Ідентифікація та оцінювання рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей, застосованих у відповідній галузі господарювання. Обґрунтування категорії ОГ за р

Ідентифікація та оцінювання рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей, застосованих у відповідній галузі господарювання. Обґрунтування категорії ОГ за рівнем загрози техногенного, природного і терористичного характеру та ступенем їхньої захищеності.

План 1. Методологічні основи безпеки2. Таксономія, ідентифікація3. Види небезпек4. Види ризиків5. Основні напрями забезпечення безпеки життєдіяльності

Забезпечення БЖД розглядають у напрямах: – у повсякденних умовах життя і діяльності людей; – в умовах НС.

Вирішують такі завдання: – ідентифікація небезпек (назва, вид, категорія); – профілактика та запобігання небезпек; – визначення фізичної суті небезпеки (механічна, фізична, енергетична, біологічна, хімічна); – з’ясування характеру уражаючих факторів, параметрів, властивостей, характеристик; – уживання (ужиття) заходів щодо захисту людей та зниження негативних наслідків прояву небезпек; – локалізація негативних наслідків виникнення небезпек і забезпечення безпеки людей та навколишнього середовища.

Потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) – це об’єкт (аварія на якому може призвести до виникнення НС (Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) України «Назва» від 23.02.2006 р. № 98). Потенційно небезпечні території (ПНТ) – це території, у межах яких розташовано ПНО, небезпечні речовини, побутові та промислові відходи, які в результаті аварії можуть утворити зону НС. Потенційно небезпечні процеси (ПНП) – це технологічні, біохімічні, гідротехнічні та інші процеси, які загрожують людині й середовищу.

До основних заходів щодо запобігання виникненню НС і зниженню негативних наслідків їх прояву належать: – системний моніторинг технологічного стану ПНО(потенційно небезпечний обєкт) та своєчасне виявлення подій, які можуть призвести до НС; – контроль параметрів природного середовища у промисловій зоні; – дотримання відповідних норм і правил розміщення, будівництва та експлуатації ПНО; – створення матеріальних резервів, сил і засобів на випадок НС; – застосування різних санкцій до порушників БДЖ; – правове регулювання всіх аспектів безпеки; – підвищення рівня професійної підготовки персоналу.

Системний аналіз – це науковий метод пізнання, що становить послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними або елементами досліджуваної системи. Під системою розуміють сукупність взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють між собою так, щоб досягти певного результату. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що їх утворюють. Цю найважливішу властивість систем, яку називають емерджентністю, покладено в основу системного аналізу.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності – це науковий метод визначення та пізнання небезпек, які виникають у системі «людина – життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров’я і життя людини.

Таксономія небезпек – це класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, здатних завдати шкоди (повністю не розроблено). Прикладом таксономії небезпек може бути такий поділ: – за походженням (природні, техногенні, соціально-політичні, комбіновані); – за локалізацією (космічні, атмосферні, літосферні, гідросферні); – за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі, забруднення); 21 – за шкодою (соціальні, технічні, екологічні); – за сферою прояву (побутові, виробничі, спортивні, дорожньотранспортні); – за часом прояву (імпульсні, кумулятивні); – за характером дії на людину (активні й пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо).

Класифікація небезпек. Природні Техногенні Соціально-політичні КомбінованіАтмосферні - аварії на траспорті - конфлікт - природно-Гідросферні - аварії радіаційні - тероризм соціальніЛітосферні - аварії з витоком - війна - природно-Інфекційні ОР та СДОР - ситуації криміногенні техногенніЗахворювання - пожежі та вибухи - соціальні (алкоголізм, - соціально- - аварії хімічні проституція, тощо) техногенні - катастрофи

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), до них належать спека, урагани, посуха.

Тектонічні стихійні лиха. Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста. Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів.

Землетруси – сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми, а 1000 спричиняють значні збитки.

Топологічні стихійні лиха. Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, сейсмічних поштовхів, недбалої господарської діяльності людини.

Селі – це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10 – 15 до 75% об’єму потоку). В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму. За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх поділяють на:грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння);грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння);водокам’яні (суміш води з переважно великим камінням).

Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних – відбувається заболоченість лісових земель. Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі – лісові і степові. Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні.

Землетрус. Провісниками землетрусу можуть бути деякі непрямі ознаки, які повинно знати населення:запах газу в районах, де раніше повітря було чистим і це явище не спостерігалося;занепокоєння птахів і домашніх тварин (описано випадок, коли домашня кішка за кілька секунд до землетрусу схопила в зуби кошеня і, розбивши скло кватирки, вистрибнула на вулицю);спалахи у вигляді розсіяного світла блискавиць;іскріння близько розташованих, але не дотичних один до одного електричних проводів;блакитнувате світіння внутрішніх поверхонь стін будинків;самозапалювання люмінесцентних ламп незадовго до підземних поштовхів.

