Харківщина на початку війни. Окупація Харківщини.

Харківщина на початку війни. Окупація Харківщини

Харків- великий промисловий район.   До початку війни між Німеччиною і Радянським Союзом, в 1941 — Харків був четвертим за величиною містом СРСР (після Москви, Ленінграда, Києва), великим промисловим (виробництво танків, паровозів, тракторів), транспортним, адміністративним (до 1934 року — столиця радянської України) , науковим, культурним центром.

Загроза бойових дій. На початку вересня 1941 р. німецько-фашистські війська форсували Дніпро поблизу Кременчука. Виникла реальна загроза розгортання бойових дій на Харківщині. Військам Південно- Західного фронту не вдалось створити у стислий час міцну оборону на Харківському напрямку.

Евакуація промислових заводів.Із Харківської області евакуювали 70 великих промислових підприємств союзного та республіканського значення: ХТЗ –в Алтайський край,завод «Серп і молот» на Поволжжі випускав машини для фронту, Харківський завод імені В. О. Малишева на Уралі виробляв найкращий середній танк Другої світовоїВійни: Т-34.

Перша битва за Харків у жовтні 1941 року♦   20 жовтня частини німецького 55-го корпусу досягли передмість Харкова, 23 жовтня німецькі війська (57-а піхотна дивізія, командир — генерал-майор Антон Достлер) почали захоплення міста. Їм протистояли радянська 216-та стрілецька дивізія, 57-а стрілецька бригада НКВД, полк ополченців, танковий батальйон (47 танків) — всього до 20 тисяч осіб,

Окупація Харкова    Після двох днів вуличних боїв, Харків був окупований 24 жовтня 1941 силами 6-ї армії вермахту під командуванням Вальтера фон Рейхенау, 55-м армійським корпусом Ервіна Фірова (який став комендантом міста після вибуху Георга фон Брауна).

Періоди окупації Харкова. Харків був окупований 24 жовтня 1941року силами 6-ї армії вермахту під командуванням Вальтера фон Рейхенау. У січні 1942 РККА зробила наступ на південь від міста, в районі Ізюма. З ізюмського плацдарму командування Південно-Західного фронту мало намір здійснити Харківську операцію по оточенню і подальшого знищення протистоїть 6-ї армії. Ця операція, розпочата 12 травня 1942, завершилася катастрофою: в оточення і полон потрапили значні сили наступаючих радянських військ. У лютому 1943 р, розвиваючи наступ Радянської Армії, розпочате після Сталінградської битви, Харків був звільнений силами Воронезького фронту під командуванням генерала Ф. І. Голікова,але у березні 1943 року відбулась  повторна здачі міста (15 березня). У серпні 1943 місто було звільнено остаточно діями 69-й армії Воронезького фронту, 57-й армії Південно-Західного фронту і 7-й гвардійської армії Степового фронту. День визволення Харкова, 23 серпня, з тих пір стає міським святом.

Радіокеровані міни . Найвідоміший вибух радіокерованої міни був здійснений по сигналу радянського мінера Іллі Старинова з Воронежа в 3:30 ночі 14 листопада 1941. Повністю був знищений німецький штаб разом з командиром  68-ї піхотної дивізії вермахту, начальником гарнізону і комендантом міста генерал- лейтенантом Георгом фон Брауном... В помсту за вибух німці повісили п’ятдесят і розстріляли двісті заручників-харків’ян. 

Система окупаційної влади в місті. Особливу жорстокість окупантів визначила серед інших факторів система місцевої влади, організована в Харкові. На відміну від інших захоплених українських міст, де владу було передано цивільним органам, у прифронтовому Харкові для керування захопленою територією створювались спеціальні органи військового управління. У руках бойових частин був повний контроль над містом.

“Новий порядок”За протидію окупаційній владі- розстріл, за порушення комендатської години, дозволялось ходити з 5 ранку до 8 години вечора також розстріл. На території Харківської області діяло 22 концентраційних таборидля полонених.

Масове знищення людей в перші дні окупації. Військове командування міста збирало населення на центральній площі міста, після чого вішало приречених на страту на балконі будинку обласного комітету партії.

Газваген. У січні 1942 р. на вулицях Харкова з'явився спеціальний автомобіль з герметичним кузовом, що призначався для знищення людей — газваген. Цю машину прозвали в народі «душогубкою». У такий автомобіль заганяли до 50 чоловік, які згодом помирали в жахливих муках через отруєння чадним газом.

Вербування спеціалістів на роботи в Німеччину. З кінця 1941 р. у Харкові розгортається кампанія з вербування спеціалістів на роботи в Німеччину, на стінах будинків розклеюються афіші і плакати з текстами закликів. Газета «Нова Україна», що видавалась у Харкові, була наповнена статтями про «щасливе життя харків'ян у Німеччині». Однак з часом до городян почали доходити чутки про те, що тих, хто поїхав, б'ють, катують, що вони голодують і помирають.

Голокост у ХарковіЗ особливою жорстокістю німці ставились до євреїв. У Харкові це вилилось у справжню катастрофу. За даними обов'язкової реєстрації населення, у спеціальні «жовті» списки було занесено 10271 чоловік єврейської національності, серед яких понад 75 % складали жінки, старі і діти.

Дробицький яр14 грудня 1941 р. було видано наказ, згідно з яким усе єврейське населення міста в дводенний строк повинно було переселитись на окраїну міста, в бараки верстатобудівного заводу. .. У створеному гетто  євреїв морили голодом. 26 грудня німці оголосили запис для бажаючих поїхати до Полтави, Ромен і Кременчука; при цьому не дозволялось брати з собою особисті речі. Наступного дня до бараків під'їхали закриті автомашини.. Протягом кількох днів частина євреїв на цих автомашинах, частина євреїв пішки пригнали до Дробицького Яру, де всі вони були розстріляні.

Меморіал Дробицькийяр

Меморіал Дробицькийяр

Меморіальний Зал Слави

Праведники світу"Праведник народів світу" - це почесне звання, яке з 1963 року присуджується меморіалом Яд Вашем (Єрусалим) від імені держави Ізраїль тим неєвреям, які в роки Голокосту ризикували власним життям і життями своїх рідних для порятунку євреїв. Назва походить від релігійного визначення, яким в іудаїзмі позначають неєвреїв, які дотримуються основних законів, покладених на людство («7 законів синів Ноя»).

Праведник світу-Віктор Гладченко. Він працював у Харкові бухгалтером. У 1932 р. він одружився з удовою-єврейкою Малкою Дацькою, матір’ю трьох дітей – Голди, Діни та Давида,через деякий час у них народилась донька Таня. Віктор не пустив свою сім’ю у гетто і постійно їх перевозив. Не вдалося вберегти 12-річного сина Малки- Давида. Незадовго до окупації Харкова він поїхав гостювати в Олександрію до родичів, де разом із ними Давид був розстріляний. Дружина Малка і доньки Голда, Діна і Таня вижили ,але Віктор Гладченко дуже довго хворів і помер у 1946 році.26 травня 1983 р. Віктору Гладенко було посмертно присвоєно звання Праведника народів світу. Таким чином він став одним із перших українців, якому було присвоєно це почесне звання.

Жорстоке поводження з військовополоненими. З не меншою грубістю німецьке командування поводилось і з радянськими військовополоненими. Велика трагедія сталася в 1-му армійському сортувальному шпиталі по вул. Трінклера, 5. 13 березня 1943 р., після другого захоплення Харкова солдати дивізії СС Адольф Гітлер  живцем спалили тут 300 поранених червоноармійців , яких не встигли евакувати в радянський тил. А потім розтріляли ще 100 –усього 400 чоловік.

Голод в окупованому ХарковіУмови життя харків'ян в окупованому місті були надзвичайно важкими. Головною проблемою в цей час став страшний голод. Люди їли буквально все: картопляне лушпиння, кормовий буряк,казеїновий, домашніх тварин. Від голоду і холоду в кінці листопада 1941 р. помер академік архітектури Олексій Бекетов. Люди почали опухати, більшості з них було важко навіть елементарно пересуватися. Стала звичною картина: згорблені фігури харків'ян, запряжені в дитячі сани , на яких вони перевозили померлих рідних людей. За даними Харківської міської управи, в 1942 р. від голоду померли 13139 харків'ян, що склало більше половини всіх померлих за цей період.

Базари в окупаційному ХарковіЦентрами життя населення Харкова стали 14 ринків — Благовіщенський, Кінний, Рибний, Холодногірський, Сумський, Журавлівський, Павлівський та інші. Торгівлі за гроші тут спочатку взагалі не було, панував бартер : міняли майже все у найнесподіваніших комбінаціях. Надалі дещо стало можливо купити і за гроші, але цінибули дуже високі. У січні-лютому 1942 р. кілограм житнього хліба коштував 220 руб., пшениці — 250, картоплі — 100, цукру — 833 руб.,а , середня заробітна плата на той момент становила 500 — 600 руб. на місяць .

Війна: біль і сльози. Смерть була обличчям війни. Про це нагадують більше десяти місць масового знищення людей. Серед них — Дробицький Яр, Лісопарк,табори військовополонених в Холодногірській в’язниці і району ХТЗ  (знищене єврейське гетто), Салтівське селище (місце розстрілу пацієнтів. Сабурової дачі , місця публічних повішань уздовж Сумської вулиці  двір готелю «Інтернаціонал» (нині готель Харків, -місце масовий розстріл заручників), «газвагени»-душогубки. Всі вони стали меморіальними пам'ятниками і нагадують живим про злочини окупантів, трагедії війни. 

Меморіальні пам’ятники. Меморіал Слави,Лісопарк. Стіна Скорботи

Меморіальні пам’ятники. Пам’ятний знак розтріляним паціентам Сабурової дачі

Питання і завдання. Чому Гітлер приділяв таке велике значення окупації Харкова?Як відбувалась евакуація промислових об’єктів Харкова?Коли був захоплений Харків фашистами?Що собою представляв “новий порядок”?Радіокеровані міни. Система окупаційної влади. Газваген-?Примусове відправлення до Німеччини.

Питання і завдання. Голокост у Харкові Трагедія- Дробицький яр. Меморіальний комплекс –Дробицький яр. Праведники світу. Перший праведник світу у ХарковіПоводження з полоненими червоноармійцями. Голод в окупованому містіБазари і міни. Масове знищення харків’ян. Меморіал Слави-Лісопарк. Пам’ятний знак-Сабурова дача. Стіна Суму-єврейське гетто.