Імунна система. Алергія. СНІД.

Урок № 64

Імунна система. Алергія. СНІД.

 

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Вправа «Розумний куб»

Запитання на гранях куба:

1.Що таке імунітет?

2.Які існують форми імунітету?

3.Яий вид  імунітету називають природним?

4.Який вид імунітету називають штучним?

5.Чим лікувальна сироватка відрізняється від вакцини?

6.Коли необхідно вводити вакцину, а коли – лікувальну сироватку?

4.Засвоєння нового матеріалу

1.Поняття про імунну систему. Імунна регуляція

Пояснення вчителя:

Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Запитання до учнів:

• Які органи утворюють імунну систему?

Вчитель вислуховує відповіді учнів і узагальнює їх

Імунна система людини складається з:

• Центральних органів (червоний кістковий мозок і тимус);
• Периферичних органів (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс)

Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

• надмірну реакцію організму (алергія, автоімунні захворювання);
• імунодефіцитний стан.

Алергія (від грец. allos—інший, ergon—дія) — специфічна реакція імунної системи на дію деяких факторів навколишнього середовища (хімічних речовин, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, продуктів харчування тощо). Речовини, які викликають алергічну реакцію, називаються алергенами.

Запитання до учнів:

• Які існують шляхи потрапляння алергенів до організму людини?

(Алергени  вдихаються, заковтуються або проникають під час прямого контакту з очима чи шкірою.)

Розповідь вчителя:

Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) - це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

• Які ви знаєте прояви алергії?

Вчитель вислуховує відповіді учнів ц узагальнює їх

Прояви алергії: кропивниця, набряки, почервоніння, місцеве чи загальне підвищення t, свербіння , біль, звуження дихальних шляхів (астма), алергічні екземи, кашель.

Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання:

• Як розвиваються алергічні реакції в організмі людини? (обговорення відповідей учнів)

Завдання учням:

• Запропонуйте способи запобігання алергії

Очікувана відповідь учнів:

Способи запобігання алергії: загартування, фізична культура, здоровий спосіб життя, відсутність шкідливих екологічних впливів, уникнення контакту з алергенами.

Розповідь вчителя:

  До імунних реакцій відносять інфекційні хвороби, що спричинюються вірусами (грип, хвороба Боткіна), бактеріями (ангіна, туберкульоз, холера) тощо. Загальною властивістю інфекційних хвороб є здатність поширюватися від однієї людини до іншої. Інфекційні захворювання виникають лише за сприйнятливості організму до збудника. Шляхи зараження: повітряно-крапельний (грип, кір тощо); заражені харчові продукти чи вода (дизентерія, холера тощо); укуси комах (малярія); переливання зараженої крові (хвороба Боткіна, ВІЛ-інфекція).

Розвиток інфекційної хвороби ґрунтується на складному процесі взаємодії збудника й організму.

Реакція організму на інфекційну хворобу залежить від його імунологічної реактивності, тобто швидкості включення імунної системи в боротьбу з інфекцією.

Пошукова робота з підручником:

• Чому під час хвороби необхідно не поспішати знижувати температуру, якщо вона становить до 38⁰С?

 

Очікувана відповідь учнів:

При такій температурі руйнується переважна більшість мікроорганізмів.

Пояснення вчителя:

     Іноді органи імунної системи утворюють антитіла проти власних тканин. На відміну від ендоалергенів, які виділяють ушкоджені тканини, автоімунні розлади не пов'язані з деструкцією і розпадом тканини. Помилкова реакція може бути спрямована як на окремий орган, так і на весь організм. Прикладом автоімунних захворювань є вітиліго (відсутність темного пігменту на деяких ділянках шкіри), інсулінозалежних цукровий діабет, який розвивається у людей похилого віку тощо. Лікування автоімунних захворювань надзвичайно ускладнене.

      Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо.

 

2. Синдром набутого імунодефіциту. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу

 

Розповідь вчителя:

Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи.

Повідомлення учня:

«ВІЛ – вірус, дія якого спрямована проти імунної системи»

       СНІД (синдром набутого імунодефіциту) викликається впровадженням вірусу в імунну систему організму.

      Віруси - це внутрішньоклітинні паразити, нездатні розмножуватися поза клітинами. Якщо всі клітинні організми мають обов'язково дві нуклеїнові кислоти - ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) і РНК (рибонуклеїнова кислота), то віруси містять тільки одну з них. Нуклеїнова кислота (ДНК або РНК) виконує спадкову функцію. Віруси вносять у клітину тільки свою генетичну інформацію. З матриці - вірусної ДНК або РНК - утворюються вірусні білки.

 Взаємодія вірусу з чутливою клітиною починається з прикріплення його до клітинної поверхні за допомогою білків оболонки. Потім вірус проникає в клітину. Особливістю ВІЛ є унікальна здатність передавати інформацію з РНК на ДНК хазяїна, яка вписується в систему геному хазяїна.

 Вірус СНІД вражає Т-лімфоцити, які стають носієм ВІЛ. У зв'язку з поділом клітини вони передають вірус у спадок. Період прихованого носійства ВІЛ може бути коротким, всього лише 4-5 тижнів, але частіше обчислюється роками. Надалі, коли виникає масове руйнування Т-лімфоцитів, у хворого розвивається клінічна картина імунодефіциту. Вона буде проявлятися у вигляді різних інфекційних захворювань, які виникають у зв'язку з тим, що імунна система втрачає можливість чинити опір будь-яким інфекційним захворюванням.

 

Бесіда:

• У чому небезпека ВІЛ? (Не існує вакцини проти ВІЛ. СНІД – невиліковне смертельне захворювання);
• Чому це повинно турбувати кожного? (Кожний ризикує бути інфікованим ВІЛ. Якщо це трапиться, ти можеш інфікувати інших людей);
• Хто може інфікуватися ВІЛ? (ВІЛ загрожує кожній людині – будь-якого віку, статі, соціального чи майнового становища);
• Хто відноситься до групи ризику? (До групи ризику відносяться гомосексуалісти, наркомани, повії  та  гемофіліки, які можуть при переливаннях отримувати заражену кров).
• Які існують шляхи передачі вірусу імунодефіциту?

Встановлено три основні шляхи інфікування ВІЛ, а саме:

• Статевим шляхом - при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах.
• Парентерально (ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини) - після переливання інфікованої цільної крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію; при використанні забруднених шприців, інструментарію; при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації інфікованою спермою.
• Перинатальним шляхом від матері до дитини - вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ - інфікованої матері; під час пологів - при контакті плоду з інфікованою кров'ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).

Технологія «Мікрофон»

• Якими шляхами не передається вірус імунодефіциту людини?

Обговорення відповідей учнів

«Мозковий штурм»

• Чи можуть комахи переносити ВІЛ, якщо до цього укусили ВІЛ-інфіковану людину?

(ВІЛ не передається через укуси: домашніх тварин, комарів, кліщів, клопів, вошей, мух, бджіл).

• Чому комар не може переносити ВІЛ?

Обговорення відповідей учнів

• Чи можливо заразитися ВІЛ, відвідуючи салони краси?(Так  така безпека існує. При різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, існує ймовірність зараження).
• Що ж тепер відмовитися від благ цивілізації?(Ні! Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 С градусах протягом 10 хвилин. Його можна знешкодити спеціальними дезрозчинами (спирт не знищує ВІЛ). Треба використовувати одноразовий інструментарій, а в разі неможливості – знезаражувати інструменти)

Технологія «Мікрофон»

• Як зупинити епідемію під назвою СНІД?

(Учні повідомляють по одному твердженню):
- здійснювати санітарно-профілактичні заходи з боротьби зі СНІДом;
- проводити контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;
- у лікарнях та інших закладах здійснювати контроль за стерилізацією ріжучих та колючих інструментів;
- пам’ятати, що основний шлях зараження - статевий, тому обирати захищений секс;
- дбати про соціальний захист, милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;
- створювати служби профілактики ВІЛ-інфекції, служби здоров’я, анонімне обстеження.

Заключне слово вчителя:

Слід пам’ятати, що будь – яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом імунодефіциту. На сьогодні ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева приналежність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Усі ми рівні перед ВІЛ-інфекцією. І тільки саме від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я.  «Об’єднаємо наші  зусилля для досягнення успіху в подоланні страшної інфекції!».

5.Узагальнення і закріплення знань

5.1.Робота в малих групах (або парах)

Завдання:

• Вибрати з переліку випадки  у яких  ВІЛ не передається і окремо – передається. Результати занести до таблиці:

1.рукостискання;

2.обійми;

3.переливання крові;

4.дружній поцілунок;

5.робити ін’єкції одним шприцом;

6.укуси комах-кровососів;

7.мати незахищені сексуальні контакти;

8.кашель, нежить, чхання;

9.пити з однієї склянки з ВІЛ-інфікованим;

10.утримуватися від статевих стосунків;

11.поїздка в переповненому транспорті;

12.дружити з ВІЛ-інфікованим;

13.часто змінювати сексуальних партнерів;

14.робити штучне дихання «рот в рот»;

15.користуватися спільною бритвою;

16.обмін одягом і взуттям;

17.робити насічки на шкірі ножем, яким користувалися інші;

18.плавати у басейні;

19.спільне користування туалетом, душем, ванною;

20.користуватися одним телефоном;

21.користуватися фонтанчиком для води;

22.доглядати хворого на СНІД.

 

ВІЛ передається	ВІЛ не передається