Інформаційний листок І.Стравінський

Ігор Федорович

Стравінський

(1882-1971)

Ігор Стравінський- видатний російський композитор, піаніст і диригент. Він є представником музичного модернізму, один з найбільших представників світового мистецтва.

  Видатний  композитор  XX ст., диригент, музикознавець, який відіграв важливу роль у розвитку найрізноманітніших напрямків у музичному мистецтві.

   Його творчість пов'язана з найновітнішими явищами світової музичної культури, з традиціями російської музики. Вона увібрала в себе практично всі ведучі напрямки і стилі своєї епохи.

   Впродовж усього творчого періоду (майже шість десятиліть). Стравінський вражав слухачів несподіваними поворотами свого стилю. Недарма його називали "Людина тисячі одного стилю", "Пікассо в музиці", "Законодавець музичної мови", "Композитор-хамелеон".

  В своїй музиці Стравінський блискуче відобразив важливі риси епохи, яка стрімко змінювалася.

  В його творчості переважають театрально-сценічні твори.

  Ігор Стравінський народився 17 червня 1882 р. в Оранієнбаумі поблизу Петербурга (нині м.Ломоносов). З артистичним середовищем був знайомий з ранніх років. Батько був прославленим співаком Маріїнського театру. Крім товаришів по службі в домі батьків бували і Стасов, і Мусоргський, і Достоєвський і багато інших відомих людей. Мати - прекрасна піаністка і співачка, була постійним концертмейстером на концертах чоловіка.

   У віці 10 років почав займатися фортепіанною грою. Незабаром захопився імпровізацією, ще не вміючи записувати свої музичні думки. Перші твори, що збереглися, були написані, коли йому ше не було 16 р.

   Після закінчення гімназії (19 р.), йдучи на зустріч бажанню батьків, вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Тоді ж  почав самостійно вивчати музично-теоретичні предмети. Серед університетських друзів  був син Римського-Корсакова, через якого відбулося знайомство з композитором. Спочатку Стравінський звертався до Римського-Корсакова лише за порадами, а з осені 1905 р. заняття стали регулярними, двічі на тиждень.

     Хлопцем він вже належав до вищих кругів Петербурзької художньої інтелегенції. Стає учасником "Вечорів сучасної музики", їх очолювали А.Нурокі і В.Нувель. Через них зближуються з діячами "Світу мистецтв" і російським імпресаріо С.Дягілєвим, який зіграв вирішальну роль в подальшій долі композитора. Дягілєв запропонував написати музику до балету "Жар-птиця" 1909 р. Саме тоді починається перший період творчості:

   "Російський" (1908-1923) - пов'язаний з російським фольклором, мистецтвом, тематикою.

Під керівництвом Миколи Андрійовича Римського-Корсакова написав свої перші твори Ігор Стравінський. Композитор представляв їх на суд публіки, і на одному з таких виступів був присутній Сергій Дягілєв. Він дав високу оцінку музику Ігоря Стравінського. Незабаром знаменитий імпресаріо запропонував Ігорю Федоровичу співпрацю. Він замовив йому написання музики до балету для «Російських сезонів» в Парижі. В. Стравінський співпрацював з С. Дягілєвим три роки і за цей час написав для його трупи три балету, які зробили його знаменитим: «Весна священна», «Петрушка» і «Жар-птиця». У 1924 році Ігор Федорович дебютував як піаніст. Власне твір – Концерт для фортепіано та духового оркестру - виконав на сцені Ігор Стравінський. Диригент проявився в ньому ще до цього. У такій якості він виступав з 1915 по 1926 роки. В основному диригував виконанням власних творів. Він був дуже вимогливий до музикантів. В 50-60 роки була проведена аудіозапис більшості його творів. В 1962 року В. Стравінський приїжджав на гастролі в СРСР

   Протягом трьох років співпраці з трупою Дягілєва, Стравінський написав три балети, які принесли йому світову славу (28 р.) -

"Жар-птиця" (1910) - естетичне пепетворення казки про "Кащея Бессмертоного"

"Петрушка" (1911) - трагедія нещасливої ляльки, яка гине від труднощів її життя.

"Весна священна" (1913) - картина язичницької Русі, поєднання людини з природою, показ релігійно-обрядової сторони життя. Сюжет М.Реріха. Прем'єри балетів відбулися в Парижі.

  Також найбільш відомий твір даного періоду в творчості Стравінського - балет "Історія солдата" (1918 р.) - оповідь про біографію солдата, що ілюструється діями акторів і музикою.

   Перед початком Першої Світової Війни, виїхав з сім'єю в Швейцарію. В роки війни розпалась трупа Дягілєва, тому Стравінський звертається до малих музичних форм.

  ІІ період творчості "Неокласичний" (1920-1954).

  (З 1920 р. живе в Парижі, а в 1934 р. прийняв французьке громадянство)

   Новий стилістичний період його творчості найбільш плідний (близько 45 творів) - це повернення до стилів минулих часів (відродження ранньокласичного і докласичного періоду). Неокласицизм затверджував порядок і гармонійність старого мистецтва на противагу хаосу експресіонізму.

   Переосмислення музичних стилів і направлень XVIII ст.  стало основою для створення опер "Мавра" та "Цар Едіп", балету "Пульчинела" (декорації Пікассо). Традиції і новаторство в творчості композитора зливаються в єдине ціле, а стилі старовинної музики "прочитуються по новому".

   (В 1935р. поселився в США. А в 1945р. став громадянином США.)

   ІІІ період творчості "Додекафонний" (1953-1968) - спосіб створення музики за допомогою 12 тонів. Останній великий твір "Реквієм".

   Помер Ігор Федорович 6 квітня 1971 року в Нью-Йорку від серцевої недостатності. Похований у Венеції.

   Ігор Стравінський увійшов у світову музичну культуру як представник модернізму - нових тенденцій у мистецтві, що протистояли естетиці романтизму. Талант і творче "кредо" композитора яскраво проявилися в жанрі балету, одній із чільних ділянок його мистецької діяльності. Стравінський написав (якщо враховувати мікстові форми) близько 15 балетів. Митець-інтелектуал, він відносив себе до "аполонівського" типу діячів культури, тобто прихильників осмисленого, а не екстатично-імпульсивного, творчого акту. Звідси виникають у його балетній творчості пошуки розмаїтих стильових орієнтирів: від неофольклоризму, імпресіонізму - до неокласицизму та додекафонії.
       Стравінський значно поглибив реформу Петра Чайковського, котрий "підняв" музику до визначального фактора балетного твору, безапеляційно утверджуючи ідею її диктаторської ролі в системі балетної образності, а також пропагуючи пріоритет симфонічного начала в розгортанні сюжетної розповіді.

     Ім'я Ігоря Стравінського носить музична школа, яка знаходиться в Оранієнбаумі. В честь композиора були випущені поштові марки та монети. У французькому місті Монтре є музична аудиторія імені Ігоря Стравінського. На планеті Меркурій є кратер, названий на його честь. На честь великого російського композитора названі: вулиця в Амстердамі, фонтан у Парижі, алею у Лозанні, площа в Оранієнбаумі. На Україні (Волинь) відкрито музей Ігоря Стравінського. А також там з 1994 року проводиться міжнародний музичний фестиваль імені композитора, диригента і піаніста.