Насамперед необхідно запам'ятати, що головне — захиститися від уламків скла, важких предметів у будинках. Слід пам'ятати, що пожежі і промислові аварії є постійними супутниками землетрусу. При перебуванні на першому поверсі потрібно негайно залишити будинок, на другому і вище — слід зайняти безпечне місце всередині приміщення. Це: дверні прорізи в капітальних внутрішніх стінах, кути, утворені цими стінами. Можна укритися під балками каркаса, біля несучих колон, біля внутрішніх капітальних стін. Дітей прикривають собою. Якщо це можливо, слід відчинити двері квартири. Найнебезпечніші місця біля засклених отворів зовнішніх стін, біля вікон, у кутових кімнатах (особливо на верхніх поверхах). Не можна користуватися ліфтом! Небезпечно користуватися сходинками і вихідними дверима через можливість виникнення штовханини при паніці!Для захисту від уламків, штукатурки, скла можна укритися під столом, ліжком. Діти в школах можуть сховатися під парти. За наявності вільної секунди необхідно відімкнути електропостачання, газ, загасити вогонь. Природно, що піл час землетрусу може виникнути паніка, що є причиною більшості травм. Дуже важливо не створювати штовханини біля дверей, зупиняти тих, хто збирається сірибати з балконів чи вікон вище від першого поверху, не випускати з поля зору дітей. Як тільки поштовхи припиняться, можна виходити на вулицю. Якнайшвидше слід відійти від будинків, стовпів, парканів, найкраще — на відкриту територію. Відразу після землетрусу небезпечно запалювати вогонь. Необхідно відразу ж оглянути завали; чи не потребує хто-небудь допомоги. Однак у завалах потрібно діяти дуже обережно.

Повінь: Інформація передається по радіо, телебаченню і за допомогою інших засобів зв'язку. За необхідності населення евакуюють у незатоплювані райони. Перед евакуацією всі громадяни повинні виконати роботи щодо захисту свого житла:відключити воду, газ, електропостачання;перенести домашні речі на верхні поверхи;забрати знадвору сільськогосподарський інвентар;за необхідності забити вікна і двері дошками чи фанерою. Громадяни, які підлягають евакуації, повинні в зазначений час прибути на місце збору, маючи при собі особисті документи, речі першої необхідності, невеликий запас продуктів харчування і питної води. Як правило, евакуацію проводять у найближчі населені пункти, розташовані поза зоною затоплення.

Основні рекомендації протипожежної безпеки:ніколи не палити в ліжку;навчити дітей користуватися вогнем або запобігти можливості потрапляння до них сірників;пе залишати без догляду електроприлади, особливо пральні машини, калорифери, телевізори, уникати саморобних пристосувань;не вмикати жодну розетку два чи кілька побутових приладів великої потужності;стежити за станом проводів, не користуватися «жучками» в електролічильниках;не розігрінати лаки чи фарби на газових плитах, не сушити білизну над плитою;не користуватися саморобними електрогірляндами на ялинці, бенгальські вогні, свічки і фейєрверки запалювати тільки на відстані від ялинки;не захаращувати горища, підвали, шляхи евакуації, балкони і лоджії, не зберігати на балконах запальні речовини;стежити за пожежною безпекою не лише у своїй квартирі, а й у всьому будинку; горища та підвали повинні бути закриті для випадкових людей.

У разі урагану необхідно:уважно слухати інструкції, передані штабом ЦО. У них буде повідомлено про очікувану силу урагану і дано рекомендації щодо використання сховищ і евакуації;з навітряного боку будинку міцно зачинити двері, вікна, на горищі — вентиляційні отвори; скло вікон обклеїти паперовими смугами хрест-навхрест, закрити віконницями чи щитами;щоб вирівняти внутрішній тиск, з підвітряного боку відчинити вікна і двері, надійно їх закріпити;підготувати запас води і їжі, необхідні медикаменти, електричний ліхтарик, гасову лампу, свічку, похідну плитку чи гасницю, приймач на батарейках, документи, гроші;забрати з балконів, знадвору, з даху речі, які можуть бути захоплені вітром;загасити вогонь у печах, підготуватися до вимикання електроенергії, закрити газові крани;залишити включеними радіоприймач, телевізор для одержання нових вказівок штабу ЦО;з легких будівель перейти в міцніші, до сховища ЦО;— дітей з дитячих установ і шкіл повернути додому. Найкраще захиститися від урагану в сховищі, заздалегідь підготовленому укритті, або хоча б у підвалі. Якщо довелося зустріти ураган у будинку, то необхідно вибрати найбезпечніше місце: у середній частині будинку, коридорі, на першому поверсі. Можна отримати травму уламками скла з вікон, тому погрібно стати в простінку впритул до стіни, заховатися у вбудованій шафі чи захиститися матрацом.

