Гумористичне i сатиричне зображення. Жанрова рiзноманiтнiсть гумористичних творів. Велика роль гумору в життi українцiв. Л. Глiбов “Щука”.

УРОК №1

Тема. Гумористичне i сатиричне зображення. Жанрова рiзноманiтнiсть гумористичних творів. Велика роль гумору в життi українцiв. Л. Глiбов “Щука”.

Мета: дати поняття про гумор та сатиру, їхню роль у нашому життi; дати учням уявлення про байку, ознайомити з iсторiєю її виникнення, особливостями побудови; розвивати пам’ять, образне мислення, вмiння зiставляти твори, жанри; виховувати кращi людськi якостi.

Обладнання: плантети-таблицi “Види комiчного”, збipки твоpiв байкарiв, iлюстрації до них, портрет Л. Глiбоова, репродукцiя картини І. Рєпiна “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi” .

Теорiя лiтератури: гумор, сатира, байка, алегорiя, мораль.

ПЛАН УРОКУ

І. ПОВIДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ (2,5).

ІІ. МОТИВАЦIЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI ШКОЛЯРIВ (5 хв)

Ш. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ (35)

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (0,5)

V. ПIДСУМОК (2)

XIД УРОКУ

І. ПОВIДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ІІ. МОТИВАЦIЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI ШКОЛЯРIВ

Ш. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ

1. Слово вчителя.

“Cмix – це здоров’я, cміхом можна бiльше вразити, нiж лайкою чи навіть бiйкою”, – говорять у народi. Українцi завжди вiдзначалися дотепнiстю, розвиненим почуттям гумору, вмiнням посмiятися не лише над iншими, а й над самими собою. Це допомагало їм пережити важкi часи, якi досить часто випадали на їхню долю. Особливо вiдзначалися гумором запорозькi козаки. Згадайте знамениту картину І. Рєпiна “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi”.

Гумористичнi та сатиричнi твори дуже рiзноманiтнi за жанрами. Це i анекдоти, i усмiшки, i гуморески, i спiвомовки, i байки. Саме про байки ми й поговоримо на сьогоднiшньому уроцi.

2. Повiдомлення учня про виникнення байки.

Байки були вiдомi ще в Стародавнiй Грецiї. Батьком лiтературної байки називають Езопа. Тому про алегоричну мову часто говорять “езопова”. Езоп був рабом, до того ж дуже некрасивим зовнi. Але його гострого язика боялися вci. Кiнець кiнцем вiн був скинутий зi скелi. Про самого Езопа ходили численнi легенди. Ось одна зних.

Господар звелiв приготувати Езоповi страву з чогось найкращоого. Той пiшов на базар, купив язика i приготував його. Наступного разу господар знову звелiв приготувати страву з чогось найкращого, i Езоп знову подав язик. “Як же так?” – закричав господар. Мудрець на це вiдповiв: “Немає нiчого кращого за язик (мову), як i немає нiчого гiршого за злий язик”. .

У пiзнiшi часи байкар Федр надав творам Езопа вiршованої форми. Жанр байки розвинули вiдомий французький байкар XVІІ ст. Жан де Лафонтен, найвiдомiший росiйський байкар I. Крилов.

В Українi жанр байки також має давню й багату традицiю. Ще у XVІІ – XVІІI ст. у шкiльних пiдручниках риторики та поетики (автори Ф. Прокопович, Г. Коптський та ін.) трапляється чимало байок, що мали навчальне призначення.

Видатний фiлософ i просвiтитель Г. С. Сковорода написав цикл “Байки Харьковскiя”.

Нове слово було мовлено у XIX ст. байкарями П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, Є. Гребiнкою i особливо Л. Глiбовим.

До жанру байки зверталися I. Франко, М. Шашкевич, Б. Грінченко, М. Годованець, С. Олiйник, П. Глазовий та iн.

3. Слово вчителя (теорiя лiтератури),

– Що ж таке байка? (Учнi вiдповiдають.)

Байка – невеликий алегоричний твip повчального характеру. Алегоричний – це той, що мiстить алегорiю.

