ІНДЗ на тему: "Дослідження вплив нервової системи на темперамент людини"

Зміст

 

Вступ

1. Темперамент і властивості нервової системи як психологічні категорії

1.1 Загальне уявлення про властивості нервової системи

1.2 Фізіологічна та психологічна основа типів темпераменту

2. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту людини

2.1 Основні властивості темпераменту особистості

2.2 Вплив нервової системи на темперамент людини

3 Дослідження особливостей нервової системи, інтерпритація досліджень

Висновок

Список використаних джерел

Додаток А "Класифікація типів вищої нервової діяльності"

Додаток Б "Коротка характеристика типів темпераменту"

Вступ

 

Психічні особливості людської особистості характеризуються різними властивостями, що проявляються при громадській діяльності людини. Одним з таких психічних властивостей особистості є темперамент людини.

Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних розходжень між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поведінки й діяльності. Тим не менш, темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всьому різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота. Таким чином, темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості.

Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини. Актуальність даної теми, насамперед, полягає в тому, що якості особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи значною мірою визначають стиль його життя і діяльності. Знання типу темпераменту і вміння визначити тип у конкретної людини або групи людей допомагає знайти підхід до конкретної людини і краще побудувати відносини з ним і в колективі.

Об'єктом даного дослідження є зв'язок властивостей нервової системи і типів темпераменту.

Предметом дослідження в даній роботі є типи темпераментів і властивості нервової системи.

Метою даної роботи є вивчення та аналіз впливу властивостей нервової системи на типи темпераментів людини.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань, а саме

1. Вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми дослідження.

2. Проаналізувати поняття та класифікацію особливостей властивостей нервової системи і типів темпераменту людини.

3. Визначити особливості взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту людини.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз і синтез психолого-педагогічної та методичної літератури, порівняння і узагальнення, аналіз і синтез, дослідження на тьорх досліджуваних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Темперамент і властивості нервової системи як психологічні категорії

 

1.1 Загальне уявлення про властивості нервової системи

 

Кожна людина має цілком визначений тип нервової системи, прояв якого, тобто особливості темпераменту, відображають важливу сторону індивідуально-психологічних відмінностей.

Деякі з поєднань властивостей типу, які зустрічаються частіше інших або ж виступають найбільш яскраво, і можуть, згідно І.П. Павлову, служити поясненням тієї класифікації темпераментів, яка відома з глибокої давнини. А саме: сангвінічному темпераменту відповідає сильний урівноважений швидкий тип нервової системи, флегматичного темпераменту - сильний урівноважений повільний тип, холеричному темпераменту - сильний неврівноважений тип, меланхолічному темпераменту - слабкий тип нервової системи.

Особливості психічної діяльності людини, що визначають його вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання, формуються в процесі індивідуального його життя та виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини - визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, ні переконань, ні моральних устоїв.

Як довів І. П. Павлов, динаміка перебігу психічної діяльності та індивідуальні особливості поведінки цілком залежать від індивідуальних відмінностей у діяльності нервової системи. Прояв і співвідношення властивостей двох основних нервових процесів - збудження і гальмування - є основою цих відмінностей у нервової діяльності.

Разом зі своїми співробітниками він виявив три основних властивості нервової системи, з комбінації яких закладається той чи інший тип темпераменту.

1) Рухливість процесів збудження і гальмування.

2) Баланс, чи Врівноваженість.

3) Сила процесів збудження і гальмування.

Сила нервових процесів виявляється в здатності нервових клітин переносити тривале або короткочасне, але дуже концентроване збудження і гальмування. Це визначає працездатність (витривалість) нервової системи.

Слабкість нервових процесів характеризується нездатністю витримувати тривале і концентроване збудження і гальмування. Таким чином, в слабкою нервовою системою нервові клітини відрізняються низькою працездатністю, а енергія їх швидко виснажується. Але зате така нервова система має велику чутливість: навіть на слабкі подразники вона дає відповідну реакцію.

Комбінації зазначених властивостей нервових процесів збудження і гальмування були покладені в основу визначення типів вищої нервової діяльності. Поєднання сили, рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування становить тип нервової системи. (Додаток А)

Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси гальмування і збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Поряд з цим відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) до дій подразників.

Сильний неврівноважений тип з перевагою порушення. Його нервова система характеризується, крім великої сили, переважанням порушення над гальмуванням. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає самовладання, він запальний і нестриманий.

Сильний урівноважений рухливий тип. Його нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою і значною рухливістю. Процеси гальмування і збудження сильні й урівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків. Тому ця людина швидка, легко пристосовується до мінливих умов життя. ЇЇ характеризує висока опірність труднощам життя.

Сильний урівноважений інертний тип. Його нервова система також характеризується значною силою і рівновагою нервових процесів разом з малою рухливістю. Сильні й урівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важко збудливі.

Згідно Теплову, можна намітити наступну структуру властивостей нервової системи:

1) сила (витривалість),

2) динамічність (легкість генерації нервового процесу),

3) рухливість (швидкість переробки знаків подразників),

4) лабільність (швидкість виникнення і припинення нервового процесу).

Кожне з цих властивостей може бути різним по відношенню до процесу порушення та до процесу гальмування: Отже, треба говорити про врівноваженості нервових процесів по кожному з цих властивостей.

