Ігрова дiяльнiсть як засіб виховання

Ігрова дiяльнiсть як засіб виховання

Безперервність екологiчної освiти передбачає сукупне вплив i раціональне використання різноманітних джерел знань i засобiв масової інформації. В перiод активних перетворень в дошкiльнiй педагогіці, пошуку шляхів гуманізації освiтньо-виховної роботи з дiтьми та побудови нових моделей взаємодiї дорослого i дитини, увагу вчених i практиків звернено до ігрової дiяльностi. Дослідження вітчизняних психологiв (Леонтьєва О.М., Ельконіна Д.Б.) показали, що розвиток дитини відбувається у всіх видах дiяльностi, але, перш за все, в грі. Сутність гри як провідного виду дiяльностi полягає в тому, що дiти відображають у нiй рiзнi сторони життя, особливостi взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність.

Гра - є, свого роду, засобом пiзнання дитиною дійсності. Ельконін Д.Б. підкреслював, що гра - це складне психологiчнi явище, яке дає ефект загального психiчного розвитку.  За твердженням Ушинського К. Д, в грi дитина «живе» i слiди цього життя глибше залишаються в ньому, нiж слiди дiйсного життя. .  [] У грi дитина вчитися пiдпорядковувати свою поведiнку правилам гри, пiзнає правила спiлкування з людьми, розвиває свої розумовi здiбностi i пiзнавальнi iнтереси, якi особливо важливi для успiшного навчання в школі. Гра для дитини - це серйозне заняття. Педагоги-практики розробили принципи, змiст i методи екологiчного виховання дiтей, що дозволяють підвищити навчальний ефект освiти, що по суті є дидактичної грою. В житті дiтей дошкiльного вiку гра є провідною дiяльнiстю. «Вона збагачує i розвиває особистість, тому вона повинна бути так само широко використана в екологiчному вихованнi, як i в iнших сферах виховання: гра приносить радiсть дитинi, тому пiзнання природи, спiлкування з нею, що проходять на її тi, будуть особливо ефективні; гра створює оптимальні умови для виховання i навчання Гра - це емоційна дiяльнiсть: грає дитина доброзичливий. Ефективність ознайомлення дiтей з природою, на думку С.М. Ніколаєвої, у великій мiрi залежить вiд їх емоцiйного ставлення до педагога, який навчає, дає завдання, організовує спостереження i практичну взаємодiю з рослинами i тваринами. Тому перший момент, який об'єднує два аспекти - гру i ознайомлення з природою, полягає в тому, щоб гра занурювала дiтей в улюблену дiяльнiсть i створювала сприятливий емоцiйний фон для сприйняття «природного» змісту. Другий суттєвий момент пов'язаний з виробленням вiдносин дiтей до природи, який в рамках екологiчної освiти є кiнцевим результатом. Сутнiсть гри як провiдного виду дiяльностi полягає в тому, що дiти вiдображають у нiй рiзнi сторони життя, особливостi взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дiйснiсть. .  []

Гра - є, свого роду, засіб пiзнання дитиною дійсності. Використання дидактичної гри як засобу розвитку дiтей дошкiльного вiку сягає своїм корінням далеко в минуле. Так, традиція широкого використання дидактичних iгор з метою виховання i навчання дiтей, що склалися в народній педагогіці, отримала свiй розвиток в працях вчених i в практичній дiяльностi багатьох педагогів минулого: Ф. Фребеля, М. Монтессорi, Є.I. Тихеєва, А.I. Сорокіна та iн. По сутi, в кожнiй педагогiчнiй системi дошкiльного виховання дидактичнi iгри, займають особливе мiсце. У радянськiй  педагогiчнiй системі дидактична гра була створена в 60-i роки, її авторами є вiдомi педагоги i психологи: Л. А, Венгер, А.Л. Усова, В.Н. Аванесова i iн. В останній час пошуки вчених (З.М. Богуславська, О.М. Д'яченко, Н.Є. Веракса, Е. О., Смирнова, А.К. Бондаренко, Н.Я. Михаленко, Н.А , Короткова та iн.) йдуть в напрямку створення серiї iгор для повноцiнного розвитку дитячого iнтелекту. У дослiдженнi В.А. Дрязгунової демонструються деякi аспекти освiтньо-виховної роботи з дiтьми по знайомству з природою в дидактичнiй грi, яка тренує вмiння дiтей розпiзнавати рослини, тренує навички знаходити подiбностi та вiдмiнностi ознак групи тварин i рослин. З iншого боку, спостереження за самостiйною iгровою дiяльнiстю дiтей показують, що вiдомостi про природу фактично не включаються до неї, вiдсутнi сюжети природознавчого характеру, дiти не беруть на себе роль людей, що регулюють взаємовiдносини людини з природою; iграшки - тварини використовуються як антропоморфiзiровані персонажi в iграх на побутовi i громадськi теми. .  []

