Хліб на столі ‒ велика радість людям

Хліб на столі ‒ велика радість людям

Виховний захід для учнів 7 класу 

Прислів’я і вислови про хліб для оформлення зали:

 «Хліб ‒ це кров життя, политий рясно хліборобським потом» (Дмитро Луценко.)

«В крихітках хліба ‒ зерна життя, щастя людського цвіт» (Лада Рева.)

Хліб ‒ батько, вода ‒ мати.

Люди мруть не від хліба, а від голоду.

«Людина в світ добро нести повинна, як зерна носить людям колосок» (Григорій Коваль.)

Музичне оформлення: кліпи на пісні «Хліб та сіль», «Паляниця», «Хліб ‒ усьому голова».

Форма проведення заходу: свято.

Хід свята

І. Вступна частина 

Кліп на пісню «Хліб та сіль»

Вірш «Роздуми про хліб» (Троцька Т. Д.-автор вірша)

Моє дитинство ‒ це війна.

Але є передвоєнні роки

Я ще щасливою була.

Минув голодомор жорстокий.

І винен був не недорід,

Що матері дітей зʼїдали.

Щоб непокори знищить слід,

Народ наш тяжко так карали.

А потім вже була війна.

Сто двадцять ‒ пайка в час блокади.

Нестача хліба і зерна.

Країну треба підіймати.

І відродили, й підняли.

Про святість хліба забували.

Раз є, його не берегли,

Худобу, птицю годували.

Багато хто з старих казав,

Що ціни треба піднімати,

Щоб хліб народ наш шанував,

В пилюку перестав жбурляти.

Так, хліб святий! Він ‒ голова

Всього, що Бог і праця дали.

Насолодитися сповна

Нам не вдалося тим, що мали.

Змінилось різко в нас життя:

Багатих ‒ жменя, решта ‒ бідні,

Та й досі часто бачу я:

Шматки лежать в пилюці хлібні.

І, мабуть, справа не в ціні,

Що у десятки раз зростає,

А плакать хочеться мені,

Що в декого душі немає.

У світі й зараз є такі,

Що з дітьми з голоду вмирають,

Ми ж забуваєм про гріхи,

Мораль дідів своїх втрачаєм.

У нас моралі дефіцит:

Ми нищим цінності, природу,

Спустошення лишаєм слід

В традиціях свого народу.

Молитву треба памʼятать:

«Даруй нам хліб насущний, Боже!»

Як це не будем шанувать,

То що нам вижить допоможе?

ІІ. Основна частина

Ведуча. Хліб ‒ присвята хлібу ‒ про важливість найкраще свідчать рядки, народжені у віках (прислівʼя).

1. Хліб ‒ Дар Божий.

2. Без хліба святого все приїдається.

3. Хліб ‒ батечко, водиця ‒ матінка.

4. Їж пироги, хліб бережи.

5. Ми люди не горді: нема хліба ‒ подавай пироги.

6. Житній хліб ‒ усьому голова.

7. Сердься, лайся, бийся, а за хлібом-сіллю сходи.

8. Як ти сало не хвали, а без хліба не зʼїси.

9. Голодний і патріарх хліба вкраде.

10. І пес перед хлібом змиряється.

11. Як є хліба край, так і під вербою рай.

12. Риба не хліб, нею ситий не будеш.

13. Хліб в дорозі не тягар.

14. Хоч по-старому, хоч по-новому, а без хліба не прожити.

15. Буде хліб ‒ буде і пісня.

Прикрашається стіл: ставиться ікона, склянка з водою, пиріг, житній хліб, сіль, шматок сала

Хліб на столі ‒ велика радість людям.

Свіжий духмяний він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі, всю наснагу і невтомність людської праці.

Кліп на пісню «Паляниця»

Хліб усіх народів є найважливішим продуктом харчування. Ще в Давньому Єгипті було відомо близько 40 видів хліба і його випікання. У давнину на сході хліб не відрізали, а відламували: вислів «відламати хліб» в переносному значенні означав «поїсти разом», «розділити трапезу». В азіатських країнах і понині вважається святотатством розрізати корж ножем, а право розламати його дається найшанованішій за столом людині…

Хліб у словʼян ‒ святиня, символ життя. Він присутній у всіх ритуалах та магічних обрядах. Випікання хліба саме по собі було ритуалом. До кожної події випікався спеціальний хліб, хлібець чи печиво. Хлібні вироби присутні при гаданнях, ворожіннях тощо.

Хліб пекли раз на тиждень, але не у свята, не в неділю, і не в пʼятницю. Заготовляли хліба не більше ніж на тиждень, «бо злидні заведуться».

Діжа, в якій вичиняли тісто, і піч, де пекли хліб, вважалися святими. Те, що хліб, особливо коровай, називали «господарем», що він є головним учасником багатьох ритуалів і обрядів, свідчить про визнання його святим.

Таке пошанування хліба виникло у глибоку давнину в словʼянській спільноті ще до виникнення окремих народів. Слова «пшениця», «жито», «просо», «горох», «ячмінь», «сніп» ‒ однакові у всіх словʼян. Достаток вимірювався мішками з зерном.