Провідний спеціаліст з проблем темпераменту - Небиліцін зі співробітниками вивчав групу основних властивостей нервової системи, існування більшості з яких встановлено з достатньою твердістю, в тому числі із застосуванням факторного аналізу. Всі ці

властивості характеризують, кожне зі своїми певної точки зору, динаміку кожного з двох основних нервових процесів - збудження і гальмування. Говорячи про динамічність нервової системи, Небиліцін має на увазі по суті дві властивості - динамічність порушення та гальмування, так само як, говорячи про силу нервової системи, ми маємо на увазі фактично дві властивості - силу нервової системи по відношенню до збудження і по відношенню до гальмування. Оскільки ці властивості є елементарні виміру двох фундаментальних нервових процесів, він називає їх первинними.

До вторинних ж властивостями Небиліцін відносить ряд додаткових характеристик нервової системи, одержуваних за допомогою вимірювання і зіставлення однойменних первинних властивостей, що характеризують два протилежних нервових процесу - порушення і гальмування.

Для аналізу біологічної системи людини В.М. Русалов висунув концепцію загальних і приватних конституцій організму людини. Відповідно до цієї концепції, в основі темпераменту лежать властивості загальної конституції людського організму, яка розглядається як сукупність всіх приватних конституцій, тобто всіх фізичних і фізіологічних властивостей індивіда, закріплених у його спадковому апараті.

Найбільш важливою відмінністю досліджень В. М. Русалова та його колег є використання концепції П.К. Анохіна про інтегративної діяльності мозку, яка розглядається як новітній етап у розвитку вчення І.П. Павлова. Застосування цієї концепції дозволило не тільки розкрити структуру й організацію загальних властивостей нервової системи, але і вивести з неї кількість фундаментальних властивостей темпераменту.

Тип вищої нервової діяльності відноситься до природних вищим даними, це вроджена властивість нервової системи. На даній фізіологічної основі можуть утворитися різні системи умовних зв'язків, тобто в процесі життя ці умовні зв'язку будуть різна формуватися в різних людей: у цьому і буде проявлятися тип вищої нервової діяльності. Темперамент і є прояв типу нервової системи в діяльності, поведінці людини. Тільки знаючи властивості нервової системи, їх кількість і стійкі варіації, можна буде встановити можливу структурну організацію типів темпераменту.

 

1.2 Фізіологічна та психологічна основа типів темпераменту

 

Творцем навчання про темпераменти вважається давньогрецький лікар Гіппократ. Він стверджував, що люди розрізняються співвідношенням 4 основних "соків" життя, - крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі, що входять до його складу. Виходячи з його навчання, самий знаменитий після Гіппократа лікар античності Клавдій Гален розробив першу типологію темпераментів. Відповідно до його навчання тип темпераменту залежить від переваги в організмі одного із соків. Ним були виділені темпераменти, що у наш час користуються широкою популярністю: сангвініка (від лат. Sanguis - "кров"), флегматика (від грец. - Phlegma - "флегма"), холерика (від греч. Chole - "жовч"), і меланхоліка (від греч. melas chole - "чорна жовч"). Ця фантастична концепція мала величезний вплив на вчених протягом багатьох сторіч. Темперамент - належне співвідношення рис від tempero - змішую в належному стані - характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів.

Останнє з відомих її описів, яке використовується і в сучасній психології, належить німецькому філософу І. Канту. Він говорив, що з фізіологічної точки зору, коли мова йде про темперамент, мають на увазі фізичну конституцію (слабка або сильна статура) і комплекцію (рідке, за допомогою життєвої сили закономірно рухливе в тілі. До чого відносять також тепло або холод при обробці цих соків.)

Але з психологічної точки зору , тобто як темперамент душі (здатності почуття і бажання), ці вирази стосуються властивостей крові, визначені тільки за аналогією гри почуттів і бажання з тілесними рушійними причинами (з яких кров сама головна).

Головний розподіл вчення про темпераменти таке: темпераменти почуття і темпераменти дії поділяються на два види, що в сукупності дає чотири темпераменти.

До темпераментів почуттів Кант відніс: сангвінічний і його протилежність - меланхолійний. Перший має особливість, що на відчуття виявляється швидкий і сильний вплив, але відчуття проникає не глибоко (не буває тривалим), у другому ж темпераменті відчуття буває менш яскравим, зате пускає глибокі корені. У цьому варто вбачати розходження темпераментів почуттів, а в не розташуванні до веселощів або сумуй. З найдавніших часів дослідники, спостерігаючи значну розмаїтість поводження, що збігаються з розходженнями в статурі і фізіологічних функціях, намагалися їх упорядковувати, якимось чином їх згрупувати. Так виникли найрізноманітніші типології темпераментів. Найбільший інтерес представляють ті з них, у яких властивості темпераменту, що розуміються як спадкоємними або уроджені, зв'язувалися з індивідуальними розходженнями в особливостях статури. Ці типології дістали назву конституційних типологій. Так найбільше поширення одержала типологія, запропонована Е. Кречмером.

Головна його ідея полягала в тому, що люди з певним типом додавання мають визначені психічні особливості. Ним було проведено безліч вимірів частин тіла, що дозволило йому виділити 4 конституціональних типи:

Лептосоматик - характеризується тендітною статурою високим ростом, плоскою грудною кліткою. Плечі вузькі, нижні кінцівки - довгі і худі.

