Ігрові ситуації на уроках фізики

                      Іграшки, ігри, ігрові ситуації на уроках фізики.

   Одним із напрямків роботи щодо реформування освіти є вироблення в учнів умінь та навичок самостійного набуття знань і, головне, навчання школярів застосовувати набуті знання на практиці.

 При формуванні таких умінь і навичок важливу роль  відіграють не тільки уроки, а й позакласні заняття з предмета.

   Позакласна робота з фізики сприяє розвитку творчих здібностей учнів, підвищує інтерес до вивчення курсу, привчає їх до самостійного пізнання й творчої активності.

 Інтерес до предмета підвищує увагу, полегшує розуміння й, відповідно, сприяє більш свідомому і ґрунтовнішому  засвоєнню матеріалу.

   Головна мета «цікавої фізики» — збудити діяльність наукового уявлення, привчити учня мислити в дусі фізичної науки й сприяти виробленню в його пам'яті численних асоціацій фізичних знань із найрізноманітнішими І явищами життя.

   Учитель, у свою чергу, може краще дізнатися про індивідуальні здібності учнів, їхні інтереси і всіляко розвивати їх.

 Єдність класних і позакласних форм роботи збагачує  урок, наповнює його новим змістом, робить більш цікавим та емоційним.

 Слід сказати, що форми позакласної роботи поступово  урізноманітнюються й вдосконалюються.

Сучасна школа має у своєму арсеналі чимало форм по­закласної роботи. З-поміж найбільш уживаних: підго­товка учнями рефератів та доповідей, виготовлення са­моробних приладів, таблиць, схем; підготовка та участь у проведенні тематичних вечорів, конференцій, тижнів науки і техніки, участь у гуртках, розгляд цілого ряду го­ловоломок, хитромудрих питань, цікавих оповідань, ці­кавих задач, парадоксів.

    Ігрові форми можна використовувати на уроках усіх типів. Вони є цінним засобом виховання і розвитку, активізують психічні процеси, викликають в учнів живий інтерес до процесу пізнання, виробляють у них активну життєву позицію, привчають до колективних і індивідуаль­них форм роботи.

   Дидактичні ігри конструюються по-різному. В деяких з них можуть бути всі елементи рольової гри: сюжет, роль, дія, ігрове правило, а в інших — тільки правило тощо.

Проведення ігор і вміле керівництво вимагають великої майстерності від учителя. Перед проведенням гри слід скласти сюжет, розподілити ролі, підготувати дидактичний матеріал, необхідне обладнання тощо. У більшість ігор варто включати елементи змагань.

  Досвід переконує: те, що ніяк не дається дитині на уроці за традиційними методами і прийомами навчання, легко засвоюється під час гри. І в результаті виграють усі: сильних учнів казка спонукає до поглибленого вивчення тих чи інших питань, слабшим завдяки популярній формі допомагає оволодіти мінімумом знань.

  Усі діти люблять гратися, змагатись, уявляти себе казковими героями, зображати рослини, тварини, різні явища. Досвід свідчить, що цю любов до гри можна з успіхом використовувати у навчанні. Граючись, діти вчаться із задоволенням, легко запам'ятовують те, на що марно витра­чається багато годин «зубріння», не відчувають труднощів при ознайомленні із складними абст­рактними поняттями.

 Уроки-ігри або елементи гри на уроках успішно застосовуються при вивченні майже всіх шкільних предметів.

  Періодично приносячи на уроки фізики дитячі іграшки, щоб продемонструвати той чи інший експеримент, можна  помітити, як спалахують дитячі очі, з якою цікавістю і пова­гою ставляться до іграшок не тільки молодші школярі, а й старшокласники. Що ж лежить в основі цього інтересу?

•  зв'язок дитячої фантазії з реальним життям;
• психологічний аспект: ще не дорослі, але вже й не діти, вони сприймають іграшку як об'єкт гри, але вже узагальнюють знання, життєвий досвід;
• опора на іграшку як на зрозуміле, близьке: це вже бачив, брав у руки, знайомі навіть колір і запах;
• сприйняття фізичних явищ через знайомі пред­мети, асоціації;
• різноманітність на уроці, зміна форми діяльності учня.

Яскрава, красива іграшка здатна не тільки привернути увагу до себе, а й зацікавити предметом. Саме тому на перші уроки в VII класі можна принести найбільш зрозумілі дітям, цікаві, різноманітні іграшки, щоб за їх допомогою показати якомога більше фізичних явищ:

• механічний рух (черепаха, качечка, жук, екскаватор, мишеня, мавпочка тощо);
• звукові явища (песик, гармата);
• електромагнітні (екскаватор, навантажувач);
• світлові (сіреньке мишеня, червоний жук, зелена жабка — всі вони відбивають кольори в світлій кімнаті, але однаково «сірі» — у темній шухлядці).

 Коротко характеризуючи теми «Що вивчає фізика», «Фізичні явища», «Фізика і техніка», можна вдатися  до вже зга­даних іграшок, а також до таких, як вертоліт, моделі військової техніки, автомобілі, пістолети, заводні іграшки.

  При вивченні теми «Механічний рух»  можна використати іграшки для унаочнення видів руху: рівномірний, нерівномірний, комбінований — каченя, жук; пря­молінійний — екскаватор; криволінійний — каченя.

   Тему «Прості механізми» також бажано опрацьовува­ти на іграшках: моделях машин, комбайнах, підйомниках, екскаваторах, навантажувачах. Маючи перед собою іграшки, учні порівнюють їх із справжніми машинами, де широко застосовуються прості механізми — важелі, блоки і т. ін.

