ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - НЕВІД’ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ  - НЕВІД’ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Дитина потребує діяльності безупинно,

але втомлюється не діяльністю,

а її одноманітністю.

К. Ушинський

Оволодіння словом є найважливішою передумовою говоріння. Роль лексики для оволодіння іноземною мовою не менш значна, ніж граматики, адже саме лексикою передається безпосередній предмет думки. Лінгвіст та психолог Н.І. Жінкин стверджував: «Слова – це імена речей, явищ, подій, імена всього того, що є і може бути насправді… Якщо ім’я незрозуміле для слухача, воно порожнє – такого предмета немає. Будь-яка річ, навіть уявна, …може стати помітною, якщо має ім’я».

Тільки чітка мовна перспектива обумовлює мотивованість і успішність оволодіння словником. Слова потрібні для вираження думок та їх розуміння. Робота над накопиченням словника супроводжує весь процес навчання.

«Без граматики можна сказати дуже мало, без лексики – нічого». Ці слова лінгвіста Девіза Уілкінса найкраще відображають важливість навчання лексичного матеріалу.

 Знання іноземної мови асоціюється зі знанням слів, у той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які забезпечують функціонування лексики у спілкуванні. Отже, лексичні навички розглядаємо як найважливіший компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування і є метою навчання лексичного матеріалу.

Що допомагає створювати мотиви спілкування? Для того щоб у дітей виник мотив ознайомлення з тією чи іншою групою слів, щоб учні бачили мовну перспективу їх застосування, треба зацікавити школярів мовним «будівельним матеріалом».

Державний стандарт початкової освіти передбачає організацію освітнього процесу із застосуванням діяльнісного підходу на інтегрованій основі та з переважанням ігрових методів у першому циклі (1-2 класи) та на інтегровано-предметній основі у другому циклі (3-4 класи).

Сьогодні, на початку третього тисячоліття, у час швидкого розвитку науки, народження нових ідей і виникнення новітніх технологій, застосування інтерактивних методів навчання є нагальною потребою та необхідністю. Однією з таких інтерактивних форм є гра як засіб активної пізнавальної діяльності на уроці.

Про навчальну функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці активізують діяльність учнів, дають змогу виявити та розвивати розумові та творчі здібності дітей.

Гра багатогранна, вона навчає, розвиває, виховує, розважає, соціалізує, дає відпочинок. Але історично одне з головних її завдань – навчання. З моменту свого виникнення гра постає основною формою відтворення реальних життєвих ситуацій, сприяє виробленню необхідних людських рис, якостей, навичок, звичок, розвитку здібностей.

Так, у давніх Афінах (VI-IV ст. до н.е.) процес виховання й навчання здійснювався в дусі змагань. У західній Європі в епоху Відродження й Реформації Т.Кампанелла й Ф.Рабле пропагували принцип ігрового навчання, коли в грі учні опановують основи наук. У XV-XVII ст. Я.А. Коменський закликав усі «школи-майстерні» перетворити на місця ігор. У своїх працях гру як особливу форму навчання рекомендували Ж.Ж.Руссо та Ф.Фрабель.  К.Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти у серйозну навчальну працю учнів, для того, щоб процес пізнання був продуктивнішим. Великого значення грі як виховному засобу надавав А.С. Макаренко: «Яка дитина у грі, такою здебільшого вона буде у роботі, коли виросте». В.О. Сухомлинський говорив: «Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості».

Гра – організована діяльність, яка вимагає напруження емоційних та розумових сил. Гра завжди припускає прийняття рішення – як діяти, що сказати, як перемогти. У грі всі рівні. Відчуття товариства, атмосфера захоплення і радощів, відчуття того, що діти в змозі впоратися з завданнями – усе це дає можливість дітям перемогти сором’язливість, яка заважає їм легко використовувати в мові слова іншої мови, а це сприятливо впливає на результати навчання.

Основний принцип теорії ігор полягає в тому, що будь-яке спілкування корисне і вигідне людям. Добре продумана гра з цікавим сюжетом захоплює людину цілковито.

 Гру можна розглядати як ситуативно-варіативну вправу, де є можливість для багаторазового повторення мовних образів та умов, наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками (емоційність, спонтанність, цілеспрямованість мовного впливу тощо).

Гра – це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позаурочній роботі.

Як відомо, гра є провідною формою діяльності дитини в молодшому та середньому шкільному віці. Не секрет, що чимало видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. Ця мета надзвичайно важлива для глибокого її вивчення та особливо практичного застосування в школах. Її актуальність на сучасному етапі є очевидною, особливо з урахуванням нових віянь у системі освіти, що дають учителям простір для новаторства та реалізації власних неординарних ідей та рішень. І саме гра як найменш обтяжена умовностями та різноманітними обмеженнями форма найбільш сприятлива, на мій погляд, для застосування її в молодших та середніх класах, бо саме тут існують необмежені можливості для реалізації творчого потенціалу як учителя, так і учнів.

Гра – це певна ситуація, яка багаторазово повторюється, і кожен раз у новому варіанті. У ході гри виникає змагання. Бажання перемогти мобілізує мислення й енергію гравців, створює атмосферу емоційної напруги. Мовленнєве спілкування, яке включає не лише мовлення, але й жести, міміку, дитячу увагу, пам’ять, спонукання працювати очима, руками, ногами, має чітко вмотивований характер. Для мови гри, незважаючи на деяку її запрограмованість, характерна спонтанність, оскільки перемога залежить від точної та швидкої реакції, правильних і дотепних відповідей.

Я вважаю, що вивчення іноземної мови на початковому етапі неможливе без гри. Тому саме гра повинна стати невід’ємним компонентом пізнавальної діяльності молодших школярів.

