Інформування "Війною зламане дитинство"

Інформування «Війною зламане дитинство»

Мета: вчити поважати історичне минуле свого народу; розвивати інтерес до вивчення історії свого народу, пізнавальну активність учнів; виховувати повагу та шанобливе ставлення до людей, які ціною здоров’я і життя, вибороли свободу і незалежність рідної Батьківщини.

 

8 лютого людство відзначає День юного героя-антифашиста. Він заснований Асамблеєю ООН з 1964 року в пам'ять французького школяра Даніеля Фері (1962), іракського хлопчика Фадил Джамала (1963). А також в пам'ять радянських молодогвардійців (1963) Олега Кошового, Любові Шевцової, Дмитра Огурцова, Віктора Субботіна, Семена Остапенко, розстріляних 8 лютого нацистами та юних дітей-піонерів, які загинули під час ВВВ, захищаючи рідну Батьківщину.

До війни це були звичайні хлопці та дівчата. Вчилися, допомагали старшим, бігали, стрибали. Їх імена знали тільки рідні, однокласники, друзі. Прийшов час і вони показали, яким величезним може стати маленьке дитяче серце. Сьогодні ми зібралися, щоб відкрити для себе ще одну героїчну сторінку Другої світової війни. Наше інформування ми присвячуємо дітям, які поруч з дорослими йшли дорогами війни. Вони залишили своє дитинство там, де закінчилося мирне життя. В свої ще слабкі рученята замість шкільних підручників вони змушені були взяти бойову зброю. Більшість із них навічно залишилися дітьми, віддавши своє життя за те, щоб на нашій землі панував мир.

Даніель Фері – 15-річний французький хлопчик. Кожного ранку він продавав газету комуністів. Це було його бойове завдання. В газетах повідомлялось про те, що вороги знову стріляють з-за кутка, що фашисти нахабніють. 8 лютого 1962 року робітники-французи вийшли на велику демонстрацію проти війни в Алжирі. Вони несли лозунги «Мир Алжиру!», «Ні війні!». В перших рядах йшов Даніель. Хлопчик не чув ворожих вистрелів. Він упав на мостову, убитий фашистською кулею. Так загинув Даніель Фері.

Фадил  Джамал – 15-річний іракський хлопчик. Коли він дізнався про переворот в своїй країні, то першим побіг попередити про це знайомих. Але був схвачений і кинутий у в’язницю, де його жорстоко катували. Фадил прокинувся від гострого болю, яка пронизувала все його тіло. Він відкрив очі. Над дверима в’язничного підвалу ледь горіла лампочка. Зі стелі по стінах стікала ледь помітна холодна вода. Фадил намагався підвестися і ледь не крикнув від гострого болю. Кам’яна підлога камери була засипана дрібним склом. Шматочки скла вп’ялися в його долоні. Він помер у в’язниці, після нелюдського катування.

Вибір дня 8 лютого не випадковий. Даніель Фері помер 8 лютого 1962 року.  Фадил Джамал – 8 лютого, але 1963 року. Діти, ви зараз почули трагічну історію життя двох хлопчиків, різних за національністю, але вони робили загальну справу. В їх пам'ять в багатьох країнах світу бкло вирішено 8 лютого відзначати, як день пам’яті загиблих хлопців в роки війни, і назвали його День юного героя-антифашиста.

В нашій країні також були юні борці проти фашизму. Багато їх загинуло в боротьбі за мир і свободу нашої Батьківщини в роки ВВ війни.

 

Леонід Голіков (17 червня – 24 січня 1943) - партизан, Герой Радянського Союзу. Коли його рідне село захопив ворог, хлопчик пішов в партизани. Не раз ходив у розвідку, приносив важливу інформацію в загін. Одного разу Леонід гранатою підбив машину. З неї вибрався гітлеровець з портфелем у руках і став тікати. Хлопчик - за ним. Майже кілометр переслідував він ворога і нарешті наздогнав. У схватці один на один він убив його. В портфелі були дуже важливі документи. Загинув за відвагу 24 січня 1943 року під селом Остра Лука. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1 ступеню, медаллю «За відвагу» та «За бойові заслуги».