  Вводячи поняття прискорення (IX кл.), також можна застосо­вувати  іграшки, показати , що прискорення — це зміна швидкості в часі. Наприклад, мишеня, якщо біжить по прямій, то швидкість у нього невелика, а змінює воно її для того, щоб уникнути небезпеки. Жабка, навпаки, збільшує свою швидкість, щоб спіймати комара, оскільки він здатний миттєво змінювати швидкість — напрямок руху — спіймати його нелегко.

 З поняттям відносності руху  учнів також  можна ознайомити за допомогою іграшок — КАМАЗу з причепом та мав­почки: машина рухається в один бік, а мавпочка — у протилежний. Вона змінює своє положення відносно машини, але не відносно столу. Швидкості мавпочки і ав­томобіля однакові.

  Поступальний рух можна демонструвати на прикладі екскаватора, навантажувача, підйомника. Якщо викори­стати освітлювач, то поступальний рух дуже ефективно унаочнює тінь жабки.

  У темі «Сили тертя» показати тертя, можна  порівнюючи різні іграшки: в автомобіля, комбайна колеса гумові, тому сила тертя в них більша, ніж у черепахи (ніжки пластмасові). Якщо на стіл покласти аркуш паперу, а на нього — че­репаху, то рухатиметься не іграшка, а папір, оскільки тертя меж папером і поверхнею столу менше, ніж між папером і черепахою.

Повітроплавання у VIIІ класі відображаємо  за допомогою іграшки «Райдужні (мильні) бульбашки». У IX класі, використовуючи «Райдужні бульбашки» і «Вер­толіт», показую різницю між повітроплаванням і підйомною силою крила, між виштовхувальною силою Архімеда і теорією Жуковського і Бернуллі.

 Закон збереження в механіці можна продемонструвати  на прикладі заводних іграшок — потенціальна енергія сили пружності перетворюється на кінетичну (мавпочка і комбайн, авто­мобіль і каченя, мишеня і жук), а потенціальну енергію сили тяжіння — на прикладі гри «Зірки» (тіло, що обертається на нитці).

  У VII—IX класах ставляться експериментальні завдан­ня з іграшками. Наприклад: визначити швидкість руху за­водної іграшки при прямолінійному русі; визначити се­редню швидкість при криволінійному русі (на прикладі з жуком, каченям, кулькою—снарядом гармати); визначен­ня висоти підйому снаряда при вертикальній стрільбі з пістолета (опір не враховується).

     У фізичному практикумі в IX—XI класах іграшка, з одного боку, це цікава, захоплююча робота, а з другого — вона замінює відсутні прилади, є моделлю. Ось  кілька прикладів фізичних практикумів. В основному ці роботи описані у відомих посібниках, обладнання стандартне і є у кожному кабінеті фізики — динамометри, ваги, бруски, вольтметри, амперметри.

Єдина відмінність — застосування іграшок.

1.Визначення швидкості снаряда за допомогою балістичного маятника.

       Обладнання: гармата, пістолет.

2.Визначення жорсткості пружини.
      Обладнання, гармата, пістолет.

3. Визначення коефіцієнта тертя ковзання за допомо­гою колісного трактора.

       Обладнання, колісний трактор, динамометр, ваги.

4. Визначення коефіцієнта корисної дії двигуна трак­тора.

       Обладнання, трактор, амперметр, вольтметр, брусок, динамометр.

5.Визначення опору повітря.
      Обладнання, гармата, тенісний м'яч.

 Цікавими є проблемні запитання із застосуванням іграшок Ось кілька прикладів:

• Навіщо хвіст корові, коню, бегемоту? (Учні відпові­дають: «Щоб відганяти мух»)
• А навіщо хвіст кішці, песику?

Деякі учні відповідають: «Щоб відганяти мух». Інші, знаючи, що кішка мух не відганяє, заперечують. Діти замислюються, виникає суперечка. Отже, потрібно про­вести експеримент.  Після демонстрації  мишеняти  учні одразу правильно реагують на цю іграшку: спіймати мишеня мо­же тільки кішка, і тільки за допомогою хвоста, змінюючи напрямок руху, тобто, регулюючи швидкість. Маси кішки і хвоста сумірні. А для інших тварин хвіст не є основним органом регулювання швидкості (меншою мірою це стосується песика, більшою — бегемота).

• Чому для вантажних машин виготовляють кузови різної форми?

Це запитання можна розглядати при вивченні тем «Тертя» і «Деформація, змочування, взаємодія молекул».

• Чи впливає на рух комбайна, легкового автомобіля, вантажної машини, літака їхня форма (демонструються іграшки)?

Запитання доцільне при вивченні тем «Тертя». «Робо­та, потужність, енергія».

  Для старшокласників спілкування з іграшками цікаве у вигляді

евристичних бесід типу «чорного ящика»: учитель показує іграшку, а учні повинні розповісти все про неї з точки зору фізики. Звичайно у бесіді беруть участь два-три учні, вони доповнюють один одного, сперечаються. Наприклад, іграшковий жук — він рухається пря­молінійно: це, а також його будова ні в кого не викликають сумнівів. А ось чому він змінює напрямок

руху — тут виникає дуже багато припущень, цікавих, протилежних

 Можна залучити  старшокласників і до виготовлення діорам для

 молодших товаришів. Ці діорами замінюються відповідно до вивчення тем: «Фізика в сільському госпо­дарстві», «Фізика і автомобіль», «Фізика і

космос», «Фізика і повітроплавання», «Фізика і обороноздатність держави» тощо. Моделями у діорамах є іграшки — учні мають змогу уважно

 розглянути їх, порівняти з реальними об'єктами у житті.