Ігрова форма навчання правознавства

Міністерство освіти і науки України

Стрільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

Ігрова форма навчання основ правознавства як засіб активізації пізнавальної діяльності школярів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Роботу виконала

         вчитель правознавства

         Бунечко Р.П.

 

Стрільськ, 2019

План

І. Гра – одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини ……...3

ІІ. Ігрова форма навчання правознавства як засіб активізації пізнавальної діяльності школярів …………………………………….6

1. Принципи організації ігрової діяльності на уроках ………..7
2. Класифікація ігор …………………………………………….9
3. Методика практичного використання ігор та ігрових технологій на уроках правознавства ………………………..14

ІІІ. Значення гри у навчально-виховному процесі………………….23

 

Література……………………………………………………………...28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І.  Гра - одна з найважливіших сфер  життєдіяльності дитини

Кожний учитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і такими, що запам'ятовуються. Молодим педагогам часто здається, що для цього достатньо добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Але робота в школі вже незабаром спростовує таке уявлення. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь змін, що відбуваються у світі. Постійно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі останнім часом значно збільшили потік і розмаїття інформації. Однак найчастіше всі ці джерела подають матеріал для пасивного сприйняття. Актуальним завданням школи стає надання учням можливостей для активного оволодіння знаннями, розвитку навичок самостійного добору й оцінки отриманої інформації. На мою думку, однією з форм навчання, що може розвинути подібні навички, є дидактична гра.

Гра для школяра є важливою, зрозумілою, злободенною, це частина його життєвого досвіду. Це надзвичайно інтерактивний засіб, що активізує уяву учнів, створює атмосферу змагання, привносить елемент спортивного азарту та емоційного забарвлення; це застосування знань у нестандартних ситуаціях; розвиток умінь і навичок; формування соціально активної позиції учнів - важливого елемента громадянського виховання; співпраця, де учень  - співучасник навчального процесу...

Учителеві цей засіб надає безмежні можливості для творчості. Щоправда, він досить вимогливий, бо потребує клопіткої попередньої підготовки, адже на уроці треба грати, використовуючи набуті раніше знання, тобто без належної підготовки дискредитується сама ідея гри; ускладнюється оцінювання знань; потребується ретельне врахування рівня підготовки учнів, інших вікових і психологічних особливостей.

Педагог, передаючи знання за допомогою гри, враховує не лише майбутні інтереси школяра, але й задовольняє сьогоднішні. Використовуючи гру, вчитель організовує навчальну діяльність, виходячи із природних потреб дитини, а не свого (дорослого) розуміння зручності і порядку.

     Гра дозволяє зробити більш динамічним та цікавим процес сприйняття навчального матеріалу. Вона виключає небажане заучування. У грі знання засвоюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди.

Саме в обґрунтуванні важливості використання ігрових форм на уроках правознавства, розгляді специфічних особливостей застосування ігрових елементів" на різних етапах уроку, а також  у з'ясуванні впливу гри на розвиток, навчання та виховання дитини полягає мета даної роботи.

Основне завдання, яке я поставила перед собою, - розглянути особливості організації ігрової діяльності на уроках правознавства.

Щоб оцінити місце й значення ігрових форм роботи, потрібно насамперед наголосити, що використання їх ставить за мету не розважати, а навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення і радості. „Зміст ніде не повинен приноситися у жертву цікавості”¹. Цікаві правознавчі матеріали не повинні знижувати рівень навчальної роботи, а, навпаки, нести ту інформацію, над якою учні із задоволенням або й захопленням працюють і яку легко, невимушено засвоюють. Робота у грі викликає інтерес, збудження, а опора на емоційність сприяє кращому засвоєнню і запам'ятовуванню відомостей з правознавства. Тематика правознавчих  ігор може бути безпосередньо пов'язана з виучуваними, визначеними програмою відомостями, і може, особливо в позакласній роботі, охоплювати позапрограмові факти. У кожному разі цікаві правознавчі матеріали передбачають досягнення дидактичної мети - розширення і зміцнення правових знань, формування національно свідомого громадянина.

Гра як елемент культури - явище соціальне. „Це відносно самостійна діяльність дітей і дорослих, що забезпечує потребу людей у відпочинку,

_______________________________________

¹ Ушинський К. Вибрані педагогічні твори. - К., 1949. - с 176.

розвагах, пізнанні, в розвитку духовних і фізичних сил". Для гри характерне яскраве виявлення емоцій, творчих здібностей, ініціативи. Позитивні емоції можуть спонукати учасників до високого ступеня активності і до творчого підходу у розв'язанні тих чи інших ігрових завдань.

Що дає право називати гру творчою діяльністю? По-перше, гра - це відображення життя. Все відбувається у штучно створеній умовній обстановці. Але дії гравців реальні, їх почуття і переживання - справжні. По-друге, наслідуванні в грі пов'язане з роботою уяви. Дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні враження життя з особистим досвідом. По-третє, дитяча творчість проявляється у задумі гри і в пошуках засобів для його реалізації. Однак учні довго не виконують свій задум, не готуються до виконання ролей. Вони виражають свої прагнення в даний момент. Тому

 гра - завжди імпровізація, як би ретельно вона не була підготовлена.

В умовах школи треба слідкувати, щоб ігрова діяльність включала в себе виховний потенціал, оскільки вміле керівництво сприяє реалізації виховних завдань і формує ініціативність з боку дитячих лідерів.

Сьогодні чи не кожен педагог стикається з проблемою оптимального використання сучасних форм і методів  роботи. На перший план висунулись  словесні пасивні форми впливу на дитячі душі, а форми  активні, динамічні використовуються менш інтенсивно. Педагоги забувають про те, що ефективним засобом формування особистості школяра є залучення його до ігрової діяльності. Також  гра є прикладом універсальної діяльності дітей, бо містить у собі багато можливостей інших видів діяльності - навчальної, трудової, спілкування.

Гра по своїй суті багатофункціональна, вона сприяє виконанню гармонійно розвинутої особистості. Наприклад, є ігри, які допомагають розвивати допитливість дітей, тренують пам'ять, увагу, логічне мислення. Недарма їх називають гімнастикою розуму. Ігри-жарти, ігри-забави не тільки сприяють веселому і невимушеному проведенню відпочинку, а й виховують почуття гумору, привчають до умілого спілкування з товаришами, тренують комунікабельність.

Гра дає можливість проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу всякої плідної праці.

Таким чином, гра - це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них. II.      Ігрова   форма   навчання правознавства   як   засіб активізації пізнавальної діяльності школярів.

Зацікавити школярів правознавством як предметом навчання можна передусім шляхом уникнення одноманітності, шаблону і схематизму у роботі з правовими нормами, законами, позбавлення учнів необхідності нудно зубрити визначення і правила. Чітке й доказове опрацювання правознавчих явищ і варіювання форм, методів і прийомів навчання, адекватних виучуваним фактам, є тими чинниками, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів. У зв'язку з цим має бути належно оцінена роль і місце у навчальному процесі цікавих новин та правознавчих ігор.

Використання ігрових матеріалів винятково важливе з погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання є здебільшого пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв'язання, а отже, розпізнавати правознавчі факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге, робота з цікавого правознавства створює позитивну мотивацію учіння, пробуджує бажання знати і нерідко стимулює прилучення до праці над нормативно-правовими актами , науково-популярною правознавчою літературою, що формує вміння учитися, виховує культуру праці. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні правознавчі явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

 Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини. Гра ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети і завдань, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня лише одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато - вчитель. Ця обставина й визначає педагогічні принципи впровадження ігрової діяльності у навчальний процес.

1. Принципи організації ігрової діяльності на уроці

За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродною буде, приміром, гра на весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на такому уроці можливі ігропаузи для актуалізації знань або зняття стресових проявів). Куди багатший потенціал мають уроки узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Дуже жваво і ефективно проходить в ігровій формі підготовка до тематичного оцінювання, коли учні мають необхідний багаж знань і потрібно його актуалізувати та систематизувати. Менш очевидним є використання ігрових елементів під час контролю готовності учнів до уроку. Справді, з чим отут гратися, - учень або готовий до уроку, або ні (таких чомусь завжди вистачає). На мою думку, непоганий результат дає застосування ігрових форм під час перевірки домашнього завдання. Гра дає змогу перетворити цю досить нудну для учнів стандартну процедуру на корисний насичений процес. Цікаво, що після застосування певного ігрового елементу число „тих, хто забув", чи „тих, хто не зрозумів" домашнє завдання до наступного уроку, обов'язково зменшиться - програвати не подобається нікому. Під час планування, підготовки і проведення гри на уроці необхідно дотримуватися наступних принципів і правил.

1.   Учитель має чітко усвідомлювати дидактичні завдання використання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці з орієнтацією на використання цих завдань.

2.   Усі учасники повинні знати і виконувати правила гри, про які їх докладно інформують до її початку.

3.   На ігровому уроці не повинно бути сторонніх спостерігачів, тому важливо залучити всіх учнів до активної діяльності. Разом із тим участь у   грі - справа добровільна, тому не варто змушувати грати дітей пасивних або тих, які соромляться. Спочатку їм можна запропонувати ролі експертів чи асистентів учителя. Через деякий час вони самі попросяться у гру.

4.   На ігровому уроці, як і в будь-якій грі, обов'язково має бути присутнім елемент несподіванки й непередбачуваності, що дає змогу активізувати вияв творчих здібностей учнів.

5.   Періодично слід змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалась цікавою дітям. При цьому система підрахунків балів і визначення переможця чи переможців мають залишатися максимально простими й наочними. Дуже корисно бали матеріалізувати (у вигляді фішок чи карток) і записувати їх на зведеному табло.

6.   Дуже тонка процедура - розподіл ігрових завдань. Тут учитель має виявити весь психологічний і педагогічний такт. Учнів, які не можуть похвалитися знаннями, необхідно підтримувати, створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість. Незаперечних відмінників і нестримних лідерів можна й навантажити відповідно - їхня перемога буде важчою, але не менш бажаною.

7.   Необхідно якомога повніше використовувати багаті можливості гри для розвитку вміння працювати в колективі, що передбачає розподіл ролей у команді, причому краще, якщо це зроблять самі учні (під непрямим керівництвом учителя).

8.   Гра неможлива без духу змагання, тому переможці в ній мають бути обов'язково. Важливо тільки, щоб азарт не спричинив психологічних травм, тому не можна допускати образ і глузувань. Програвати і вигравати потрібно вміти гідно."

9.   Як і будь-який урок, ігровий так само завершується підбиттям підсумків. Усі бали учасників підраховують, переводять в оцінки й виставляють у класний журнал, але лише за бажанням учнів (тільки позитивні емоції!).

Отже, тільки обізнаність з особливостями організації ігрової діяльності забезпечить ефективне вирішення навчальних завдань, опосередкованих ігровою взаємодією вчителя та учнів.

2.  Класифікація ігор

Аналіз публікацій у фаховій періодиці, які репрезентують результати дослідження за останні 40 років, засвідчив, що в методиці суспільних предметів не існує єдиного підходу до розподілу ігор із даних предметів, а дослідження класифікації не враховують сучасних тенденцій ігрової практики, відрізняються розрізненістю й неповнотою та потребують удосконалення.

Ґрунтовно розроблена класифікація правозн7авчих ігор утворить чітку систему, яка допоможе орієнтуватися у різноманітних видах ігор, осягнути сутність, функції та значення навчальних ігор у процесі вивчення правознавства.

Спираючись на практику викладання правознавства, використовуючи як власні спостереження, так і опублікований у фаховій періодиці досвід організації навчально-ігрової діяльності у процесі вивчення предмету, науковці дійшли висновків, що ігри можна класифікувати за такими ознаками:

•   метою;                                                       •   кількістю учасників;

•    характером пізнавальної діяльності           •   підготовкою;                                              •   тривалістю;                                                                                  •   видом діяльності;                               •   засобами керівництва;                                                      •   засобами організації;                                •   формою проведення.

Відповідно до мети, поділяють  ігри на актуалізуючі, формуючі,

узагальнюючі, контрольно-корекційні, комбіновані. Такі ігри

використовуються на якомусь етапі уроку. Ігри, організовані на початку вивчення теми, стимулюють мотивацію   подальшої   діяльності   учнів,   а   порушені   в   них   проблеми передбачають подальше розв'язання на наступних уроках.

На етапах сприйняття навчального матеріалу переважатимуть формуючі ігри, тобто такі, що сприяють розширенню і поглибленню знань із правознавства, спонукають учнів до вдумливої аргументації, готують до використання елементів аналізу, вчать стисло характеризувати й порівнювати юридичні факти.

Узагальнюючі ігри застосовуються на підсумковому етапі вивчення певної теми або під час підбиття підсумків уроку. Мета узагальнюючих правознавчих ігор - перевірити розуміння учнями юридичних аргументів і фактів й зроблені ними висновки; узагальнити й систематизувати вивчене, а також спонукати школярів самостійно працювати над нормативно-правовими актами і додатковою літературою. Узагальнюючі ігри доцільні також після вивчення певної теми або розділу, наприкінці семестру чи навчального року. Відповідно до цього змінюється зміст або обсяг навчального матеріалу.

На підсумковому етапі вивчення теми також проводять різноманітні ігри з метою контролю, корекції та оцінювання знань учнів. Специфіка предмета  та сучасні підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів передбачають використання активних засобів контролю, таких як, скажімо, тестування. Більшість тестів із правознавства для учнів  можуть бути представленні у ігровій формі, а саме: як  вікторини, завдання на встановлення відповідності, послідовності, усунення неточностей; розв'язання головоломок, ребусів, кросвордів тощо.

За рівнем вимог до характеру пізнавальної діяльності учнів виділяють такі ігри:

1)  репродуктивні;

2)  пошукові;

3)  творчі.

Репродуктивні ігри передбачають наявність зразка у вирішенні накресленого грою пізнавального завдання й наслідування цього зразку. Діяльність учнів у репродуктивних іграх спрямована на вдосконалення знань школярів.

Пошукові ігри передбачають елементи шукань на основі знань, набутих учнями. Характерною ознакою таких ігор є ускладнення навчальних завдань, залучення школярів до діяльності, яка передбачає елементи дослідження. У процесі виконання ігрових завдань учні здійснюють логічні операції, виділяють головне у навчальному матеріалі, визначають поняття, застосовують порівняння, доведення, спростування, узагальнення тощо.

