Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?.

Морфологічні ознаки: змінюється за числами та відмінками, відноситься до певного роду.

Зверни увагу!

Іменник відноситься до певного роду, а не змінюється за родами.

Рід змінюваних іменників

Теорія:

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники мають постійне значення роду:
чоловічого: день, зошит, комп'ютер,
жіночого: книга, земля, машина,
середнього: сонце, місто, озеро.

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого роду — вона, середнього роду — воно.

 

Іменники за родами не змінюються.
Рід іменників, ужитих у множині, визначають за початковою формою:

столи (стіл) – чоловічий рід, озера (озеро) – середній рід.

Зверни увагу!

Іменники, які вживаються лише у множині, за родами не розрізняються: Суми, ножиці.

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду:
Я — режисер, а дружина моя — бібліотекар.

На означення окремих професій існують форми чоловічого й жіночого родів:
учитель — учителька; письменник — письменниця.

В українській мові рід іменників може вживатися в одній і тій же самій формі зі значенням кількох родів.  

Найбільшу групу іменників спільного роду  становлять іменники зі значенням чоловічого і жіночого роду:

бідолаха, волоцюга, гуляка, заволока, заїка, ненажера, собака, заброда, замурза, підлиза, нездара, потвора, нероба, нехлюя, нікчема, роззява, а також сусіда, слуга, сирота, листоноша.

З іменниками спільного роду прикметники, займенники і дієслова узгоджуються залежно від того, особу якої статі позначає іменник.
Цей хлопець страшний базіка (ч. р.).
Ця дівчина страшна базіка (ж. р.)

 
Рід іменників в українській і російській мовах, як правило, збігається, проте є певні відмінності, які слід запам’ятати:

До чоловічого роду належать іменники: адрес (вітальний), аерозоль, біль, дріб, живопис, запис, зяб, кір, літопис, машинопис, накип, напис, насип, нежить, опис, перекис, пил, підпис, полин, поступ, пропис, псалтир, розсип, рояль, рукопис, сажень, Сибір, сип, собака, степ, степінь, ступінь, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь, ярмарок.

 
До жіночого роду належать іменники: адреса (місце проживання), антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, зала, каніфоль, консоль, криза, мігрень, нехворощ, папороть, президія, путь, розкіш, філігрань, фланель, філія.  

 

 

 

Незмінювані іменники

Теорія:

Іменники, що не змінюються за відмінками, належать до незмінюваних іменників.

Не відмінюємо:

• іменники на -а з попереднім голосним: амплуа, боа;
• односкладові слова на -а, -я : бра, па, спа;
• іменники на -е, -є: ательє, желе, кафе, кашне, пенсне, суфле, турне, шале , шосе;
• іменники на -і, -и, -ї: колібрі, мерсі, парі, поні, таксі;
• іменники на -у, -ю: какаду, рагу, рандеву, фрау, шоу;
• етикетні означення жінки, що закінчуються на приголосний: міс, місис, мадам, мадемуазель;
• іменники на -о: бюро , депо , жабо , євро, казино, какао, кредо, кіно, лото, маестро, метро, радіо, ретро, кімоно.

Зверни увагу!

Іменники «пальто, вино, ситро»  відмінюються за традицією і належить до середнього роду.

 

 

 

Рід незмінюваних іменників

Теорія:

Рід незмінюваних іменників визначається за такими правилами:

• Назви осіб мають рід відповідно до статі:

мсьє, денді — чоловічий рід; мадам, леді, пані — жіночий.

• Назви тварин мають, як правило, чоловічий рід:

кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі.

Зверни увагу!

Цеце (муха), івасі (риба), салямі (ковбаса), боржомі (вода) — іменники жіночого роду.

• Іменники — назви неістот належать до середнього роду:

боа, кашне, шосе, галіфе.

Зверни увагу!

Авеню (вулиця), кольрабі (капуста) — іменники жіночого роду;

сироко, торнадо (вітер), барбекю (різновид шашлику), сулугуні (сир) — іменники чоловічого роду.

• Власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви (місто, ріка, країна):

Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід).

Рід частини невідмінюваних іменників може залежати від значення цих іменників:

прудка ківі (пташка) — зелене ківі (тропічне дерево та плід з нього),
велетенський боа (удав) — гарне боа (жіночий шарф з хутра або пір’я).

 

 

1. Число іменників

Теорія:

Число — морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини. 

Іменники, що означають один предмет, уживаються в однині.

Приклад:

автомобіль, полиця, книжка, море.

Іменники, що означають два і більше предметів, уживаються у множині.

Приклад:

автомобілі, полиці, книжки, моря.

Зверни увагу!

