"Хто хлібом кидає ,того доля минає"

Виховний захід  «Хто хлібом кодає- того доля минає .»

 

Мета. Ознайомити дітей із шляхом надходження хліба на стіл, прищеплювати  бережливе ставлення до хліба,поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом,вчити бережно ставитися до хліба, шанувати працю хлібороба.

Обладнання. Сюжетні малюнки,вислови і прислів’я про хліб, колоски пшениці, хліб та різноманітні вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб,  свічки, модель печі, відео «Як печуть хліб», «Шлях від хліба до столу».

Святково прибрана кімната. Ближче  до глядачів застелений вишитою скатертиною стіл, на ньому хлібина на вишитому рушнику, а поруч — вироби з тіста. В глечику або вазі — колоски жита, пшениці, польових квітів. На стінах плакати з висловлюваннями про хліб і хліборобську працю. Учні одягнені в українські костюми. Грає українська музика.

Вчитель. Добрий день, любі гості!   Щиро вітаємо Вас на нашому святі! 

Учениця. 

Гостей дорогих стрічаєм 
Круглим, пишним короваєм. 
З рушником берем таріль, 
Хліб  кладем і сіль. 
Шанобливо Вам  підносим 
І, вклонившись, щиро просим: 
- Любий гостю наш, приймай 
Хліб гостинний – коровай. 

(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

Про хліб поговорим сьогодні,
Бо хліб – усьому голова.
Від хліба все – і радість, і пісня,
І життя, і зростання, і матері посміх,
І кроки дитини, і доля щаслива.

 

Ведуча: Хліб – найдорогоцінніший витвір людського розуму, людських рук, людської праці!

Ведуча: Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть. А він залишається святим і величним завжди. В чому ж ця сила і велич хліба  ми спробуємо дізнатись протягом нашого свята.

Починаємо наше свято.

Пісня «Зеленеє жито, зелене». 

 

Ведуча.

На столі, на білій скатертині

Сяє, наче сонце, паляниця

З печі вийнята. А господині

Радісно, бо сповнена світлиця

Пахощами хлібними.

 

 На сцені обставлена світлиця. Мати з печі виймає хлібину і кладе на стіл на вишиту скатертину.

 

Мати. Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком. (Вбігають хлопчик і дівчинка.)

Дівчинка. Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопчик. І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...

Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.

Мати. Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя.

Хлопчик. А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...

Дівчинка. Ага... Можна замінити булочками, печивом...

Мати. Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здоблені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.

Хлопчик. А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють.

Дівчинка. Спочатку поле готують до посівів: орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости. Зрозумів?

Хлопчик. Зрозумів. Потім посіви доглядають, удобрюють.

Дівчинка. А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами.

Хлопчик. Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке?

Дівчинка. Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп, приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть аж до кінця жнив.

Хлопчик. А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка. Бо в них — важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хлібця від зайчика». Цей хліб дітям був дуже смачний.

 Мати.

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі.

Ось дар священний їх — хлібина

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Мати. Молодці ви у мене, діти. А традиції пов’язані з хлібом, пам’ятаєте?

Хлопчик. Я знаю, що на столі повинна лежати завжди паляниця, але ніколи не можна класти хліб сподом догори, бо то не годиться, то великий гріх. Якщо хліб так покласти, то він образиться і не буде в тій оселі затримуватися. Правда, мамочко?

Мати. Правда

Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

А підійми, коли не там лежить,

А коли , сідаєш , друже , ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу.

Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя».

 А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. 
Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб! 
Любов'ю трударів і радістю земною, 
І сонцем, що всміхалося весною, 
І щастям наших неповторних діб— Духмяно пахне хліб! 
Ведуча 1. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

 

 Вірш "Чим пахне хліб" 

1-й учень.   Чи знаєш ти чим пахне хліб, Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

2- учень.     Хліб пахне працею людською.

3-й учень.   Чи знаєш ти, чим хліб запах, Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

4-й учень.   Він пахне щастям хлібозбору.

1-й учень.   Чим пахне хліб, чи знаєш ти, Як повезуть твої брати

Зерном наповнені машини?

