Індивідуальний творчий проект "Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури".

Міністерство освіти і науки України

Чернівецька обласна рада

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток творчих здібностей школярів

на уроках зарубіжної літератури

(індивідуальний творчий проект)

 

 

 

 

 

 

 

Автор – Федорюк Наталя Андріївна,

слухач курсів підвищення кваліфікації учителів зарубіжної літератури,

кваліфікаційна категорія - вища,

навчальний заклад – Нелиповецький НВК

Науковий консультант –

Іванова Лілія Іванівна,

методист науково-методичного центру

суспільно-гуманітарних дисциплін

ІППОЧО, спеціаліст вищої категорії

.

 

 

Чернівці

2018

Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Проблеми розвитку творчих здібностей учнів у сучасній методиці 

вивчення літератури ……………...…………………………………………………5

РОЗДІЛ 2. Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах……………………………………………..10

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ……………………...18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Соціально – економічні зміни, що відбулися в нашому суспільстві, процеси гуманізації сучасної освіти значною мірою сприяли пошуку нових підходів при вивченні усіх навчальних предметів, в тому числі і зарубіжної літератури.

Виховання особистості, здатної мислити творчо, самостійно орієнтуватись у сучасному ринковому середовищі – завдання школи. Література, як предмет, відіграє тут важливу роль, бо головне призначення уроку – організувати творчий процес.

 «Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю»[1, с.14].

Вихідні положення проблеми формування творчої особистості сформульовано у працях В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренко. Чимало психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів.

«Творчі здібності-продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили» [6, с.5].

Л. Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде-у свій час-результат. Творча людина його обов’язково досягне [6, с.5].

Без людських емоцій не бувало, нема і не може бути людського шукання істини. Це положення цілком стосується і вивчення літератури.

Актуальність. Будувати повноцінний сучасний урок літератури означає, насамперед, орієнтуватися на сучасного учня, враховуючи його інтелектуальний рівень, духовні потреби.

Зміна  художніх   інтересів   школярів   значною   мірою впливає на зміну

статусу літератури, як шкільного предмета. Тепер учитель не єдине джерело

інформації, як це було раніше. Бурхливий розвиток таких засобів комунікацій, як телебачення, комп’ютер, інтернет та інші, породжує у школярів пасивно-споживницьке ставлення до мистецтва.

Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при вивченні художніх текстів, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на емоційно-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй практиці виразне читання, методи та прийоми, що сприяють розвитку відтворюючої і творчої уяви, емоційної сфери і самостійної розумової діяльності учнів.

Уроки творчих здібностей збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення. Тому ця тема є актуальною.

Предмет. Методика викладання зарубіжної літератури в середніх класах (застосування нових методик викладання літератури).

Об’єктом курсової роботи є розвиток творчих здібностей учнів.

Мета роботи. Виявлення методів, прийомів і способів розвитку творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури.

Об’єкт, предмет, мета дослідження обумовили необхідність поступового вирішення наступних завдань:

 - розкрити проблему розвитку творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури;

- визначити методи, прийоми, способи розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх классах.

Для написання роботи використовувались такі наукові методи як теоретичні (аналіз, синтез), так і емпіричні методи дослідження.

Творчий проект складається з вступу, двох основних розділів, висновків,

списку використаної літератури та джерел. Налічує 18 сторінок.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ МЕТОДИЦІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної форми навчання і виховання учнів.

Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість кожної навчальної години набувають особливого значення, коли йдеться про сучасний урок літератури, про виховання в учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до самостійного трудового життя.

Яким же насправді має бути сучасний урок? Як підвищити його ефективність? Що в ньому сьогодні найвизначальніше? Ці та інші питання хвилюють сьогодні багатьох учителів літератури.

Удосконалення уроків літератури в школі завжди актуальна проблема. Чім краще організований і проведений урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта школярів. Тепер, коли втілюються в життя «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», перед словесниками закономірно знову й знову постають питання: «як поліпшити викладання літератури? Як уникнути типових недоліків, що трапляються на уроках?» [10].

Коли заходить мова про типові недоліки у вивченні літератури, вчителі здебільшого сходяться на одному: «в усьому винні сучасні школярі». Але так говорили завжди. На думку відомого англійського професора-психолога Е.Стоунса, «педагогічні невдачі приписують недолікам того, хто навчається, і дуже рідко-недосконалості методів навчання» [10].