На думку Т.А. Серебрякової особливе мiсце i значення в системi екологiчного освiти дошкiльнят займають дидактичнi iгри. Це iгри, в яких процес навчання дiтей здiйснюється опосередковано, через рiзнi елементи цiкавого i одночасно пiзнавального матерiалу, з яким взаємодiють дiти. В процесi дидактичних iгор дiти уточнюють, конкретизують, закрiплюють, розширюють, систематизують наявні у них уявлення про природу. Разом з тим дидактичнi iгри впливають на розвиток розумових операцій дошкiльнят (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація,), розвивають пам'ять i увагу. Не можна не відзначити i те, що дидактичнi iгри сприяють становленню особистісних якостей (здатність грати разом, домовлятися в процесi гри). В екологiчнiй освiтi дидактичнi iгри допомагають дiтям уточнити, закріпити, розширити, систематизувати наявні у дiтей знання про природу, а також дають можливість дiтям оперувати самими предметами природи (насінням, плодами, овочами, фруктами), порівнювати їх, визначати змiни окремих зовнішніх ознак. Про важливість використання дидактичної гри в екологiчному вихованнi дiтей дошкiльного вiку писали Л.I. Грецова, В.А. Дрязгунова, Г.В. Кiрiке, А.С. Макаревич, Л.П. Молодова. Дидактична гра - явище багатопланове, складне. Це i метод навчання, i форма навчання, i самостійна ігрова дiяльнiсть, i засіб всебічного виховання особистостi.

В даний час, як i в минулому, дидактичної гри надається велике значення. Є її явне ефективний вплив на інтелект, на формування екологiчної культури пiдростаючого дитини, що підтверджує досвід багаторічної практики роботи з дiтьми не тiльки в роботі відомих педагогів, а й в роботі педагогів взагалі. Екологiчна гра сприяє: - розвитку пізнавальних здiбностей; отримання нових знань, їх узагальнення та закріплення; в процесi гри засвоюють суспільно вироблені засоби i способи розумової дiяльностi; в процесi екологiчних iгор багато складні явища (в тому числі, явища природи) розчленувати на простi i навпаки, поодинокі узагальнюються; отже, здiйснюється аналітична i синтетична дiяльнiсть; деякi iгри як ніби не вносять нічого нового в знання дiтей, проте вони приносять велику користь тим, що вчать дiтей застосовувати наявні знання в нових умовах. В процесi таких iгор дiти уточнюють, закрiплюють, розширюють наявні у них уявлення про предмети i явища природи, рослинах, тварин. При цьому iгри сприяють розвитку пам'ятi, уваги, спостережливості; дають можливість дiтям оперувати самими предметами природи, порівнювати їх, відзначати змiни окремих зовнішніх ознак, а саме:

- збагачення чуттєвого досвiду дитини, викликають певне емоційне ставлення до природи, розвиваючи при цьому його розумовi здiбностi (уміння порівнювати, збагачувати, виокремлювати окремі ознаки предметів, явищ, порівнювати їх, групувати, класифікувати предмети i явища навколишнього свiту за певними загальними ознаками, рисами, висловлювати свої судження, робити умовиводи).