 

Зіна Портнова (20 лютого 1926 – 10 січня 1944) - радянська підпільниця, партизанка, член підпільної організації «Юні месники», розвідниця партизанського загону ім. К. Є. Ворошилова на окупованій гітлеровцями території Білоруської ССР. Член ВЛКСМ з 1943 року. Герой Радянського Союзу.  Війна застала дівчинку в селі Зуя – це неподалік від станції Оболь Вітебської області, куди вона приїхала на канікули. В Оболі була створена підпільна комсомольсько-молодіжна організація «Юні місники» і Зіну обрали членом її комітету. Вона брала участь в операціях проти ворога, поширювала листівки, вела розвідки за завданнями партизанського загону. В грудні 1943 року Зіна поверталася з завдання. В с. Мотище її видав зрадник. Фашисти схопили дівчину, питали, мучили. Під час одного із допитів Зіна схопила зі стола слідчого пістолет і в упор вистрелила в гестаповця. Офіцер, який забіг на вистріл, був також вбитий наповал.  Зіна намагалась втекти, але фашисти наздогнали її. Відважна юна патріотка була звірськи замучена, але до останньої хвилини залишалася стійкою, мужньою, відважною. Дівчинка з косами була покарана фашистами 13 січня 1944 року.

 

Марат Казей (29 жовтня 1929 – 11 травня 1944) – піонер-герой, юний партизан-розвідник, герой Радянського Союзу посмертно. За зв'язок з партизанами була схоплена його мати і незабаром Марат дізнався, що її повісили в Мінську. Гнівом і ненавистю до ворога наповнилось його серце. Разом із сестрою Адою він пішов до партизанів. Став розвідником, проникав у ворожі гарнізони і доставляв цінну інформацію. Використавши ці дані, партизани розробили операцію і розгромили фашистський гарнізон. Брав участь в боях, де проявляв відважність, безстрашність. При житті був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеню, медалями «За відвагу», за «Бойові заслуги». Загинув Марат 11 травня 1944 року.

 

Зоя Космодем’янська (1923 – 1941) – активістка, герой Радянського Союзу. У жовтні 1941 року потрапила в диверсійну школу «Спрогиса». Ставши членом розвідувальної партизанської частини, успішно виконала перше завдання. Наступна операція, метою якої було визволити села від німецьких загарбників, виявилась більш складною. Група, в яку входила Зоя, підпалила декілька будинків з німцями. Потім, відірвавшись від групи, Зоя була затримана при спробі підпалу ще одного будинку. Її довго катували, але дівчина не назвала навіть свого імені. 29 листопада 1941 року партизанку Зою  Космодем’янську повісили фашисти. Дівчині було 18 років.

З розповідей очевидців, останніми словами партизанки, які були звернені до карателів, були:  «Вы меня сейчас повесите, но я не одна. Нас двести миллионов. Всех не перевешаете. Вам отомстят за меня!». Її тіло майже місяць провисіло на площі. Нетверезі німці іскололи мертву Зою багнетами. Перед відступом німці наказали прибрати шибеницю. Місцеві мешканці захоронили її за околицею села. А 16 лютого 1942 року їй посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

Валя Котик (11 лютого 1930 – 17 лютого 1944) – герой Радянського Союзу.

На початок війни він тільки перейшов в 6 клас, але з перших днів війни почав боротися з окупантами. Разом з друзями вбив жандармів, кинув гранату в машину, підірвав телефонний кабель, приймав активну участь в партизанському русі на території України. В 1943 році був двічі поранений. В лютому 1944 року був смертельно ранений. Похований в м. Шепетівка. В1958 році посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеню.

 

Олександр Бородулін (8 березня 1926 року – 7 липня 1942) – піонер-герой ВВ війни.