Пошукові ігри готують учнів до наступного виду ігор цієї групи - творчих. Вони передбачають здійснення визначених логічних операцій, прояв творчої активності учнів, уміння узагальнювати й систематизувати набуті знання як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях.

Виконавські правові ігри поділяють на рольові та ігри-драматизації. Характерною ознакою рольової гри є узагальненість ігрової дії, що збуджує уяву учнів, відкриває можливості для імпровізації, стимулює творчий підхід до вирішення навчальних завдань. Специфіка даної гри полягає в тому, що діяльність учня наповнюється новим змістом: він займає нову позицію за уявлюваних умов, усі його дії й переживання визначаються роллю, яку він виконує у грі. Саме нова позиці учня (обрати її він може завдяки уявленню себе кимось іншим) і утворює принадність гри та спонукає його подальшу діяльність.

Гру-драматизацію у педагогічних дослідженнях вважають різновидом рольової гри, оскільки їх поєднують наявність сюжету й системи ролей. Але, враховуючи істотні ознаки, які розмежовують ці ігри, виділяють їх в окрему групу. Відмінності рольової гри та гри-драматизації:

-    рольова гра розгортається на основі ігрової моделі й має ігровий кодекс, який, однак, не означає жорсткої детермінації дій і поведінки її учасників. Основою ж гри-драматизації є заздалегіть написаний сценарій, який значно обмежує свободу поведінки учасників гри;

-    характер ігрових завдань у рольових та іграх-драматизаціях принципово різний. У рольових іграх - це розв'язання певних проблем відтворюваної дійсності, в іграх-драматизаціях на першому плані - ігрове спілкування з метою естетичного впливу на глядачів;

-    вони відрізняються також і мотивацією навчально-ігрової діяльності. Мотив рольової гри лежить у самому процесі вирішення навчально-ігрових завдань, а для учасників гри-драматизації мотивація зумовлена їхнім впливом на глядачів;

-    рольова гра охоплює максимальну кількість учасників, тоді як у грі-драматизації більшість із них становлять глядачі. У рольових іграх глядачі відсутні.

У загальній класифікації ігрової діяльності інтелектуальні ігри належать до ігор із готовими правилами. Головне в них - пізнавально-розумовий зміст. Мотив в інтелектуальних іграх полягає в їхньому змісті, особливо в інтелектуальних емоціях, ігровому мікрокліматі, який спонукає до появи інтелектуальних почуттів: подиву, сумніву, допитливості, упевненості в своїх силах. Мета інтелектуальних ігор - розумове самоутвердження, тому вони можуть бути як індивідуальними, так і колективними. Результатом таких ігор є задоволення від розумового зусилля, подолання труднощів інтелектуального характеру або невдоволення досягнутим. Отже, особливості мотивації, мети, ігрових дій та результату інтелектуальних ігор дають підставу цілеспрямовано використовувати їх у процесі вивчення правознавства з метою формування в учнів інтересу до предмету, активізації розумової діяльності, виявлення рівня сформованості знань та умінь, використання набутих знань у нестандартних ситуаціях.

Науковці виділяють також і таку групу інтелектуальних ігор, у яких відсутні уявлювані ситуації й ролі, а увага акцентується на самооцінці, інтересі до розумових зусиль. До таких належать криптограми, кросворди, чайнворди, ребуси. Окрему групу інтелектуальних ігор складають такі, в яких розумові зусилля підпорядковані змаганню. У них мотив діяльності полягає не в процесуальному, а в результативному аспекті. Тобто мотив діяльності цілком переноситься на її результат. На уроках правознавства змагальними іграми можуть бути правознавчі конкурси, вікторини, чемпіонати, турніри, імітації телевізійних передач.

За засобами організації ігри поділяються на комунікативні, предметні, із використанням технічних засобів навчання та комбіновані. Правознавчі ігри, основою яких є спілкування (учень - учитель; учень - учень; учень - група учнів), називаються комунікативними. До предметних ігор належать такі, до яких використовуються додаткові засоби: дошка, підручники, книги, роздавальний матеріал та ін. Ігри з використанням технічних засобів поділяються на телевізійні, аудіотехнічні, комп'ютерні. Якщо у таких іграх поєднуються кілька засобів їх організації, доцільно говорити про комбіновані ігри.

 За кількістю учасників ігри поділяються на індивідуальні, парні, групові, фронтальні. Індивідуальні передбачають самостійне виконання навчального завдання без взаємодії з іншими школярами з безпосередньою або опосередкованою допомогою вчителя. Взаємодія у парних іграх відбувається між двома учасниками. Групові ігри - це ігри, навчальне завдання в яких ставиться для групи школярів. Фронтальні ігри передбачають одночасну ігрову взаємодію усіх членів учнівського колективу.

Організація навчально-ігрової діяльності завжди вимагає певної підготовки з боку вчителя. Він з'ясовує доцільність проведення гри, ретельно обмірковує підготовку та її проведення, прогнозує певні підсумки тощо. Характер підготовки учнів до впровадження навчально-ігрової діяльності залежить від змісту гри та досвіду учасників у її проведенні.

Правознавча гра може бути складовою певного етапу уроку, самостійним етапом, окремим уроком, а також покладена в основу системи уроків.

Різняться ігри й засобами керівництва. Якщо гра пропонується учням уперше, вчитель ознайомлює школярів із її правилами, етапами проведення, регламентує кількість учасників, розподіляє ролі, контролює хід гри, підбиває підсумки, оголошує переможців, тобто повністю керує грою. В даному разі йдеться про ігри керовані. Якщо гра вже знайома школярам, то окремі функції - дібрати матеріал, розподілити ролі, бути членами журі тощо - вчитель може передати групі учнів. Така гра частково керована. Якщо вона добре знайома учням і не вимагає втручання вчителя, говоримо про самостійні ігри.

За особливостями проведення ігри поділяються на загальні, зовнішні та внутрішні. До першої групи належать урочні, позакласні та загальношкільні ігри. Залежно від наявності або відсутності ігрового елементу, якого стосується зміст гри, є ігри зовнішньої форми (очні та заочні). Внутрішню форму визначають особливості  викладу  гри. Скажімо, ігри з правознавства можуть відбуватися і в усній, і в письмовій формі.

Поданий розподіл ігор є спробою узагальнити й систематизувати відомі в методиці суспільних дисциплін навчальні ігри. Запропонована класифікація сприятиме кращій орієнтації вчителів у видовому розмаїтті ігрових об'єктів, їх усвідомленому використанню у процесі вивчення  та дасть змогу виявити особливості застосування навчально-ігрової діяльності учнів на всіх етапах вивчення певної теми .

ІІІ. Методика практичного використання ігор на уроках правознавства

       Як було сказано, найбільші можливості для впровадження ігрових елементів у навчальний процес дають уроки узагальнення й закріплення знань, що передують, як правило, атестаціям і залікам. Ігри на таких уроках потрапляють на благодатний ґрунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає вчителю широкі можливості для проектування ігрових ситуацій. Зрозуміло, що цей родючий ґрунт вже оброблений першопрохідцями, тому почнемо все спочатку. А урок, звичайно, починається з повторення пройденого, чи, висловлюючись науково, з актуалізації знань. Інакше кажучи, спробуємо з'ясувати, наскільки клас готовий до сьогоднішнього уроку і чи маємо ми можливість подальшого просування?

Актуалізація опорних знань

На першому етапі уроку доцільно застосувати короткочасні ігри або ігрові елементи, які мобілізують увагу й пам'ять учнів. Тривалість їх не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Розглянемо кілька варіантів ігрової діяльності учнів на початку уроку.

“Допуск”. Проводять на старті уроку, коли право голосу дають кожному учневі.   Це   має   такий   вигляд:   учитель   ставить   запитання,   на   які   учні відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться лише тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап учитель добирає прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей - на чисте знання раніше вивченого в класі матеріалу. Отже, після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, при чому ні в якому разі не слід робити акцент на їхній невдатності. Навпаки,  вчитель пропонує класу не залишати друзів у біді, пропонує учням кинути „рятувальні кола", - поставити їм запитання, які вже звучали. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді. Як дана форма фронтального опитування працює на основну ідею підвищення психологічної привабливості уроку? По-перше, протягом перших 5-7 хвилин уроку учень „виступив", причому дав правильну

відповідь, і це вже йому приємно і додає впевненості. По-друге, не пропала дарма домашня праця, і можна спробувати розвинути успіх. По-третє, коли всі кидають на допомогу тим, хто замешкався на старті, в класі з'являється атмосфера єдності і доброзичливості. Нарешті, протягом цих 5 хвилин у класі звучить корисна навчальна інформація, необхідна для подальшого просування, причому звучить з уст учнів, і її потрібно слухати (раптом це саме питання трапиться і мені?). Важливо, щоб усе відбувалося по-доброму, без тиску, і зміцнювало в дітей переконаність, що їм це під силу.

„Морський бій”. Це, по суті, ігрова форма перевірки домашнього завдання, що дозволяє залучити в процес не двох - трьох учнів, а практично весь клас. Військова назва дуже умовна, однак відбиває розпал пристрастей під час даної процедури, що цілком природно: всім учням флоту, який переміг, оцінки підвищують на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають. Отже, на арені бою - три флоти (три ряди парт), що відправляють у бойову розвідку екіпажи з двох учнів до дошки. Поки розвідники готуються до активних дій, основні сили добирають озброєння для атаки і планують оборону під керівництвом адміралів. У мирній термінології це має вигляд повторення навчального матеріалу, підготовки й розподілу питань за темами „супротивників". Усю цю діяльність координує учень, призначений учителем, який володіє усією повнотою адміральської влади. За три - чотири хвилини починається власне бій (чи перевірка домашнього завдання). Після відповіді першого екіпажа другий і третій флоти „обстрілюють" його запитаннями з теми, потім самі відповідають на не менш підступні запитання, що надходять від першого флоту, потім настає черга другого формування і т. д. Роль учителя у цій грі неможливо переоцінити, особливо в перших „боях". Треба встигати озвучувати оцінки запитань і відповідей, передавати право „пострілу" наступній команді, не забуваючи при цьому вчасно залучати в процес гри пасивних учнів, а крім цього, час від часу „мінувати" ігрове поле каверзними запитаннями. Використання даної ігрової форми дає змогу залучити до активної діяльності більшість учнів, підвищує їхню зацікавленість у підготовці до уроку, сприяє створенню сприятливого психічного клімату на уроках і формуванню позитивної установки до навчання.

Вивчення нового матеріалу Як було зазначено, використання ігрових елементів у навчальному процесі на цій стадії ускладнюється недостатнім обсягом знань і вмінь учнів. Однак актуалізовані на попередній стадії уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого просування по темі. Дуже перспективним є при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель звертає увагу учнів на існування гносеологічних протиріч, формулює питання й пропонує учням, розбившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова обстановка в цьому разі може мати, наприклад, такий вигляд.

„Рятувальна експедиція”. Десь у горах зазнав аварії авіалайнер з коштовним вантажем на борту, і ми споряджаємо рятувальну експедицію. Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку пошуку (з формулюванням головних питань з досліджуваної теми) і стартового завдання (наприклад, нескладного завдання за пройденим матеріалом). Далі процес пошуку може бути організований у такий спосіб: група отримує від учителя уривок радіограми від потерпілих під час аварії й намагається його розшифрувати (уривок може містити, наприклад, опис і результати експерименту з досліджуваної проблеми, а група має їх інтерпретувати і використовувати, відповідаючи на запитання з нової теми).

Завдання   для   поетапного   рішення   проблемної   ситуації   складається

заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. Отже, до мети можна

просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або

найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також

темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються „привали", під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий „коштовний вантаж”  вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість „відкриття", відчута при цьому, не забувається.

Закріплення отриманих знань, вироблення практичних умінь і навичок

Звичайно ж, такі уроки створюють дуже сприятливі умови для навчальних

ігор. З іншого боку, проведення цих уроків в ігровій формі підвищує їхню

ефективність, дає змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів.   При   цьому, як і на традиційних   уроках,   необхідно   застосувати різноманітні види діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні  форми роботи тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним корисним змістом. Як приклад гри під час узагальнення матеріалу з теми і підготовки до тематичної атестації можуть бути наведені всім знайомі і всіма улюблені „хрестики - нулики".

„Хрестики – нулики”. На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3 см. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому ставиться її знак (скажімо хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому ставиться знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма була придумана в Клубі Знавців десяток років тому і, за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: „шпаргалка" - назвати чи дописати слово; „?" - відповісти на запитання вчителя або суперника; „вірю - не вірю" -вибрати з декількох тверджень правильне; „поле чудес” - закінчити визначення правила; „кімната сміху" - несерйозне завдання, але зі змістом; „практикум” -виконати практичне завдання(вправу); „бліц” - три нестандартних завдання виконати за хвилину; „супербліц” - завдання виконує одна людина тощо. У процесі уроку проводять дві відбіркові і фінальну ігри, причому під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють в журнал за бажанням учнів.

Хотілося б навести приклади ігор, які я застосовую у роботі з дітьми. Ось деякі з них:

Лото «Правознавчі терміни»

Мета гри: повторення і закріплення правил, термінології із шкільного курсу

    «Основи правознавства».

У грі є:

 1. Карти (їхня кількість залежить від кількості граючих), де записані слова-терміни, поняття, до яких треба віднайти визначення, тлумачення.

 2. Картки (в коробці ), де записані власне визначення, тлумачення слів-термінів.

 3. Контрольний лист (правильні відповіді).

 

Тема: Особливості організації державної влади

та місцевого самоврядування

 

Карта 1       Картка 1

 

Референдум Спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.

Карта 2   Картка 2

Кабінет Міністрів України Найвищий орган у системі органів виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерства та інших органів виконавчої влади.

Карта 3   Картка 3

Місцеве самоврядування Гарантоване державою право територіальних колективів громадян і обраних ними органів самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Карта 4   Картка 4

Верховна Рада  Єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Карта 5    Картка 5

Депутатський запит  Офіційна вимога народного депутата, яка виголошується на пленарному засіданні ВР, до підпорядкованих їй органів або посадових осіб дати офіційне роз’яснення з питань, що належить до їхньої компетенції.

 

Вікторина «Право і мораль»

1. Правила поведінки загального характеру, що мають певний зміст і забезпечуються різноманітними засобами впливу, називаються …

А)  правовою системою,        Б) юридичним фактом,

В) соціальними нормами.

2. Норми, що є обов'язковими для всіх та охороняються державою, — це …

А)  норми моралі,         Б) норми права,     В) естетичні норми.

