Художнє новаторство О. С. Пушкіна

Про матеріал

Презентація допоможе візуалізувати матеріал уроку, яскравіше розкрити творчий потенціал Пушкіна

Перегляд файлу

• Про кого сказано: «Сумування було не довго по тобі»? (Про Ленського.)

• Що нового й де відкрила для себе Тетяна?

(Новий світ книг у кабінеті Онєгіна.)

• Про кого це?

Дивак сумний і небезпечний,

Що в небі чи в безодні зріс, Цей ангел чи гордливий біс,— Що ж він?

(Про Онєгіна.)

• Чим завершився роман? (Прощанням автора з романом і зі своїм героєм.)

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ ПОВІДОМЛЕННЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМ ДОМАШНІМ ЗАВДАННЯМ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРЧОДОСЛІДНИЦЬКОГО МІНІ-ПРОЕКТУ)

ПРИСУТНІСТЬ ОБРАЗУ АВТОРА МИ ПОМІЧАЄМО ВІД

ПОЧАТКУ РОМАНУ. НАПРИКЛАД, ПОЕТ ПІДКРЕСЛЮЄ

ТИПОВІСТЬ ЗДОБУТОЇ ОНЄГІНИМ ОСВІТИ, БІЛЬШЕ ТОГО,

ЗАРАХОВУЄ І СЕБЕ ДО ЦЬОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА:

МИ ВСІ НАВЧАЛИСЬ НЕБАГАТО, АБИЯК І АБИЧОГО.

АВТОР УСІЛЯКО ОБСТОЮЄ СВОЮ, НЕЗАЛЕЖНУ ВІД

ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ ОЦІНКУ ПОДІЙ, ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ,

ПРОТИСТАВЛЯЮЧИ ПЕРЕСИЧЕННЮ ОНЄГІНА ТЕАТРОМ

СВОЮ ЛЮБОВ ДО НЬОГО, НАЗИВАЮЧИ ТЕАТР «ЧАРІВНИМ

КРАЄМ», ХОЛОДНОМУ СТАВЛЕННЮ ОНЄГІНА ДО БАЛІВ — СВОЄ ЗАХОПЛЕННЯ НИМИ. НАСТРІЙ ПОЕТА НА ПОЧАТКУ

РОМАНУ ГРАЙЛИВИЙ, ЛЕГКОВАЖНИЙ, МІНЛИВИЙ. ВІН

УКЛОНЯЄТЬСЯ ЖІНОЧИМ НІЖКАМ, УПОДІБНЮЮЧИСЬ

ОНЄГІНУ ТА ВСЬОМУ ПОРОЖНЬОМУ АРИСТОКРАТИЧНОМУ

СУСПІЛЬСТВУ, ВИВЧИВ «НАУКУ ПРИСТРАСТІ НІЖНОЇ». АВТОР ТУТ ВИЯВЛЯЄ СЕБЕ ЛЕГКОВАЖНИМ, ТИПОВИМ

ЗАВСІДНИКОМ СТОЛИЧНИХ БАЛІВ. АДЖЄ ВІН НЕ ІДЕАЛЬНИЙ

• І все ж образ автора досить складний, неоднозначний, він уміщує в собі поряд зі світською безцеремонністю і глибину та витонченість почуттів:

Згадав я час перед грозою:

Як заздрив морю я тоді,

Що мчалось лавою живою Лягти під ноги молоді! Як прагнув разом з бурунами

Діткнутись милих ніг устами!

• Поет набагато вищий за слабкості, поверхові захоплення, внутрішній світ його багатий, різноманітний. Подолавши захоплення аристократичним світом, автор

піднявся над ним, і на цьому ґрунті зійшовся з Онєгіним: Зненавидівши марнослів'я

І світські приписи дрібні, Його зустрів і полюбив я. Припали до душі мені

І мрій жадоба мимовільна,

І своєрідність непохильна,

І ум, холодний та їдкий;

Він був похмурий, я — лихий;

Обидва пристрасті ми знали,

Обох життя гнітило нас;

В серцях огонь юнацький згас;

Обох підступно чатували

АВТОР ДУЖЕ ЛЮБИТЬ ТЕТЯНУ, ЇЇ МРІЙЛИВІСТЬ, ГЛИБИНУ І СТАЛІСТЬ ПОЧУТТІВ, НАПРУЖЕНІСТЬ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ, ТОМУ ЩО ЦЕ ЙОГО, ЗМУЖНІЛОГО ДУХОВНО, ІДЕАЛ ЖІНКИ. ВІН НАВІТЬ ОТОТОЖНЮЄ ЇЇ ЗІ СВОЄЮ МУЗОЮ.

