Хореографічні напрями, стилі, форми, жанри

Про матеріал
Хореографічний напрям – це сукупність найпоказовіших стильових характеристик певного художнього явища в хореографічному мистецтві. Основу напряму становить чітко визначена концепція сприйняття світу й людини. Хореографічний стиль – це стійка система художньо-образних засобів, прийомів танцювальної творчості, характерна для певного історичного періоду та авторського стилю. Хореографічні форми − засоби, якими хореограф користується при відтворенні засобами танцю явищ дійсності. Хореографічні форми поділені на вищу – балет, малу (хореографічна мініатюра) і велику (ансамблевий танець), музично-танцювальні, розважальні. Хореографічний жанр (від фр. genre − манера, різновид) у хореографії і балеті − рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей.
Перегляд файлу

Хореографічні напрями, стилі,

форми, жанри

 

Хореографічні напрями

Хореографічний напрям – це сукупність найпоказовіших стильових характеристик певного художнього явища в хореографічному мистецтві. Основу напряму становить чітко визначена концепція сприйняття світу й людини.

Серед напрямів у хореографії ми виділяємо класицизм (пантомімні балети на античний і побутовий сюжет), сентименталізм (комічний, драматичний балет,  пантомімні балети на античний і побутовий сюжет, балет-пастораль), романтизм (багатодійний сюжетний академічний балет – 2, 3 дії; однодіний балет-дивертисмент), імпресіонізм (танцювальні імпровізації, хореографічна мініатюра, однодійний безсюжетний танцсимфонічний балет), модернізм (механічний, абстрактно-кубічний, футуристичний, авангардний однодіний чи багатодійний балет), неокласицизм (балет-дивертисмент з хореографічних мініатюр пов’язаних загальним чи абстрактним змістом, однодійний, багатодійний абстрактно-асоціативний і сюжетно-драматичний балет, хореодрама), постмодернізм (сюжетні чи безсюжетні танцювальні експерименти, дійства, перфоманси).

Хореографічні стилі

Хореографічний стиль – це стійка система художньо-образних засобів, прийомів танцювальної творчості, характерна для певного історичного періоду та авторського стилю.

Нині серед стилів ми виділяємо – давньоєгипетський (храмові танці – святкові, урочисті, релегійні, містичні; побутові – аристократичні розважальні, селянські обрядові, розважальні), давньогрецький і давньоримський (акробатичні танці з биком, священі, культово-помірні, військові, побутові, театральні, італічний танець і танцювальні пантомімічні дійства), візантийський чи візантизм (військова пантоміма, обрядові і театральні танці), давньоруський (танці скоморохів, народно-обрядові танці), готичний – західноєвропейський танець жонглерів (танцювально-релегійні містерії, танці жонглерів і менестрелів, морескерів, світські, народно-обрядові, побутові танці), ренесанс (танці морескерів, театрально-танцювальні дійства, бали, маскаради, танці комедії дель арте, балети на античний сюжет, балети-маскаради, кінські балети), бароко (балети-маскаради, балети-мелодрами, балети-виходи, балети-комедії, балети-опери, балети-пасторалі), джаз (сюжетний афро-американський балет, мюзикли, теп-шоу), модерн (сюжетний і безсюжетний абстрактний балет), неокласика (сюжетний драматичний і абстрактно-асоціативний балет, постнеокласичний синтезований балет), соцреалізм (безсюжетний симфонічний балет і хореодрама), естрадний танець, постмодерн (сюжетний драматичний і абстрактно-асоціативний балет).

Хореографічні форми

Хореографічні форми − засоби, якими хореограф користується при відтворенні засобами танцю явищ дійсності. Хореографічні форми поділені на вищу – балет, малу (хореографічна мініатюра) і велику (ансамблевий танець), музично-танцювальні, розважальні, аукціонні, новітні, синтезовані, інтеграційні, джазові, соціальні і молодіжні форми.

Балет – вища форма хореографії, яка сформувалась у європейському театрі впродовж другої половини XVI та початку XVIII століття, відокремившись у 1708 році від театру та музики в окремий вид сценічного мистецтва. Зміст балету розкривається в танцювально-музичному образі. Балет сьогодення представлений чотирма типами – академічний (за напрямами – сентименталізм, романтизм, соцреалістичний радянський); сучасний  (за напрямами – імпресіонізм; за стилями – модерн, джаз, неокласика, соцреалізм, постмодерн); народно-сценічний (академічні професійні колективи та ансамблі народного танцю з авторською програмою (Росія, Україна, Білорусь, Іспанія, Угорщина, Молдова, Латвія, Польща, Грузія, Казахстан, Ізраїль, Узбекистан, Єгипет, Мексика), а також класичні народні театри Китаю, Японії, Індії, Таїланду); бальний (театри та ансамблі бального танцю з формейшн та шоу програмою з ST, LA).

Хореографічна мініатюра – мала форма в балетному мистецтві, може слугувати окремим танцем у балеті чи танцями, які поєднані в балеті єдиним змістом, найчастіше абстрактною асоціацією. Мініатюра, на відміну від музично-танцювальних кількісних форм, відрізняється винятково характерним сюжетом і чітким змістом.