3. Спосіб і форма вираження та закріплення правових норм — це …

А) галузь права,         Б) ознаки права,   В) джерело права.

4. Юридичні можливості особи, закріплені правом, — це …

А) об'єктивне право,            Б) суб'єктивне право.

5. Позначте термін,   що випадає з логічного ряду …

А) правовий звичай,            Б) релігійно-правові норми,

В) нормативний договір,      Г) правовий прецедент,

Д) правова ідеологія,           Е) міжнародно-правові акти,

Є) нормативно-правовий акт.

6. Правовий звичай,   нормативно-правовий акт — це …

А)  галузі права,                   Б) джерела права.

7. Норми, що регулюють відносини між різними групами людей, націями, їх участь в органах державної влади, відносини держави з іншими елементами (чинниками) політичної системи суспільства, — це …

А) організаційні норми,       Б) політичні норми,  В)  технічні норми.

8. Право можливе лише як …

А) національна система норм, 

Б)  змішана за національною ознакою система норм.

9. Передбачені     законом     обставини,     за    яких     виникає, припиняється або змінюється правовідношення,   — це …

А) юридичний факт,  Б) юридична надбудова,  В) правосвідомість.

10. Емоційне ставлення до права — це …

А)  правова ідеологія,       Б) правова психологія.

11. Сукупність поглядів на правові явища — це …

А)  правова ідеологія,           б) правова психологія.

Гра «Перевір себе...»

1. Одна з форм суспільної свідомості, сукупність правил поведінки, що регулюють взаємини між людьми і ставлення до суспільства та закріплюються в традиціях, звичаях, громадській думці тощо, — це …

А) мораль,         Б) право.

2. Мораль така ж давня,   як і право?

А) так,       Б) ні.

3. Давнішими є …

А) норми права,          Б)  норми моралі.

4. Мораль охоплює ширшу сферу суспільних відносин порівняно із правом?

А) так,           Б) ні.                       

5. Моральні принципи повинні завжди враховуватись законодавцем?

А) так,          Б) ні.

6. Закресліть поняття,   що випадає   з логічного ряду …

А) антична культура,           Б) культура Відродження,

В) культура праці,                Г) барокова культура.

7. Визначіть,   що належить до норм права,   а що — до норм моралі …

А) Відносини між людьми ґрунтуються на засадах гуманізму і взаємоповаги.

Б) Ухилення від призову на  строкову   військову службу карається позбавленням волі терміном до трьох років.

В) Васал мого васала — не мій васал.

Г) Товариш мого ворога — мій ворог.

Е) Кожна людина має право на свободу та особисту недотор­каність.

Є) Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Ж) Поступайся місцем у транспорті жінкам,   інвалідам та людям похилого віку.

З) Забороняється залучати неповнолітніх до нічних,  надурочних та робіт у вихідні дні.

И) Чини так,   як ти хотів би,   щоб чинили з тобою інші.

І) Май совість.

Ї) Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Гра «Дешифратор»

Умови гри: із набору букв скласти слово.

1. Т а і р а с е к т р е
2. У є т д п т а
3. З д и е т н п е р
4. Л к с т о н ц у і и т
5. Ц а к ф і р ї
6. П а р т а д и
7. Н т к о и с я ц у і т
8. О т д я е а м і р
9. Е к р і я д а л а у
10.  А л м н п а т е р
11.  Н і р м т с і
12.  М у м б о д с н е
13.  К е н і ц о в я н
14.  Р я н о а н и м г д
15.  К о п а н я н а р
16.  У р і к а н а
17.  Н е і ц е м о ь з
18.  О в н і н о і н й п е л т
19.  В у п о р о н е н о н я р ш
20.  І д а н і с і в ь т в д ь п о л

Підбиваючи підсумки, хотілося б навести ще один вагомий аргумент на користь необхідності найактивнішого використання елементів гри у навчальному процесі. Подивіться в очі учнів, які виходять з ігрового уроку, і... учителя. Перед вами - люди, котрі отримали радість від праці. Що тоді - щастя, якщо не це?!

IV. Значення гри у навчально-виховному процесі

Важко переоцінити значення ігор у справі формування фізично здорового, етично стійкого та інтелектуально розвинутого майбутнього члена суспільства. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, котрі ми шануємо у людей, і котрі хотілося б прищепити дітям різними оповіданнями, бесідами та навчанням. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі, граючись вона легко схоплює, розуміє та запам'ятовує гру, а ці якості, постійно розвиваючись, у свою чергу полегшують виконання складніших завдань. Залежно від ходу гри школяр мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли йому треба робити. Захоплена грою, дитина гартується у терпінні.

Ігри виховують дружні, товариські взаємини між їх учасниками, між учнями та вчителями. Під час цього процесу у школярів виникає потреба співробітництва та необхідність виконання певних правил, вони привчаються володіти власними почуттями, вчаться шанувати права іншого, граючись, вони набувають чимало таких якостей, котрі можуть їм згодитись у майбутньому житті. Крім того, треба згадати ще про одну надзвичайно цінну властивість гри: вона веселить, радує, а здорова радість конче необхідна для здорового розвитку душі і тіла.

Гра дає можливість проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. Завдяки їй виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу всякої плідної праці.

Таким чином, гра - це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них.

Використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне, бо це дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці.

Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання і виховання, перевага гри полягає в тім, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини.

Проаналізувавши науково-методичну літературу, враховуючи власні вміння і досвід, треба зазначити, що:

-    ігри сприяють розширенню і поглибленню знань з правознавства, спонукають учнів до вдумливого і аргументованого викладу юридичних фактів, вчать стисло характеризувати й порівнювати правові процеси і явища;

-    спонукають школярів самостійно працювати над юридичними джерелами і додатковою літературою;

-    стимулюють мотивацію подальшої діяльності;

-    передбачають здійснення визначених логічних операцій, прояв творчої активності учнів, уміння узагальнювати й систематизувати набуті знання як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях;

-    розвивають творчі здібності, привчають до уважного ставлення до юридичних фактів;

-    спонукають  до  появи  інтелектуальних почуттів:  подиву,  сумніву, допитливості, упевненості у своїх силах;

-    активізують розумову діяльність,  виявляють рівень сформованості знань та умінь.

Отже, тільки обізнаність із особливостями конкретного виду та технологією їх застосування забезпечить ефективне вирішення навчальних завдань, опосередкованих ігровою взаємодією вчителя й учнів.

V Результативність ігрової діяльності

Роботу вчителя прийнято оцінювати за її кінцевим результатом. Але що ж таке кінцевий результат?

Більшість педагогів розуміє його як розвиток творчих можливостей дитини і загалом формування в ній особистості, внутрішніх настанов та принципів власної точки зору, життєвої позиції, врешті-решт,— чуйнос­ті, людяності, поваги не тільки до себе, але й до інших. Гра виховує відчуття ліктя друга й, у свою чергу, диктує необхідність підставити комусь свій; привчає копіткою, напруженою, але надзвичайно цікавою і захоплюючою працею здобувати знання, отримувати насолоду від пе­ремог, отже, гра спрямована на досягнення цього кінцевого результату і переважно досягає його. А якщо до цього додати ще й відсотки, які розкривають результативність ігрового виду діяльності, картина стає більш яскравою.

Дехто з учителів виступає категоричним противником відсотків, зна­ючи, як часом вони досягаються і чого варті. Але зовсім інше ставлення до них виникає у тих педагогів, які знають, хто і що за цими відсотками стоїть, тобто працює не для гарної статистики, а заради радісної захоплю­ючої співпраці вчителя й учнів, заради нових власних досягнень, які результаті такої співпраці підкоряються його вихованцям, заради на­родження і становлення особистості дитини. А високі відсотки в цьому випадку лише доводять, що шлях обраний правильно.

Наявність зворотного зв'язку, систематична інформація про обгово­рення, внесення необхідних коректив у майбутні дії, інформація про можливості досягнення мети.— ось лише невеличкий перелік позитивних ознак гри.

Психологи стверджують: «Деякі діти вибірково пропускають ті уроки, до яких вони не підготувалися».

Це твердження доводять ігрові уроки: оскільки грати люблять всі, на такі уроки чекають з нетерпінням, до них завжди готуються, отже, не пропускають. Взявши для дослідження 10 уроків у 9 класі, коли в них про

водилися турніри  «Поле чудес», «Відгадай кросворд», «Веселе тестування» та інші, обчислили відсоток присутніх на них, який становив 92,6 % ,що на 16,3 перевищує середній відсоток присутності учнів цього класу на звичайних уроках правознавства. І ще одна закономірність: якщо традиційних контрольно-підсумкових уроків діти чекають із побоюванням, а хитріші використовують будь-яку нагоду уникнути їх, то на ігрові йдуть залюбки; на них, щоб не підвести друзів по команді або ж просто отрима­ти гарну оцінку, з'являються навіть ті діти, яких із певних причин не було на попередніх заняттях.

Відповіді учнів свідчать про беззаперечний інтерес до гри. Як доказ варто навести деякі з них.

«Понад усе мені подобаються ігрові уроки, тому що на них ми про­водимо час весело, отримуємо багато задоволення. Особисто мені факти, про які я дізнаюсь під час гри, запам'ятовуються довше, ніж ті, які я отри­мую на звичайних уроках» (Настя Маковецька); «Мені взагалі подобається навча­тися в школі, але найбільше я полюбляю ігри на уроках. На звичайному уроці, особливо, якщо він останній, наче тупієш. Але коли урок перетво­рюється у захоплюючу гру, піддавшись загальному зацікавленню, почина­єш виходити із ступору; спочатку мляво, а потім все активніше виконува­ти завдання, шукати правильні відповіді, і від колишньої нудьги не залишається й сліду. Мені здається, що гра у ряді випадків може дати ди­тині набагато більше, ніж звичайний традиційний урок». (Оксана Кузнець);  «Якби я була вчителем і у мене виникла потреба обирати, як проводи­ти підсумкові уроки, я б обов'язково вибрала ігри: кросворди, ребуси, головоломки. Такі уроки динамічні, цікаві, на них встигаєш зробити дуже багато, зберігаючи при цьому гарний настрій. А щодо знань, то до під­сумкових уроків завжди готуєшся ретельно, байдуже — контрольна це чи гра. Тож я вважаю, що знання під час гри треба демонструвати не менші, а мабуть, ще більші, ніж під час усного опитування чи письмової роботи. Отже, я — за гру». ( Сніжана Непевна); «Обрав би гру, тому що грати в правознавство не тільки легше і цікавіше, але й весело і дотепно. До того ж подальша робота над предметом показує, що знання під час гри ми отримуємо такі ж самі, як і при використанні більш традиційних методів». (Василь Зіневич); «Я б обрала гру, бо під час такого уроку не виникає напруження і почут­тя страху». (Таня Саган)

«Мені подобається грати усім класом або командою, тому що в таких іграх розвивається почуття дружби та колективізму». (Євген Никончук); «Понад усе я полюбляю індивідуальну гру, в якій маєш можливість вияви­ти всі свої здібності й отримати добру оцінку. І потім: в індивідуальній грі, як на спортивних змаганнях,— все залежить від мене. А змагання, як на мене,— це завжди азарт». (Марія Галушко).

Зіставляючи мету з досягнутим рівнем учні визначають ефективність тієї чи іншої роботи. Але ефективність не можна визначити, не знаючи критеріїв оцінки, рівня впливу гри на розвиток творчої особистості учня. Основним орієнтиром при розробці критеріїв визначення рівня впливу гри на особу дитини є наявність пізнавального та творчого інтересу до цього виду діяльності.

При визначенні пізнавального інтересу слід обов'язково враховувати вік дитини, специфіку навчального закладу та особливості конкретного предмета, контингент учнів і особливості їхнього розвитку. Спеціально вивчивши проблему пізнавального інтересу, науковці дійшли висновку, що у сучасній школі в середньому 30 % традиційних уроків проходять на високому рівні інтересу учнів, а приблизно 10 % уроків характеризуються повною його відсутністю.

Однак, якщо взяти до уваги, що у 60 % спостерігається часткова від­сутність інтересу, картина вимальовується похмура — більшість уроків дітям не цікаві. Щоб змінити стан справ на краще, потрібно активніше включати до навчального процесу види діяльності, які активізують пізна­вальний та творчий інтерес. До них потрібно віднести і гру.

Всі наведені факти переконують, що включення ігор та ігрових моментів  у навчальний процес збагачує учнів  робить процес здобуття знань цікавим, захоплюючим, творчим.

Література

1. Баханов К. Модель навчання грі // Історія школи. – 2000. - №10.
2. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання… - Запоріжжя, 2000.
3. Кларин М.В. Игра в учебном процессе // Советская педагогика. – 1985. - №6.
4. Осадчук Р.І. Дидактичні ігри в навчальному процесі школи /Педагогіка і психологія. – 1996. - №4.
5. Савченко О.Я. У пошуках нової концепції школи І ступеня // Початкова школа. – 1990. - №1.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К., 1988.

Ушинский К.Д. Собрание сочинений: в 6 т. – М., 1969.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична

робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробки уроків

за темою:

«Основні права, свободи та обов’язки громадян України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття і загальна характеристика

прав і свобод

Мета: з'ясувати суть понять «права людини» і «свобода людини»; опра­цювати міжнародні правові доку­менти щодо прав людини; аналізу­вати життєві ситуації, пов'язані з реалізацією прав; сформувати власне ставлення до прав і свобод громадянина України.

Обладнання: Загальна декларація прав людини, Конвенція про права дитини (скорочений варіант), Кон­ституція України, підручник «Ми — громадяни України», ватмани, мар­кери, кольоровий папір.

Тип уроку: інтерактивний.

ХІД УРОКУ

     І. Організаційна частина уроку

Рівність прав не в тому,

що всі ними користуються,

а в тому, що вони надані

Сенека

II.   Мотивація навчальної  діяльності учнів

Вправа 1

Після того, як учитель привернув увагу аудиторії до епіграфа, він про­сить клас об'єднатися в групи по 5—6 осіб і записати свої асоціації щодо терміна «права». До того ж, ці слова мають починатися з букв, які складають саме слово «права».

Приклад:

Порядок.

Рівність.

Актуальність.

Взаєморозуміння.

Активність.

Для роботи учні отримують ватмани і маркери. Час виконання — 3 хв.

Готові проекти «секретарі» груп прикріплюють на дошці і презенту­ють їх.