ПІКНІК - людина з вираженою жировою тканиною, надмірно гладкий, характеризується малим або середнім ростом, що розпливається тулубом з великим животом і круглою головою на короткій шиї.

АТЛЕТИК - людина з розвиненою мускулатурою, міцною статурою, характерний високий або середній ріст, широкі плечі, вузькі стегна.

Диспластик - люди з безформну, неправильним будовою. Індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями статури (наприклад, надмірний ріст, непропорційна статура).

З названими типами будови тіла Кречмер співвідносить 3 виділених типи темпераменту, які він називає: шизотимік, іксотимік і циклотимік. Шизотимік має астенічний статура, вона замкнутий, схильний до коливань емоцій, упертий, малоподатливий до зміни установок і поглядів, із працею пристосовується до оточення. На відміну від нього іксотимік має атлетичну статуру. Це спокійний людина зі стриманими жестами і мімікою, з невисокою гнучкістю мислення, часто дріб'язковий. Пікнічну статуру має циклотимік, його емоції коливаються між радістю і сумом, він легко контактує з людьми і реалістичний у поглядах.

В основі поглядів Шелдона також лежить припущення про те, що тіло і темперамент - це 2 параметри людини, зв'язаних між собою. Структура тіла визначає темперамент, що є його функцією. У. Шелдон виходив з гіпотези про існування основних типів статури, описуючи які він запозичав терміни з ембріології. Їм виділені 3:

ЕНДОМОРФНИЙ (з ендодерми утворюються переважно внутрішні органи);

МЕЗОМОРФНИЙ (з мезодерми утвориться м'язова тканина);

ЕКТОМОРФНИЙ (з ектедерми розвивається шкіра і нервова тканина).

При цьому людям з ендоморфним типом властиво відносно слабка статура з надлишком жирової тканини; мезоморфному типу властиво мати струнке і міцне тіло, велику фізичну стійкість і силу; а ектоморфному - тендітний організм, плоску грудну клітку, довгі тонкі кінцівки зі слабкою мускулатурою.

За У. Шелдон, цим типам статур відповідають певні типи темпераментів, названі їм у залежності від функцій визначених органів тіла: вісіцетронія (лат. viscera-"внутрішності"), соматонія (грец. soma - "тіло") і церебротонія (лат. cerebrum - "мозок").

На думку І.П. Павлова, темпераменти є "основними рисами" індивідуальних особливостей людини. Їх прийнято розрізняти наступним чином: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний.

Французький вчений А. Фулье вніс до класифікацію Гіппократа додатки на основі вивчення інтенсивності та швидкості реакцій. Він виділив:

1. людей чутливих зі швидкою, але малоінтенсивної реакцією (ближче до сангвініків);

2. людей чутливих з реакцією більш повільною, але інтенсивної (меланхоліки);

3. людей діяльних з швидкою та інтенсивної реакцією (холерики);

4. людей діяльних з повільною і помірною реакцією (Флегматики). [

В даний час наука має достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту по визначеній стрункій програмі. Однак для складання психологічної характеристик традиційних 4 типів звичайно виділяють наступні основні властивості темпераменту:

Сензитивність визначається тим, яка найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення якої-небудь психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.

Реактивність характеризується ступенем мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні впливів однакової сили (критичне зауваження, образливе слово, різкий тон - навіть звук).

Активність свідчить про те, наскільки інтенсивно енергійно людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди в досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги).

Співвідношення реактивності й активності визначає, від чого в більшому ступені заздрості діяльність людини: від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин, настрої, випадкові події) або від цілей, намірів, переконань.

Пластичність і ригідність свідчать, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів (пластичність).

Екстраверсія, інтраверсія визначає, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у цей момент (екстраверт), або від образів, уявлень і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтраверт).

Враховуючи всі перелічені властивості Я. Стреляу дає наступні психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту:

САНГВІНІК. Людина з підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у нього врівноважені. Він жваво, збуджено відгукується на усе, що залучає його увагу, має живу міміку і виразні рухи. По незначному приводі він регоче, а несуттєвий факт може його розсердити. За його особі легко угадати його настрій, ставлення до предмета або людини. У нього високий поріг чутливості, тому він не зауважує дуже слабких звуків і світлових подразників. Володіючи підвищеною активністю і будучи дуже енергійну і працездатним, він активно приймається за нову справу і може довго працювати не стомлюючись. Здатний швидко зосередиться, дисциплінований, при бажанні може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, винахідливість, швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки. Без зусиль не тільки переключається з однієї роботи на іншу, але і переучується, опановуючи новими навичками. Як правило, він більшою мірою відгукується на зовнішні враження, чим на суб'єктивні образи і представлення про минуле і майбутнє, екстраверт.

У сангвініка почуття легко виникають, легко змінюються. Легкість, з якою у сангвініка утворяться і переробляються нові тимчасові зв'язки, велика рухливість стереотипу, відбиває також у розумовій рухливості сангвініків, виявляють деяку схильність до нестійкості.

ХОЛЕРИК. Як і сангвінік відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він неприборканий, нестриманий, нетерплячий. Запальний. Він менш пластичний і більш інертний. Чим сангвінік. Звідси - велика стійкість прагнень і інтересів, велика наполегливість, можливі утруднення в переключенні уваги, він скоріше екстраверт.