ДУЖЕ ДОБРОЗИЧЛИВО СТАВИТЬСЯ АВТОР ДО

РОМАНТИЧНОГО ЛЕНСЬКОГО, ВОЛЕЛЮБНІ НАСТРОЇ ЯКОГО Й ВІРА У СВЯТІСТЬ І ВСЕПЕРЕМОЖНУ СИЛУ СПРАВЖНЬОЇ ДРУЖБИ ЗДАЮТЬСЯ КОПІЄЮ ЮНАЦЬКОГО ПОРТРЕТА САМОГО ПУШКІНА. АЛЕ АВТОР ДАВНО ПЕРЕЖИВ ПЕРІОД ЗАХОПЛЕННЯ РОМАНТИЗМОМ І ТЕПЕР ІРОНІЧНО ПІДКРЕСЛЮЄ ПИШНОМОВНІСТЬ МОДНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТЕЧІЇ, ЇЇ ВІДІРВАНІСТЬ ВІД ДІЙСНОСТІ.

АВТОР ВИСТУПАЄ ЯК СВІДОК І УЧАСНИК ПОДІЙ: ВІН ЗБЕРІГАЄ ЛИСТ ТЕТЯНИ ТА ВІРШІ ЛЕНСЬКОГО, ЯКІ ВОДНОЧАС БУЛИ ДОКАЗОМ РЕАЛЬНОГО ІСНУВАННЯ ГЕРОЇВ. ОДНАК ПОЕТ У ЦЬОМУ НЕПОСЛІДОВНИЙ: ТО ЗОБРАЖУЄ ГЕРОЯ ЯК РЕАЛЬНУ ОСОБУ, ТО ЯК ВИТВІР СВОЄЇ ФАНТАЗІЇ.

УПРОДОВЖ УСЬОГО РОМАНУ АВТОР ПЕРЕМОВЛЯЄТЬСЯ ЗІ СВОЇМ ЧИТАЧЕМ, АПЕЛЮЄ ДО ЙОГО ДУМОК, ДІЛИТЬСЯ СВОЇМИ СУМНІВАМИ. «ВЖЕ ДУМАВ Я ПРО ФОРМУ ПЛАНУ І ЯК ГЕРОЯ НАЗОВУ...»

Та що ж — лиш кілька глав пістрявих

Тобі в дарунок я зібрав,

Напівсмішних, напівпечальних,

Простонародних, ідеальних,

Недбалий плід моїх забав,

Хвилин натхнення бистрольотних,

Зів'ялих рано літ моїх,

Досвідчень розуму холодних І серця записів гірких.

• Пушкін навіть завершує роман як бесіду під час прогулянки із читачем у Літньому Саду:

Прощай, мій вірний ідеале,

І ти, супутнику чудний,

І ти прощай, натхнення стале

Труда малого. Чар живий,

Поету щастя принесли ви: Забув я з вами світ бурхливий, До милих серцем говорив.

	НОВАТОРСТВО О. С. ПУШКІНА В РОМАНІ «ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН»
• Книга Пушкіна своєрідна за формою: це — роман у віршах. На думку літературних критиків, створення віршованого роману (коли в російській літературі не було ще жодного гарного роману і в прозі) — сміливість, що виправдана успіхом та є свідченням геніальності поета. Новаторство письменника

• Отже, новаторським підходом позначено жанр — роман у віршах, дзеркальну композицію, авторську позицію (розуміння поетом свого героя, відзначення своєї з ним схожості за багатьма позиціями й опозиція щодо нього, іронія та навіть деякий осуд).

• Мова твору — жива, проста, легка, близька до розмовної; новою є й система

віршування, спеціальна організація образної системи; сучасну авторові дійсність зображено реалістично, з великою часткою іронії.

• У незавершеній і спаленій 10-й главі роману, за свідченням літературознавців, Пушкін дуже гостро порушував політичні проблеми, зокрема писав про декабристів, що взагалі тоді вважали крамолою.

• Усе згадане дозволяє вважати роман О. С.