Гра – це найсильніший мотив в оволодінні учнями іноземною мовою.  Сам факт, що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому й надійному запам’ятовуванню іншомовних слів та речень. Мовний матеріал засвоюється непомітно, покращуються результати навчання.

Для учнів гра – шлях до пізнання. Граючись, учні без особливих зусиль, із задоволенням включаються в процес навчання, забуваючи про урок. З радістю грають учні будь-якого віку, особливо, якщо гра набуває форми змагання, що потребує кмітливості, швидкої реакції, знання предмета.

Гра сприяє засвоєнню знань не через примус, завдяки їй урок проходить цікаво; вона додає різноманітності у повсякденну пізнавальну діяльність; створює атмосферу здорового змагання, сприяє мобілізації та розвитку творчих здібностей; дає можливість оцінити себе шляхом порівняння з іншими учнями, а також працювати командою; отримати емоційне задоволення як у процесі гри, так і під час досягнення результатів.

Ігрові прийомі різноманітні: рухомі ігри (зарядка, ігри на увагу); вірші та пісні, що супроводжуються рухами; ігри-змагання між командами; ігри з м’ячем (питання-відповідь, повторення лексики); настольні ігри (лото, доміно, малювання); діалоги з героями казок, коміксів, мультфільмів; рольові ігри, пізнавальні комп’ютерні ігри тощо.

Ігри дуже легко уживаються з серйозним навчанням. Уведення в урок ігрових моментів перетворює процес навчання на цікавий і захоплюючий, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує подолання труднощів у вивченні матеріалу. Різноманітні ігри підтримують і розвивають інтерес дітей до предмета.

Педагоги активно використовують гру як прийом, що дозволяє вирішувати навчальні завдання. Але при цьому кожен педагог добре розуміє, що гра – це тільки засіб вирішення навчального завдання, яскрава «обгортка» навчального матеріалу.

Досвідчені вчителі розуміють, що правильно організована гра на уроці – зовсім не порожнє заняття, вона не тільки приносить максимум задоволення дитині, але є могутнім засобом його розвитку, формування повноцінної особистості.

Гру можна використовувати на різних етапах уроку і на всіх етапах вивчення іноземної мови, однак зміст мовного матеріалу та характер завдань мають бути підібрані відповідно до віку школярів та рівня підготовки певного класу. На початковому етапі особливої уваги заслуговують ігри на просте сприйняття й  відтворення матеріалу, пізніше – на розвиток в учнів умінь виявляти, зіставляти, порівнювати явища та факти, аналізувати й узагальнювати їх, робити правильні висновки тощо.

Ігри допомагають засвоювати й систематизувати знання, формувати граматичні знання, лексичні та фонетичні навички, розвивати всі види мовленнєвої діяльності, стимулюють мимовільне запам’ятовування мовного матеріалу, забезпечують комунікативну спрямованість освітнього процесу. Вони активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів, підвищують їх інтерес до занять, посилюють позитивний емоційний фактор, сприяють створенню позитивного мікроклімату в класі, розвивають уяву, фантазію, увагу, уважність, формують почуття товариськості, колективізму, допомагають подолати сором’язливість, усунути мовні бар’єри, знімають втому тощо. Учні не бояться робити помилки, бо для них – це просто гра, яка допомагає навчитись вчитися самостійно, цікаво та легко. Гра – це творчість і, водночас, гра – це праця.

Гра є ефективним засобом навчання, що охоплює різні види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо) і допомагає розвивати їх у процесі навчання. Гра спонукає дітей уважно стежити за її ходом, слухати одне одного, тому що вони заздалегідь не знають, що скажуть їх партнери.

Кожна гра – це не тільки спілкування дитини із вчителем та іншими дітьми, це також школа співпраці, де вона вчиться радіти успіхам інших та мужньо витримувати свої невдачі.

Ігрові технології – один з найкращих засобів вивчення мови, який допомагає вирішити такі важливі завдання:

створити психологічну готовність дітей до мовного спілкування;

забезпечити природну необхідність багаторазового повторення мовного матеріалу;

тренувати учнів у виборі необхідного мовного варіанта.

Існує декілька класифікацій ігор. Їх можна поділити на підготовчі (граматичні, фонетичні, лексичні, орфографічні) та творчі, які тренують учнів у творчому використанні мовних навичок. Також виділяють такі види як сюжетно-рольові, творчі, рухливі ігри, ігри-змагання, ігри-олімпіади, ігри-тренінги, ігри-подорожі, ігри-інсценування, сюжетні чи пісенні, комп’ютерні ігри.

Для учнів початкових класів існують такі типи ігор: ігри-загадки, лексичні ігри, ігри на автоматизацію навичок, ігри для розвитку аудіювання, скоромовки на відпрацювання вимови тощо.

Гра може бути гарним матеріалом для введення, закріплення та подальшої активізації дій учнів з навчальним матеріалом, яка дає можливість поєднати в одне нерозривне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. Використання гри під час навчання іноземної мови сприяє мимовільному запам’ятовуванню мовного матеріалу й формуванню міцних навичок говоріння.  Вона, з одного боку, сприяє активізації емоцій та емоційної пам’яті, з іншого – містить необхідні для навчання одиниці монологічного та діалогічного мовлення.

Проведення уроків іноземної мови з використанням ігрового матеріалу активізує школярів, сприяє досягненню високої результативності занять та виховує любов до англійської мови.

Вважаю, що вчитель не повинен зупинятися на досягнутому, він завжди має бути в пошуку, дбати про те, щоб учні хотіли йти до нього на урок, бажали зустрічі з новим, прекрасним, невідомим, щоб кожен урок приносив радість, був маленьким святом.

Світлана Яровенко, вчитель англійської мови Пирятинського ліцею Пирятинської міської ради Полтавської області