ФЛЕГМАТИК має високу активність, що значно переважає над малою реактивністю, малою чутливістю й емоційністю. Його важко розсмішити і засмутити - коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як мова. Він неметкий, із працею переключає увага і пристосовується до нової обстановки, повільно перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження, інтроверт. Недоліком флегматика є його інертність, малорухомість. Інертність позначається і на відсталості його стереотипів, труднощі його перебудови. Однак ця якість, інертність, має і позитивне значення, сприяє обгрунтованості сталості особистості.

МЕЛАНХОЛІК Людина з високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно уразливий, болісно чуттєвий. Міміка і рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай вона невпевнена у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко стомлюється і мало працездатний. Йому властиві нестійка увага і уповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків - інтроверти.

Меланхолік сором'язливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійній, звичній обстановці меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами.

До теперішнього часу основними типами темпераменту вважаються ті ж чотири, які були виділені античної наукою: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний. Уявлення про те, який у людини темперамент, зазвичай складається на підставі деяких характерних для даної особи психологічних особливостей. Людини з помітною психічною активністю, швидко озивається на навколишні події, що прагне до частої зміни вражень, порівняно легко переживає невдачі і неприємності, живого, рухомого, з виразною мімікою і рухами називають сангвініком. Людини незворушного, зі стійкими прагненнями і настроєм, з постійністю і глибиною почуттів, з рівномірністю дій і мови, зі слабким зовнішнім виразом душевних станів називають флегматиком. Людину дуже енергійного, здатного віддаватися справі з особливою пристрастю, швидкого та поривчастий, схильного до бурхливих емоційних спалахів і різким змінам настрою, зі стрімкими рухами називають холериком. Людини вразливого, з глибокими переживаннями, легко ранима, але зовні слабо реагує на навколишнє, зі стриманими рухами і приглушеністю мови називають меланхоліком. Кожному типу темпераменту притаманне своє співвідношення психічних властивостей, перш за все різний ступінь активності та емоційності, а також тих чи інших особливостей моторики. Певна структура динамічних проявів і характеризує тип темпераменту.

Різноманітність темпераментів найбільше проявляється в характері психічної активності, рухах, емоційності. В якості основних характеристик емоційності виділяють вразливість, імпульсивність, стійкість і емоційну стабільність. Моторний, руховий компонент темпераменту яскраво відбивається в поведінці і проявляється як швидкість, сила, різкість, загальний ритм рухів і мови. Загальна психічна активність людини пов'язана з прагненням до самовираження, освоєння і перетворення навколишнього світу.

Центральне місце в характеристиці темпераменту займає загальна психічна активність. Мається на увазі не зміст активності, не її спрямованість, а саме її динамічні особливості, сам енергетичний рівень поведінки. Відмінності між людьми в цьому відношенні дуже великі. Ступінь активності розподіляється від млявості, інертності на одному полюсі до бурхливих проявів енергії - на іншому.

Таким чином, по даній главі можна зробити висновок, що особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання, формуються в процесі індивідуального життя людини, в процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини - визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, і його переконань, ні моральних устоїв.

2. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту людини

 

2.1 Основні властивості темпераменту особистості

 

Доведено, - що на землі немає двох людей з однаковими узорами пальців рук, що на дереві немає двох абсолютно однакових листя. Точно також в природі не існує абсолютно однакових людських особистостей - особистість кожного людину, неповторна. Однак людина не народжується готової особистістю. Нею він ставати поступово. Вже з ранніх дитячих років у нього спостерігаються свої індивідуальні особливості психіки, Ці особливості дуже консервативні і стійкі, Змінюючись набагато повільніше, ніж відомі нами властивості особистості (погляди та переконання, риси характеру, здібності), вони утворюють своєрідну психологічний грунт, на якому згодом у залежно від її особливостей виростають певні індивідуальності. Такими стійкими і властивими людині від народження психічними якостями є властивості темпераменту.

У психології отримала певне визнання класифікація темпераментів, заснована на обліку таких психологічних особливостей, які позначають термінами екстраверсія, інтроверсія. Подібно магніту, об'єкти навколишнього світу притягують до себе інтереси, "життєву енергію" екстраверта. Для екстравертного типу людей характерні спрямованість на взаємодію з зовнішнім світом, тяга до нових вражень, імпульсивність, товариськість, підвищена рухова і мовна активність. Для інтравертного типу характерна фіксація інтересів на своєму внутрішньому світі. Інтраверти, як правило, замкнені, соціально пасивні, схильні до самоаналізу, відчувають труднощі у пристосуванні до навколишньої дійсності. Залежно від провідної психічної функції К. Юнг виділив розумовий, емоційний, відчуває і інтуїтивний екстравертні і інтравертні типи.

Надалі відмінності по екстраверсії-інтраверсії, а також відмінності за емоційної стійкості (де на одному полюсі - сталість настроїв, впевненість у собі, висока опірність негативним впливам, а на іншому полюсі - різка зміна настроїв, образливість, дратівливість, що позначаються словами "рівень тривожності ") вивчалися Г. Айзенк у зв'язку з відмінностями за властивостями нервової системи. (Додаток Б)

Виявилося, зокрема, що ознаки екстраверсії, як і ознаки емоційної стійкості, мають у своїй основі менш реактивну нервову систему, тоді як ознаки інтраверсії, як і емоційної тривожності, є виразом більш високої реактивності. При цьому виявилося, що екстраверсія і інтроверсія, емоційна стійкість і висока тривожність можуть виступати в різних поєднаннях. В результаті з нового боку намітився підхід до основних типів темпераменту: поєднання екстраверсії та емоційної стійкості (сангвінік), поєднання екстраверсії та емоційної нестійкості (холерик), поєднання інтраверсії і емоційної стійкості (флегматик), поєднання інтраверсії і емоційної нестійкості (меланхолік).