Усі школярі вивчають літературу за одними підручниками і програмами. Але в кожного з них різний рівень знань з цього предмета, різні вміння, навички, естетичні уявлення, ступінь сформованості естетичного ідеалу.

Який же зміст викладається в поняття сучасний урок літератури?  

Сучасний не означає найкращий з усіх можливих варіантів. Кожна епоха ставить свої вимоги до уроку словесника. І не тільки тому, що вивчення літератури   завжди  повинне  відповідати  вимогам  часу.  Рівень  викладання

літератури в школі залежить і від багатьох інших причин, зокрема:

1) від її місця в загальній системі шкільних предметів;

2) характеру розвитку методичної науки, педагогіки, дидактики, психології, літературознавства тощо;

3) підготовки вчителя.

За останні два десятирічча на основі експериментальних досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки, психології, в яких розглядаються проблеми літературного розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів. Ці публікації сприяли підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту, структурної організації [10].

Щоб удосконалити сучасний урок літератури, треба розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від яких залежать навчання, виховання й розвиток учнів. Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного, діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що урок це складна, цілісна, динамічна система взаємообумовлених компонентів, серед яких важливе місце належить змісту, дидактичній і методичній структурі. Кожен з цих компонентів має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї системи.

Визначимо найголовніші напрями вдосконалення уроку:

1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей.  Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи.

Для того, щоб сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного впливу, методи та прийоми роботи.

Перебудова школи вимагає всебічної активізації розумової діяльності учнів, максимального включення їх у різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. «Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків», — писав В.О.

Сухомлинський. Тільки в праці учні можуть відчути радість пізнання [10].

Навчання за своєю природою — процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил. Там, де школярам лише нав’язуються готові істини, де панують пасивність і бездумна споглядальність, орієнтація на зубріння, де не виховується самостійність і творча активність, — не може бути справжнього навчання і розвитку дітей. Подібне навчання здатне лише притупити їх розумові здібності. Відомо, як згубно впливало воно на дітей у старій школі. Засилля в ній авторитарних методів викладання пояснюється не лише тим, що в педагогічній науці були недостатньо розроблені методи навчання, а й безпосереднім впливом різноманітних теорій, в яких недооцінювалася роль учня в навчальному процесі, надто спрощувалася система набуття учнями знань.

У сучасній школі авторитарні методи викладання дедалі більше поступаються пошуковим, творчим. На противагу старій дидактиці, яка, на думку М. Скаткіна, побудована на відтворенні готових знань, народжується нова дидактика творчої активності [10].

Усе це, однак, не означає, що на уроках літератури зовсім не треба заучувати навчальну інформацію. Матеріал, який засвоюють учні, не однорідний за своїм змістом і характером. Окрім ідейно-художнього змісту твору, учні повинні знати певні факти з історії його написання, біографії автора тощо. Подібні матеріали не можна засвоїти без їх заучування.

Важливою умовою підвищення якості уроків літератури є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.

Проте урізноманітнення уроку - не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. Як зазначав А.С. Макаренко: «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної кон’юктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка» [10].

Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність - необхідна умова повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на уроці іноді треба практикувати й такі види роботи, які знімають постійну розумову напруженість учнів, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку.

2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.

Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель-це дві взаємозв’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не був організований урок, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне запланованої мети.

Інтерес до навчального предмета-це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думку-турботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість»[10].

Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини, внутрішнім стимулятором її діяльності. У працях С.Л.Рубінштейна, І. Щукіної, Л.І.Божович, М.Ф.Беляєва та інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес, його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні інтереси позитивно впливають на всі психологічні процеси, полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки інтересу активізується увага, пам’ять, мислення школяра. Якщо учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко включаються в різноманітні види навчальної діяльності, активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання, виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з насолодою читають художні твори[10].

Які ж основні фактори сприяють формуванню в учнів на уроках інтересу до літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної інформації. Навчальна інформація найчастіше стає об’єктом інтересу учнів, коли вона містить елементи новизни. К.Ушинський писав: «Щоб здобути нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися» [10].

Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом уроку, всією системою методів його проведення.

Література - мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ, ПРИЙОМИ ТА ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ В СЕРЕДНІХ КЛАСАХ

Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів.

Метод – це спосіб дидактичної взаємодії вчителя і учня, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності.

Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивногометоду. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу.

В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи - уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого  - евристичного чи й дослідницького.

У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси слово (лекція) вчителя; бесіда; самостійна робота.

Вчитель подає новий матеріал, читає лекцію, потім, обговорюючи твір, учні відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються уроки чи їх фрагменти, де учні самостійно працюють з книгою.

Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть бути дуже різними за суттю: слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має іншу мету, інший зміст; відмінно до теми і змісту може бути й бесіда; бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів; може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя; бесіда з метою узагальнення матеріалу.

Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота: з метою закріплення або може носити дослідницький характер.

Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за змістом і за

рівнем самостійності.Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота» означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж методи навчання.

Форма - більш загальне, об’ємне трактування самого процесу навчання.

Тут можна схематично зобразити так: форми – методи – прийом – навчальна ситуація.

Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм обґрунтування методів. Цим критерієм є характер пізнавальної діяльності школярів. А саме:

1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

2) репродуктивний (відтворюючий);

3) метод творчого викладу;

4) евристичний (частково-пошуковий);

5) дослідницький.

Мова йде не про протиставлення одного метода іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне застосування кожного метода на своєму місці для вирішення специфічних навчально-виховних завдань.

Таким чином у основі класифікації є пізнавальна діяльність:

1-ий ступінь у логіці пізнання літератури як навчального предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання – навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має виховувати художника.

2-ий ступінь – подача і сприйняття з боку учнів спеціальних знань про сутність художньої літератури, її специфіку, теорію і історію.

Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо художнього переживання   і   науково – літературознавчих   понять   і   висуває  потребу  у

специфічних методах викладання літератури.

Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами діяльності школярів.

І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета.

Читання  художнього    твору    відрізняється    від   читання   наукового,

публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази,

ритму.

Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно. Для цього методу застосовую такі прийоми:

• виразне (в ідеалі художнє) читання викладача;
• читання матеріалів художнього слова (окремих творів, сцен з п’єс);
• уміння виразному читанню учнів;
• коментоване читання;
• постановка проблеми, що випливає з прочитаного;
• творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів.

Види навчальної діяльності учнів:

• читання художнього твору в класі і дома;
• виразне читання з обґрунтуванням особливостей читання;
• заучування напам’ять;
• активне слухання художнього тексту;
• складання плану твору (чи фрагменту);
• близькі до тексту перекази;
• художня розповідь;
• усні і письмові відгуки про твір;
• розгляд ілюстрацій до тексту і оцінка їх.

Цей метод найбільш активно застосовується у середніх класах, може і в старших з низьким рівнем знань.

 ІІ. Евристичний метод - це вищий наступний ступінь у логіці пізнавальної

діяльності школяра, обумовлений розширенням змісту виучуваного матеріалу.

В зв’язку з цим міняються і види діяльності школярів. І тут основним матеріалом є художній твір, але з більш поглибленим аналізом. Цей поглиблений аналіз вимагає застосування елементів науки про літературу (теорію і історію літератури) в залежності від програми даного класу, віку, розвитку школярів.

Застосування  цього  методу  служить  для  того,  щоб  навчати  школярів

повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір. Аналіз пов’язується з розв’язанням художніх, моральних, філософських проблем, поставлених письменником. Завдання вчителя - допомогти побачити ці проблеми, знайти шляхи їх розв’язання у тексті, вчити роздумувати, оформляти свої роздуми у зв’язній, послідовній, доказовій мові. Цьому і служить евристичний (частково-пошуковий) метод. Він реалізується на найчастіше в евристичній бесіді.

Характерні прийоми:

  - побудова логічно чіткої системи запитань (до аналізу тексту, критичні статті, з теоретичних питань), які б послідовно вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу, від суб’єктивних спостережень до узагальнень;

- побудова системи завдань;

- постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її розв’язання.

