Інформаційно -просвітницька година. 10 клас."Цей день в історії. Яків Струхманчук".

Про матеріал

Є імена, які незаслужено забуті, або відомі лише у професйних колах. Мова йтиме про українського графіка, художника, карикатуриста, мистецтвознавця, патріота, розстріляного більшовицьким НКВС на Соловках у 1937 році , реабілітованого посмертно, Якова Михаловича Струхманчука.

10 клас. Інформаційно-просвітницька година з циклу «Цей день в історії мого краю. 1 лютого»

«Славетні земляки. Яків Михайлович Струхманчук»

Супровід. Мультимедійна презентація.

Перегляд файлу

Г.М.Дудар,

вчитель-методист ЗОШ І-ІІІ ступенів №19,

м. Тернопіль

10 клас. Інформаційно-просвітницька година «Цей день в історії мого краю. 1 лютого»

«Славетні земляки. Яків Михайлович Струхманчук»

Супровід. Мультимедійна презентація.

Холодного лютневого вечора 1933 року НКВС арештувало художника-графіка, мистецтвознавця Якова Струхманчука.Це було 1 лютого.

Народився Я́ків Миха́йлович Струхманчу́к 10 серпня 1884 у селі Росохуватець Козівського району Тернопільської області. З дитинства малий Яшко любив малювати. Батьки побачили неабиякий хист хлопчика до малювання і віддали на навчання у Бережанську гімназію. Згодом Яків продовжив своє навчання у Львівській державній гімназії.

Існує думка, що його першим учителем майбутнього графіка, карикатуриста був відомий український художник, портретист Іван Труш.

У 1903—1908 роках Яків удосконалювався у Краківській академії мистецтв у класі Теодора Аксентовича. У 1909-1912 роках отримав стипендію від митрополита Андрея Шептицького. Завдяки цьому зміг продовжити навчання у Паризькій академії мистецтв.

По закінченню навчання Яків Михайлович працював у сатирично-гумористичних львівських журналах «Жало», «Зеркало» та інших. Окрім сатиричних малюнків, карикатур у журналах художник створив чудові ілюстрації до книг, зокрема таких:«Історія України» Миколи Аркаса (1908), сатира «Ревун» Осипа Маковея (1910). А ще – до творів Петра Козланюка та інших відомих на той час письменників.

Під час першої світової війни Я. Струхманчук був забраний до війська. Був старшиною Легіону Січових Стрільців. За хоробрість на австрійсько-російському фронті був нагороджений медаллю у 1915 році. Під час Визвольних змагань був ад'ютантом Командувача УГА генерала Мирона Тарнавського.

Коли Першу бригаду Червоної УГА перекинули до Умані, Яків Струхманчук організовує роботу гарнізонного клубу. У 1920 році відбулась зустріч художника із Лесем Курбасом. Ця зустріч сталася в саме Умані. І саме в той час були написані тридцять три портрети акторів театру.

Це відома тепер серія портретів акторів Київського драматичного театру Леся Курбаса. Серед цих полотен портрет дружини Валентини Чистяової у ролі героїні поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», матері Леся Курбаса— Ванди Яновичевої, Любові Гаккебуш у ролі героїнь творів «Макбет» Шекспіра, «Гріх» Винниченка, портрет Володимира Калина та інших акторів.

З 1924 року Яків Струхманчук працює у Києві. Він - член і співробітник літературно-мистецької групи «Західна Україна». У київський період художник пише портрети й шаржі письменників «Західної України»: Василя Атаманюка, Дмитра Загула, Мелетія Кічури, Михайла Козоріса, Миколи Марфієвича, Агати Турчинської та інших.

Крім художньої діяльності, Яків Михайлович займається дослідженнями в галузі мистецтва. Свої дослідження він викладає у статтях, які друкує у часописі «Діло» (1909—1912) і в журналі «Світ» (1926—1929), у спогадах, які друкуються у збірнику «Західна Україна») та інших.

Три роки поспіль (1921-1924) Яків Струхманчук був завучем Вищих педагогічних курсів ім. Т. Шевченка у м.Тальне. Пізніше був науковим працівником, а згодом заступником директора Українського історичного музею ім. Т. Шевченка.

1 лютого 1933 року художника заарештували за приналежність до спілки «Західна Україна», за ніби-то шпигунство. За вироком НКВС Карельської АРСР 2 грудня1937 року його було розстріляно.

Лише більше як через 30 років у 1964 році за клопотанням академіка письменника Миколи Бажана Я. Струхманчука було реабілітовано «за відсутністю складу злочину», посмертно.

Односельці пам’ятають про свого земляка, і на початку 1990-х років у рідному селі спорудили пам'ятник. Автор пам’ятника тернопільський скульптор Іван Сонсядло. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 7 серпня 1994 р, на тому місці, де колись була батьківська хата, у якій народився видатний українець. Це - бронзовий бюст поручника Української Галицької Армії, прикріплений до кам’яних журавлиних крил. Символічним є те, що одне крило – цьому птаху ніколи вже не злетіти у блакитну височінь неба.

У Тернопільському обласному архіві зберігаються дружні шаржі, репродукції малюнків, портрети та документи, які розповідають про життя художника і січового стрільця Якова .

До 125-й річниці з дня народження художника була відкрита виставка у архіві, яка тривала кілька місяців. Є тут і документи кримінальних справ, які «шили» художнику.

Література