Учитель. Демократичне суспільст­во, демократична держава нероз­ривно пов'язані з поняттями прав і свобод людини. Кожен і кожна з вас у повсякденному житті напевно вимовляли слова «я маю право», «це моє право», «права людини».

Вправа 2

Учні, що сидять в І ряду, придуму­ють і записують 1-2 речення зі сло­вами «права людини».

Учні, що сидять в II ряду, закінчу­ють словосполучення «Я думаю, що права людини — це__»

Учні, що сидять в III ряду, назвуть 1—2 причини, які можуть перекона­ти іншу людину знати свої права.

(Заслуховуються всі варіанти від­повідей.)

Учитель. Шлях людства до сучасного розуміння прав людини був тривалим і напруженим. Спочатку права людини існували у вигляді моральних норм, наприклад право на повагу, на власну точку зору. Такі права існують і сьогодні. Вони важ­ливі для людини, але не належать до правових норм і законів.       

Закони, що з'явилися водночас із виникненням держави, зробили права людини поняттям юридич­ним. Права людини (на життя, без­пеку, власність, працю тощо) визна­чалися законами, але держава праг­нула обмежувати їх. Нерідко права, зафіксовані у законах держави, на­справді не реалізовувалися.

У перших відомих історії державах права людини були дуже обмежени­ми, вузькими. Наприклад, у держа­вах Давнього Сходу закон відрізняв­ся дуже жорстоким ставленням до людини, часто був кастовим. За до­би античності й середньовіччя, хоч певні верстви суспільства мали мож­ливість користуватися певними правами, про права людини в сучас­ному розумінні не можна говорити. 1 насамперед тому, що людину за часів панування рабства та феодаль­ної залежності не вважали вільною особистістю. Законами закріплюва­лась нерівність людей за становими, майновими, релігійними, націо­нальними та іншими ознаками. Та­ка нерівність унеможливлювала ре­алізацію прав і свобод людини.

Низка подій, що наблизили добу прав людини, почалася з ухвалення

у 1215 р. англійської Magna Charta Libertatum — Великої хартії воль­ностей, яка проголосила деякі при­вілеї рицарству, верхівці вільного селянства, містам. У ній, зокрема, було зазначено: «Жодна людина не буде заарештована та ув'язнена або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або вигнана... інакше як за законним вироком рівних їй і за законом країни...». Це була «перша ластівка» свободи людини (хай навіть дуже обмеженої) в атмосфері сваволі можновладців середньовіч­чя. Після Великої хартії вольностей у європейських державах було ухва­лено низку документів, які розши­рювали права вищих верств насе­лення (Золота булла імператора Карла IV 1356 р., Білль про права в Англії 1689 р. тощо). Утім, справж­ній відлік історії прав людини в су­часному їх розумінні починається від Великої французької революції кінця XVIII ст.

За три дні до штурму Бастилії «герой старого і нового світу» маркіз Лафайєт, який нещодавно повернувся зі Сполучених Штатів, представив Національним зборам проект Де­кларації прав людини і громадяни­на, сказавши при цьому: «Щоб на­ція стала вільною, їй досить цього захотіти». Історія довела: необхідно також, щоб цього «захотіла держа­ва», щоб вона була готова поділити­ся своєю владою з пресою, громад­ською думкою... Невдовзі після 14 липня 1789 р. Національні збори Франції проголосували за XI статтю Декларації: «Вільний обмін думка­ми і поглядами є одним із найцінні­ших прав людини...».

Але нова республіка, що засудила монархію, незабаром вдалася до практики жорстокого терору і пере­творилася на диктатуру. Французам знадобилося ще майже 100 років, щоб в їхній країні, запанувала де­мократія і виникли умови для реалі­зації прав людини.

У Сполучених Штатах, що перемог­ли у війні за незалежність, боротьба за права людини тривала успішні­ше. Творці американської Консти­туції 1787 р. оголосили принципи розподілу влади і народовладдя. Під час її затвердження найбільшу стур­бованість у представників штатів викликала відсутність у ній поло­жень, які б захищали і штати, і їхніх громадян від можливої сваволі цент­рального уряду. З огляду на це в 1791 р. штати ухвалили перші де­сять поправок до Конституції Спо­лучених Штатів, відомі тепер як Білль про права. Але в історії США минули десятиліття, відзна­чені боротьбою проти рабства у південних штатах, громадянською вій­ною, зганьблені підкоренням захід­них і центральних індіанських територій, доки з'явилася мож­ливість говорити про відповідність Білля про права реальному життю країни.

Вправа З

Об'єднавшись в пари, учні мають з'єднати «розірвані думки». Кожна пара отримує комплект завдань і з розрізнених фраз має скласти ре­чення.

1. Можливість людини мати певні матеріальні, соціальні, культурні і духовні _:блага, які необхідні їй для нормального існування та розвитку, називають__ (правами людини).

2. Для того, щоб людина могла іс­нувати як фізіологічно-жива іс­тота, їй потрібна можливість ма­ти __ (їжу, одяг, житло).

3. Оскільки людина живе у сус­пільстві, їй як члену суспільства, необхідно мати можливість __ (вчитися, працювати, бути віль­ною і рівноправною).

4. Оскільки людина живе в дер­жаві, їй необхідно мати мож­ливість__(брати участь у жит­ті цієї держави, вимагати від держави захисту).

Права людини англійський філософ Томас Гоббс визначив як свободу щось робити або не робити. У сус­пільстві, що управляється держа­вою, право забезпечується систе­мою законів, обов'язкових для ви­конання всіма членами суспільства. Права і свободи людини перебува­ють у прямій залежності від того, вільна ця держава чи залежна від ін­шої, який політичний режим у ній встановлено. У демократичному сус­пільстві законодавство має якнай­повніше відповідати нормам права та суспільної моралі, і за цього ре­жиму свобода людини виявляється в її праві (можливості) робити все те, що законом не забороняється.

Вправа 4

- Чи може держава обмежувати права людини?

Учні дають відповідь методом «Зай­ми позицію».

В одному кінці класу прикріплена зелена кулька, що означає «Так», і червона кулька, що означає «Ні», — в протилежному кутку класу.

Учні гуртуються по діагоналі, залеж­но від їхнього розуміння проблеми і позиції, «голосують ногами».

Кілька учасників з протилежними поглядами аргументують свою по­зицію, використовуючи метод «Прес», наприклад:

-    Я вважаю, що...

-    Я вважаю так тому, що...

-     По-перше,..

-     По-друге,..

-     Отже,..

Можна запропонувати всім, хто поділяє одну й ту саму точку зору, обговорити її та виробити спільні аргументи на її захист.

Після викладу різних точок зору варто запитати, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншої групи. Можна запропонувати перейти од­ному, але обґрунтувати причини свого переходу.

Учитель. Кожна людина живе в тій чи іншій державі і має зв'язки із суспільством, в якому вона живе. Держава як офіційний представник суспільства визначає характер взаємозв'язків суспільства та особи, держави і громадянина. Світовий і національний досвід дав змогу встановити ряд основоположних принципів у сфері прав людини і громадянина, які закріпилися в Конституції України. Саме вона є найвищим авторитетом, їй підпо­рядковується вся діяльність держа­ви, об'єднань громадян, окремих осіб.

Систему конституційних норм, які закріплені Конституцією 1996 р. і визначають правовий статус люди­ни та громадянина, становлять гро­мадянські (особисті), політичні, со­ціальні, економічні, культурні права та права в галузі правосуддя.

Вправа 5

На дошці розмістити малюнок - ма­кет дерева. На гілках прикріплюються таблички з назвами прав гро­мадян України.

соціальні

політичні

особисті

культурні

економічні

 

1. Учні пригадують й озвучують загальноприйняті визначення кож­ної групи прав.

Міжнародно-правовими актами пе­редбачені такі основні стандарти (мається на увазі перелік і загальне розуміння основних прав та свобод людини, яких повинні дотримуватися держави — члени міжнародного спів­товариства) в галузі прав людини:

1)    Громадянські права (право на життя, свободу й особисту недоторканність, право на ім'я, честь та гідність, право на свободу пе­ресування, свободу сумління, переконань та їх прояву і поши­рення, рівність перед законом і судом, недопущення свавіль­них арештів, заборона втручан­ня в особисте життя, право не­доторканності житла, право на таємницю кореспонденції, пра­во на захист від посягання на честь і репутацію та ін.).

2)    Культурні права (участь у куль­турному житті, користування результатами наукового прогре­су та їхнє практичне застосуван­ня, користування захистом мо­ральних і матеріальних інтересів автора, що виникають у зв'язку з будь-якими літературними чи науковими працями та ін.).

3)    Економічні права (право на пра­цю, справедливі та сприятливі її умови, приватну власність, пра­во на створення профспілок для захисту своїх економічних прав, на страйки, право на захист від безробіття).

4)   Політичні права (право на гро­мадянство та правосуб'єктність, створення й участь у діяльності громадських об'єднань, право на свободу думки, совісті (віро­сповідання), на мирні збори і свободу асоціацій, право на участь в управлінні своєю дер­жавою тощо).

5)   Соціальні права (право на осві­ту, відпочинок і дозвілля, медич­не обслуговування та інші види соціального забезпечення, пра­во на достатній життєвий рівень, безпечне природне середовище, житло, належний рівень матеріального забезпечення, право на захист інтересів сім'ї, матері й дитини, на рівень фізичного і психічного здоров'я та ін.).

У науковій літературі порушувалося питання про внесення в окрему гру­пу так званих «фізичних прав». Останнім часом ряд авторів розріз­няють як окрему групу «екологічні права».

2.   Продовжте список.

Учні мають подумати і запропону­вати можливі групи прав людини, ще не виокремлені, але про які в XXI ст. варто заявити.

Версії вписуються на чисті аркуші й розміщуються на дереві.

Вправа 6

Пригадайте і дайте відповідь.

-    Які ви знаєте міжнародно-пра­вові документи XX ст., що ре­гулюють права людини?

-     Коли й чому вони з'явилися?

Учитель. Кожна держава забезпе­чує права та свободи особи за допо­могою норм національного права, внутрішніх механізмів і процедур. Водночас світове співтовариство виробило правові стандарти в галузі прав людини.

Основними міжнародно-правови­ми актами щодо цього питання є:

1)   Загальна декларація прав люди­ни (ООН, 1948);

2)   Міжнародний пакт про еконо­мічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966);

3)   Міжнародний пакт про грома­дянські й політичні права (ООН, 1996);

4)   Європейська конвенція про права та основні свободи люди­ни (Рада Європи 1950);

5)   Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961);

6)   Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБ-СЄ), підписаний у Хельсінкі в 1975 р.;

7)   Конвенція про права дитини (ООН, 1989) та ряд інших.

— Загальну декларацію прав люди­ни прийняла Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 р. Вона має ос­новоположне значення для міжна­родної регламентації прав і свобод людини. Загальна декларація прав людини проголосила всіх людей вільними і рівними у своїй гідності й правах. Вона є першим міжнарод­ним документом, що найповніше виклав перелік прав людини, який базується на десяти християнських заповідях, англійських, американ­ських і французьких законодавчих актах щодо прав людини.

Загальна декларація прав людини складається з преамбули та ЗО ста­тей, що містять основні права і сво­боди людини, які можна розділити на громадянські, політичні, еконо­мічні, соціальні та культурні. У пер­шій статті викладені загальні поло­ження, на яких базується Деклара­ція, про невід'ємність прав на свободу, рівність, природність прав людини. У другій статті сформульо­ваний принцип рівності й недопус­тимості дискримінації щодо свобод і прав людини.

Загальна декларація прав людини не є юридично обов'язковим доку­ментом, проте відбиває загальну до­мовленість народів світу і служить моральним зобов'язанням для чле­нів міжнародного співтовариства. Це дає підстави використовувати Декларацію в юридичному, мораль­ному та політичному плані як на міжнародному, так і на національ­ному рівні.

Загальна декларація прав людини стала складовою частиною багатьох міжнародних документів з прав лю­дини, зокрема Хартії про права лю­дини, до якої увійшли Міжнарод­ний пакт про економічні, соціальні й культурні права. На відміну від За­гальної декларації, кожний Пакт має обов'язкову силу для країн, що його підписали. Пакти поширюють і конкретизують положення Декла­рації. До Хартії прав людини нале­жить і Факультативний протокол до Міжнародного пакту про грома­дянські та політичні права.

Вправа 7

Ознайомтеся із Загальною деклара­цією прав людини і дайте відповідь.

1) Чому все ж таки Загальна декла­рація прав людини — це не до­говір між країнами, не закон, а лише^; декларація (заява про наміри)?

2)   Чому ЗДПЛ, незважаючи на по­переднє зауваження щодо три­валого часу, який пройшов з мо­менту прийняття, не втратила свого значення? Генеральна Асамблея ООН 20 лис­топада 1989 р. прийняла Міжнарод­ну конвенцію про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вере­сня 1991 р. (складається з 54 статей). Пригадаємо    основні    положення цього документа.

Вправа 8

До слова запрошуються ті, хто вва­жає себе непоганим оратором (2 особи).

Отримавши завдання, вони майже експромтом мають проголосити ко­роткі промови (до 2 хв.) з проблеми:

а)    Чи поширюється дія Загальної декларації прав людини на дітей?

б)   Для чого була прийнята Міжнародна Конвенція про права ди­тини, якщо вже існували міжна­родні документи з прав людини?

Промовці по черзі дають відповіді на запитання аудиторії.

Вправа 9

Клас об'єднується в групи по 3—4 уч­ні. Кожна група вибирає найваж­ливіше, на їхню думку, положення з Конвенції і в стилі графічного рек­ламного повідомлення доносить свою думку до аудиторії.

Малюнки розміщуються на стінах класу.

 

III.  Узагальнення та оцінювання

Заключне слово вчителя. Вистав­лення оцінок.

 

IV.  Домашнє завдання

Поміркуйте і дайте стислу письмову відповідь на запитання: Кому більше потрібні права люди­ни — бідним чи багатим?

Література

1.  Котюк 1. І., Основи правознав­ства. — К., 2003.

2.  Наровлянський О. Основи право­знавства. — К., 2005.

3.  Усенко І. Б. Основи правознав­ства. — К„ 1997.

 

 

ОСОБИСТІ (ГРОМАДЯНСЬКІ) ПРАВА ТА СВОБОДИ

ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Мета: ознайомити учнів з основними особистими (громадянськими) правами і свобода­ми; простежити зв'язок законодавства України в галузі прав людини з міжнарод­ними правовими стандартами; поєднати теоретичні знання теми з розглядом конк­ретних ситуацій; формувати в учнів переконання, що життя людини, її честь і гід­ність мають стати в Україні найвищою соціальною цінністю.