- розвивати мову дiтей: поповнюється i активізується словник, розвивається зв'язкова мова; ряд iгор з успіхом використовується для розвитку фонематичної сторони мови: так, захоплююча ігрова дія спонукає дiтей до багаторазового повторення одного i того ж звукосполучення, таке повторення звуків не стомлює дiтей, тому що вони зацiкавленi самою грою, то вони виконують роль птахів, то роль рушійного автомобіля, i чим більше захоплений дитина, тим активніше вiн відтворює потрібні звуки, тим повніше педагогiчнiй ефект.

- соцiально-моральному розвитку дитини-дошкiльника: в такій грi відбувається пiзнання взаємин мiж дiтьми, дорослими, об'єктами живої i неживої природи, в нiй дитина проявляє чуйне ставлення до товариства, вчиться бути справедливим, поступатися в разі необхідності, допомагати в бiдi, вчиться співчувати i т. д.

- художньо-естетичному вихованню - здійснюючи дію, дитина думає, наскiльки воно красиво, елегантно, наскiльки правильно воно i взагалі доречно воно в конкретній ситуації, стежить за виразністю своєї мови i мови оточуючих, відбувається розвиток творчої фантазії при яскравою проникливою передачі художнього образу.

Засвоєння знань про природу за допомогою гри, що викликає переживання, не може не вплинути на формування у них дбайливого й уважного ставлення до об’єктів рослинного i тваринного свiту. А екологiчнi знання, що викликають емоційну реакцію у дiтей, увійдуть в їх самостійну гру, стануть змiстом, краще, нiж знання, вплив яких зачіпає лише інтелектуальну сферу. Слід зазначити: гра займає значне мiсце в житті дiтей. Вона є природним станом, потребою дитячого організму, засобом спiлкування i спільної дiяльностi дiтей. Гра створює позитивний, емоцiйний фон, на якому всi психологiчнi процеси протiкають найбільш активно. Вона виявляє iндивiдуальнi здiбностi дитини, дозволяє визначити рiвень його знань i уявлень. Гра не тiльки виявляє iндивiдуальнi здiбностi, особистiснi якості дитини, а й формує певні властивості особистостi Гра доставляє радiсть дитинi, тому пiзнання природи, спiлкування, що відбувається на її тілі, будуть особливо ефективні. Гра створює оптимальні умови для виховання i навчання. Гра, як метод екологiчного виховання, це гра спеціально організована вихователем i привнесена в процес пiзнання природи i взаємодiї з нею. Гра допомагає дiтям засвоїти якість предметів i уточнити уявлення, отримані в процесi спостереження в природi. Формує у дiтей мотивацію до пiзнання, враховуючи вiковi особливостi дiтей, створює умови емоцiйного комфорту

Гра дуже багато важить у житті дiтей дошкiльного вiку. гра -засiб пiзнання, дiти через гру дізнаються навколишнiм світ, готує їх до навчання та працi. В активній грi дитина вчиться глибше проникати в суть усіх явищ життя, вчиться пов'язувати гру з життям дорослих людей i трудовим процесом.

На думку Л.С. Виготського, гра - це основна дiяльнiсть дiтей, головна умова для розвитку мотивацiйно - споживчій сфері дiтей. На першому плані гри, вiн висунув проблему мотиву i потреба, це стало головним у його розумiннi появи гри [6].

З раннього дитинства дiти захоплений предметами, якi його оточують, i пошуком роботи з ними, вивчає їх основні функції.

Отже, якщо дитина дізнається, будь-яку дію з предметом i вже в подальшому вона має можливість самому робити їх, без сторонньої допомоги, то тоді дитина розумує, що вона вже сама доросла людина. Дiти поки не знайомi з суспільними відносинами дорослих людей, якi не знають громадськi функції дорослої людини, дiти не уявляють ще, що таке суспільний сенс дiяльностi. Дитина робить поки все на рiвнi своїх потреб, бажань, але неупереджено визначає себе як дорослий, коли це трапляється, відбувається осмислення дiяльностi дорослих i їхнє ставлення до дорослого життя, це виражається в емоційно дієвих орієнтаціях. На цьому мiсцi розумовi здiбностi слідують за емоцiйно-дiєвими переживаннями.