У множині іменники співвідносяться із займенником вони і не відносяться до жодного роду: хлібосоли, бики, переможці.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини: дерево — дерева, думка — думки. 

Є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

Іменники, що вживаються тільки в однині:
— власні назви: Україна, Марія, Дніпро;
— збірні: студентство, листя, козацтво;
— назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття;
— речовини: пісок, молоко, цукор.

 

Іменники, що вживаються тільки в множині: 
— власні назви: Альпи, Карпати,
— назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори,
— назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі,
— речовини: вершки, дріжджі, духи,
— назви предметів парної чи симетричної будови: штани, кросівки, куранти,

— звичаї, обряди; ігри:  шахи, дебати, хрестини,

— почуття: заздрощі, веселості, радощі.

 

Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як одне ціле, називають збірними: листя, коріння, гудина.

Зверни увагу!

Збірні іменники на позначення

• сукупності людей відповідають на питання хто?: дітвора, козацтво, старшина, братва;
• тварин і неістот — на питання що?: вороння, мушва, мурашня, насіння, городина, листя.

Для збірних іменників характерні такі особливості: 

• вони вживаються тільки в однині, через те що виражають об’єднання
  багатьох предметів, які не підлягають лічбі: колосся, коріння, гудна;
• не сполучаються з власнекількісними числівниками, лише з неозначено-кількісними чи дробовими: багато рідні, трохи кукурудзиння, одна третя кінноти.

Способи творення збірних іменників:

1. За допомогою суфіксів:

• -ств(о), -цтв(о): учительство, птаство, козацтво, парубоцтво;
• -инн(я), -овинн(я): картоплиння, бурячиння, бобовиння, маковиння;
• -от(а): голота , піхота, злидота;
• -в(а): мушва , братва , мордва;
• -няк : горішник , чагарник, вишняк, сосняк, молодняк;
• -еч (а): малеча , стареча;
• -ин(а): городина, озимина, садовина;
• -ик(а), -ік(а): геральдика , проблематика, символіка , синоніміка;
• -ур(а): професура, клієнтура, агентура, апаратура;

 

2.Безафіксним способом:

• від прикметників:молодь, зелень, юнь, нечисть;
• від дієслів: заполоч, наволоч, лом;
• дієприкметників: знать, рвань.

Зверни увагу!

Іменники, що піддаються лічбі й мають форми однини та множини, до збірних не належать:
хор, група, загін, рота, полк, армія, комісія, команда, ансамбль, екіпаж, клас, колектив, ескадрилья, табун, зграя, стадо, череда.

 

 

Відміни іменників

Теорія:

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни. 

Перша відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.

  

Друга відміна включає у себе іменники:

• чоловічого роду на твердий або м’який приголосний основи: корабель, коваль, дуб;
• чоловічого роду із закінченням -о: Дніпро, Василько;
• середнього роду із закінченням -е, -о: поле, небо, стебло;
• середнього роду із закінченням -я: змагання, знаряддя.

Зверни увагу!

Чоловічі імена по батькові є іменниками ІІ відміни: Іванович, Сергійович; жіночі імена по батькові — І відміни: Никифорівна, Семенівна.

Третя відміна включає у себе іменник мати та іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи: сіль, Січ, .ніч

Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен: ягня — ягняти, ім’я — імені.

Зверни увагу!

До жодної відміни не належать:

• незмінювані іменники: табу, депо, таксі, кутюр’є;
• іменники, що вживаються тільки у формі множини: Черкаси, двері, ворота, радощі, вила, сани, солодощі;
• іменники прикметникового походження: майбутнє;
• жіночі прізвища на приголосний та -о: Гірус Ольга, Шевченко Марія.

Творення та відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Теорія:

Творення та відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів:

-ович —від чоловічих імен з основою на О та приголосний, окрім Й:
Петро — Петрович, Євген — Євгенович;

-йович —від чоловічих імен з основою  на приголосний Й:
Євгеній — Євгенійович, Анатолій — Анатолійович;

Винятки: Микола – Миколайович, Григорій – Григорович.

Зверни увагу!

Декілька імен утворюють форму по батькові дещо з іншими суфіксами:
Хома – Хомич, Ілля – Ілліч, Сава – Савович, Савич, Кузьма – Кузьмич, Кузьмович.

Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів:

-івна —від чоловічих імен з основою на О та приголосний звук, окрім Й:
Івн — Іванівна, Павло — Павлівна;

-ївна —від чоловічих імен з основою на Й:

Андрій – Андріївна, Сергій – Сергіївна.

Винятки: Микола – Миколаївна, Григорій – Григорівна.

Зверни увагу!

Ігорь – Ігорьович (за  новим правописом 2019 р.)

Зверни увагу!

У давальному відмінку жіночі імена по батькові мають форму Миколаївні, а чоловічі — Петровичу.
У родовому відмінку —  Миколаївни, Петровича.

 

 

Не з іменниками

Теорія:

Не з іменниками пишеться разом, якщо
• слово не вживається без не:

нежить, невід, ненависть, нероба;

• додаванням НЕ до слова утворюється іменник із протилежним лексичним значенням і до нього можна дібрати синонім:
щастя — нещастя (горе); воля — неволя (рабство).

 

Не з іменниками пишеться окремо, якщо:
• у реченні є протиставлення:
не сум, а радість; не зло, а добро;

• НЕ стосується іменника-присудка:
Кров — не вода, а серце — не камінь (Народна творчість).

Зверни увагу!

Тільки разом пишуться іменники з префіксом недо-: недовіра, недорід, недоліт, недооцінка.

 

Правопис суфіксів іменників.

Теорія:

Правопис суфіксів іменників.

Суфікс -ИВ(О) — виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці:
вариво, добриво, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво.

Зверни увагу!

Марево, зарево — з іншим значенням.

Суфікс -ИНН(Я) — вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття:
гарбузиння, картоплння, павутиння.

 

Суфікси -ЕН(Я) (-ЄН(Я) — вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти:

вовченя, гусеня, совеня, чаєня.

 

Суфікси -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК(А) (-ЄЧК(А), -ЕЧК(О) (-ЄЧК(О) — мають зменшено-пестливе значення:
вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко.

Зверни увагу!

Ножичок, травичка мають суфікс -ИЧК-

Суфікси -НН(Я) / -ІНН(Я), -АНН(Я) (-ЯНН(Я), -ЕНН(Я) пишемо з -НН-.

 

• -інн(я)  — іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи И та І:

горі-ти — горіння, носи-ти — носіння,  ходи-ти — ходіння, шаруді-ти — шарудіння;

 

• -анн(я), -янн(я) —  іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи  А (Я): гука́-ти — гука́ння, гуля-ти — гуляння, зроста-ти — зроста́ня, сприя-ти — сприяння;

 

• -енн(я) — іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, удоскона́лення.

 

Правопис складних слів

Теорія:

Правопис складних іменників

Через дефіс пишуться  складні іменники, які:

• утворені  з двох рівноправних іменників  без допомоги сполучного голосного:
  купівля-продаж, учитель-фізик (але радіофізик — разом, бо має єднальну голосну);

Зверни увагу!

Святвечір треба писати разом, тому що  слово утворено поєднанням залежних слів (прикметник святий + іменник вечір), від однієї частини до іншої можна поставити питання. 

• означають назви рослин:
  мати-й-мачуха, льон-довгунець;

Зверни увагу!

Чорнобривці, горицвіт пишемо разом.

• поєднання слів, що означають одне поняття:
  хліб-сіль (їжа, символ гостинності), батько-мати (батьки), гуси-лебеді (казкові птахи).
•  є невідмінюваним іменником іншомовного походження: сýші-бар, мас-медіа.
   
  Разом пишемо іменники, які  утворені:
• з дієслова в наказовій  формі та іменника:
  горицвіт, пройдисвіт;
   
• зі словами мало-, велико-, старо -, ново-, верхньо-, нижньо - і власними назвами:
  Верхньодніпровськ, Новоукраїнка, Старогнатівка;
   
• з трьох і більше основ:
  автомотогурток;
   
• мають першу частину напів-, полу-:
  півгодини, напівавтомат, полумисок;
   
• мають першу частину пів -, яка вживається  з іменником у формі називного відмінка і становить єдине поняття:
  піваркуш, південь, півколо, півкуля, півмісяць, півострів. 

Зверни увагу!

Слова з пів- пишемо окремо, коли мова йде про половину чогось або про час: пів на сьому, о пів на  дев’яту, пів ложки, пів яблука.

• з кількісним числівником у формі родового відмінка та іменника: сімдесятиріччя (але 70-річчя).
   
• слова з першим іншомовним компонентом:
  велотрек, мініспідниця, віцедиректр, ексчемпіон.
   
• за допомогою  сполучного голосного:
  носоріг, лісосплав, босоніжки. чорнозем; 
• Зверни увагу!

Наголос в слові чорнозем, чорнослив падає на другий склад.

Сполучним звуком буває:
О — після твердого приголосного, зокрема й шиплячого:

водозабір, дощомір, кашовар.

Е — після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується
основа іменника м’якої групи:
бурелом, землемір, землетрус, овочесховище. 

Зверни увагу!

Конов’язь, костогриз, костоправ, свинопас.

Є — після Й та після м’якого подовженого приголосного першої частини:

боєздатність, краєзнавство, життєздатний, життєпис.