І. Нечуй-Левицький. Опорний конспект. ДПА. ЗНО

 Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Леви́цький (1838 ( Стеблів) - 1918 (79 років) Київ)  

- український письменник, етнограф, фольклорист, педагог

Освіта: Київська духовна семінарія,  Київська духовна академія. Учитель

«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне,

 всеобіймаюче око України.»             

                                        І. Франко «Кайдашева сім'я» — український фільм -  дилогія режисера Володимира Городька 1993 -  1994 рр.

Памˈятник у м. Стеблеві

«КАЙДАШЕВА СІМ’Я»  (1879)
СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ПОВІСТЬ – ХРОНІКА    РЕАЛІЗМ

Сюжет:

1. Експозиція – опис села Семигори, портрети головних героїв, розмова Карпа та Лавріна про одруження.

2. Зав’язка – одруження Карпа з Мотрею

3. Розвиток дії - постійні сутички в родині, одруження Лавріна з Мелашкою, проща Мелашки до Києва, смерть Омелька Кайдаша, розподіл спадщини.

4. Кульмінація – сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око.

5. Розв’язка – примирення двох сімей після того, як засохла груша.

Тема: зображення реалістичних картин селянського побуту другої половини XIX ст.; акцент на дрібновласницьких натурах.

Ідея: засудження егоїстичних та індивідуалістських характерів.

Проблематика:

• Проблема батьків і дітей
• Проблема сімейних стосунків
• Проблема виховання
• Проблема народної моралі
• Проблема віри в Бога
• Проблема людської гідності
• Проблема добра і зла

Прототип сім’ї Кайдашів - сім’я Мазурів із кутка Солоний

Місце дії: с. Семигори, с. Біївці,                  м. Київ

Композиція: 9 розділів

Особливості повісті:

- Перший в українській літературі твір, який зображує життя української сім’ї в пореформений період.

-Зображення руйнування патріархальних відносин на селі та в сім’ї (син піднімає руку на батька).

-Діалоги в повісті рухають і розгортають дію.

-Усі епізоди виписані в гумористично-сатиричному плані.

-У повісті згадується понад 30 релігійних свят

-Повість багата фразеологізмами

Романи

«Хмари» (1874), «Над Чорним морем»(1890), « Гетьман Іван Виговський» (1895), «Князь Єремія Вишневецький» (1897, опубл. 1932) 

Повісті

«Дві московки» (1868), «Рибалка Панас Круть» (1868), «Приче-па»  (1869), «Микола Джеря»  (1878), «Кайдашева сім'я» (1879)

-         1907р. «Сучасна часописна мова в Україні»

-         1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.

Вислови:

- «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору..., як «Кайдашева сім’я» Нечуя» (М. Рильський).                 - «Кайдашева сім’я» — сумний твір, повість-трагікомедія» (С. Процюк).

-«Кайдашева сім’я» — це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі непривабли­ві риси нашої національної вдачі, які існують поза часом. Україна XXI ст. залишається схожою на «Кайдашеву сім’ю» (В. Панченко).

Переклад  Біблії українською мовою Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуй-Левицького, вперше надрукований у 1903 році;

Персонажі:

Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку.

«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.»

Маруся Кайдашиха: «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.

«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем»

Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий.

«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.»

             Ювілейна монета

Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.

«Молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.»

Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.

«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»

Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у Спасівку», заможна, галаслива, жорстока.

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.»

Анатолій Базилевич.

Ілюстрації до повісті «Кайдашева сім'я» (1960)