Тип уроку: інтерактивний.

Матеріали для уроку: на аркушах паперу гасла до теми; Конституція України. Право, 1996. — Розділ II; Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка - Ірпінь, -1998. — §20.

Очікуваний результат уроку:

Поняття                                               Вміння

особисті (громадянські права)         брати участь у мозковому штурмі;

працювати в парі та у групі; аналізувати нормативні акти; готувати презентацію.

Гасла до теми:

Коли я можу робити те, що хочу, це означає, що я вільний, але те, чого я хочу, я хочу в силу необхідності. (Вольтер)

Втішатися природною свободою означає бути вільним від будь-якої вищої влади на землі, не підкорятися примхам людини або законодавчих органів, нею створених. (Джон Локк

Свобода означає відповідальність. Ось чому багато хто відчуває страх перед нею. (Бернард Шоу)

Найбільш вільною державою можна назвати таку, де люди мають всі людські та суспільні права, які тільки встановлено у світі. (Леся Українка) Свобода — найвища цінність, яку дала нам незалежність. (Микола Горинь)

Етапи уроку

І.      Підготовка до роботи: вправа «Криголам».

На дошці записані риси «криголаму»:

-    зближує учасників;

-    містить елементи руху;

-   спонукає до спілкування.

Учитель ділить учнів для роботи в парах за схемою «сонечко» — «хмаринка». Оголошується завдання: за 1 хв «сонечко» повинно різними способами вплинути на «хмаринку» так, щоб вона розтиснула кулак. Учитель з'ясовує, з яких причин «хмаринки» розтиснули долоні або не підда­лися «сонечкам», наголошує на тому, що подібна ситуація складається і в суспільстві. Кожна людина має право за різних обставин брати на себе роль «сонечка» чи «хмаринки», тобто користуватися правами і свободами, гарантованими Конституцією України.

ІІ.    Мозковий штурм.

Учитель оголошує тему уроку і організовує учнів для роботи з текстом Конституції України методом «мозкового штурму».

Суть методу полягає в тому, що на першому етапі у швидкому темпі учні відшукують у розділі II Конституції України якомога більше прав і сво­бод, якими наділені громадяни, а вчитель кожну запропоновану тезу записує на дошці чи великому аркуші паперу. Завдання другого етапу — визначити, які з названих прав і свобод є особистими (громадянськими), і виділити їх (підкреслити). Якщо в учнів виникають сумніви щодо належності прав до групи особистих, учитель нагадує їм про загальновизнані критерії поділу ос­новних прав на 5 груп згідно із Загальною декларацією прав людини (10 гру­дня 1948 р.) (Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. — §19).

Орієнтовна схема записів

Право на: вільний розвиток особистості, громадянство, життя, пова­гу до гідності, працю, страйк, свободу й особисту недоторканість, охорону здоров'я, безпечне довкілля, невтручання в особисте життя, правову допо­могу, освіту тощо.

ПІ.   Робота у групах.

Учнів можна поділити на 4-6 груп. Для цього підготовлені заздале­гідь різнокольорові паперові трикутники слід роздати в хаотичному по­рядку. Ті, хто отримав фігурки однакового кольору, формують одну гру­пу, займають місця за окремим столом. Учитель пропонує виконати завдання одного типу кожній із груп за 5-7 хвилин, а саме:

1.  Приклади позитивного досвіду України в реалізації особистих прав громадян (+).

2. Перешкоди, негативні явища у процесі забезпечення цих прав (-). Учні одержують 4—6 аркушів, по одному на робочий стіл, заповнюють

їх, спираючись на матеріали підручника (Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. — §20) або на власний досвід. Рекомендуються такі зразки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV.    Презентація.                                                                               

Через 7 хвилин проводиться презентація результатів роботи кожної гру­пи (виступає один представник). Аркуші закріплюються на дошці. Учитель підсумовує, пропонує учням визначити групу, яка найкраще впоралась із завданням.

V.     Закріплення опрацьованого матеріалу.

Закріплення опрацьованого матеріалу доречно провести, використавши прийом «Квітка демократії». Учні отримують імітовані маленькі пелюстки. На них кожен окремо повинен записати, яке із конституційних прав в Україні найбільш забезпечене і захищене сьогодні. Тим часом на дошці, де записані визначені в ході «мозкового штурму»права і свободи, учитель вимальовує стебло і серцевину символічної «квітки демократії», навколо якої учні (за бажанням) прикріплюють свої пелюстки. Записи аналізує експерт і оголошує результати громадської думки (наприклад, право на освіту — 15, житло — 1, свободу світогляду — 8 тощо).

VI.    Домашнє завдання.

•   Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. — §20.

•   Опрацювати статті Конституції (ст.. 22, 23,25,27-35).

Творче завдання — продумати хід рольової гри і аргументи сторін конфлікту за вказаним сюжетом або запропонувати власні теми для гри.

Сюжет гри. Міська держадміністрація ухвалила рішення про те, що в усіх школах міста навчальний тиждень починатиметься виконанням Держав­ного Гімну. Учениця Людмила С відмовилася від дотримання даної проце­дури, мотивуючи свою поведінку тим, що це суперечить її релігійним пере­конанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Захист прав і свобод особи в державі

Мета: закріпити знання учнів з основними особистими правами і свободами громадян України; формувати поняття презумпції невинуватості; розвивати уміння працювати з нормативно-правовими докумен­тами, навички критично мислити, аналізувати отриману інформацію, поєднати теоретичні знання теми з розглядом конкретних ситуацій; виховувати повагу до прав інших людей, переконання, що життя лю­дини, її честь і гідність мають стати в Україні найвищою соціальною цінністю.

Основні поняття: право на життя, особисті (громадянські) права, презумпція невинуватості.

Обладнення: Конституція України, дидактичні картки із завданнями для груп, Закон України «Про поря­док виїзду з України і в'їзду в Украї­ну громадян України» від 21 січня 1994 р. (витяги).

Тип уроку: урок-практикум.

Література:

1.    Основи правознавства. Підр. для 9 кл. середи, загальноосв. шк. / За ред. І. Усенка. — К.: Пе­рун, 2002. - С. 121-133.

2.    Основи правознавства. Підр. для 9 кл. загальноосв. навч. закл. / За ред. В. С Журавського. — К.: Юридична думка, 2004. — С 115-135.

3.    Савчук П. С, Самойленко Ю. П. Основи правознавства. Посіб­ник для абітурієнтів. — К.: А.С.К., 2002. - С. 62-65.

 

ХІД УРОКУ

I.    Мотивація навчальної діяльності

II.   Актуалізація опорних знань учнів

 

Вправа «Так — ні»

 

1.    В Україні існує подвійне грома­дянство. (Ні)

2.    Біпатриди — це особи, які не мають громадянства жодної де­ржави. (Ні)

3.    Зараз в Україні діє Закон Украї­ни «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.(Так)

4.   Діти дають згоду на зміну грома­дянства з 14 років. (Ні)

5.    Громадянство — це правовий зв'язок людини з державою мо­нархічної форми правління. (Ні)

6.    Громадянином можна стати на підставі «принципу крові» та «принципу ґрунту». (Так)

7.    Невід'ємні права — це природні права, які людина має від наро­дження, права, на які ніхто не може посягати. (Так)

8.    Міжнародні пакти поділяють права людини на класичні та со­ціальні. (Ні)

9.    Основним документом в галузі прав людини є «Загальна декла­рація прав людини». (Так)

10.  Люди в Стародавньому Римі бу­ли вільними. (Ні)

11.  Кожна людина має право на вільний розвиток, якщо при цьо­му не порушуються права і сво­боди інших людей. (Так)

12.  Україна є Демократичною, пра­вовою, соціальною, суверенною державою. (Так)

Робота з текстом розділу II Конституції України (методом «Мозкового штурму»)

Учні у швидкому темпі відшукують якомога більше прав і свобод, учи­тель запропоноване записує на до­шці, потім з названих прав і свобод виділяються (підкреслюються) ті, які є особистими (громадянськими).

Учитель. Особистими вважають право на життя, недоторканність особи, її житла, таємницю листу­вання, телефонно-телеграфних пе­реговорів, на повагу гідності люди­ни, свободу віросповідування і сві­тогляду, на вільне пересування, вибір місця проживання і заняття.

III. Вивчення нового матеріалу

Найважливішим невід'ємним пра­вом особи є право на життя. У зв'язку з цим постає питання щодо смерт­ної кари.

Метод «Займи позицію»

Учитель. Захист особи забезпе­чується проголошенням і додержан­ням принципу презумпції невину­ватості.

Завдання

1)   Висловіть свою думку щодо ска­сування смертної кари в Україні,

віднайдіть   аргументи   «за»   та «проти».

2)   Визначте    складові   принципу презумпції    невинуватості    за ст. 62 Конституції України.

— Таким чином, принцип презумп­ції невинуватості означає, що особа вважається невинуватою у скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувачу-вальним вироком суду. Тобто поки не закінчено судове засідання і не­має вироку, людину не можна вва­жати злочинцем. Крім того, не об­винувачений повинен доводити свою невинність, а обов'язок слід­ства довести його вину. Максималь­ні строки можливого затримання в різних ситуаціях — 3 години при адміністративному затриманні та 72 години до прийняття рішення су­дом, якщо особу затримано за пі­дозрою у скоєнні злочину.

Робота з документом

Визначити за допомогою Закону України «Про порядок виїзду з Ук­раїни і в'їзду в Україну громадян Ук­раїни», в яких випадках громадяни­ну України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. (Ст. 6 Закону)

IV. Робота в групах

Учасники кожної групи повинні придумати за 5 хвилин і розіграти перед класом (на 2 хв.) ситуацію.

1.    Батько знайшов особистий що­денник доньки, прочитав його без дозволу. Потім лаяв її за дуже вільні, на його погляд, думки, мотивуючи це своїм обов'язком стежити за дітьми до 18 років.

Запитання іншим групам для аналізу цієї ситуації.

1)   Хто має рацію?

2)   Хто винний? Чому?

3)   Який ви бачите вихід?

2.    Юнак лікується від наркоманії. Лікар гарантував анонімність лікування, але свого слова не дотримав і розповів про це дів­чині юнака.

Запитання

1)   Яке право порушив лікар?

2)   Як може захистити себе юнак?

3)   Якою може бути поведінка дів­чини?

3.    Постоялець готелю випадково дізнався про те, що в його кім­наті розміщено відеокамеру. Він збентежений. Адміністратор го­ворить, що йому не цікаве осо­бисте життя постояльця, а він піклується про майно готелю.

Запитання                   

1)   Чи має тут місце порушення прав людини?

2)   Проаналізуйте ситуацію з точки зору адміністратора та по­стояльця.

4.    Відома акторка дає інтерв'ю журналісту і прохає його не зга­дувати про своє розлучення з чо­ловіком. Але журналіст опуб­лікував цей факт, та ще й із под­робицями. Акторка подала на нього до суду. Журналіст ствер­джував, що він, по-перше, хотів дати правдиву інформацію, а, по-друге, він сприяв ще біль­шій популярності акторки.

Запитання

1)   Хто має рацію?

2)   Хто винний?

3)   До чого може призвести втру­чання в особисте життя?

Про особливості захисту прав і свобод в Україні і світі учні ознайомлюються за підручником.

V.   Закріплення знань

Метод «Правове дерево»

Учні отримують кольорові імітовані «листочки». На них кожен окремо повинен записати, яке з конститу­ційних прав найбільш забезпечене і захищене сьогодні. На дошці на­мальоване дерево, до якого учні прикріплюють свої «листочки».

VI.  Домашнє завдання

1.    Опрацювати тему за підручни­ком В. С. Журавського.

2.    Ознайомитися зі статтями № 22, 23 25, 27-35 Конституції Ук­раїни.

3.    Проаналізувати проблему: чи не суперечить паспортний режим і реєстрація свободі пересуван­ня громадян?

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота за темою:

«Основні права, свободи та обов’язки громадян України»

Мета уроку: систематизувати, по­глибити, закріпити та перевірити знання учнів, оцінити їхні навчаль­ні досягнення, продовжити роботу з формування соціальних компетентностей учнів.

Тип уроку: повторення, узагальнен­ня, контроль знань.

Метод уроку: тестування.

Обладнання:  матеріали для тесту­вання.

ХІД УРОКУ

I.    Мотивація роботи на уроці

II.   Актуалізація опорних знань учнів

Фронтальне опитування

1.    Дайте визначення понять: «гро­мадянин», «громадянство», «пра­вовий статус», «особисті права», «політичні права», «політична партія».

2.    Назвіть види прав людини, на­ведіть приклади прав.

3.    Назвіть міжнародні документи в галузі прав людини.

4.    Назвіть вимоги до іноземця, який бажає вступити до грома­дянства України.

5.    Назвіть види об'єднань грома­дян. Чим відрізняються полі­тична партія та громадська ор­ганізація?

III.  Тестування

Проведення інструктажу щодо ви­конання роботи.

І варіант

І рівень

1.    Людська істота як невід'ємна частина живої природи, одно­часно пристосована до, суспіль­ного буття разом із собі подіб­ними, — це__:

а)   громадянин;

б)   людина;

в)   особа.

2.    Членами політичних партій мо­жуть бути громадяни України, яким виповнилося:

а)    15 років;

б)   18 років;

в)   вік не має значення.

3.    «Загальну декларацію прав лю­дини» було прийнято:

а)    1945 р.;

б)   1948 р.;

в)    1966 р.

II рівень

4.    З наведеного переліку оберіть особисті права громадян Ук­раїни:

а)    право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації;

б)   право на життя та повагу люд­ської гідності;

в)   право на свободу та особисту недоторканність;

г)    право на страйк;

д)   право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мі­тинги;

е)   право на недоторканність житла;

є) право брати участь в управлінні державою.

5.    Визначте, які права громадян України порушені в таких ситуа­ціях:

а)   органи місцевого самоврядуван­ня заборонили збори громади віруючих греко-католицької церкви;

б)   під час засідання суду свідок на­звав підсудного злочинцем;

в)   робітники міліції взяли у заруч­ники родичів небезпечного зло­чинця

6.    Закінчіть речення.

Ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше як...

ІІІ  рівень

7.    Складіть таблицю «Сучасні між­народно-правові документи в галузі прав людини».

Назва документа	Рік прий­няття	Які стандарти прав людини за­кріплені

8.    Складіть схему «Класифікація прав людини».

