують речення. Наприклад : His name is Ivan. He is not my brother. He is not my grandfather. Who is he? Інші повинні здогадатися про кого йде мова. Відповідь : He is your father.

Додаток №2

$E:\підвищення кваліфікації\img12.jpg$ $E:\підвищення кваліфікації\img14.jpg$