Робота соціального педагога в умовах інклюзивного навчання

Робота соціального педагога в умовах інклюзивного навчання

 Сучасний етап інноваційного розвитку суспільства відзначається формуванням нового погляду на освіту й на місце людини в соціумі. Освіта набуває характеристик доступності, рівності, загальності. У межах міжнародного руху «Освіта для всіх» (Education for All (EFA)), ініційованого ЮНЕСКО, першочерговим завданням суспільного розвитку стає забезпечення кожного правом на задоволення освітніх потреб отримання якісної базової освіти.

 Останнім часом усе більше батьків дітей з особливими освітніми потребами (ООП) виявляють бажання, щоб їхні діти навчалися разом з однолітками. Недивно, що дитина може відчувати під час інтеграції певні труднощі, але для неї це буде необхідним досвідом, яким можна скористатися та застосувати у майбутньому.

 Одним із засобів подолання низького соціального й академічного рівня дітей є інклюзивна освіта, в основу якої входить: від інтегрування у школі- до інтегрування у суспільство. Спільне навчання має не лише гарантувати право дитини з особливими освітніми потребами не бути ізольованою від інших, а й забезпечити їй можливість відвідувати школу.

Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників. Основний принцип-менше зовнішньої і якнайбільше внутрішньої диференціації. Заклад освіти, який упроваджує інклюзивну форму навчання, дає дитині з ООП:

1. Змогу здобути освіту відповідно до своїх індивідуальних здібностей;
2. Вільно спілкуватися і взаємодіяти з однолітками;
3. Можливість адаптації у суспільстві, набуття навичок, що потрібні для реалізації своїх життєвих потреб (додаток 1).

Мета інклюзивної освіти- розбудова інклюзивного суспільства, що дозволяє кожному, незалежно від віку та статі, етнічної належності, здібностей, наявності або відсутності особливостей у розвитку, брати участь у житті суспільства й робити свій внесок в його розвиток. У такому суспільстві поважають й цінують.

Соціалізація дітей з особливостями розвитку є одним із пріоритетних напрямів як спеціальної педагогіки, так й інклюзивної освіти. Актуальність проблеми зростає у зв’язку зі збільшенням кількості дітей з ООП та впровадженням загальнодержавного курсу на розвиток і підтримку інклюзивної

освіти. Дитині з ООП через низку причин складно без допомоги набути якостей повноцінного члена суспільства, засвоїти потрібні соціальні ролі та культурні норми. Тому одним із важливих напрямів розвитку ресурсного забезпечення впровадження інклюзивної освіти є психологічний супровід усіх учасників інклюзивних процесів. Основним завданням психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу в школі з інклюзивною формою навчання вважається підтримка комфортного освітнього соціального середовища, яке сприяє повному розкриттю та розвитку пізнавальних, особистісних і творчих ресурсів дитини.

Соціальному педагогу слід підтримувати в дитині впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності; запобігати різким змінам у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини й реагувати на них (додаток 2).

Отже, ми пропонуємо основні завданням соціально-педагогічного супроводу (додаток 3):

• формування у педагогів особистісну (компоненти: мотиваційну, емоційно-вольову, інтелектуальну, психофізичну та характерологічну) та професійну ( методичну)) готовність до здійснення інклюзивного навчання, яке б не шкодило дітям і самому педагогу;
• створення безбар’єрного середовища, яке передбачає і фізичну, і психологічну складову (подолання бар’єрів взаємодії педагога й дитини, а також дитини з ООП та інших учасників освітнього процесу) та створення атмосфери емоційного комфорту та взаємосприйняття;
• робота з батьками;
• діагностичне дослідження особистісних параметрів та особливостей соціалізації дитини у сім’ї (додаток 4);
• розвивальна робота за принципом «кроків» відповідно до визначених зон « актуального» та «найближчого розвитку».
• організація цілеспрямованої фахової допомоги сім’ї у вирішенні її проблем адаптації у соціумі;
• формування соціально-педагогічної компетентності сім’ї - набуття її членами соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації повсякденного життя;
• забезпечення всебічного розвитку дитини відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формування в неї моральних норм та створення умов для її соціалізації;
• надання комплексної психолого-педагогічної, корекційно-розвивальної допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації;
• допомога батькам у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб своєчасного і всебічного розвитку.