2-й учень.   Хліб пахне соками земними.

3-й учень.   Чи знаєш ти, чим хліб землі Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

4-й учень.   Хліб пахне радістю людською

 

Ведуча 2. Звідки ж бере початок шматок хліба?  (Перегляд презентації)

Ведуча.1 Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у теплий вологий грунт, з неї проростає рослина, яка викидає пшеничний колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії відвозять на елеватор, де його провіюють і сушать.

Ведуча.2 Готове зерно везуть до млина, там його мелють на борошно. А потім з борошна на хлібозаводі пе­чуть духмяний та поживний хліб та хлібобулочні вироби.

Ведуча:1 В народі існує багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів. Переступати які було великим гріхом. Послухайте їх.

1-й учень. Коли народжувалась дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток.

2-й учень. На весіллі молодих зустрічали хлібом-сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілувало його, приймаючи благословення.

3-й учень. На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю .Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати.

4-й учень. В нову хату входили тільки з паляницею. Принести хліб означало щире побажання господарям достатку, здоров’я та добра.

5-й учень. Хліб випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається життя.

6-й учень. Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.

 

Ведуча:

Будь-яке свято чи обряд не обходиться без хліба. Гостей зустрічали хлібом-сіллю, народжується дитина – йдуть із хлібом, відзначали весілля хлібом та весільним короваєм, проводжали в останній путь – з хлібом.

Діти:

 Щодня до нас приходить гість –

 Рум’яний, теплий, свіжий,

 І називається він хліб,

 Він наша перша їжа.

 

 Звичайно, перша, головна,

 Як сонце і повітря,

 Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

 

 Імен багато має хліб,

 Є гарні і незвичні –

 Рогалик, торт, батон, пиріг

 І паска й паляниця.

 Ще – бакалійник і калач,

 Перепічка і піца.

 

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

 

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

 

Учень. Навесні посію, зерна в полі чистім, 
Хай над ними світить сонце променисте, 
На веселім вітрі зашумить колосся, 
Стане золотою урожайна осінь. 
І зерно в комори річкою поллється, 
А коли помолють, борошном назветься. 
На заводі пекар хліб спече з любов'ю, 
Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!» 

Відео «Як печуть хліб»

Ведуча 1. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті. 
Прислів'я 
1. Глибше орати – більше хліба мати. 

2. Сій вчасно, вродить рясно. 
3. Земля – матінка, а хліб – батечко.   

4. Паляниця — хлібові сестриця. 
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

 6. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова. 

 

Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

В суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

Звучить музика. Діти запалюють свічки. 

Ведуча 2. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. 
  У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися до вирощування хліба. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих. 
 

Ведуча 1. А ще був і страшний голодомор в Україні 1933-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя. 
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. 

Ведуча 1. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.

 Ведуча 2. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.) 

Учень. І кожен день, і кожну мить 
Дай, Боже, хліб насущний, 
Щоб ми могли у мирі жить, 
Щоб не були бездушні. 

Молись до хліба, не кидай, 
Хай хліб спасінням буде, 
Бо не черствіє хліб святий, 
Черствіють тільки люди. 

Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають, 
Ця шана з плином часу не зника. 
І дорогих гостей завжди стрічають 
З хлібиною в барвистих рушниках.

 
Учень. Так хай же щедро наливає соком 
І колоситься золотистий сніп! 
І хай же родить більше з кожним роком 
Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб! 
Звучить  « Пісня про хліб»

Ведуча1. Ми не кожного дня співаємо пісні про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб тихою любов’ю.

Ведуча 2 Це значить, що ви ніколи не викинете шматочок хліба, не залишите його на підвіконні, а побачивши таке, піднімете хліб із землі, а хліборобу вклонитесь за його працю.
Ведуча 1. Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця. 
Ведуча 2. Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий. 
Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки. 

 Гості наші дорогенькі!  Добра Вам бажаємо, 

І за добрим звичаєм  Хлібом пригощаємо! 

(Звучить «Пісня про хліб», всі присутні смакують випічки)