Гумористична інсценівка "Вчителька української мови на побаченнні"

Гумористична сценка

«Вчителька української мови на побаченні»

Він: Леся…

Вона: ЛесЮ!

Він: Коли я тебе встрєтіл…

Вона: Зустрів!

Він: Я поняв…

Вона: Зрозумів!

Він: Що ти – моя неповторіма…

Вона: Неповторна!!! Ох… А тепер зберись і повтори все речення спочатку.

Він: Лесю! В общем…

Вона: Отже!

Він: Отже, я покликав тебе до ресторану, щоб відзначити подію – я придбав яхту. І вгадай як я її назвав?

Вона: Не маю жодної уяви

Він: (повільно) Леся Українка

Вона: Ох!

Він: Таке ім’я написане на яхті, але вгадай як я офіційно вписав її у папери?

Вона: Як, коханий?

Він: (піднесено): Лариса  Петрівна Косач

Вона: Який же ти в мене романтичний! Це  справді доречно відзначити!

Він: Зараз покличу офіціанта (йде)

Вона (швиденько телефонує подрузі): Маринко, привіт! Ану вгадай, де я!

• Ні, не на педраді! Чого б я тоді телефонувала?
• Ні, не на батьківських зборах!
• Ні, не в театрі Магара!
• Та ні!!! Послухай, я НА ПОБАЧЕННІ!
• Ні, не на літературному побаченні з Іваном Франком,  а на справжньому у справжньому РЕСТОРАНІ!
• Все, бувай, бо зараз шампанське принесуть (сміється)

Він повертається. Слідом заходить офіціант.

Офіціант: Здравствуйте!

Вона: (обурено) Що?!!!

Офіціант: (спантеличено) Що що?

Вона: А ну швиденько вийди з класу тьфу залу, перевір у паспорті своє громадянство і повертайся, а ми зробимо вигляд, що сталася прикра помилка.

Офіціант тікає з класу, стукає в двері

Вона: Ввійдіть

Офіціант: Доброго вечора, шановне товариство! Дозвольте запропонувати Вам меню

Вона: (читає меню) Так… Тірамісу… Фондю… Фуагра… Карпаччо… Шановний, а чому у вас всі страви – це слова іншомовного походження?

Офіціант розводить руками

Вона: Я не розумію, де наші українські страви: калач, рогалик, борщ, куліш, лемішка, пундики врешті-решт?

Офіціант: Вибачте, але таких страв у нас немає.

Вона: Тоді записуйте. Приготувались? Ми будемо замовляти пюре з духмяним тмином, жовтогарячими помідорами і питимемо морквяний сік.

Офіціант: А як?..

Вона: НЕ ЗНАЮ! Не знаю, як пишеться: морквяяяяний, духмяяяяний, тмяяяяний… Не знаю. Записав? Давай подивлюсь.

Дістає з маленької сумочки: крейду, зошити, «Кобзар», червону ручку.

Він: Крейда? Нехай. Ручка? Нехай. Зошити з української мови учнів 9 класу? Розумію – як завжди будеш перевіряти в таксі. Але навіщо ти притягла на наше побачення Тараса Григоровича?

Вона: Ти що?! Я на двір без «Кобзаря» не виходжу! (перевіряє листочок офіціанта) Шановний, три помилочки! Ганьба. На чайові навіть не розраховуйте!