Основними етапами діяльності соціального педагога щодо соціально-педагогічного супроводу сімей, які мають дітей з особливими освітніми потребами є: підготовчий, практичний та узагальнюючий.

І. Підготовчий етап включає в себе наступні складові:

• соціально-педагогічна діагностика ;
• допомога батькам у створенні вдома розвивального середовища для дитини.

Працюючи з сім’єю, соціальний педагог намагається дати поради щодо створення в ній умов, що сприяли б появі нових взаємовідносин між дитиною і дорослими, надає батькам консультації, за необхідності організовує зустрічі з іншими спеціалістами.

Консультації батьків, які виховують дитину з особливими потребами як основа успішної взаємодії школи і сім’ї. На консультаціях батьків, які мають дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку, обговорюються  питання, з якими вони звертаються до соціального педагога перед вступом до школи. Зазвичай,  розмова зводиться до вирішення таких питань:

 1. Чи відбуватиметься розвиток їх дитини в процесі навчання в школі?

 2. Як нормалізувати взаємовідносини між дитиною з особливими потребами і матір’ю або членами родини?

 3. Чи зможе  дитина з ООП спілкуватися з іншими дітьми у школі, чи не завдадуть шкоди хворій дитині інші діти і дорослі, які не мають навичок у задоволенні особливих потреб  у догляді   дитини та спілкуванні з нею?

 4. Як формувати позитивне відношення до навчання, до однокласників, до вчителів, до вихователів школи у дитини з вадами розвитку.

 Окрім  відповідей на запитання важливо надати практичну допомогу сім’ям в організації медичного обстеження, ПМПК, супроводу учня  в школу, якщо сім’я   не в змозі самостійно вирішити ці питання.

Підсумками підготовчого етапу є чітке усвідомлення ситуації в сім’ї, розуміння її особливостей, визначення цілей і завдань допомоги, вибір методів і засобів, які доцільно застосовувати щодо розвитку дитини, її найближчого та широкого оточення для досягнення очікуваних результатів.

ІІ. Практичний етап включає діагностику дітей, участь у розробці для них індивідуальних розвивальних програм, проведення просвітницької роботи з дітьми, консультації   дітям та батькам.

ІІІ. Узагальнювальний етап полягає у здійсненні аналізу результатів, досягнутих у роботі з дитиною, та розробці відповідних рекомендацій для батьків.

Робота з батьками передбачає формування у них здорового способу життя, правової та педагогічної культури, життєвої компетентності, активної життєвої позиції, допомогу в організації змістовного сімейного і дитячого дозвілля, навчання поводження в екстремальних ситуаціях.

Робота з дітьми передбачає їхній розвиток, виховання і навчання відповідно до вікових потреб і можливостей, особливостей світосприймання і виду провідної діяльності. Зміст роботи забезпечується цілеспрямованою підготовкою дитини до самостійного життя в соціумі.

Завданнями цього етапу є створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), розвиток базових якостей особистості, допомога в набутті дитиною навичок практичного життя, виховання творчого ставлення до дійсності, забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку. Робота також повинна бути спрямована на підтримку, збереження і розвиток здорового способу життя. Основними формами роботи з дітьми можуть бути гра, спілкування, організація творчої діяльності тощо.

Робота з учнями передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками і дітьми, їхніх типологій, ціннісних орієнтирів, особистісних якостей батьків і дітей, особливостей впливу сім’ї на становлення особистості дитини.

З упровадженням інклюзивної освіти українські соціальні педагоги отримали нові виклики й нові запити професійного спрямування. У багатьох фахівців виникають запитання щодо організації роботи з дітьми, які мають ООП, планування такої діяльності, чіткого структурування роботи із зазначеною категорією.