Види навчальної діяльності учнів:

• підбір матеріалу з тексту (цитати, тези);
• перекази з елементами аналізу;
• аналіз епізода, сцени, всього твору за питаннями, заданими вчителем;
• складання плану як прийом композиції;
• аналіз образу героя;

- порівняльний аналіз героїв, епізодів, пейзажів, стильових особливостей твору;

- складання плану до розгорнутої відповіді, розповіді, твору;

- конспективний виклад результатів аналізу творів різних жанрів;

виступ на диспуті;

• написання самостійного твору з проблематики художнього тексту.

Цей метод розвиває критичну думку, вчить самостійно здобувати знання.

ІІІ. Дослідницький метод. Його мета-розкрити нові аспекти художнього твору, які не висвітлювались раніше, розвивати вміння самостійно аналізувати твір. Це досягається шляхом постановки проблемних питань, дослідницьких завдань. Цей метод близький до евристичного. Його відмінність у наступному: при евристичному вчитель ставить завдання і в значній мірі спрямовує пошук учнів, вчить прийомам; при дослідницькому учні вже володіючи прийомами, самостійно вирішують складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходять до узагальнених суджень.

Дослідницький метод може застосовуватись на звичайних уроках, але частіше на уроках семінарського типу, уроках-конференціях, факультативних заняттях. Характерні прийоми:

- висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи індивідуально;

- пропонуються теми для семінарських занять і учні беруть цікаві їм

для доповіді, чи роблять виступ в ролі опонента;

  - пропонується учням для аналізу твір, який не вивчався за програмою, або ж твір вибирається самим учнем.

Пропонуючи теми, потрібно консультувати, спрямовувати пошук учнів.

Види діяльності на уроках зарубіжної літератури, які використовуються для розвитку творчих здібностей:

- самостійний аналіз частини, епізода чи цілого твору, що не вивчався за програмою;

- зіставлення в тематичному, проблемному, теоретико-літературному плані двох чи кількох творів;

- зіставлення, аналіз двох чи кількох точок на твір в цілому, образ з

обгрунтуванням своєї думки;

• зіставлення літературного твору з його екранізацією (чи спектаклем);
• самостійна оцінка спектаклю, різної інтерпретації акторів героя;
• оцінка проглянутого кінофільму, виставки живопису.

Результати цих видів діяльності можуть бути оформлені в доповіді, твори, реферати, статті для газети.

В процесі виконання цих робіт учні в більшій мірі оволодівають знаннями в царині літературознавчої науки. Застосування цього методу стимулює учнів

до   пошуку,   вчить    користуватися   каталогом,   знаходити   потрібні   для

використання завдання книги, конспектувати, цитувати.

Ці два методи в значній мірі сприяють розвитку мислення на уроках літератури.

ІV . Репродуктивний метод. Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в слові, лекції вчителя, підручнику, посібнику, науково-популярних книгах, статтях. Це не догматичний метод. Елемент творчості тут значний, все залежить від якості подачі. Думка учня теж розвивається при застосуванні репродуктивного методу: вчитель читає проблемну лекцію, а учень слідкує за логікою викладу, складає тезисний план; вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення.

Використовуючи цей метод, можна не тільки давати ті чи інші знання, але й конкретно показати, як можна оволодіти певними вміннями. Наприклад, провести аналіз невеликого твору, при тому звернути увагу на метод аналізу, прийоми, а потім доручити виконати аналогічну роботу самостійно на іншому матеріалі.

Значення репродуктивного методу не тільки в повідомленні нових знань, але і розкритті перспектив розвитку мистецтва і науки.

Характерні прийоми:

• розповідь вчителя про життя і творчість письменника (лекція);
• оглядова лекція (із складанням плану-конспекту);
• завдання за підручником, навчальним посібником.

Види діяльності:

• запис планів, конспектування лекцій;
• складання тез прочитаних статей;
• підготовка усних відповідей за матеріалами лекцій;
• складання хронометричних таблиць.

Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань.

Таким чином, в розкритті проблеми творчих здібностей учнів в сучасній

методиці вивчення літератури лежить удосконалення та розвиток методичної

науки, педагогіки, психології, літературознавства.

ВИСНОВКИ

Розвиток творчих здібностей учня чимало залежить від роботи вчителя на уроці. Виховувати у дітей стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне, емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра – головний обов’зок вчителя.

Рівень уроку залежить від використання методів і прийомів, їх вибір зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, можливостями і рівнем інтелектуального розвитку учнів.

Застосовуючи метод творчого читання, ми вчимо учнів слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним; вчитись говорити і виразно читати.

Евристичний метод — навчає повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір.

Дослідницький метод - вирішувати складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходити до узагальнених суджень.

Репродуктивний метод - розвиває думку учня, завдяки тому, що вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення. Значення цього методу, не тільки у набутті знань, а й у розкритті розвитку творчих здібностей.

Використання  цих  методів  є  актуальним  для  викладання  літератури  у

середніх класах. Доцільне використання методів сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Чим краще організований урок – тим ширшою і глибшою

буде літературна освіта учнів.

Уроки зарубіжної літератури є важливою ланкою розвитку розумової діяльності, формування творчої особистості учнів, їх умінь і навичок розв’язувати самостійно проблематичні завдання, конкретизувати зв’язки між окремими предметами і явищами, які стимулюють пізнавальні інтереси, допитливість, дослідницьку активність, бажання знаходити оригінальні рішення.

Успішне виконання цих складних завдань, поставлених при вивченні художніх творів можливе лише тоді, коли вчитель сам досконало володіє знаннями емоційно-естетичної природи слова, постійно використовує у своїй роботі різні форми і методи, що сприяють розвитку відтворюючої та творчої уяви, емоційного сприймання твору і самостійної розумової діяльності, художнє мислення, необхідність творчої праці, культури усного і писемного мовлення.

Лише той учитель зможе досягти поставленої мети на уроці літератури, який досконало володіє психологічними особливостями учнівського колективу, розумно враховує суб’єктивні і об’єктивні фактори, які допоможуть досягти поставленої мети у навчанні, вихованні і розвитку творчих здібностей учнів.

На мою думку, навчання – це і є великий творчий процес, як для вчителя так і для учнів. В учителя є свої улюблені прийоми і методи, що народилися у повсякденній  творчій праці. І самими виправданими є ті, що включають учнів в активну, розумову, творчу діяльність — в цьому і полягає повноцінність уроку літератури.

Таким чином, досягаючи основної мети власного педагогічного пошуку як вчителя – словесника, а саме  формування життєвих компетенцій засобами  художнього слова, через своє власне творче бачення, відчуття, літературний смак, самореалізація власного «я» на уроці зарубіжної літератури, через практичну діяльність, використовуючи традиційні і новітні технології, шляхом власних висновків, оцінок колег, обґрунтовуючи практичну значущість досвіду, приходжу до думки, що моя робота має позитивні впливи на такі чинники діяльності суб’єктів під час навчально – виховного процесу: активна самоосвітня діяльність учня; його всебічний культурний розвиток; інтерес до предмета, вироблення цілей самореалізації на уроці та в позаурочний час.

Отже, урок – це єдине русло учителя і учня, де панують взаєморозуміння, бажання розв’язати мету і завдання; сприйняти і творчо осмислити почуте, або прочитане. Лише при  таких умовах  це  русло буде  прямувати   в   бажаному

напрямку і принесе бажані  результати. Тому  вчитель  повинен бути завжди в

пошуку. І до цього вести своїх учнів, створюючи для них всі умови розвитку їх

творчої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Гонташ Г.Є. Формування творчої особистості. // Всесвітня література та культура. – 2003. — №5- с. 13-16

2. Дем’яненко О.О. Програма системного використання творчих завдань під час вивчення зарубіжної літератури, та пояснювальна записка до неї, 5-8 кл. // Всесвітня література. – 2004. — №9-с.14-19

3. Дем’яненко О.О. Творча діяльність учнів середніх класів як засіб підвищення ефективності вивчення літератури. // Зарубіжна література. – 2005.-№4-с.32-34

4. Куц Є.Л. Формування творчої особистості засобом художньої літератури. // Всесвітня література. – 2000. -№2.-с.5-7

5. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі.

6. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. –К., 2000.-с.186-201

7. Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжна література для 7 класу. – К.-Освіта.2007-с.289

8. Проблемність на уроках літератури. Лекція №4. Проблеми сучасного уроку. www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm

9. Проблемність на уроках літератури. Методи навчання.www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm