Актуальність дослідження: важливість знати розвиток хімічної промисловості в Україні. Тема дослідження: хімічна промисловість в Україні. Мета: дослідити хімічні виробництва в Україні. Завдання дослідження: знайти інформаційну базу про хімічну промисловість в Україні. З’ясувати місце цієї промисловості та дослідити структуру. Об’єкт дослідження: хімічна промисловість України. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, дослідження, узагальнення прочитаної інформації.
Місце хімічного виробництва у господарстві України. Хімічне виробництво є одним з найбільш розвинутих у національному господарстві України. Його важлива роль визначається широким застосуванням хімічних технологій і матеріалів у всіх сферах діяльності. Значна частина продукції хімічної промисловості використовується підприємствами інших виробництв як сировина і напівфабрикати: харчова та легка промисловість, медицина, будівництво, виробництво космічної техніки тощо.
Хімічна промисловість. Гірничо-хімічна промисловість. Основна хімія. Хімія органічного синтезу. Видобуток корисних копалин:фосфоритівапатитівкалійних солейкухонної солісамородної сіркипіриту. Синтез мінеральних добрив. Содова промисловість Хлорна промисловість Сірчанокислотна промисловість. Хімія полімерів:пластмассинтет. волоконсинтет. каучукуфармацептична лакофарбова парфумернафотохімія. Хімія переробки полімерів
Хімічна промисловість в Україні має розгалужену виробничу структуру. Більшість її підприємств перебуває у приватній власності. Нині найбільшим власником хімічних виробництв є фінансово-промислова група Group DF, яка об’єднує підприємства, що виробляють органічні кислоти, титан діоксид, кальциновану соду, рідкий азот та інші хімічні продукти, контролює 4 з 6 українських виробництв азотних добрив. Модернізація та консолідація підприємств хімічної промисловості дали змогу дещо збільшити обсяги виробництва та вивести хімічну промисловість України на новий міжнародний рівень. Структура
Значний розвиток хімічної промисловості в Україні зумовлений трьома основними чинниками: природним (наявність різноманітної сировинної бази), економічним (необхідності повної переробки відходів, наявність споживача хімічної продукції) ісоціальним (наявність наукової бази та кваліфікованої робочої сили).
Окремі види продукції хімічної промисловості України (азотні добрива, самородна сірка, барвники, бром, титанові білила, деякі продукти органічного синтезу) експортуються до інших країн. Водночас хімічна промисловість створює для України складні екологічні проблеми. Недаремно в останні десятиліття взятий курс на виведення екологічно не безпечних хімічних виробництв за межі житлової забудови.
В Україні є унікальні поклади гірничо-хімічної сировини, з яких нині видобувається лише незначна їх частина. Внаслідок різкого скорочення споживання калійних солей та самородної сірки у світі їх видобуток в Україні нині повністю припинений. Видобуток кухонної солі останнім часом скоротився вдвічі. Найбільшим районом її видобутку є Донбас. Там працюють соляні копальні Бахмутівського та Слов’янського родовищ. Частину солі в Україні видобувають з морських розсолів затоки Сиваш Азовського моря. Для потреб хімічного виробництва розробляються родовища вапняків на Донбасі та у Криму. Гірничо-хімічна промисловість
Виробництво неорганічних хімічних речовин. В Україні синтез неорганічних хімічних речовин набув значного рівня розвитку, хоча останнім часом його виробництва скоротили обсяги випуску своєї продукції у 2–3 рази. Деякі виробництва були повністю зупинені. Виробництво неорганічних хімічних речовин в Україні переважно розвинуте на Донбасі та у Придніпров’ї. Це синтез соди, хлору, сірчаної кислоти, сажі, мінеральних добрив: азотних та фосфатних. Виробництво соди останнім часом суттєво скоротилося. Тривалий час основними виробниками харчової та кальцинованої соди були хімічні підприємства Слов’янська («Хімпром») та Лисичанська («Донсода»), які використовували для своєї роботи з другої половини ХІХ ст. місцеві сировину (кухонну сіль, вапняки) та паливо. Ці підприємства не лише забезпечували роботою місцевих жителів, а й катастрофічно забруднювали навколишнє середовище. Після свого закриття вони залишили по собі «місяцеві» ландшафти.
Виробництво технічних кальцинованої та каустичної соди нині збереглося у місті Яни Капу (до 2016 р. – Красноперекопськ) та Кримському содовому заводі. Він використовує розсоли затоки Сиваш та місцевий газ як паливо. Багаторічне скидання стічних вод заводу в місцеві озера зруйнувало їх екосистеми, зробило колись заповнені птахами береги пусткою. Каустичну соду також виробляють на підприємстві «Дніпро. АЗОТ» у Кам’янському (до 2016 р. – Дніпродзержинськ), використовуючи місцеву електроенергію та сіль з Донбасу.
Отже, під час дослідження я побачила комплекс хімічних виробництв, що виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому. Висновок