Ефективним методом організації діяльності педагогічних працівників є створення циклограми роботи. Важливо дотримуватися відповідного управлінського циклу для ефективної організації роботи в інклюзивному середовищі-періодичного повторення всіх основних завдань та функцій. Продумане планування визнається найважливішою умовою раціоналізації роботи, ефективної, цілеспрямованої та якісної діяльності фахівця.

Визначення циклів дає змогу скласти робочу циклограму, що допоможе оптимізувати та спростити діяльність фахівця. Тому соціальний педагог закладу, створюючи таку циклограму роботи з дітьми, які перебувають на інклюзивній формі навчання, обов’язково враховує:

• потреби та проблеми конкретного закладу освіти;
• пріоритетні напрями роботи відповідно до чинних нормативних документів;
• вимоги щодо створення якісного інклюзивного освітнього простору;
• чисельність дітей з ООП;
• потреби всіх учасників освітнього процесу.

Отже, циклограма роботи соціального педагога з дітьми з ООП (додаток 5) допомагає усвідомити обсяг роботи, який необхідно виконати протягом року, проаналізувати зовнішні та внутрішні ресурси для подальшої ефективної діяльності, визначити цільову аудиторію (діти з ООП, їхні батьки, педагоги) та створити умови для оптимізації процесу освітньої інтеграції дітей з ООП.

Така розробка річної циклограми має важливе значення, оскільки спрощує та систематизує роботу, є додатком до загального робочого портфеля соціального педагога, визначає певний алгоритм діяльності, що дає змогу ефективно вирішувати професійні завдання інклюзивного напряму.

Отже, соціальний педагог відіграє одну із важливих ролей у впровадженні процесу інклюзії дітей з ООП в освітніх закладах, що є не лише вимогою часу, а й ще одним кроком до забезпечення повноцінної реалізації прав дітей на отримання повноцінної освіти.

Стратегії і технології психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП дають змогу вибудовувати стосунки усіх учасників освітнього процесу на основі поваги їхніх прав і особливостей. Усе це забезпечує і подальшу гуманізацію освіти, і формування професійного педагогічного співтовариства нового типу.

Додаток 1

Здібності, що визначають рівень соціальної орієнтованості

(іконографіка)

1. Здатність до спілкування-вміння встановлювати контакти з людьми через сприйняття, засвоєння та передавання інформації, уміння вести діалог, співпрацювати, поважати інших, виявляти турботу, чуйність, доброзичливість.

2. Здатність контролювати свою поведінку передбачає знання власних психологічних особливостей, усвідомлення свого емоційного стану і здатність у будь-яких обставинах до адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових норм.

3. 
   Здатність планувати свою життєдіяльність охоплює визначення життєвих перспектив, уміння використовувати алгоритм планування для досягнення поставлених цілей.

4. Здатність реалізовувати власні плани ґрунтується насамперед на застосуванні доступних ресурсів, цілеспрямованості й розвинених вольових якостях.

Додаток 2

Алгоритм діяльності соціального педагога в умовах інклюзивної освіти :

1. Ознайомлення з особовою справою дитини.
2. Бесіда з дитиною та її батьками(законними представниками) з метою визначення особливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери).
3. Оцінка освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб дитини та її можливостей.
4. Вивчення індивідуальних особливостей дитини та її розвитку.
5. Участь у психолого-педагогічному консиліумі з метою розробки індивідуальної роботи з дитиною.
6. Зустрічі з батьками, педагогами, асистентами вчителя з метою формування їхньої психологічної готовності до взаємодії.
7. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі й статусу дитини в групі.
8. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних програм, планів.

Додаток 3

Додаток 4

Методика «Моніторинг соціалізації особистості учня»

(М.Рожков)

Мета: виявити рівень соціальної адаптованості, активності, автономності та моральної вихованості учнів.

Обробка результатів

1. Середню оцінку соціальної адаптованості учнів отримують при додаванні всіх оцінок першого рядка і діленні цієї суми на 5.
2. Оцінка автономності вираховується на основі аналогічних операцій із другим рядком.
3. Оцінка соціальної активності- з третім рядком.
4. Оцінка схильності дітей до гуманістичних норм життєдіяльності (моральності) – з четвертим рядком.