Якщо узагальнювати ігрові дії, то можна сказати, що це ознака, який виділяє походження людських вiдносин, в свiдомостi дiтей, i звідси виникає емоційне переживання. Іншими словами,спочатку у дитини відбувається чисто емоційне розуміння функцій дорослих людей, тобто їх взаємини мiж один одним. Гра має велике значення в житті дiтей старшого дошкiльного вiку, тому що в нiй хлопці не обмежують свої можливостi, в грi виникає новий мотив дiяльностi та пов'язана з ним завдання. тут важливу роль грає виникнення нової психологічної форми мотивів.

Дж. Брунер, стверджує, що значимість використання iгор має велике значення в становленні розумового формування хлопців дошкiльного вiку, оскiльки в грi виявляються задум роботи з наявним матеріалом i визначення його властивостей, який в подальшому наводиться в якості вихідного матерiалу, застосовується вже конкретно на практиці для вирiшення будь-яких завдань. .  [] В даному випадку мова ведеться про вільний вибiр, що робити з цим матеріалом в подальшому, наводяться наочні матеріали для роботи. Гра дозволяє педагогу формувати у дiтей загальний механізм розумової роботи.

Для формування сфери дитячої активностi виступає гра, як основна дiяльнiсть, при цьому дитина не потребує постановки будь-яких цiлей, його основне завдання, отримати задоволення вiд проведеної гри.

Основне завдання гри - це підготовка дiтей до життя в суспiльствi. Завдяки іграм у них є можливість генетично проводити зв'язку з

дiяльнiстю дорослої людини, за допомогою певних ігрових форм відбувається пiзнання про працю, про правила спiлкування, про культуру i спорт.

По-іншому це можна назвати гри: пiзнавальнi, iнтелектуальнi, будiвельнi, гра - праця, гра - спiлкування, музичні iгри, художнi, iгри - драматизації, рухливі, спортивні. Ігри поділяють на два основних види: фіксовані i приховані.

Дамо визначення даних видів iгор: фіксовані гри - це, як правило, iгри з правилами; приховані - це iгри без правил. Наприклад, до першого типу відносяться такі iгри, як: пiзнавальнi, дидактичнi, музичні, iгри - забави, iгри, що формують розумовi здiбностi (Iнтелектуальнi).

Ігри другого типу: сюжетно - рольові. В даному виді гри правила є, але вони можуть протікати спонтанно, змінюватися, це залежить вiд гри самих учасників, хто яку роль буде відтворювати.

Сприяє формуванню чуйності, як одна з необхідних моральних якостей дошкiльнят. Ігри екологiчного змісту допомагають дитинi побачити неповторність i цілісність не тiльки певного живого організму, але i екосистеми, усвiдомити неможливість порушення її цілісності, зрозумiти, що нерозумне втручання в природу може спричинити за собою iстотне змiни як всередині самої екосистеми, так i за її межами, усвідомлено виконувати норми поведiнки в природi. Виходячи з цього, можна припустити, що дидактичнi iгри екологiчного змісту забезпечують не тiльки ефективність засвоєння дошкiльнятами уявлень про правила поведiнки в природi, а й їх дотримання в реальний взаємодiї з природою. Гра - займає важливу роль в екологiчному вихованнi дiтей. З її допомогою у дошкiльнят формуються системи основних екологiчних понять, i виховується усвiдомлено-правильне ставлення до об’єктів i явищ природи Таким чином, можна сказати, що гра представляє собою багатопланове складне, педагогічне явище: вона є i ігровим методом навчання дiтей дошкiльного вiку, i формою навчання дiтей, i самостійної iгровою дiяльнiстю, i засобом всебічного виховання дитини. У своїй роботі на заняттях мною використовувалося все рiзноманiття засобiв екологiчного виховання (дидактичнi, творчі, сюжетно-рольовi тощо гри); створюючи пошукові ситуації, проводили з ними експериментальні досліди, дослідження з елементами проблемної ситуації; вирішували цiкавi i творчі завдання та iн. Таким чином, гра як метод екологiчного виховання допомагає у вирiшення завдань у формуванні основ екологiчної культури.