ІV рівень

9.    Розв'яжіть правову задачу.

До районної ради звернувся грома­дянин К., 1960 р. народження. Він

народився у Москві в родині війсь­ковослужбовця, яка згодом переїха­ла до Львова, де юнак закінчив шко­лу та військове училище. З 1983 по 1999 рік служив у Збройних Силах. Звільнившись у запас в 1999 p., він три роки жив у Тулі, а потім переїхав в Донецьк, де й живе донині. К. ба­жає стати громадянином України. Поясніть, чи має він на це право, які вимоги висуваються для отримання громадянства України, як йому слід діяти.

II варіант

І рівень

1.    Людина, яка бере участь у сус­пільних відносинах і свідомій діяльності,— це__:

а)   особа;

б)   громадянин;

в)   біпатрид.

2.    В Україні допускається подвійне громадянство:

а)   так;

б)   ні.

3.    Чинний Закон України «Про політичні партії» було при­йнято:

а)    1991р.;

б)   1997 р.;

в)   2001р.

ІІ  рівень

4.    З переліку прав оберіть політич­ні права громадян України:

а)   право на свободу світогляду і ві­росповідання;

б)   свобода пересування, вільний вибір місця проживання;

в)   право брати участь у Всеук­раїнському та місцевих рефе­рендумах;

г)    право на підприємницьку діяль­ність;

д)   право на об'єднання в громад­ські організації;

е)   право на свободу та особисту недоторканність;

є)  право вільно збирати й поши­рювати інформацію.

5.    Визначте, які права громадян України порушені в таких ситуа­ціях:

а)    працівники міліції без санкції прокурора здійснили обшук у квартирі підозрюваного у скоєн­ні крадіжки;

б)   листоноша, повернувшись після роботи додому, обговорював зі

знайомими зміст телеграм, які він розносив адресатам; в)   працівника звільнили з роботи за те, що він не дотримувався релігійних норм.

6.    Закінчіть речення.

Кожна людина має право на віль­ний розвиток своєї особистості, якщо...

ІІІ рівень

7.    Складіть таблицю «Політична партія та громадська органі­зація».

Питання для порів­няння	Політична партія	Громадська організація

8.    Складіть схему «Інститут грома­дянства в Україні».

ІV рівень

9.    Розв'яжіть правову задачу.

В одній зі шкіл міста Миколаєва відбулися збори учнів 8-11-х класів та випускників школи в кількості 70 осіб (віком від 13 до 19 років). Бажа­ючи брати активну участь у громад­ському житті міста та області, вони вирішили створити власне об'єд­нання громадян. При цьому наді­йшло декілька пропозицій: Мишко запропонував створити молодіжну партію області, Олег запропонував створити дитячу організацію «Еко­логічна варта», а Ігор — Всеукраїнську молодіжну організацію «Ліга захисників тваринного світу». Серед учасників зборів виникла су­перечка щодо правомірності ство­рення різних видів організацій. По­ясніть учасникам їхні права щодо створення організацій, визначте їх­ні дії щодо реалізації своїх рішень.

IV.  Підсумки уроку

V.   Домашнє завдання

1.    Повторити  тему за  підручни­ком.

2.    Підготувати творчі роботи (кро­сворди, тести, ребуси).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нетрадиційні

уроки

правознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЩО ТАКЕ ПРАВО

Мета: ознайомити учнів із основними поняттями теми; формувати навички аналізу фактів, поведінки людей у конкретних життєвих ситуаціях; спонукати до акти­вного мислення та аргументації учнями власної точки зору в ході проведення інтерактивних вправ.

Тип уроку: інтерактивний.

Матеріали для уроку: Наровлянський О. Основи правознавства. —К.: Парламентсь­ке видавництво, 2002, — §3. Основи правознавства / За ред. /. Б. Усенка. — К.: Ірпінь, 1998. — §3. Ми — громадяни України. Книга для вчителя. За редакці­єю О. Пометун. —НВФ «Українські технології», 2002. — С. 16. Аркуші папе­ру А-4, на яких записано джерела права.

Очікуваний результат уроку

Поняття                                               Вміння

соціальні норми                          • висловлювати мотивовану точку зору;

норми права                               • працювати з текстовою таблицею;

норми моралі                              • брати участь у бліцтурнірі;

джерела права                            • працювати в малій групі

                                      

 

                                              ХІД УРОКУ

                                        

                                            Свобода людей полягає в тому, щоб мати                                                                                                                              

                                                       постійне правило для життя, загальне для всіх у 

                                                       суспільстві й встановлене законодавчою владою.

                                                                   Дж. Локк, англійський філософ XVII-XVIII cm.

І.      Засвоєння нового матеріалу.

План

1. Соціальні норми.

2. Моральна обумовленість права.

3. Поняття та ознаки права.

4. Форми (джерела) права.

1. Вступне слово вчителя.

Кожного дня ми всі визначаємо для себе певну лінію поведінки у різних ситуаціях, а також спостерігаємо за іншими людьми, робимо висновки,   наби­раємося досвіду. Уявімо собі таку, на жаль, досить типову картину: підліток не поступився місцем літній жінці в автобусі. Спробуйте коротко висловити свою думку, чи можна вважати хлопця правопорушником і чому. Викорис­таймо прийом «Уявний мікрофон».

Уявіть, що у вас в руках мікрофон, вам потрібно висловитися. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, бо право говорити має лише той, у кого символічний мікрофон, наприклад, ручка, яку учні по черзі передають один одному. Коли «мікрофон» знову повернувся до вчи­теля, він підсумовує точки зору учнів, акцентує увагу на тому, що в даній ситуації вчинок підлітка не порушує жодної норми права, але є аморальним, бо демонструє неповагу до людини похилого віку.

У будь-якому суспільстві поведінка людей регулюється багатьма прави­лами. Ці правила і є соціальними нормами. Порушення цих норм має наслід­ком або юридичну (правову) відповідальність, чи громадський осуд.

2. Соціальні норми бувають різних видів, проте найчастіше людям до­водиться мати справу з нормами права і нормами моралі. Вони мають чимало спільного, але й суттєво відрізняються одні від одних.

Робота з текстовою таблицею

Підручники для використання: Основи правознавства / За ред. /. Б. Усенка. — С 36. Наровлянський О. Основи правознавства. — С 16.

І варіант роботи: учні самостійно ознайомлюються з текстом.

II варіант: учні вголос зачитують положення таблиці, учитель наво­дить приклади ситуацій для їх підтвердження, дає роз'яснення незрозумілих їм формулювань.

Для закріплення знань із розглянутого питання можна провести

бліцту­рнір між двома учнями, які почергово набиратимуть по 1 балу за правильну відповідь:

                                  

 

 

Запитання для турніру

Визначити, у якій ситуації порушено, у першу чергу, норму права або норму моралі:

• учень спізнився на урок;
• учитель спізнився на роботу;
• онук відмовився допомогти бабусі в хатній роботі;
• громадянин загубив свій паспорт;
• учень вигукнув неприємну репліку на уроці;
• батько вдарив сусідського хлопця, бо той образив його дочку;
• пасажир не придбав квиток на поїзд;
• токар зіпсував цінну деталь;
• мати заборонила грати в комп'ютерні ігри;
• юнак не з'явився у військкомат за викликом;
• бабуся на автобусній зупинці торгує насінням;
• компанія молодих людей опівночі в під'їзді голосно співають піс­ні;
• роботодавець не виплатив заробітну плату працівникові, який роз­рахувався з роботи;
• сусіди поверхом вище затопили вашу квартиру і т.д.
• Окремі з перелічених ситуацій є двозначними, можуть викликати сумнів чи дискусію. Коментарі учасників бліцтурніру повинні бути зараховані як додаткові бали, залежно від їхньої переконливості.

3. При розгляді третього питання теми вчитель наголошує на тому, що право є особливим видом соціальних норм, бо це — система загально­обов'язкових правил поведінки, які встановлюються і підтримуються держа­вою та регулюють важливі суспільні відносини. Ознаки права варто залиши­ти на самостійне опрацювання учням як домашнє завдання.

4. Основою для засвоєння четвертого питання плану навчальної теми є інтерактивна вправа (IB).

 

 

Етапи інтерактивної вправи

-   Підготовка до IB. Визначення поняття «джерела (форми) права». Джерела права — державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього

прояву правових норм.

-   Коментування схеми «джерела (форми) права».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 -  Формування на основі двох попередніх етапів власної точки зору. Реалізується методичним прийомом «Займи власну позицію».

Цим прийомом можна скористатися як вступною вправою з дослі­джуваної теми для демонстрації різних думок, оскільки він дає можли­вість учням висловити власну точку зору, а наприкінці уроку самим оці­нити досягнутий результат у засвоєнні теми.

Рекомендації для вчителя щодо порядку проведення вправи

Розташуйте в різних кутках класної кімнати аркуші паперу, на кож­ному з яких написано по одному джерелу права, згідно зі схемою. Усьо­го — 6 аркушів (міжнародно-правовий акт, нормативно-правовий акт, но­рмативний договір, правовий прецедент, релігійно-правовий акт, право­вий звичай).

Напишіть на дошці правила проведення вправи для учнів:

•   Говоріть по черзі.

•   Не перебивайте інших.

•   Не кидайте реплік.

•   Не сперечайтеся між собою.

Перейти від одного плакату до іншого можете в будь-який час. Будьте готові пояснити причини зміни своєї позиції.

Вислухайте аргументи та ідеї інших, відзначте найцікавіші для вас.

Об'єднайте учнів у малі групи (по 4-6 осіб), використовуючи лічил­ку, наприклад, назв дерев чи квітів (клен, сосна, береза, тополя, ясен, ки­парис). Кожній із груп роздайте заздалегідь підготовлені тексти, у яких приведено факти, що відповідають одному із шести джерел (форм) права, записаних на аркушах. Обговорення триває 1 хв.

Запропонуйте учасникам вправи зайняти місце біля того аркуша, який відповідає отриманому групою тексту.Довільно оберіть по одному-два учасника з кожної групи, щоб вони обґрунтували свою позицію.

Вислухавши різні точки зору, запитайте, чи не змінив хтось із учас­ників своєї думки, чи не бажає перейти до іншого аркуша. Причина пере­ходу має бути обґрунтована.На завершення вправи учасники відзначають найпереконливіші ар­гументи з тих, що звучали.

Учителя не повинно турбувати те, що учні вільно пересуваються з кутка в куток, жваво обговорюють отримані завдання у групах, поки приймуть рішення. Рух — це обов'язковий елемент інтерактивної вправи.

Тексти завдань для малих груп

1)  Бабуся заповіла десятирічному внукові приватизовану квартиру в центрі міста.                               

2) «На прохання заходжалої людини записати її до Січі кошовий отаман питав:

— А в бога віруєш?

— Вірую! — відповідав гість.

— Перехрестись!

Коли той хрестився, то це було певним доказом, що він хрещений, і його брали на Січ. Розмова по-українському вважалася ознакою рідного народу».

(Андріан Кащенко)

3)  Голова палати лордів англійського парламенту — лорд-канцлер, си­дить на мішку з бавовною; парламентарі голосують не підняттям рук, а про­ходячи через різні двері.

4) В Афганістані під час влади ісламського руху «Талібан» жінкам було заборонено працювати, ходити до школи та виходити на вулицю без паран­джі. Усіх держслужбовців було зобов'язано відпустити бороди, а той, хто приходив на роботу поголеним, підлягав звільненню.

5) Фермер С узяв у банку «Надра» пільговий кредит у розмірі 10 тис. гривень, зобов'язавшись повернути його з відсотками через рік.

6) У 1997 році в Мадриді глави 16 держав і урядів, тодішній Генсек НАТО Хав'єр Солана, з одного боку, та президент України Леонід Кучма, з іншого, підписали «Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО».

7) Неоднозначну реакцію серед громадян України викликало рішення Конституційного Суду про недопустимість смертної кари як виду криміналь­ної відповідальності, бо це суперечить Конституції України. Так, Анатолій Онопрієнко, який позбавив життя 52 людей, та інші особливо небезпечні зло­чинці отримали новий вид покарання — довічне ув'язнення.

8) 3 1 січня 2003 року набрав чинності новий Сімейний кодекс України, який визначив однією з умов укладення шлюбу досягнення 18-річного віку для юнаків, 17-річного — для дівчат.

П.    Домашнє завдання.

•    О. Наровлянський. Основи правознавства. — §3.

•    Основи правознавства / За ред. /. Б. Усенка. — §3.

ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Мета: розкрити суть поняття «правовий статус громадян України», його конститу­ційні основи; підвести учнів до розуміння того, що права і обов'язки нерозри­вно пов'язані між собою; створити на уроці можливості для учнів набути практичних навиків використання норм права в конкретних ситуаціях.

Тип уроку: інтерактивний.

Матеріали для уроку: Конституція України. — статті 21, 23, 24, 64. Основи право­знавства / За ред. І. Б. Усенка. —К.: Ірпінь, 1998. —§19. Наровлянський О. Основи правознавства. — К.: Парламентське видавництво, 2002. — §13. Ми — громадяни України. — НВФ «Українські технології», 2002. — Тема 15.

Очікуваний результат уроку:

Поняття                                               Вміння

правовий статус громадян          працювати з текстом Конституції

права і обов'язки            брати участь у рольовій грі, дискусії;

аргументувати власну позицію при обго­воренні поставлених питань.

Щоб зробити з людей справжніх громадян, їм не­обхідно дати можливість реалізовувати свої грома­дянські права і виконувати свої громадянські обов'язки.

С. Смайл, американський вчений XX cm.

І.      Засвоєння нового матеріалу.

План

1. Конституційні принципи правового статусу громадян України.

2. Єдність прав і обов'язків.

3. Конституційні   обов'язки   громадян   України.   Конфлікт   прав   і обов'язків.

 1. Вступна бесіда.

-    Що таке ООН?

-    Який міжнародний правовий документ ООН визначив принцип пова­ги до прав і свобод людини?

-    Чи є в структурі ООН Комісія з прав людини?

-   Чим визначна дата 10 грудня 1948 р. ?

-    Скільки статей містить Загальна декларація прав людини (ЗДШІ)?

-    Права і свободи людини, згідно зі ЗДШІ, можна розділити на 5 груп. Які саме?

-    Яке твердження правильне:

 а) ЗДШІ — юридично обов'язковий документ для країн — учасниць ООН;

б) ЗДПЛ — моральне зобов'язання для членів міжнародного співтовариства? Обґрунтуйте свою позицію.