Слабка вираженість власне рухливості (мала швидкість виникнення і припинення порушення та гальмування), тобто інертність нервових процесів, може мати як негативний, так і позитивне значення. Негативна сторона інертності - сповільненість динамічних змін, позитивна - тривалість збереження, стійкість психічних процесів. Відповідні психологічні відмінності обумовлюють, перш за все, особливості перебігу діяльності, а не її ефективність.

Як і будь-які психічні властивості, властивості темпераменту, є деякі потенції, що виявляються або не виявляються в залежності від ряду умов. Залежність проявів темпераменту від умов веде до того, що люди абсолютно різного темпераменту можуть, тим не менш, у різних умовах виявляти дуже схожі або навіть тотожні якісні психічні особливості, тоді як в однакових умовах вони проявляють прямо протилежні якісні особливості.

Властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини. Спеціальної особливістю темпераменту є те, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а закономірно зв'язані між собою, утворюючи певну організацію, структуру, що характеризує тип темпераменту. Як і властивості нервової системи властивості темпераменту не є абсолютно незмінними.

Динамічні особливості психічної діяльності залежать і від емоцій і від волі, тобто визначаються співвідношенням емоційних і вольових особливостей. Відмітною ознакою властивостей темпераменту є те, що вони утворюють специфічне співвідношення, яке характеризує тип темпераменту в цілому. Це співвідношення і є характерна ознака, який з часу Гіппократа, лежить в основі визначення поняття темпераменту. Залежно від цього співвідношення і кожне окреме властивість темпераменту набуває специфічну характеристику.

Властивості темпераменту залежать від властивостей організму в цілому. У сучасній психології загально визнано, що властивості темпераменту, можуть змінюватися в залежності від умов розвитку. Так, наприклад, Вундт вважав, що в одного і того ж людини в різний час можуть проявлятися всі чотири типи, темпераменту. Різниця між властивостями темпераменту та іншими індивідуально-психологічними особливостями може полягати тільки в тому, як, на основі взаємозв'язків, умов життя і діяльності складається та чи інша група індивідуальних психологічних особливостей.

Проблема, психологічної характеристики темпераменту в життєвих ситуаціях активно досліджувалася В.С. Мерлін і його співробітниками. До конкретних властивостей темпераменту В.С. Мерлін відносить особливості емоційно-вольової сфери: активність, стриманість, емоційну збудливість, швидкість виникнення і зміни почуттів, особливості настрою, стану тривоги, неспокою, а також ряд інших особливостей психіки.

Властивості темпераменту відрізняються від мотивів і відносин особистості і рис характеру. Відрізняється темперамент і від здібностей. Отже, до темпераменту, відносяться, перш за все, вроджені і індивідуально-своєрідні психічні властивості. У одних людей психічна діяльність протікає рівномірно, вони зовні спокійні, врівноважені, навіть повільні, вони рідко сміються, погляд їх суворий і холодний, руху скупі і доцільні. У інших людей психічна діяльність протікає стрибкоподібно, такі люди навпаки дуже рухливі, неспокійні, криклива, завжди жваві, тобто від темпераменту залежить характер перебігу психічної діяльності. Розрізняють такі властивості темпераменту:

1) швидкість виникнення психічних процесів та їх стійкість (наприклад, швидкість сприйняття, тривалість зосередження уваги);

2) психічний темп і ритм;

3) інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність больових дій);

4) спрямованість психічної діяльності на будь-які об'єкти, незалежно від їх змісту (наприклад, постійне прагнення людини до контактів з новими людьми, до нових вражень).

Але динаміка психічної діяльності залежить і від інших умов (наприклад, від мотивів і психічних станів). Якщо людина зацікавлена ​​в роботі, то незалежно від особливостей свого темпераменту, він виконає її енергійніше і швидше. Властивості темпераменту, на відміну від мотивів і психічних станів, виявляються однаково у різних видах діяльності і при самих різних цілях. Наприклад, якщо у людини є схильність хвилюватися перед здачею заліку або в очікуванні старту на змаганнях, то це означає, що висока тривожність - властивість його темпераменту.

Властивості темпераменту проявляються не з моменту народження і не все відразу в певному віці, а розвиваються в певній послідовності, зумовленої як загальними закономірностями дозрівання вищої нервової діяльності, так і специфічними закономірностями дозрівання кожного типу нервової системи. Причина індивідуальних особливостей поведінки обумовлена ​​властивостями нервових процесів збудження і гальмування і їх різними поєднаннями.

 

2.2 Вплив нервової системи на темперамент людини

 

Психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка - з іншими. Слабка нервова система - нервова система високої чутливості, і в цьому її відоме перевагу. Знання темпераменту, знання особливостей природженою організації нервової системи, що впливає на перебіг психічної діяльності людини, необхідно вчителеві в його навчальної і виховної роботи. Слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовно. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто в темперамент людини з'єднуються риси різних темпераментів. "Чисті" темпераменти зустрічаються відносно рідко.