Коли почалася війна хлопцю було 15 років. У вересні 1941 року добровольцем пішов до партизанського загону. Разом з партизанами ходив у розвідку, вбив фашистського мотоцикліста, виконував небезпечні завдання. Одного разу карателі вистежили партизан. Командир визвав добровольців, щоб прикрити відхід загону. Олександр визвався першим. П’ятеро прийняли бій. Один за другим всі загинули і Сашко залишився один. Він дозволив фашистам зімкнутися кільцем навколо себе. І тоді, вихвативши гранату, підірвав і їх і себе. Юний герой загинув, але пам'ять про нього жива. За мужність, винахідливість і сміливість Олександр Бородулін взимку 1941 року був нагороджений орденом Червоного Знамені.

 

Василій Коробко (31 березня 1927 - 1 квітня 1944) – піонер-герой, юний партизан.

Партизани доручили хлопчику стати розвідником у логові ворога. В штабі фашистів він топив печі, колов дрова, а сам приглядався, запам’ятовував, передавав партизанам інформацію. Одного разу німці заставили хлопчика вивести їх в ліс, щоб він показав де знаходиться  партизанський загін. Але Вася вивів їх на засідку своїх же німців. У темряві, прийнявши їх за партизан, перебили всіх своїх і самі понесли великі утрати. Разом з партизанами Вася знищив 9 ешелонів, сотні гітлерівців. В одному з боїв був вбитий.

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Знамені, Вітчизняної війни 1-го ступеню, медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1 ступеню.

 

Віктор Хоменко (12 вересня 1926 - 5 грудня 1942) - піонер-герой, учасник антифашистського підполля «Ніколаївський центр» у Ніколаєві в роки ВВ війни.

В школі у Віктора з німецької мови було «відмінно» і підпільники доручили йому влаштуватися у німецьку їдальню. Він мив посуд і прислухався до розмов офіцерів. Інформацію передавав в центр. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеню посмертно. Свій героїчний шлях боротьби з фашистами Віктор провів в підпільній  організації.

 

 І таких піонерів-героїв ще дуже багато…

Валерий Волков - нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню.

Галина Комлева – нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню.

Ніна Куковерова нагороджена медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-й ступеню і посмертно орденом орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню.

Володимир  Дубінін - піонер-герой. Посмертно нагороджений орденом Червоного Знамені.

Лара Михеенко - нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню посмертно.

Анатолій Шумов нагороджений орденом Леніна посмертно.

 

Вшануймо хвилиною мовчання пам'ять тих хлопців, які віддали життя захищаючи свою Батьківщину.

 

Герої ніколи не вмирають, герої в нашій памяті живуть!

Нехай життя цих героїв буде для вас прикладом того, як треба жити, любити Батьківщину, навчатися і працювати на благо своєї країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Леонід Голіков (17 червня – 24 січня 1943) - партизан, Герой Радянського Союзу. Коли його рідне село захопив ворог, хлопчик пішов в партизани. Не раз ходив у розвідку, приносив важливу інформацію в загін. Одного разу Леонід гранатою підбив машину. З неї вибрався гітлеровець з портфелем у руках і став тікати. Хлопчик - за ним. Майже кілометр переслідував він ворога і нарешті наздогнав. У схватці один на один він убив його. В портфелі були дуже важливі документи. Загинув за відвагу 24 січня 1943 року під селом Остра Лука. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1 ступеню, медаллю «За відвагу» та «За бойові заслуги».

 