Алегорiя – художнiй прийом iносказання, зображення людських рис i xapaктерів за допомогою образiв тварин, предметiв, рослин, явищ природи та людського життя.

(Учнi роблять записи до лiтературознавчих словникiв.)

Байка має оповiдну частину – фабулу i мораль – силу, повчанння. “Праматiр’ю” байки, як народної, так і лiтературної, була народна казка. Часто в байках використовуються прислiв’я та приказки.

4. Повiдомлення учня про Л. І. Глiбова (або самостiйне опрацювання учнями статтi пiдручника).

За фахом Леонiд Iванович Глiбов був учителем географії та icторії. Слiд вiдзначити, що на той час вiн був незвичайним учителем – нiколи не бив учнiв (як це було заведено), не карав, не змушував зубрити уроки, а викладав надзвичайно цiкаво, з великим захопленням. Cтороннix екзаменаторiв задовольняли знання учнiв: “Ну й сурово ж тримає своїх вихованцiв цей Глiбов!” – мiркували вони.

Учнем Леонiда Iвановича був i Петро Косач – батька Лесi Українки. Своє захоплення творчiстю байкаря він зумiв передати доньцi – на сiмейних святах Леся так щиро декламувала байку Глiбова “Билина”, що на очах у батька виступали сльози.

Подаючи cвої твори до друку у львiвський журнал “Дзвiнок”, Глiбов пiдписував їх псевдонiмом Дiдусь Кенир.

У творчому доробку Л. Глiбова 107 влучних байок, недарма І. Франко назвав його “найкращим українським байкописом”. .

5. Iнтерактивнi вправи.

Виходячи з того, що основна ознака байки – це алегоричнiсть, учням пропонується завдання: з’єднати стрiлочками вади людськоого характеру з назвами тварин, що їх уособлюють.

Осел                                                                                                неуважнiсть

Вовк                                                                                               зажерливiсть

Слон                                                                                           непосидючiсть

Мавпа                                                                                                  боягузтво

Заєць                                                                                          неповороткiсть

Лисиця                                                                                                    хижiсть

Ведмiдь                                                                                                 хитрiсть

Щука                                                                                           дурiсть, нерозумнiсть

Гава                                                                                                      упертiсть

6. Повiдомлення учня.

На сьогоднiшньому уроцi ми познайомимося з байкою Л. Глiбоова “Щука”. А яка ж насправдi ця риба в природi?

Слово “щука” – праслов’янське. Утворене вiд “щуп” – худющий. У дiалектному мовленнi є слово “щуплий” – у значеннi “тендiтний”. Через те, що ця риба довга, у водi вона здається худою, тонкою. Щуки досягають завдовжки до 1,5 м, а вагою до 35 кг. Живуть вони аж до двохсот pоків. Ця риба-хижак живиться iншими, меншими рибами, жабами, навiть пташенятами. Плаває дуже швидко.

Висновок учителя. Як бачимо, щука дiйсно може уособлювати хижiсть, зажерливiсть.

8. Виразне читання байки “Щука”.

9. Евристична бесiда.

1) Хто є головними, а хто – другорядними героями байки?

2) За що щуку притягли до суду? Знайдiть вiдповiднi рядки у текстi.

3) Хто були суддi? Як характеризує їх автор? Знайдiть у текстi опис дiй суддiв, що пiдтверджує авторську характеристику.

4) Якi стосунки склалися мiж Щукою i Лисицею?

5) Чому суд помiняв своє рiшення? Як би ви це схарактеризували?

6) Кого, на вашу думку, висмiяв автор в образах байки “Щука”?

9.Пiдсумок учителя.

Очевидно, що суддi пiд впливом хитрої Лисицi (стряпчого) прийняли абсурдне рiшення. Слова з байки Л. Глiбова “1 щуку кинули у рiчку ... ” стали крилатими. Якщо хочуть сказати, що когось замiсть покарання винагородили, вживають саме цей в’їдливий вислiв.

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напам’ять байку “Щука”, зробити iлюстрацiї; за бажанням (на оцiнку високого рiвня) – iнсценiзувати байку.

V. ПIДСУМОК