• Якщо отримується коефіцієнт більше трьох, то можна констатувати високий ступінь соціалізації дитини;
• Якщо ж він більше двох, але менше трьох, то це свідчить про середній ступінь розвитку соціальних якостей;
• Якщо  коефіцієнт виявиться менше двох балів, то можна припустити. Що окремий учень (або група учнів) має низький рівень соціальної адаптованості.

ПІП _________________________________________________________

Клас_________________________________________________________

Інструкція. Любий друже! Тобі пропонується тест, який містить 20 тверджень. Уважно прочитай кожне з них та виріши, наскільки воно тебе характеризує. У бланку слід зазначити відповідь, базуючись на таких оцінках:

4- завжди,

3- майже завжди,

2- іноді,

1- дуже рідко,

0- ніколи.

1. Прагну слухатися у всьому своїх вчителів та батьків.

2. Вважаю, що завжди треба чимось відрізнятися від інших.

3. За що б я не взявся (взялася)- досягаю успіху.

4. Я вмію пробачати.

5. Я прагну чинити так само, як і всі мої товариші.

6. Мені хочеться бути попереду інших у будь-якій справі.

7. Я стаю впертим (-а), коли впевнений(-на), що маю рацію.

8. Вважаю, що робити людям добро- це головне в житті.

9. Прагну чинити так, щоб мене хвалили в оточенні.

10. Спілкуюся з товаришами, відстоюю власну думку.

11. Якщо я щось задумаю, то обов’язково зроблю.

12. Мені подобається допомагати іншим.

13. Мені хочеться, щоб зі мною всі дружили.

14. Якщо мені не подобаються люди, то я не буду з ними спілкуватися.

15. Прагну завжди перемагати й вигравати.

16. Переживаю неприємності інших, як свої.

17. намагаюся не сваритися з товаришами.

18. Прагну довести свою правоту, навіть якщо з моєю думкою не згодні в оточенні.

19. Якщо я беруся за справу, то обов’язково доведу її до кінця.

20. Прагну захищати тих, кого ображають.

Бланк для відповідей

Додаток 5

План на місяць

(вересень)

1. Створення банку даних дітей з ООП.
2.  Надання методичних рекомендацій учителям (асистентам вчителів) щодо покращення адаптації дитини з ООП, методів та форм навчання.
3. Оформлення облікових карток дітей з ООП.
4. Соціально-педагогічний супровід дитини з ООП.

План на місяць

(жовтень)

1. Вибіркове відвідування уроків дитини з ООП.
2. Анкетування батьків дітей з ООП ( потреби/проблеми сім’ї).
3. Моніторинг ставлення до учнів з ООП однокласників.
4. Соціально-педагогічний супровід дитини з ООП.

План на місяць

(листопад)

1. Проведення інтерактивного заняття для учнів (батьків, педагогів) для формування толерантного ставлення до дітей з ООП.
2. Вибіркове відвідування уроків дитини з ООП.
3. Участь у комісії з проведення акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім’ї дитини з ООП.
4. Соціально-педагогічний супровід дитини з ООП.

Використані джерела

1. Інклюзивне навчання: досвід упровадження/упорядк.А.Колупаєва.-К.: «Вид.група «Шкільний світ»,2015.
2. Організація інклюзивного навчання в закладах загальної середньої школи: методичний посібник/упоряд.Н.П.Приймак.-Тернопіль:Мандрівець,2019
3. https://dorobok.edu.vn.ua/
4. Журнал «Соціальний педагог», Шкільний світ № 9(153), вересень 2019
5. Рассказова О.І. Соціальний педагог-суб’єкт розвитку соціальності учнів в інклюзивній школі.
6. Колупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене, Київ: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011.
7. Вознюк О.М. Особливості професійної діяльності спеціалістів психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП в інклюзивному освітньому просторі: методичні рекомендації. Житомир: КЗ «ЖОІППО» ЖОР.2019.
8. Алмаши А., Кушнир І., Старова Ю. Специфіка професійної діяльності соціального педагога в інклюзивному середовищі закладу загальної середньої освіти. Імідж сучасного педагога № 3 (186), 2019.