Мініатюра, у свою чергу, поділяється на кількісні форми виконання танцю артистами – solo (один виконавець – артист балету чи балерина), douette (артист балету і балерина, чоловічий чи жіночий), trio (2 артисти балету і балерина та навпаки, 2 балерини й артист балету, а також три артисти балету  чи три балерини), quartet (2 пари, 2-а артисти балету і 2 балерини; 3 чоловіки, одна жінка чи 3 жінки й 1 чоловік), quintet (5 виконавців, за фантазією і змістом хореограф сам добирає виконавців за статтю).

Ансамблевий танець – велика танцювальна форма від 6-ти до 32 –х виконавців (3, 4 пари; 5, 6 пар; 7, 8, 9 пар), або винятково чоловічий чи жіночий ансамбль з солістом чи без соліста. Як і хореографічна мініатюра може нести сюжетне чи змістове навантаження, або мати окремиф сюжет і зміст, а також у сучасному балеті бути безсюжетним і нести винятково дивертисментний характер.

Музично-танцювальні форми − (variation, pas de deux, pas de trois, pas de quatre, pas de cinque, danse d’action, grand pas, сюїта, дивертисмент, балет, мініатюра, концерт.

Pas de deux, pas de trois, pas de quatre, pas de cinque характеризуються лише репрезентацією виконавцями балетної майстерності й танцювальної техніки без наявності сюжету і змістовного навантаження. Мають один загальний принцип – antré (вихід), adagio (повільна частина в дуеті), variations le dame et le cavaliere (демонстрація віртуозної техніки танцю артистом балету чи балериною), сode (закінчення, найчастіше манежна частина (manege) – по колу tombé coupé grand jeté en tournent для чоловіків; по колу tour pique en dedans для жінок; наприкінці найчастіше по центру в чоловіків – grand pirouette; у жінок – tour foueté).

Розважальні форми (шоу-програма) призначені лише для розважального видовища, головним сенсом якого є приголомшувати, здивувати, емоційно-пристрастно впливати на глядача.

Аукціонні форми (танцювальні перфоманси) призначені для неформальних, побутових, нестандартних і нетрадиційних акцій, видовищ, експериментів, звичайних імпровізацій з поєднанням танцю та інших форм перфомансу.

Новітні форми − фокінізм, джаз-танець, теп-танець, модерн-танець, імпресіоністичні, модерністські тенденції в танці. Які виникли в кінці XIX і формувались упродовж ХХ століття, майже до 50−60 рр. Назва характеризує їх особисту приналежність до історії ХХ століття, яка характеризується як новітня.

Синтезовані форми − неокласика, рок-і-популярні тенденції в танці, соцреалістичний балет, естрадний танець, постмодерний балет, буто-танець, постмодерністські хореографічні експерименти, перформанс у танці, які сформувались у другій половині ХХ століття. І через свою взаємоприкливість і поєднання традиції та інновації утворюють синтез.

 Інтеграційні форми (імпровізація та хореотерапія, танцювальна аеробіка та фітнес, спортивний танець – рок-н-рол), які існують на стику мистецтва та інших суспільно-побутових форм.

Джазові форми (джаз танець, афро-джаз танець, фольк-джаз танець, фанк-джаз танець, теп-танець, чарльстон, твіст), які виконуються під різну джазову музику, чи використання джазових рухів на національний сюжет.

Соціальні та молодіжні форми (спортивно-бальний танець, соціальні танці – кантрі, свінг, сальса, меренге, мамбо, ламбада, оріенталь) орієнтуються на суспільно-дозвільну аудиторію (підлітки, юнацтво і молодь, зрілі й похилі люди) для гарного проведення часу чи професійних змагань. Одним з важливих компонентів форми є хореографічні жанри.

Хореографічні жанри

Хореографічний жанр (від фр. genre манера, різновид) у хореографії і балеті рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У хореографії взагалі, і в балеті, зокрема, наявні такі жанри за аналогією до літератури й музики, а також до сучасних ринкових відносин: епічні жанри – балет-казка, балет-легенда, балет-роман (сюжет за літературним романом), драматичні жанри – балет-трагедія, балет-комедія, хореодрама; безсюжетний танцсимфонічний балет (сюжет викладений абстрактною асоціацією за допомогою відтворення музики танцем) балет-симфонія, балет-дивертисмент (серія номерів абстрактно поєднаних між собою), балет з хореографічних мініатюр (зміст складається з окремих танцювальних міні-сюжетів – мініатюр, які разом розкривають головний зміст чи ідею балету), балет-феєрія, тотальний балет (обов’язково хореодраматичний балет з літературним сюжетом, який відтворюється за допомогою синтезу інших видів культури суспільства – живопис, кіно та відео трансляція, вокал, романс, естрадний вокал та популярна музика, акробатика, жонглювання, пантоміма).


docx
Додано
7 травня 2020
Переглядів
14621
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку