ХОРОВА ДУХОВНА МУЗИКА (РЕКВІЄМ)

УРОК № 10 ХОРОВА ДУХОВНА МУЗИКА (РЕКВІЄМ)

Мета уроку :

Навчальна: розкрити значення творчості В. А. Моцарта у світовому музичному мистецтві; на прикладі творчості композитора показати можливості музики в утіленні різноманітних станів душі людини; дати учням визначення понять реквієм, Dies irae;

Розвивальна: розвивати вміння вдумливо сприймати та інтерпретувати контрастні за змістом і звучанням твори, навички емоційно-виразного виконання музики;

Виховна: прищеплювати учням естетичний смак.

Музичний матеріал: «Dies ігае» з «Реквієму» В. А. Моцарта, «Веселкова» О. Янушкевич.

Літературний матеріал: фрагмент «маленької трагедії» О. Пушкіна «Мо- царт і Сальєрі».

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети В. А. Моцарта, О. Янушкевич.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Dies ігае»  з «Реквієму» В. А. Моцарта).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА . Організаційний момент. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Моцарт існує й існуватиме вічно. Минуло понад 200 років після смерті композитора, але його музика й досі з нами, його дивовижна доля захоплює багатьох прихильників музики, а любов до його світлих і гармонійних творів не згасає. Мені дуже хочеться, щоб геній Моцарта торкнувся й ваших душ, зробив їх більш світлими та відкритими для краси та добра.

2.ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя.

Одним із жанрів духовної музики є реквієм.

Реквієм — це траурний твір, присвячений пам'яті померлих.

У XVII—XVIII століттях церковний реквієм перетворився на великий багаточастинний твір для солістів, хору та оркестру.

«Какая глубина! Какая смелость и какая стройность!

Ты, Моцарт, бог, и сам того не знаешь!» —

Так сказав про В. А. Моцарта геніальний російський поет Олександр Сергійович Пушкін в одній зі своїх «маленьких трагедій» — «Моцарт і Сальєрі».

• Пригадайте: що вам відомо про цього композитора?
•     Які твори В. А. Моцарта ви пам'ятаєте з попередніх років?

Природа щедра на таланти, але скупа на геніїв — другого Моцарта людство більше не мало. Геній — це, звісно, винятковий талант, але й велика працездатність. Творча спадщина В. А. Моцарта вражає своїм обсягом. Життєвий шлях геніального австрійського композитора XVIII століття — також дивовижний і незвичайний. Моцарт не дожив до 36 років. Яскраве і щедре обдарування, постійні творчі пошуки та звершення дали підставу називати його справжнім генієм.

Вольфґанґ Амадей Моцарт (1756— 1791) народився 27 січня у старовинному містечку Зальцбург в родині талановитого музиканта, композитора і педагога Леопольда Моцарта. Вольфґанґ був сьомою дитиною у сім'ї.

Якось до Моцартів завітав у гості друг. Чотирирічний Вольфґанґ у цей час сидів за столом, тримаючи в руках перо, вмочене разом із пальцями в чорнило.

Гість поцікавився, чим займається малий, а той відповів: «Я пишу концерт для клавесина». Коли батько уважніше придивився до записів, ледь не заплакав. Це був не просто набір нот, а справжній повноцінний твір, який так потім і назвали — Концерт для клавесина.

Отже, у 4 роки Моцарт створив концерт для клавесина. А вже в 6 років Моцарт дав свій перший концерт! Пізніше він разом із батьком і сестрою виступав із концертами в різних містах Європи. У 8 років маленький Амадей написав свою першу симфонію.

Талант Моцарта не залишив байдужим навіть австрійського імператора, який замовив у 12-річного Моцарта оперу. У 14 років Вольфґанґ став академіком Болонської академії (це за умови, що звання академіка надавали лише з 26 років)!

Подорожуючи, у Франції Моцарт знайомиться з Алоїзією Вебер. Вона стала першим коханням талановитого композитора. Він на¬віть мріяв одружитися з нею, але батько Моцарта, дізнавшись про почуття сина, заборонив закоханим зустрічатися, тому що Алоїзія була з бідної сім'ї.

Після подорожі Моцарт повернувся до Зальцбурга та вступив на службу до архієпископа, де йому навіть доводилося прибирати в домі наймача. Обідав композитор із прислугою, грати ж за межами дому йому заборонялося.

Засмучений лихою долею, Моцарт вирушає до Відня. Для нього почався складний період, адже йому доводилось багато працювати, щоб заробити грошей. «Я дуже стомлююся,— писав він у листах до батька,— лягаю о 12-й ночі, а прокидаюсь о 5-й ранку».