Насправді, давно відома залежність протікання психічних процесів і поводження людини від функціонування нервової системи, що виконує домінуючу і керуючу роль в організмі. Теорія зв'язку деяких загальних властивостей нервових процесів з типами темпераменту була запропонована І.П. Павловим і одержала розвиток і експериментальне підтвердження в роботах його послідовників.

Властивості нервової системи необхідно вивчати з урахуванням особливостей поведінки людей в життєвих ситуаціях. Природні особливості нервової системи можуть бути приховані системою тимчасових зв'язків, вироблених протягом життя. Якась психічна риса не є лише природженим, прояв же властивостей нервової системи можливе лише в надзвичайних умовах, тому сучасні дослідження проблеми індивідуальних відмінностей спрямовані на розробку особливої ​​системи "життєвих показників", тобто об'єктивно оцінюваних життєвих проявів досліджуваних властивостей нервової системи.

Відмінності за активністю, пов'язані з темпераментом, виступають головним чином в наступних формах: вираженість самої потреби, тяга бути діяльним (прагнення до продовження початої діяльності; сила натиску, енергійність вироблених дій; витривалість по відношенню до напруги, пов'язаного з активністю); різноманітність вироблюваних дій , схильність до їх варіювання; швидкісні характеристики реакцій і рухів (їх темп, його наростання і загасання, різкість і стрімкість або ж сповільненість рухів).

Встановлено, що динамічні прояви активності певним чином зумовлені властивостями типу нервової системи. Так, інтенсивність і стійкість активності істотно залежать від сили нервової системи, а мінливість активності та деякі її швидкісні характеристики - від рухливості і лабільності. В інших дослідженнях було показано, що психічна активність як риса темпераменту безпосередньо залежить і від особливого властивості нервової системи - активація (дані Е. А. Голубєвої).

Дуже великий інтерес представляють результати досліджень, які показали, що слабкість типу нервової системи означає не тільки недолік сили, малу витривалість, але і підвищену чутливість, реактивність, тобто готовність реагувати на незначні подразники (більше слабка нервова система тому і швидше втомлюється, виснажується, що вона відносно легше збуджується). А реактивність - це теж один з видів активності. В цьому відношенні в осіб зі слабкістю нервової системи - свої особливі передумови для проявів активності. На основі реактивності (в межах витривалості нервової системи) можуть отримати розвиток швидко виникають, винахідливі, тонко враховують обставини форми активності.

Поняття темперамент має бути не вихідною передумовою, а кінцевим результатом розробки теорії темпераменту. Вихідною ж передумовою цієї теорії має бути опис ознак, за якими можна було б відрізнити темперамент від інших індивідуально-психологічних особливостей.

Таким чином, під темпераментом варто розуміти сукупність стійких, індивідуально своєрідних властивостей психіки людини, що визначають динаміку його психічної діяльності. Ці властивості однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей і мотивів, тому що властивості темпераменту обумовлені загальним типом нервової системи, то вони в якійсь мірі залежать від спадкового чинника. Спадковий фактор впливає на психічні властивості темпераменту двояким чином: морфологічними особливостями нервової системи і фізіологічними властивостями типу. Але хоча властивості темпераменту мають спадкове походження, вони в ряді випадків зазнають більш-менш різку зміну в результаті прижиттєвих умов. Умови можуть бути наступні:

 важкі соматичні хвороби, особливо перенесені в ранньому дитинстві;

 в результаті деяких оздоровчих заходів;

 в результаті психологічних конфліктів, пережитих у підлітковому віці;

 в результаті різкого погіршення побутових матеріальних умов у підлітковому віці;

при різкій зміні об'єктивних умов життя і виховання в підлітковому віці.

Таким чином, можна зробити висновок, що в результаті життєвих зовнішніх умов можуть відбутися якісні зміни психічних властивостей, які різко змінюють психологічну характеристику темпераменту.

Таким чином, по даній чолі слід зробити висновок, що більшість досліджуваних властивостей темпераменту носить, як правило, описовий характер. Кількість властивостей випливає не з певної теоретичної моделі, і детерміновано особливостями факторної обробки вихідних характеристик темпераменту. Отже, характеристики темпераменту не стільки привносять у діяльність різні відтінки, скільки задають кордону, оберігають організм від надзвичайно великого чи, навпаки, надзвичайно малого витрачання енергії.

 

3.

Висновок

 

Кожен тип темпераменту може виявляти себе як в позитивних, так і в негативних психологічних рисах. Енергія, пристрасність холерика, якщо вони спрямовані на гідні цілі, можуть бути цінними якостями, але недостатня врівноваженість, емоційна і рухова, може виразитися, за відсутності належного виховання, в нестриманості, різкості, схильності до постійних вибухів. Жвавість і чуйність сангвініка - позитивні якості, але при недоліки виховання вони можуть привести до відсутності належної зосередженості, до поверховості, схильності розкидатися. Спокій, витримка, відсутність квапливості флегматика - це гідності. Але в несприятливих умовах виховання вони можуть зробити людину млявою, байдужим до багатьох вражень життя. Глибина і стійкість почуттів, емоційна чуйність меланхоліка - цінні риси, але при недоліку відповідних виховних впливів у представників цього типу може розвиватися прихильність цілком занурюватися у власні переживання, зайва сором'язливість. Таким чином, одні й ті ж вихідні властивості темпераменту не визначають того, у що вони розвинуться - в переваги або в недоліки.

Властивості темпераменту залежать від одного і того ж загального типу нервової системи, не є психологічно незв'язаного безструктурного конгломерату, між ними є цілком закономірна взаємозв'язок і взаємозалежність

Відомо, що у відповідних умовах виховання і при слабкому типі нервової системи може розвинутися сильна воля і, навпаки, при сильному типі нервової системи в умовах "тепличного" виховання можуть виникнути ознаки недостатньої енергії, безпорадності. Не всякий холерик рішучий і не всякий сангвінік чуйний. Такі властивості мають виробитися. Це передбачає і певну саморегуляцію, самовиховання.

Отже, підбиваючи підсумок вищесказаного, хочеться ще раз наголосити, що вивченням темпераменту займалися і займаються психологи різних країн. Методи вивчення його досить умовні і не об'єктивні, але роботи в цьому напрямку ведуться і приносять свої плоди. Висунуто безліч теорії щодо природи темпераменту і методів його вивчення. До методів, як уже говорилося вище, відносяться лабораторний, комплексний, природний методи дослідження темпераменту і метод спостереження.

Про природу темпераменту висловлювалися різні точки зору, починаючи з Гіппократа і Галена, які виділили 4 типу темпераменту. Ці типи практично незмінно дійшли і до наших днів і використовуються в дослідженнях сучасних психологів. Е. Кречмер пов'язував природу темпераменту з хімічним складом крові. А. Галлер ввів поняття збудливості і чутливості, а його учень Г. Врисберг пов'язав темперамент з особливостями нервової системи. І.П. Павлов експериментально підтвердив теорію про фізіологічну основі темпераменту. На основі цих досліджень вивчення темпераменту продовжується і сьогодні.

Таким чином, дана робота розкриває фізіологічну основу темпераменту. У ній дана психологічна характеристика темпераментів, розкриті особливості впливу властивостей нервової системи на типи темпераментів. Отже, темперамент відноситься, насамперед, до біологічно обумовлених підструктур особистості і знання свого типу темпераменту, безумовно, допоможе вирішити багато проблем виховання та розвитку особистості.

3. Дослідження особливостей нервової системи, інтерпритація досліджень

Дослідження властивостей нервової системи проводилося на школярах віком 8-9років, у даному дослідженні брало участь троє дітей.

Пропонується методика розроблена (використовуючи пропозиції А. А. Полєтаєва) на основі вимушеного вибору школярами одного варіанту поведінки з чотирьох, запропонованих йому в кожному пункті завдання. Школяр вибирає той варіант поведінки (характеристики), який, на його погляд, найбільш співвідносимо з його поведінкою. Кожен із запропонованих варіантів відповідає одному з типів темпераменту, що дозволяє після виконання завдання визначити ступінь вираженості окремих типів темпераменту у школяра і звідси - характеристику властивостей його нервової системи.

 

Інтерпритація результатів

 

1школяр – Гайдамаха Богдан Іванович 8років

2школяр – Тирбан Тетяна Володимирівна 9років

За результами даної методии виявилось, що досліджуваному притаманний флегматичний тип темпераменту за І. П. Павловим, Гіппократом і Галеном це свідчить що цей тип - сильний, врівноважений, інертний. Його нервова система також характеризується значною силою і рівновагою нервових процесів разом з малою рухливістю. Будучи, з точки зору рухливості, протилежністю сангвініка, флегматик реагує спокійно і повільно, не схильний до зміни свого оточення, так же само сангвініку, добре чинить опір сильним і тривалим подразникам. Тип нервової системи за М. І. Красногорським -  сильний, оптимально збудливий, урівноважений, повільний тип. Опис темпераменту за М. І. Красногорським - флегматик легко пристосовується до соціального середовища. Позитивні умовні рефлекси утворюються з нормальною швидкістю, вони сильні і міцні, як і гальмівні умовні реакції. Адекватне взаємодія між корою і підкіркової областю забезпечує контроль кори над природженими рефлексами. Швидко вивчається говорити, читати і писати. Його промова дещо повільніше, ніж у сангвініка, вона спокійна, рівномірна.

У першого школяра флегматичний тип змішаний із холеричним типом.

Холеричний тип темпераменту і нервової системи за І. П. Павловим, Гіппократом і Галеном сильний, неврівноважений тип з перевагою порушення. Його нервова система характеризується, крім великої сили, переважанням порушення над гальмуванням. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає самовладання, він запальний і нестриманий. Тип нервової системи за М. І. Красногорським сильний, підвищено збудливий, нестримний, неврівноважений (що пов'язано з перевагою збудження в підкоркових відділах) тип.Опис темпераменту за М. І. Красногорським - холерик характеризується сильними умовними реакціями, підтвердженими великому впливу підкіркових областей. Підвищена підкіркова діяльність не завжди достатньо регулюється корою. Умовні зв'язки утворюються повільніше, ніж у попередніх типів, що пов'язано з підвищеною збудливістю підкіркових центрів, які гальмують центри кори. Умовні гальмівні реакції холерика нестійкі. Діти такого типу навчаються зазвичай задовільно, проте відчувають труднощі в пристосуванні своїх реакцій і емоцій до вимог школи. Їх мова стає в міру швидкою, але нерівною, і формується важче, ніж у попередніх типів.

У другого школяра флегматичний тип скоріше змішаний із меланхолічним. Тип темпераменту і нервової системи за І. П. Павловим, Гіппократом і Галеном - слабкий тип. Люди, відносяться до цього типу, характеризуються слабкістю обох процесів - і збудження, і гальмування, погано чинять опір впливу сильних позитивних і гальмівних стимулів. Тому меланхоліки часто пасивні, загальмовані. Для них вплив сильних подразників може стати джерелом різних порушень поведінки.Тип нервової системи за М. І. Красногорським - слабкий, понижено збудливий, неврівноважений тип, що характеризується загальною зниженою збудливістю кори і нижчих відділів.Опис темпераменту за М. І. Красногорським - енергічний тип. Знижена діяльність кори поєднується зі слабкою діяльністю підкіркових центрів, що особливо виявляється у слабких емоціях. Швидко стомлюється і перестає реагувати на дуже сильні й тривалі подразники. Безумовні рефлекси також слабкі. Умовні реакції утворюються повільно після багатьох сполучень безумовного і умовних подразників. Інтенсивність умовних реакцій часто не відповідає закону сили. Для меланхоліка характерно переважання зовнішнього гальмування. Мова тиха.

У третього школяра виявився яскраво виражений Сангвінічний тип.

Тип темпераменту і нервової системи за І. П. Павловим, Гіппократом і Галеном - сильний урівноважений, рухливий тип. Його нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою і значною рухливістю. Тому сангвінік - людина швидка, легко пристосовується до мінливих умов життя. Його характеризує висока опірність труднощам життя.Тип нервової системи за М. І. Красногорським - сильний, оптимально збудливий, урівноважений, швидкий тип. Всі відділи головного мозку працюють злагоджено, в гармонійному взаємодії. Опис темпераменту за М. І. Красногорським - позитивні умовно-рефлекторні зв'язки утворюються швидко і є стійкими. Інтенсивність реакцій відповідає силі подразників. Умовні гальмівні реакції також утворюються швидко, вони сильні і стійкі. Сильні нервові клітини кори і нормально збудливі підкіркові області забезпечують хорошу пристосовуваність до вимог навколишнього середовища. Діяльність кори характеризується високою рухливістю. Це живий темперамент, не викликає труднощів при вихованні. Мовні реакції утворюються швидко і відповідають віковим нормам. Мова сангвініка, як правило, гучна, швидка, виразна, з правильними інтонаціями і наголосами, врівноважена і плавна. Вона супроводжується живою жестикуляцією, виразною мімікою і емоційним підйомом.
Список використаних джерел

 

1.               Белоус В.В. Темперамент и деятельность. Учебное пособие. - Пятигорск, 2000.-275с.
2.               Венгер Л.А., Мухина В.С. "Психология" М.:"Просвещение" 2002.-326с.
3.               Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М., "Дом славянской книги" 2006.-238с.
4.               Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 2002.-340с.
5.         Кречмер Э. Теория темпераментов. // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. М., 2000.-420с.
6.               Крутецкий В.А. "Психология" М. "Просвещение" 2000.-348с.
7.               Мерлин B.C. Очерк теории темперамента. - Пермь, 2003.-195с.
8.         Небылицын В.Д. Актуальные проблемы дифференциальной психофизиологии. // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. М., 2000.-360с.
9.               Небылицин В. Д. Основные свойства нервной системы человека. – М. Просвещение, 2000.- 270с.
10.          Немов Р.С. Психология В 3-х томах, Т.1 – М.: Владос, 2003.-387с.
11.          Общая психология: Учебник для студентов пед. институтов / А.В. Петровский, А.В. Брушлинский, В.П. Зинченко и др. / Под ред. А.В. Петровского. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Per Ser; Спб.: Речь, 2005.- 263с
12.    Общая психология /Состав. Е.И. Рогов - М. ВЛАДОС, 3-е изд., перераб. и доп. 2003.- 332с.
13.    Ожегов, С.И., Шведова, Н.Ю. Толковый словарь русского языка. - М: Азъ,2006.-939с.
14.          Павлов И. П. Полн. собр. Соч. Т.3.Кн.2. М.-Л., 1951. С.269.
15.          Поваляева М.А., Рутер О.А. Невербальные средства общения/Серия "высшее образование". Ростов н. /Д: Феникс, 2004.-352с.
16.          Психология индивидуальных различий ТЕКСТЫ /под ред. Ю.Б.Гиппенрейдера, В.Я.Романова - М. изд-во МГУ, 2-е изд., перераб. и доп. 2003. -С.37-43
17.          Русалов В.М. О природе темперамента и его места в структуре индивидуальных свойств человека. // Вопросы психологии. 2005. - № 1. С.-43-48
18.    Серия "Эрудит". Психология. Под ред. Фатиевой И.Ю.- М.:ООО "Издательство Мир книги",2008.-193с.
19.    Симонов П. В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность, изд. М., "Наука", 2004.-348с.
20.    Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. М., "Атлас" 2002.-246с.
21.    Теплов Б.М., Небылицын В.Д. Изучение основ свойств высшей нервной системы и их значение для психологии индивидуальных различий. // Вопросы психологии. 12004.- № 5.-С.24-31
22.    Теплов Б.М. Современное состояние вопроса о типах высшей нервной деятельности человека и методика их определения. // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. М., 2000.-С95-127

 

Додаток А

 

Класифікація типів вищої нервової діяльності за Павловим І. П.

 

Додаток Б

 

Коротка характеристика типів темпераменту за Г. Акзенку