Техногенна небезпека — це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у вигляді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

Техногенна надзвичайна ситуація - це стан, при якому внаслідок виникнен-ня джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній тери-торії або акваторії порушуються нор-мальні умови життя і діяльності лю-дей, виникає загроза їх життю і здо-ров'ю, завдається шкода майну насе-лення, економіці і довкіллю.

Категорії аварій:до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;до II категорії залежать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки (враховуються цех, ділянка з чисельністю працівників 100 осіб І більше).

Види аварій, які зустрічаються найчастіше: аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;пожежі та вибухи;аварії на транспорті та інші.

Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Найбільша за масштабами – катастрофа на Чорнобильській АЕС – 26.04.1986 р. Радіаційне забруднення територій, водойм,вплив радіонуклідів на людей, флору, фауну. По величині – декілька бомб, скинутих на Хіросиму.

ТБ при роботі з електроприладами. Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої тканини, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що проходять в організмі і безпосередньо пов'язані з його життєвими функціями. Це може супроводжуватися мимовільним, судомним скороченням м'язів, у тому числі м'язів серця та легень. При цьому порушуються або повністю припиняються кровообіг і ро­бота органів дихання. Термічна (теплова) дія струму зумовлює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Електрохімічна (електролітична) дія струму спричинює розклад органічних рідин, у тому числі крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу.

Електричні травми поділяються на два види: місцеві травми і загальні. Місцеві — коли виникає місцеве ушкодження організму. До місцевих електротравм відносять:електричні опіки;електричні знаки;механічні пошкодження. Електричні опіки — найбільш поширена електротравма, яка виникає внаслідок виділення тепла підчас проходження електричного струму на різних частинах тіла. Електричні знаки (мітки) — це чітко окреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потра­пила під дію струму. Механічні пошкодження — наслідок різних рефлекторних судомних скорочень м'язів під впливом струму, що проходить тілом. У результаті можуть утворитися розриви зв'язок, шкіри, кровоносних судин, можуть мати місце вивихи суглобів і навіть переломи кісток. Загальні травми, або так звані електричні удари, коли уражається (або створюється загроза ураження) усього організму через порушення нормальної діяльності і життєво важливих органів та систем. Зверніть увагу! Розподіл нещасних випадків від електричного струму в промисловості за вказаними видами травм такий: 20% — місцеві електротравми; 25% — електричні удари; 55% — мішані травми, тобто одночасно місцеві електротравми та електричні удари.

Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 раза важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. При тиску 570 к. Па (5,7 атм) скраплюється в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утво-рює білий туман, стелиться по землі й зби-рається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1—0,2 мг/л призво-дять до смерті через 1 год Граничнодопустима концентрація хлору в повітрі — 1 мг/м3. Концентрація хлору 6 мг/м3 призводить до подразнення, концен-трація 100 мг/м3 небезпечна для життя. Балон рідкого газу (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смертельну концентра-цію на площі 2 га.

При інтенсивному витоку хлору використовують розпилений розчин кальцинованої соди або воду, щоб осадити газ. Місце розливу заливають аміачною водою, вапняним молоком, розчином кальцинованої соди або каустику.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тва -рин. Може проникати в організм через неушкоджену шкіру, органи дихання і травлення. При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свер-біння шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, ураження верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною. Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихан-ня і кровообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою. При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок, сильні приступи кашлю, печіння і біль у носоглотці, різь в очах, посилення задишки, сльозотеча, поси-ніння шкіри і слизових оболонок, некоординовані рухи, нитко-подібний пульс, дихання поверхневе, втрата свідомості, судо-ми, набряк легень, зупинка дихання.

Аміак (NНз) — безколірний газ з запахом нашатирю, при температурі — 33—35 °С безколірна рідина, яка при температурі 78 °С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей — сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи — першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання. Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювоту. При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи. Смерть може настати від серцевої недос-татності і набряку легень.

Основні групи уражаючих, шкідливих та небезпечних факторів у системі «людина–техніка–середовище»: – механічні (рухомі, що обертаються, елементи, які падають, навколишнього середовища); – фізичні (атмосферний тиск, відносна вологість, температура повітря, газовий склад повітря, радіаційний фон та інші показники, якщо вони виходять за межі норми); – хімічні (отруйні речовини ОР, сильно дійні отруйні речовини, токсичні речовини в дозах, що перевищують Граничнодопустимі концентрації (ГДК)); – біологічні (флора і фауна, взаємодіючи з якими людина може отримати важкі негативні наслідки або померти); – психофізіологічні (втома, стрес, нервовий зрив, профзахворювання, спричинені шкідливими факторами середовища: монотонністю праці, вібрацією, шумом, недостатнім освітленням та ін.); – соціальні.

Система «людина–техніка–середовище» гарантує досягнення таких цілей: – отримання результату життєдіяльності, необхідного людині; – забезпечення безпеки життєдіяльності людини; – недопущення проявів вражаючих факторів та зниження впливу небезпечних і шкідливих до допустимих значень, які не призводять до втрати працездатності й погіршенню здоров’я людини; – зменшення небезпечних дій життєдіяльності людини на навколишнє середовище і застосування необхідних заходів захисту; – забезпечення стійкості функціонування та захисту людини у разі дії різних факторів надзвичайних ситуацій.

Глобальні проблеми людства охоплюють всі сторони життя людей. Екологія: деградація земель, озонові діри, парниковий ефект, екологічні лиха, сучасні екологічні питання, регулювання промислових викидів, руйнування екосистем, геоактивності, геліоактивності, світового господарства. Економіка: вичерпання факторів виробництва, глобальна конкурентоспроможність, економічна парадигма, інтеграція та дезінтеграція ринків (інтеграційні утворення в Європі, Азії, Америці), затратні виробництва, нові моделі економічного розвитку, перерозподіл благ між традиційними та новітніми економіками, ресурсний потенціал сучасного суспільства. Енергетика: енергетична криза, проблеми безпеки АЕС та атомних об’єктів, розроблення і впровадження альтернативних джерел енергії.

Здоров’я: контроль народжуваності й демографічні програми у країнах, що розвиваються, онкологія, СНІД, санітарно-ветеринарний контроль проти пандемій та їх загроз (грип пташиний, грип свинячий). Космос і космічні технології: космічне сміття й забруднення космосу. Політика: контроль озброєнь, атомних технологій, подолання регіональної та світової напруженості, взаємне пристосування, гармонізація національної та міжнародної економічної політики. Промисловість: постіндустріальна модель розвитку, третя промислова революція. Суспільство: гіпотеза другого демографічного переходу, збільшення неконтрольованої міграції, перенаселення, продовольча проблема, безробіття, злидні, експорт демократії, зближення націй (асиміляція), соціально-економічний розвиток, цивілізаційний розвиток, технологічна революція.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. Забезпечення природної безпеки вимагає: – розробляти природоохоронні закони та суворо наглядати за їх виконанням; – постійно проводити моніторинг природних небезпек; – провадити природоохоронне землекористування та видобуток корисних копалин; – достатньо фінансувати вживання заходів, спрямованих на захист природного середовища; – вчасно вживати профілактичних заходів для запобігання виникненню та розвитку епідемій, епізоотій, епіфітотій; – не допускати промислових та інших викидів у водойми та атмосферу без використання очисних споруд; – своєчасно та в належній кількості застосовувати у сільському господарстві мінеральні добрива й отрутохімікати; – зберігати зелені насадження від нерозумного вирубування та робити нові зелені насадження (зокрема лісозахисні смуги).

Забезпечення техногенної безпеки можливе, якщо: – готують (готувати) і реалізують комплекс заходів (правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарногігієнічних), спрямованих на оцінювання рівнів ризику, своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації; – проводять моніторинг можливого перебігу подій для недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків; – постійно проводять ідентифікацію та облік об’єктів підвищеної небезпеки; – складають декларації безпеки потенційно небезпечних об’єктів; – контролюють матеріали, речовини, які використовують у виробничому та побутовому середовищі й можуть бути небезпечними для життя і здоров’я людей; – суворо дотримуються умови технологічного процесу та правила експлуатації, особливо під час роботи з небезпечними речовинами і матеріалами; – з використання постійно вилучають недосконалі та недостатньо надійні побутові прилади і техніка, транспортні засоби та ін.; – постійно перевіряють технічний стан споруд, будинків, конструкцій, доріг, транспортних засобів тощо. – проводять моніторинг безпеки лікарських препаратів, обладнання та засобів обстеження; – перевіряють безпечність і відповідність стандартам продуктів харчування та напоїв.

Самостійно опрацювати. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків. Визначення потенційно-небезпечних об’єктів і територій. Об’єкти підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності.