Індивідуальний навчальний план

Зміст програмного матеріалу

Опис результатів навчання

Дата/час консультацій,  видів контролю

  Відмінювання іменників І відміни. Відмінювання іменників ІІ відміни. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях родового відмінка однини іменників чоловічого роду ІІ відміни. Відмінювання іменників ІІІ відміни. Відмінювання іменників ІV відміни.  Особливості написання іменників у кличному відмінку (узагальнення; практично). Відмінювання іменників, що мають форму тільки множини. Написання та відмінювання імен по батькові, прізвищ. Букви е, и, і в суфіксах: -ив(о), -ев(о); -ечок, -ечк-, -ичок, -ичк-; -інн(я), -енн(я), -инн(я), - ен(я). Написання не з іменниками. Правопис складних іменників (повторення і поглиблення).

Добирає стиль мовлення відповідно до мети, потреб і умов спілкування;

 виокремлює в тексті мікротеми;

 поєднує інформацію, подану в різні способи (словесну, графічну, числову тощо) у межах одного або кількох текстів;

 розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;

 добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення;

 визначає способи виправлення помилок у власному мовленні вирізняє морфологічні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть.

Розвиток мовлення

Усний твір-опис приміщення на основі особистих вражень або за картиною в художньому стилі.

Висловлює власні почуття, враження, викликані прочитаним, своє ставлення до зображених у тексті людей, подій, ситуацій, явищ тощо;

 складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними, граматичними нормами;

творчо використовує морфологічні засоби, обираючи із запропонованих варіантів доречні нестандартні рішення, обґрунтовуючи зроблений вибір; урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.  Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників (загальне значення, творення). Повні й короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників. Прикметники твердої і м’якої груп.  Творення прикметників; перехід прикметників в іменники (практично). Особливості творення присвійних прикметників.  Букви е, о, и, і в прикметникових суфіксах - ев- (-єв-), -ов-, -ичн-, -ічн- (- їчн-). Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, - есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, - ськ-, -зьк-, -цьк-.  Написання не з прикметниками.  Написання н і нн у прикметниках.  Написання складних прикметників разом і з дефісом. Написання прізвищ прикметникової форми.

Унаочнює та візуалізує почуте повідомлення, використовуючи різні засоби (малюнки, схеми, таблиці, комікси тощо) для відтворення змісту, структурування інформації;

 аргументовано зіставляє почуте із життєвим досвідом;

розпізнає основні виражальні засоби, використовує окремі з них;

 розрізняє тексти різних стилів і типів; проєктує власну поведінку в ситуаціях, подібних до тих, що зображено в тексті; переказує зміст тексту в різний спосіб відповідно до завдання;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;

 аналізує зміст написаного з погляду цілісності та повноти викладу;

 вирізняє морфологічні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

 творчо використовує мовні засоби, обираючи із запропонованих варіантів доречні нестандартні рішення, обґрунтовуючи зроблений вибір.

Розвиток мовлення

Особливості будови опису природи. Сполучення в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису).

1. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису природи. 2. Докладний письмовий переказ тексту, що містить опис природи. Редагування тексту переказу. 3. Аналіз письмового переказу. 4. Написання твору-опису природи в художньому стилі на основі особистих вражень або за картиною на матеріалі відомих полотен українських пейзажистів. Редагування твору-опису.

Створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

 складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними, граматичними нормами;

 добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення; створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах;

 знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень

Діагностувальна робота (тестові завдання)

 Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні і порядкові. Числівники прості, складні та складені. Розряди кількісних числівників: на означення цілих чисел, дробові, збірні. Неозначені числівники. Відмінювання числівників на означення цілих чисел. Відмінювання дробових числівників. Відмінювання збірних числівників. Відмінювання порядкових числівників  Написання разом порядкових числівників із - сотий, -тисячний, - мільйонний, -мільярдний.  М’який знак на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках.  Узгодження кількісних числівників з іменниками.  Правильне вживання числівників на позначення дат і часу.

Розпізнає наявні в почутому повідомленні факти й судження;

 формулює тему та основну думку тексту;

 створює текст за визначеними характеристиками на основі певної графічної інформації (діаграми, графіка тощо);

 створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

 складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними, граматичними нормами;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;

дотримується засад академічної доброчесності під час онлайн-взаємодії;

 вирізняє морфологічні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть.

Розвиток мовлення

Аудіювання повідомлення, яке містить багато числівників, у тому числі розпізнавання в ньому фактів і суджень.

Створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах; знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;

дискутує в онлайн-середовищі на знайомі теми; порівнює позиції учасників дискусії;

 толерантно обстоює власну позицію, звертає увагу на спільні й різні думки учасників дискусії.

 Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, питальні, відносні, заперечні, означальні й неозначені. Особливості визначення розряду займенників його, її, їх (практично). Відмінювання займенників усіх розрядів. Приставний н у формах особових і вказівних займенників.  Типові помилки у вживанні займенників. Уживання займенника ви у ввічливому значенні для звертання до однієї особи. Написання разом і з дефісом неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Наголошування займенників мій, твій, свій, той, цей, весь у непрямих відмінках (практично).  Використання займенників для зв’язку речень у тексті (практично)

Вичерпно відповідає на запитання за змістом почутого повідомлення;

 формулює запитання, щоб уточнити розуміння почутого повідомлення;

знаходить у тексті відому і нову інформацію;

 висловлює власні почуття, враження, викликані прочитаним, своє ставлення до зображених у тексті людей, подій, ситуацій, явищ тощо;

 представляє текстову інформацію, використовуючи різні способи і засоби візуалізації змісту;

пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;

 добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення;

 виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (речення, слово, форми слова);

 вирізняє морфологічні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть.

Розвиток мовлення

1. Написання твору розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі з використанням займенників, що належать до різних розрядів. Редагування твору.

2. Аналіз письмового твору.

3. Написання есе світоглядного змісту (орієнтовні теми: «Право на повагу до гідності», «У чому полягає гідність людини», «Чому не можна принижувати людську гідність»). Редагування есе.

Записує власні міркування або інформацію з інших джерел;

 створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;

 складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними, граматичними нормами знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень.

Лексикологія. Фразеологія. Словотвір та орфографія.  Морфологія та орфографія.

 Формулює запитання, щоб уточнити розуміння почутого повідомлення; обґрунтовує достовірність, повноту   інформації, у разі потреби звертаючись до відповідних джерел, доречно цитуючи окремі фрагменти почутого повідомлення; використовує потрібні вербальні та невербальні засоби для збагачення міжособистісної комунікації позитивними емоціями, створення комфортної атмосфери спілкування, спонукання співрозмовників до певних дій;

 знаходить у тексті відому і нову інформацію;

 піддає сумніву інформацію з тексту на підставі розрізнення фактів і суджень про факти.

Діагностувальна робота (тестові завдання)