Робота з текстом Конституції України.

Правовий статус громадян України відповідає загальновизнаним міжна­родним стандартам у галузі прав людини. Тому зміст II розділу Конституції України «Права, свободи та обов'язки громадян України» відображає норми міжнародного права у цій галузі. Правовий статус громадян України — це сукупність їхніх прав, свобод і обов'язків. Розглянемо основи правового ста­тусу громадян України, закріплені Конституцією, запишемо їх. Відкрийте II розділ (в ході опрацювання вказаних статей учні записують принципи право­вого статусу).

Ст. 21. Рівність прав громадян. Невідчужуваність і непорушність прав і свобод.

Ст. 22. Невичерпність і гарантованість конституційних прав і свобод.

Ст. 24. Не може бути привілеїв чи обмежень (за ознаками раси, кольору шкіри, статі, переконань, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови).

Ст. 55. Правовий юридичний захист прав і свобод.

(якщо учням незрозумілі окремі положення документу учитель дає необхідні роз'яснення).

Рольова гра

Для того, щоб учні глибше усвідомили дію принципів правового ста­тусу громадян України, набули початкового досвіду у практичному засто­суванні знань, здобутих під час розгляду 1 питання, учитель організовує рольову гру. Він об'єднує учнів у групи по 4-5 осіб, пропонує кожній групі одну проблему щодо дотримання реальних прав у суспільстві та їх­ніх гарантій. Учасники кожної групи повинні придумати за 5 хв і розігра­ти перед класом ситуацію, яку обов'язково мають завершити словами, що розкривають обрану проблему, а також у довільній формі (представлення, творчий звіт, есе, аукціон) донести до однолітків дану інформацію.

Перелік проблем:

-    Кожен громадянин має право шукати захисту в суді. Закони одина­кові для всіх.

-    Ніхто не може примусити громадянина вступати до організації (спіл­ки), якщо він цього не бажає.

-    Президент України є гарантом прав і свобод людини та громадянина.

-    Кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

-    Ніхто не може позбавити громадян їхньої власності.

-    Кожен має право виїздити зі своєї країни та повертатися до неї.

Після завершення вправи учасники аналізують, чи вдалося їм роз­крити проблему, наскільки виразно вони розіграли проблему, як почували себе в тій чи іншій ролі.

2.  Учитель: Громадяни в Україні наділені широкими правами і свобо­дами (докладно про це йтиметься на наступних уроках). Але чи можливе од­нобічне користування ними — без зворотного зв'язку із суспільством, держа­вою? Усім вам відомо, що ви маєте право на освіту, охорону здоров'я. Дер­жава витрачає кошти на забезпечення ваших прав із державного бюджету, який поповнюється, у першу чергу, за рахунок податків. Уявіть, що обов'язок сплачувати податки відсутній. Звідки тоді брати кошти на освіту чи медици­ну? Отже, в Україні здійснення прав громадян нерозривно пов'язане з вико­нанням ними своїх обов'язків.

Поміркуйте

-    Як можна трактувати вислів філософа Р. Емерсона: «Моя свобода розма­хувати руками завершується там, де починається ніс мого ближнього»?

-    Наведіть приклади зі шкільного життя, які підтвердять необхідність по­єднання ваших прав і обов'язків.

3. Важливим елементом взаємодії держави і особи виступають консти­туційні обов'язки. Вони визначені у статтях 65 і 68 Конституції України (учні зачитують вголос зміст обов'язків). У реальному житті доволі часто трапля­ються:

а) конфлікт прав. Наприклад, ви бажаєте послухати гучну музику після повернення зі школи, маючи право на дозвілля, а ваш сусід у цей час ліг спа­ти після нічної зміни;

б) конфлікт прав і обов'язків. Наприклад, вам хочеться затриматись на дискотеці ввечері, але, щоб не хвилювалися батьки, ви зобов'язані прийти додому вчасно. За цих обставин важливо знайти шляхи розв'язання конфлік­ту. Із цією метою вдамося до методу «Акваріум»

Учитель об'єднує учнів у малі групи (4-6 осіб) і пропонує їм озна­йомитися із завданнями. Одна група сідає в центрі класу для проведення дискусії в такому порядку:

•   Прочитати завдання вголос.

•   Обговорити його у групі, використовуючи метод дискусії.

•   Дійти спільного рішення за 4-5 хвилин або підсумувати дискусію. Решта учнів класу повинні тільки слухати, не втручаючись у перебіг

обговорення. Коли група завершує роботу і займає свої місця, учитель 2-3 хв проводить бесіду із «спостерігачами»:

-    Чи погоджуєтесь ви із думкою групи?

-    Чи була вона достатньо обґрунтована?

-   Який аргумент ви вважаєте найпереконливішим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює на­ступне запитання-ситуацію. Усі групи почергово мають побувати в «Ак­варіумі», а діяльність кожної з них слід обговорити у класі.

Якщо до методу «Акваріуму» учитель вдається вперше, він може обмежитися дискусією однієї групи, у яку відбере бажаючих після оголо­шення завдання. Решту учнів можна задіяти в обговоренні. Учитель може також оглядово пояснити матеріал перших двох пи­тань теми, а інтерактивну вправу «Акваріум» провести за всіма правилами при розгляді третього питання теми.

Завдання-ситуації для малих груп  (виписати кожне на окремий аркуш паперу):

1) Десятикласник Валентин М. не відвідує уроки з кількох предметів, які, на його думку, не знадобляться йому в майбутньому. Батьки за це обмежують його дозвілля. Класний керівник наполягає на відвідуванні ним усіх уроків, пояснюючи це необхідністю виконання державного навчального плану.

2) Учитель алгебри на уроці звернувся до учнів одинадцятого класу з проханням підготувати все необхідне для написання контрольної роботи. Староста класу повідомив учителеві, що впродовж двох попередніх днів вони вже писали три контрольні роботи з інших предметів і не встигли належно підготуватися. Крім того, зазначив він, у нормативних документах про загальну середню освіту кількість контрольних робіт протягом тижня обмежено трьо­ма. Учитель все ж почав записувати на дошці завдання контрольної роботи.

3) Податкова міліція виявила, що значну частину незадекларованих до­ходів своєї фірми підприємець Н. передав на утримання дитячого будинку, розташованого у місті. Передбачені законом штрафні санкції означали для Н. закриття фірми. Дирекція дитячого будинку звернулася до податкової інспе­кції з проханням не застосовувати штрафних санкцій до підприємця.

4) 18-річний юнак отримав повідомлення про призов на військову служ­бу. Батьки юнака звернулися до райвійськкомату із проханням замінити си­нові строкову службу на альтернативну, оскільки сім'я належить до пацифі­стської організації «Люди за мир» (членам цієї організації не можна тримати зброю в руках). їм відмовили.

5) Учень загальноосвітньої школи Віктор має нетиповий для хлопця ви­гляд — занадто довге волосся, підібране в пучок. На зауваження вчителя, що Віктору слід негайно постригтись, учень відповів, що має право на самови­раження і може робити що завгодно з власним волоссям.

   Домашнє завдання.

•   Основи правознавства / За ред. /. Б. Усенка. — §19.

•   Наровлянський О. Основи правознавства. — §13.

 

ПРАВОВІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета: показати учням актуальність знань про підприємництво в умовах ринкової економіки; залучити до продуктивної праці над правовими актами або відпові­дними матеріалами підручника; сприяти формуванню в учнів початкових тео­ретичних знань про підприємницьку діяльність.

Тип уроку: комбінований.

Матеріали до уроку: Конституція України, стаття 42. Наровлянський О. Основи пра­вознавства. — К.: Парламентське видавництво, 2002. — §44. Котюк 1.1. Осно­ви правознавства. — К.: Генеза, 2002. — Тема 7, §3-5. Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. — К.: Ірпінь, 1998. — §28 В.

Очікуваний результат уроку:

Поняття                                               Вміння

Теорія «невидимої руки»: коли людина виходить із власної вигоди, це неминуче призводить до того, що вона віддає перевагу тому заняттю, яке найвигідніше суспільству.

Адам Сміт, англійський економіст

 І.      Повторення попереднього матеріалу.

Письмове опитування (тести) за темою «Спадкове право». Учитель проводить опитування таким чином:

-  кожне питання понумероване, тому номер відповіді повинен відповіда­ти номеру питання;

-  учні не записують питань, а одразу дають відповідь;

-  питання зачитуються у швидкому темпі;

-  на більшу частину питань пропонуються варіанти відповіді;

-  складність завдань повинна залежати від рівня підготовленості класу;

-  Учитель може ускладнити роботу, змінити схему оцінювання, напри­клад: 15 питань → 15 правильних відповідей → 12 балів. Отже, якщо учень допустив три помилки, то одержує 12 - 3 = 9 балів і т.д.

-  умови оцінювання перед опитуванням обов'язково повинні бути дове­дені до відома школярів. 

Переваги цієї форми опитування:

-  економія часу як при написанні роботи, так і при перевірці;

-  прозорість оцінювання;

-  нема коли підглядати у зошит, підручник, до сусіда;

-  оцінки отримують всі;

-  слабким учням дається шанс вибрати варіанти правильних відповідей;

-  формуються навички конкретного оперативного відтворення основної інформації.

Недолік — відсутність, як правило, розвиваючих завдань.

Тести. Спадкове право

1)  Перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — це ... (заповіт, спадкування).

2)  Спадкодавцями можуть бути тільки... (фізичні особи, юридичні особи).

3)  Чи можуть до спадщини входити борги ... (так, ні)?

4)  День смерті спадкодавця визнається... (місцем чи часом відкриття спадщини).

5)  Назвіть дві головні підстави спадкування — за ..., за ....

6)  Вимоги до заповіту (назвати три вимоги).

7)  Заповіт — це ... (одно-, дво-, багатостороння) угода.

8)  Виберіть правильні відповіді: незалежно від змісту заповіту права на обов'язкову частку мають: а) усі діти заповідача; б) неповнолітні і непраце­здатні діти; в) дружина; г) непрацездатна дружина; д) утриманці померлого.

9)  Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, майно померлого переходить до ....

10) Документ, який дає право розпоряджатися спадковим майном, називається ... (заповіт, свідоцтво про право на спадщину, заява про прийняття спадщи­ни).

11) Хто належить до першої черги спадкоємців за законом?

12) Спадкоємці другої черги закликаються до спадкування, якщо: а) відсутні спадкоємці першої черги; б) відсутній заповіт; в) спадкоємці першої черги не прийняли спадщини.

П.    Вивчення нової теми.

План

1)  Поняття підприємницької діяльності (ПД).

2)  Суб'єкти ПД.

3)  Обмеження у здійсненні ПД.

4)  Державна реєстрація суб'єктів ПД.

5)  Організаційно-правові форми ПД.

 Вступне слово вчителя. Сьогодні надзвичайно популярним стало слово «бізнесмен». Це людина, яка має власну справу, або ж підприємець. Згідно зі статтею 42 Конституції України, «кожен має право на підприємницьку діяль­ність, яка не заборонена законом». Наше завдання — з'ясувати правові осно­ви ПД. Учням, які охоче братимуть участь у обговоренні питань, виставляти­муться оцінки.

1.      Що таке підприємництво, його ознаки?

Випишіть ці ознаки з підручника (дається 3 хв часу). Дивись: І.Б.Усенко. — С 310-311, О. Наровлянський. — С 273, 1.1. Котюк. — С 246.

Очікувані результати

- ПД — це самостійна ініціативна діяльність;

-   систематична;

-   на власний ризик;

-   мета — отримання прибутку.

Питання для обговорення

-  У чому, на ваш погляд, проявляється самостійність та ініціатив­ність підприємця?

-   Чи може працівник, який уклав трудовий договір із роботодавцем, мати таку ж самостійність, чому?

-  Наведіть приклади негативних наслідків для підприємця, який віді­йшов від принципу систематичності.

-   Чи кожному підприємцю гарантований успіх? Чим ризикована ПД?

-   У яких сферах відбувається ПД?

2.      Хто може бути суб 'єктом ПД (підприємцем) ?

(Учні записують відповіді у зошити (дається 2 хв часу).

Очікувані результати

Суб'єкти ПД:       а) фізичні;             особи, не обмежені у правоздатності

                             б) юридичні          або дієздатності.

Питання для обговорення

-   Що таке правоздатність і дієздатність?

-   Чому недієздатні особи не можуть бути підприємцями?

-   Поясніть відмінність між фізичними та юридичними особами

 

 

3.     Яких категорій осіб стосується:

І. Обмеження	II. Заборона
займатися підприємницькою діяльністю? (5 хв.)
депутати, посадові і службові осо­би органів державної влади та ор­ганів   місцевого   самоврядування (Детальніше див. І. Котюк, с 247).	військовослужбовці, службові особи суду, прокуратури, національної без­пеки, внутрішніх справ, держнотаріату.

Питання для обговорення

- Чому, на ваш погляд, саме цим особам закон встановлює об­меження або не допускає до ДП?

4.     Що необхідно знати суб'єктам ПД при проходженні державної реєст­рації?  (Учні роблять записи у зошитах. Час — 6 хв.).

 

Очікувані результати

а) місце реєстрації — місцеві органи державної виконавчої влади;

б) подаються такі документи:

фізичними особами	юридичними особами
- реєстраційна картка -  документ, що засвідчує оплату коштів за реєстрацію	- реєстраційна картка -   документ, що засвідчує оплату коштів за реєстрацію -  рішення власника майна або упо­вноваженого ним органу статут, якщо необхідно -  рішення Антимонопольного комі­тету України про згоду на створення чи реорганізацію суб'єкта ПД, якщо це визначено законодавством

Питання для обговорення

-   Чи обов'язкова реєстрація суб'єктів ПД? Чому?

-   Якими економічними важелями держава впливає на ПД? (пільги, податки, держзамовлення).

5. Форми ПД.

Учитель дає роз'яснення, як завершити самостійно вдома роботу в зо­шитах за п'ятим пунктом плану, наголошує на тому, що форми ПД бувають різних видів, залежно від критеріїв їх поділу:

 а) форм власності;  б) кількості працюючих і обсягів обороту;

в) форм об'єднання;

г) ступеня відповідальності за зобов'язаннями і т.п.

Урок завершується виставлянням оцінок учасникам обговорення.

III.   Домашнє завдання.

•   Завершити конспекти, опрацювати їх зміст.

•   Обміркувати, чи є фермерські господарства різновидом підприємни­цької діяльності; у чому їх специфіка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позаурочні

заходи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закон і ми

(зустріч з представниками правоохоронних органів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з основними питаннями законодавства щодо підлітків і молоді, з. найбільш поширеними причинами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів, розвивати інтерес учнів до ознайомлення із статтями законів, що стосуються молоді, виховувати в учнів правову свідомість

 

Учасники. Учні 9-11 класів.

Гості-працівники правоохоронних органів.

Обладнання. Виставка книг на правову тематику “Закон і ми”

 

Хід заходу

 

1  ведуча Дорогі друзі! Сьогодні ми проводимо зустріч на тему "Закон і ми".

2  ведуча Сьогодні у нас в гостях працівники правоохоронних органів (представляє гостей)

 

Учень (читає вірш)

 

Ти знаєш, що ти людина,    

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя- єдина,

руки твої – єдині,

Очі твої-одні.

Більше тебе не буде.

Завтра по цій землі  

Інші ходитимуть люди.

Інші кохатимуть люди,

Добрі, ласкаві і злі.

 

 

 

Сьогодні-усе для тебе:

озера, степи, ліси,

І жити спішити треба,

любити спішити треба,

Гляди ж, не проспи.

Бо ти на землі -людина,

і хочеш того чи ні,

Усмішка твоя - єдина,

руки твої- єдині,

Очі твої- одні.

1 ведуча (запрошує до виступу гостей)

Гості коротко розповідають про стан злочинності та правопорушень в селищі,   наводять конкретні приклади, що стосуються підлітків)

^:2 ведуча Учнів нашого класу цікавить дуже багато питань, пов’язаних з цією темою. Деякі з них зараз будуть задавати нашим гостям.

Перше питання. Чи були випадки вбивства молодих людей у нашому районі за останні два роки? Розкажіть про них. (Один з гостей відповідає на запитання).

Друге питання. Які правопорушення найбільш поширені серед учнів нашого району?

 Третє питання. Розкажіть, будь ласка, чи були за останні два роки засуджені до позбавлення волі молоді люди віком до 18 років і за які злочини?

Четверте питання. Які злочини за останні роки переважають серед молоді?

П’яте питання. Часто чуємо серед молоді такі слова: "Важке життя настало, і зарплати людям не вистачає, а учні - ті й зовсім не заробляють, хіба що під час літніх канікул. А хочеться гарно пожити, одягнутися. Де ж взяти гроші? ".  Інколи молодь іде на злочин. Я такі їх думки не поділяю, А що на це скажете ви?

Шосте питання; Чи є в нашому селі молодь, яка ніде не вчиться і не працює? Скільки їх?

Сьоме питання. Чиє в нашому селі наркомани серед молоді віком до 18 років?         

Восьме питання. З якого віку настає кримінальна відповідальність для учнів?

Дев’яте питання. Ми часто буваємо в місті і бачимо, що молоді люди здійснюють: погані вчинки: б’ються, вживають нецензурні слова, і ходять по вулиці нетверезому стані. Скажіть, за які з цих дій людину може покарати міліція і яким чином?

Десяте питання. Яку людину ви можете назвати "справжньою людиною"?   

Одинадцяте питання. Скільки учнів шкіл району стоять на обліку в інспекції і за які правопорушення?

Дванадцяте питання. Якщо учень потрапив за якусь провину на облік в ДКМ, то через який час його знімають з обліку і що для цього треба робити,  як себе поводити?

Тринадцяте питання. Чи були випадки загибелі працівників міліції під час виконання службових обов’язків у нашому Сарненському районі за останні роки? Розкажіть про них.

Чотирнадцяте питання. Як нам треба поводитися під час розмови із представниками правоохоронних органів?

 

 1 ведуча  Можливо, хтось з присутніх учнів у майбутньому мріє стати

працівникам міліції, тому я прошу гостей назвати навчальні заклади, де

можна здобути цю професію.

2 ведуча На закінчення ми даруємо вам, шановні гості, пісню з кінофільму

"Слідство ведуть знатоки ".

1 ведуча. На цьому наша зустріч під назвою закінчена. Хочеться  сподіватися на те, що учні нашого  колегіуму  не будуть скоювати ніяких правопорушень,  завжди  дотримуватимуться законності і правопорядку.

 2 ведуча. Дякуємо гостям за відповіді на поставлені запитання. Хочу побажати вам, щоб учні зустрічалися з вами лише ось у такій, як сьогодні, доброзичливій обстановці.

Шановні гості! Щастя вам,  здоров’я, успіхів у роботі,  всього найкращого. (Учні вручають гостям букети квітів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтелектуальний

правовий

хокей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРАВОВИЙ ХОКЕЙ

 «Інтелектуальний правовий хокей» належить до нетрадиційних технологій навчально-виховної роботи, а саме — до технології активного навчання і виховання.

Ефективними технологіями є навчально-виховні ігри. Вони можуть виступати як цілісна самостійна технологія і як елемент технології, який активізує пізнавальну та творчу діяльність учнів і забезпечує формування умінь та навичок тренінгу. Це певною мірою репетиція діяльності люди ни, оскільки забезпечує можливість школяреві «програти» практично кожну конкретну ситуацію і застосувати її в житті.

«Інтелектуальний правовий хокей» є навчально-виховною грою для учнів середньої вікової групи (другого ступеня навчання).

Основна її мета — профілактика правопорушень серед дітей шкільного віку, розвиток їх інтересу до правового навчання і виховання, ви роблення юридичного мислення, формування поваги до законів і право порядку.

Проведення гри передбачає надання вчителем правознавства і клас­ними керівниками попередньої консультації дітям із теоретичних правових питань. Якщо у загальноосвітньому навчальному закладі правознавство викладається з 5 класу, то в цьому випадку проводити консультацій> не потрібно. Відпадає також необхідність консультаційної допомоги, як що гра проводиться між восьмими класами-паралелями, в яких викладається курс «Практичне право».                                                     

«Інтелектуальний правовий хокей» проводиться в рамках загально шкільного тижня (місячника правових знань). Можливе проведення шкільного чемпіонату з інтелектуального правового хокею серед класів другого ступеня навчання.

Термін проведення інтелектуального хокею — близько 10-15 хвилин Цю технологію характеризують лаконізм, чіткість, стислість, логіка. Учитель стежить за порядком, розіграшем шайби, часом.

Мета: зацікавити школярів предметом “Основи правознавства”, розвивати мислення, пам’ять, увагу, швидкість, реакцію; прищеплювати інтерес до правового навчання та виховання за допомогою невимушеної ігрової форми проведення заходу; використати між предметні зв’язки між правознавством і фізичною культурою.

Обладнання: хокейні клюшки, двоє хокейних воріт, суддівський свисток, шайба, дитячі хокейні шоломи (за наявності), 10 спеціальних шайбзапитаннь, авторучки.

Час і місце проведення. «Інтелектуальний правовий хокей» проводиться в рамках загальношкільного тижня правових знань.

Місце проведення: спортзал,  час 10-15 хвилин. При проведенні  чемпіонату – 1 година.

Умови гри. Для проведення інтелектуального правового хокею вчитель основ правознавства або класні керівники формують  2 команди складом 6 чоловіків у кожній. Серед них: 3 нападаючих, 2 захисники та воротар. Ведучим, як правило, виступає вчитель української мови.

Після відповіді на три завдання видається шайба – запитання (звичайна шайба, з обох боків якої наклеєні паперові круги за розміром діаметрів шайби). З одного боку шайби написане запитання, з іншого – варіанти відповідей, з яких тільки одна правильна.

Отримує шайбу – запитання, а значить, і право на відповідь команда, що виграла розіграш шайби. (Можливий варіант – команда, що забила гол у ворота суперника). На обдумування команді, що отримала право відповіді, виділяється 12 сек. Неправильні відповіді закреслюються. Для проведення одного матчу заздалегідь готується 10 шайб–запитань. Гра (матч) триває до тих пір, доки не будуть розіграні всі  шайб–запитання.

Правильність відповідей оцінює журі, що складається з трьох кращих знавців – учнів 9-х класів. За кожну правильну відповідь журі нараховує команді 1 бал.

У випадку нічийного рахунку проводиться серія хокейних булітів. Переможець серії отримує перемогу в грі.

При проведенні чемпіонату з інтелектуального правового хокею виготовляється відповідна кількість спеціальних шайб-запитань із розрахунку 10 на один матч, а у фінальній грі визначаються кращий нападаючий турніру та кращий воротар.

У даному варіанті тестові завдання розроблені для проведення чемпіонату, що складається з трьох матчів. При більшій кількості матчів учитель української мови повинен розробити відповідну кількість тестових завдань.

 

Тестові завдання для шайб-запитань

1.    Неповнолітніми є особи, що не досягли:

а)    14 років;    .

б)    16 років;

в)    18 років.

2.    Чи може до неповнолітніх застосовуватися такий вид покарання, як штраф?

а)   Так;

б)   ні;

в)   частково.

3.    У якому віці настає повна юридична відповідальність?

а)    14 років;

б)    15 років;

в)    16 років;

г)    18 років.

4.    Чи є демократизм принципом кримінального права?

а)    Ні;

б)   так;

в)   тільки у міжнародному праві.

5.    Якщо Вам від 14 до 15 або від 15 до 16 років і Ви працюєте, то для Вас встановлюється скорочений робочий час:

а)   20 годин на тиждень;

б)   22 години на тиждень;

в)   24 години на тиждень;

г)    28 годин на тиждень.

6.    Часткова кримінальна відповідальність настає:

а)   до 14 років;

б)   в 14 років;

в)   в 15 років;

г)    в 16 років.

7.    Скоєння злочину неповнолітнім:

а)   обтяжує кримінальну відповідальність;

б)   пом'якшує кримінальну відповідальність;

в)   виключає кримінальну відповідальність.

8.    Чи є гуманізм принципом кримінального права?

а)   Так;                                                       

б)   ні;

в)   тільки у міжнародному праві.

9.    Скоєння злочину щодо літньої особи або особи, яка перебуває у безпорадному стані:

а)   пом'якшує кримінальну відповідальність;

б)   виключає кримінальну відповідальність.

в)   обтяжує кримінальну відповідальність.

10.  Чи підлягають особи віком від 14 до 16 років кримінальній відпові­дальності за захоплення заручників?

а)    Ні;

б)   так;

в)   частково.

11.  Обмежена цивільна, повна адміністративна та кримінальна відпо­відальність настає:

а)   в 14 років;

б)   у 15 років;

в)   у 16 років.

12.  Чи підлягатиме підліток у віці до 16 років кримінальній відповідаль­ності за злочин, скоєний через необережність?

а)    Ні;

б)   так;

в)   перед законом усі рівні.

13.  Неповнолітні, які працюють, несуть з моменту прийняття на роботу... :

а)    повну кримінальну відповідальність;

б)   повну дисциплінарну відповідальність;

в)   повну цивільну відповідальність.

14.  Чи підлягають неповнолітні кримінальній відповідальності за ди­версію?

а)   Не підлягають;

б)   підлягають.

15.  Визначте шлюбний вік:

•    для чоловіків:

а)    16 років;

б)    17 років;

в)    18 років

•    для жінок:

а)    16 років;

б)    17 років;

в)    18 років.

16.  Трудова дієздатність настає з:

а)    14 років;

б)    15 років;

в)    16 років.

17.  За згодою батьків трудова дієздатність настає з:

а)    Кроків;

б)    15 років;

в)    16 років.

18.  Чи мають неповнолітні право на власність?

а)   Ні;

б)   так;

в)   мають, але обмежену спеціальними законодавчими актами.

19.  У кримінальному праві особа досягає певного віку в:

а)   день свого народження;

б)   з наступної після дня народження доби;

в)   останній день року.

20.  Визначте вік, коли юридичної відповідальності немає, а застосоиу ються лише виховні заходи:

а)   до 14 років;

б)   до 15 років;

в)   до 16 років;

г)   до 18 років.

21.  Неповнолітні є правоздатними, тобто здатними мати права та обо­в'язки.

а)   Так;

б)   ні.

22.  Трудова дієздатність для тих, хто навчається у вільний від навчання час, наступає з:

а)    14 років;

б)    15 років;

в)    16 років.

23.  У власності неповнолітніх можуть бути цінності:

а)   майнові;                                              

б)   немайнові;

в)   майнові й немайнові.

24.  Недієздатними є особи у віці:

а)   до 14 років;

б)   до 15 років;

в)   до 16 років;

г)   до 18 років.

25.  Чи мають право неповнолітні у віці до 15 років вносити вклади у кредитні установи?

а)   Так;

б)   ні;

в)   це від їх імені роблять батьки або особи, що їх замінюють (усинови­телі, опікуни).

26.  Обмежено дієздатними є особи у віці:

а)   до 14 років;                                                         

б)   від 14 до 15 років;

в)   від 15 до 18 років.

27.  Форс-мажор — це:

а)   відстрочка виконання зобов'язань;

б)   зупинення перебігу строку позовної давності;

в)   відновлення пропущеного строку позовної давності;

г)    непереборна сила.

28.  Для неповнолітніх при прийомі на роботу:

а)   не встановлюється випробування;

б)   встановлюється випробування.

29.  Чи мають право обмежено дієздатні неповнолітні особи самостійно роз­поряджатися стипендією, результатами своєї інтелектуальної праці?

а)   Ні;

б)   так;

в)   якщо орган опіки і піклування надасть неповнолітньому таке право.

30. Для осіб віком до 18-ти років на підприємствах встановлюються:

а)   норми виробітку як для дорослих;

б)   занижені норми виробітку;

в)   завищені норми виробітку.

Тестові завдання для булітів

1.    Викресліть зайве.

•    Власність на землю в Україні має такі форми:

а)   державна;

б)   колективна;

в)   соціалістична;

г)    приватна.

2.    Умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства,— це:

а)   хабарництво;

б)   шахрайство;

в)   хуліганство.

3.    Жорстоке, деспотичне правління називається:

а)   тиранією;

б)   касацією;

в)   теократією.

4.    Незаконне полювання — це:

а)   хуліганство;

б)   підприємництво;

в)   браконьєрство.

5.    Сукупність взаємозв'язаних юридичних засобів, за допомогою яких регулюються суспільні відносини, називається:

а)    правовою системою;

б)   правовою нормою;

в)   правовою культурою;

г)    правовою ідеологією.

За результатами чемпіонату визначається команда-переможець і при­зери, які нагороджуються грамотами адміністрації школи. Грамотами також нагороджуються кращий нападаючий та кращий воротар «Інтелектуального правового хокейного чемпіонату».