«…Особлива дитина – перш за все дитина, а потім вже особлива» Л.С. Виготський
Ігрова діяльність як засіб формування соціально-комунікативної компетенції дітей з ООП
Ігри з предметами |
У таких іграх використовують дидактичні іграшки(мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). |
Настільно-друковані ігри |
Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики0 тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння. |
Словесні ігри |
Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. |
На етапі становлення класного колективу, в якому навчаються діти з особливими освітніми потребами я використовувала вправи на встановлення психологічного комфорту в класі.
Сфокусовується увага учнів на їхній ролі й відповідальності за створення атмосфери в класі, де кожен почувається прийнятим і частинкою колективу. Учні залучаються учні до створення «правил класу», які допоможуть регулювати їхню поведінку і навчитися з повагою ставитися один до одного. Спочатку діти створюють і обговорюють правила у маленьких групах. Сюди,обов'язково, залучаються діти з особливими освітніми потребами. Це стимулює їх до спілкування, що сприяє формуванню комунікативних здібностей. Потім групи збираються разом щоб обговорити пропозиції і скласти загальні правила спільною згодою або голосуванням. Остаточний список правил вивішується в класі і до нього звертаємося в разі потреби.
Учням пропонується повісити на дерево яблука зеленого кольору, якщо вони почуваються добре, комфортно, або червоного кольору, якщо відчувають дискомфорт, тривогу.
Проблемна ситуація «У школі тварин» Дітям зачитується притча "У школі тварин"
Існувала колись школа для тварин. Викладачі були впевнені, що у них дуже зрозумілий навчальний план, але чомусь учнів переслідували невдачі.
Качка була зіркою уроку з плавання, але повністю провалювала іспити, коли починала лазити по деревах. Мавпа була неперевершеною в лазінні по деревах, але отримувала погані оцінки з плавання. Курчата були першими в пошуку зерен, але так зривали уроки лазіння по деревах, що їх щодня відправляли до кабінету директора. Кролики робили сенсаційні успіхи в бігу, але їм довелося винаймати індивідуального викладача з плавання. Найсумніше йшли справи у черепах,яких після багатьох діагностичних тестів визнали "нездатними розвиватися". І їх відправили до спеціального класу, у віддалену нору ховрашка.
Після цього з дітьми обговорюються такі питання:
- Яку проблему порушено у притчі?
- Якою була позиція вчителів лісової школи?
- Чи можна було всіх тварин оцінювати за одними тестами? Чому?
Діти самостійно роблять висновок, що у тварин різні здібності і можливості, тому вони не можуть виконувати однакові завдання. Після цього намагаємось перенести відповідну ситуацію у клас і робимо висновок, що люди також різні, але від цього вони не стають кращими чи гіршими. Вони просто різні.
Цим я підвожу дітей до думки, що діти з особливими освітніми потребами рівноправні члени класного колективу, просто вони інші.
Діти сідають по колу, перший учасник намотує нитку на палець, після чого розповідає проте, що він найбільше любить і як зазвичай відпочиває. Потім кидає клубок іншій дитині. Гра продовжується доки клубок не потрапить до останнього учасника. У результаті в центрі утворюється «павутиння», «мережка», «єднальна нитка», яка об'єднує всіх учасників. Наступний етап учасники змотують нитку у зворотному напрямку та ставлять питання дитині на протилежному її кінці.
Ця вправа сприяє розвитку комунікативності учнів, вчить культурі спілкування та вмінню краще розуміти людей. Діти з розладами мовлення, які є учасниками цієї гри, бачать перед собою зразки спілкування, мають можливість почути їх кілька разів і самі приймають участь у процесі спілкування. Вони відчувають себе повноцінними членами колективу і колектив вчиться толерантно ставитись до дітей з особливими освітніми потребами. Отже, виконання подібних вправ на етапі формування класного колективу не тільки здружує дітей, а й сприяє розвитку комунікативної компетентності всіх, без винятку, членів колективу.
Вчитель вимовляє нескладну фразу. Кожна група має передати її зміст іншими словами.
Грає група дітей. Перший називає будь-яке слово, другий повторює це слово, додаючи своє, наступний повторює попередні два слова і додає своє і так далі. Той, хто помилився, залишає гру.
Робота в групах чи парах. Ведучий називає будь-які три слова, не пов'язаних між собою за змістом. Необхідно скласти якомога більше речень із цими словами.
Дітям пропонується скласти невеличке оповідання так, щоб у кожному слові містилась «улюблена» буква.
Група учнів складає колективне оповідання. Кожний учасник по черзі додає одне - два речення до попереднього.
Учні об'єднуються у дві команди. Кожна команда складає оповідання, у якому є кілька нісенітність. Завдання команди-суперниці: прослухати і знайти ці «помилки».
Гра в парах. Перший учасник починає речення, а другий продовжує,потім навпаки.
Діти об'єднуються у дві команди і за сигналом передають висловлювання. Переможе команда, яка швидше й без помилок передасть повідомлення.
Перший, хто починає ланцюжок, називає будь-яке слово, другий додає слово і пояснює, як воно пов'язане з першим, і так далі. Наприклад: виделка - тарілка (щоб снідати) - ваза (теж виготовлена з фарфору) - вода (наливають у вазу) - річка (тече вода) - літо (добре влітку на річці) і так далі.
Ця вправа навчає бачити протиріччя у предметах і явищах.Діти об'єднуються у дві команди: «Добре» та «Погано» . Наприклад: дощ. Добре, що пішов дощ, - це означає настання весни. Погано, щовін холодний. Добре, що дощ змиває пил з вулиць. Погано, що стоять калюжі. Добре, що почне рости травичка. Погано, що не підеш на прогулянку.
Дітям пропонується спробувати подивитися на світ очима когось іншого. ( Наприклад: рибалка очима маленької рибки; ліс очима зайченяти тощо).
Орієнтовні речення - Мені весело, коли... .
- Я люблю ... .
- Я хочу ...
- Мені сумно, коли ...
- Мені соромно, коли ...
- Мені цікаво, коли ...
Учням пропонується дати найбільш повні та оригінальні відповіді на поставлені питання:
- Про що сперечаються вітер із сонечком?
- Що можна побачити в калюжі?
- Що трапиться, якщо всі тварини почнуть говорити мовою людей?
- Що трапиться, якщо всі гори раптом перетворяться на цукрові?
- Що трапиться, якщо у тебе виростуть крила?
- Що трапиться, якщо оживуть усі казкові герої?
- Що трапиться, якщо люди зможуть читати думки одне одного?