Випікали хліб переважно з житнього борошна, з пшеничного пекли на свята. Святкові паляниці з кращого борошна стали символом родючості, добробуту, гостинності.

Кругла форма печеного хліба пов’язана із язичницькими поглядами слов'ян: хліб був емблемою сонця, яке дає життя, живить всю навколишню природу.

Хліб – з давніх-давен обрядова страва, його жертвували богам, щоб ті сприяли родючості. Звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю зберігся до наших днів. Хліб у цьому ритуалі символізує гостинність і добробут, а сіль, за давніми повір'ями, повинен оберігати від пожежі. А рятуючи хліб від пожежі, люди часом не жаліли життя.

Хлібом дякували бабі-повитусі, з хлібом ішли свататися, хліб був головним на весіллі, хліб пекли на похорони, хлібом поминали предків.

                Твій хліб

Татьяна Лисненко

Хліб на столі. Пахучий і румʼяний,
Неначе сонце встало з-за гори.
Лоскоче душу нам святий, духмяний,
Неначе каже: «Їж мене, бери!»
   На рушнику гаптованім, строкатім,
   Що мама вишила. Давно оте було…
   Блаженний хліб… Молитвою у хаті
   Враз роздалося, наче зацвіло…
А за вікном – жоржини гордовиті
Наївно знову стукають в шибки…
І чисті роси, сонцем не допиті
Вже напувають житні колоски…
   Майбутній хліб. Яка важка дорога!
   Це знають і старі, і молоді.
   І прикро так! І так бере тривога,
   Що десь голодні люди є й худі…
А хліб іще, буває, викидають…_
Нехай суха буханка, хай черства!
Згадай, що люди й досі голодають,
І їм – як мед пекуча кропива…
   Цінуймо хліб! Не кидаймо додолу!
   Бо він святий, як Ангела душа.
   І він спішить до батькового столу,
   І він чимдуж до тебе поспіша…
І ось він тут, всміхається до тебе,
А за вікном зітхають явори…
Є сіль і хліб, і більшого не треба!
Цінуй його! Він – твій! Бери!...

Ведуча. А тепер я пропоную відгадати загадку.

По полю ходить,

Зерно молотить,

Жне, косить.

Хліба не просить! (комбайн)

Кадри ‒ кліп на пісню із кінофільму «Кубанские казаки»

Ведуча. Початок хліба ‒ маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

Пісня «Сівачі» (слова Л. Забашти, музика В. Демʼянчука)

Жито-жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого

До окрайчика в руках твоїх

Що треба зробити, щоб із зернини отримати хліб?

Збирати хліб доводиться у липні-серпні, коли сонце стоїть високо над землею, але свою працю хлібороби цінили високо і свято вражаю святкували весело.

Життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від урожаю. Щедрилася нива – в родині була злагода і дзвеніла пісня, а випадав голодний рік ‒ сімʼю обсідали злидні і хвороби. Саме тому говорять: «Як вродиться жито – то будемо жити».

Пісня «Урожайна»

  Ведуча. Вінцем хліборобських трудів були жнива.

Женчики всю пшеницю, жито пожали

Снопи повʼязали,

Наставили кіпок,

Як на небі зірок.

Кінець жнив віншував обжинковий вінок. Його плели із зібраних на стерні колосків або з останнього обжинку. Кожна господиня намагалася зробити його розцяцькованим і пишним.

Українська народна пісня «Про хліб»

Щодня до нас приходить гість ‒

Рум'яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня.

Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні:

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І пасха, й паляниця.

Ще – бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завивачка, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики, і хрустик.

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом,

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам'ятних часів

Хліб на столі – це свято.

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий

На всіх шляхах-дорогах.

Лежить, буває, під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Чому ж кидаємо його,

Безжалісно, бездушно,

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють,

І руки вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

Зростає колос золотий,

Налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом.

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Майстер-клас із випікання хліба і виробів із тіста

Добрий врожай у просторах безмежних,

Праці віддячують щедрі поля,

Горда країна моя незалежна,

Вільна, свята українська земля!

Пісня «Україно-ненька» (слова та музика народні)

Ми люди гостинні, гостя приймаємо

Хлібом-сіллю та щедрим серцем (коровай на рушнику)

Гостя ми завжди стрічаємо

Круглим житнім короваєм,

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим

Любий гостю наш, приймай

Символ дружби ‒ коровай!

Пісня «Зеленеє жито, зелене» (українська народна)

Хліб ‒ совість наша, хай буде в кожній хаті на столі прикритий ви шитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало випечуть його.

Тож уклонімося всі цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не був глевким, бо в народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми».

Ось він, хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він ‒ теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з'явився він.

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,
Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,
І клятву вимовлю свою.
Клянусь тебе любити ніжно, щиро.
Клянусь, повіки шануватиму тебе!

Пам'ятаймо, що в хлібі ‒ велика праця. Пам'ятаймо завжди, що хліб ‒ святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.

Кліп на пісню «Хліб ‒ усьому голова»

Гості мої дорогенькі!

Добра вам бажаю,

І за добрим звичаєм

Хлібом пригощаю!

Пригощають стравами із борошна гостей свята