У цей час він одружується з Констанцією Вебер, молодшою сестрою Алоїзії, яку він кохав у юні роки. Констанца, життєрадісна, добра, надзвичайно артистична та здібна до музики, підтримує творчі поривання геніального чоловіка.

Кожна людина по-своєму переживає радість і смуток, бадьорість і втому, захват і відчай, але ці почуття однаково доступні та зрозумілі для всіх людей. Ці почуття втілені в музиці і лежать в основі тієї загальнолюдської мови, яка, не потребуючи ніяких перекладів, є зрозумілою для людей усіх національностей.

Послухайте одну історію з життя композитора, як її описав Девід Вейс у книзі «Піднесене й земне».

...Одного разу, коли Вольфґанґ виходив з дому, його перестрів незнайомець. Високий худорлявий чоловік подивився на нього суворо та спитав:

• Ви пан Моцарт?
•     Так.— Вольфґанґа неприємно вразила зовнішність незнайомця, його суворість наганяла страху.
• Що вам потрібно?
• Чи не могли б ви написати реквієм?
• Для кого?
• Ім'я має залишитися невідомим.
•     Неймовірно! Може, ця людина — посланець самого диявола?
•     Це має бути меса за померлим.— Вигляд у незнайомця став зовсім зловісним.— Заупокійна меса.

Вольфґанґу мов снігом сипнуло за шкіру. Він раптом уявив власну смерть і подумав, що незнайомець з'явився попередити про її наближення:

•     Реквієм має створюватися у повній таємниці. Жодна людина не має нічого знати...

Незнайомець пішов, а Вольфґанґ ще довго розмірковував про цю зустріч. Чим більше він думав про таємничого незнайомця, згадував його похмурий голос, моторошний погляд, тим імовірнішим здавалося, що ця зловісна постать — провісник смерті...

Замовлення це пригнічувало його і сповнювало забобонним страхом. Він почувався втягнутим у боротьбу між світлом і темрявою. Іноді йому здавалося, що він створює реквієм для самого себе...

Створення «Реквієму» забрало в Моцарта останні сили. Моцарт помер, так і не завершивши свого останнього твору. Геніального композитора було поховано у спільній могилі для бідних...

Незабаром було встановлено, ким був цей таємничий незнайомець. Це був посланець одного багатого графа, який хотів набути слави композитора, але не мав таланту і купував твори в талановитіших за себе авторів. Граф забажав видати скорботний твір Моцарта за власний реквієм, який він нібито написав на спомин про померлу дружину.

«Реквієм» Моцарта — це глибока і мудра трагічна поема про життя і смерть, про долі особистостей і всього людства; це схвильована, зворушлива сповідь людської душі, яка живе між відчаєм і надією, правдива розповідь про її сумніви та страхи. І що особливо важливо, у музиці Моцарта поруч із релігійним смиренням, із готовністю постати перед «вищим судом» клекочуть мужній, пристрасний протест і неприйняття смерті.

Знаменитий «Реквієм» — останній твір Моцарта — став вершиною його творчості. Він створений для чотириголосного хору солістів і оркестру, музика твору вражає надзвичайною виразністю і глибокою людяністю. Бурхлива полум'яна музика «Dies ігае» («День гніву») — другої частини «Реквієму» — малює картини суду, кінця світу. Лунає дуже виразний діалог: невблаганні грізні баси й жалібні репліки інших голосів.

Слухання музики

Учитель. Послухайте другу частину «Dies ігае» з «Реквієму» В. А. Моцарта та визначте її характер.

Слухання «Dies ігае» з «Реквієму» В. А. Моцарта

• Що найбільше вражає вас у цій музиці?

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження роботи над піснею О. Янушкевич «Веселкова»

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Я сподіваюсь, що ви переконались у тому, що справжню музику об'єднує людяність, краса та щирість, саме тому ми можемо зрозуміти навіть ті почуття, які були втілені у музичних творах далекого минулого.

Глибина і краса музики, геніальне обдарування, яскраве, цікаве, проте сповнене важкою працею і прикрощами життя,— саме такою постаттю запам'ятовується нам Моцарт.

У книзі «Музика та її представники» російський композитор Антон Рубінштейн написав: «Вічне сонячне світло в музиці, ім'я твоє — „Моцарт"».

Експрес-тестування

Реквієм — це:

а) музична форма, у якій незмінний рефрен повторюється багато разів, чергуючись із різними епізодами;

б) загальна назва групи клавішних струнних інструментів;

в) скорботний твір, присвячений пам'яті померлих.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Послухати та дізнатися про особливість музики «Лакрімоза» з «Реквієму» В. А. Моцарта.

Учні виходять із класу під музичний супровід (О. Янушкевич «Веселкова»)