Зіна Портнова (20 лютого 1926 – 10 січня 1944) - радянська підпільниця, партизанка, член підпільної організації «Юні месники», розвідниця партизанського загону ім. К. Є. Ворошилова на окупованій гітлеровцями території Білоруської ССР. Член ВЛКСМ з 1943 року. Герой Радянського Союзу.  Війна застала дівчинку в селі Зуя – це неподалік від станції Оболь Вітебської області, куди вона приїхала на канікули. В Оболі була створена підпільна комсомольсько-молодіжна організація «Юні місники» і Зіну обрали членом її комітету. Вона брала участь в операціях проти ворога, поширювала листівки, вела розвідки за завданнями партизанського загону. В грудні 1943 року Зіна поверталася з завдання. В с. Мотище її видав зрадник. Фашисти схопили дівчину, питали, мучили. Під час одного із допитів Зіна схопила зі стола слідчого пістолет і в упор вистрелила в гестаповця. Офіцер, який забіг на вистріл, був також вбитий наповал.  Зіна намагалась втекти, але фашисти наздогнали її. Відважна юна патріотка була звірськи замучена, але до останньої хвилини залишалася стійкою, мужньою, відважною. Дівчинка з косами була покарана фашистами 13 січня 1944 року.

 

Марат Казей (29 жовтня 1929 – 11 травня 1944) – піонер-герой, юний партизан-розвідник, герой Радянського Союзу посмертно. За зв'язок з партизанами була схоплена його мати і незабаром Марат дізнався, що її повісили в Мінську. Гнівом і ненавистю до ворога наповнилось його серце. Разом із сестрою Адою він пішов до партизанів. Став розвідником, проникав у ворожі гарнізони і доставляв цінну інформацію. Використавши ці дані, партизани розробили операцію і розгромили фашистський гарнізон. Брав участь в боях, де проявляв відважність, безстрашність. При житті був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеню, медалями «За відвагу», за «Бойові заслуги». Загинув Марат 11 травня 1944 року.

 

Зоя Космодем’янська (1923 – 1941) – активістка, герой Радянського Союзу. У жовтні 1941 року потрапила в диверсійну школу «Спрогиса». Ставши членом розвідувальної партизанської частини, успішно виконала перше завдання. Наступна операція, метою якої було визволити села від німецьких загарбників, виявилась більш складною. Група, в яку входила Зоя, підпалила декілька будинків з німцями. Потім, відірвавшись від групи, Зоя була затримана при спробі підпалу ще одного будинку. Її довго катували, але дівчина не назвала навіть свого імені. 29 листопада 1941 року партизанку Зою  Космодем’янську повісили фашисти. Дівчині було 18 років.

З розповідей очевидців, останніми словами партизанки, які були звернені до карателів, були:  «Вы меня сейчас повесите, но я не одна. Нас двести миллионов. Всех не перевешаете. Вам отомстят за меня!». Її тіло майже місяць провисіло на площі. Нетверезі німці іскололи мертву Зою багнетами. Перед відступом німці наказали прибрати шибеницю. Місцеві мешканці захоронили її за околицею села. А 16 лютого 1942 року їй посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

Валя Котик (11 лютого 1930 – 17 лютого 1944) – герой Радянського Союзу.

На початок війни він тільки перейшов в 6 клас, але з перших днів війни почав боротися з окупантами. Разом з друзями вбив жандармів, кинув гранату в машину, підірвав телефонний кабель, приймав активну участь в партизанському русі на території України. В 1943 році був двічі поранений. В лютому 1944 року був смертельно ранений. Похований в м. Шепетівка. В1958 році посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеню.

 

 

 

 

Олександр Бородулін (8 березня 1926 року – 7 липня 1942) – піонер-герой ВВ війни.

Коли почалася війна хлопцю було 15 років. У вересні 1941 року добровольцем пішов до партизанського загону. Разом з партизанами ходив у розвідку, вбив фашистського мотоцикліста, виконував небезпечні завдання. Одного разу карателі вистежили партизан. Командир визвав добровольців, щоб прикрити відхід загону. Олександр визвався першим. П’ятеро прийняли бій. Один за другим всі загинули і Сашко залишився один. Він дозволив фашистам зімкнутися кільцем навколо себе. І тоді, вихвативши гранату, підірвав і їх і себе. Юний герой загинув, але пам'ять про нього жива. За мужність, винахідливість і сміливість Олександр Бородулін взимку 1941 року був нагороджений орденом Червоного Знамені.

 

Василій Коробко (31 березня 1927 - 1 квітня 1944) – піонер-герой, юний партизан.

Партизани доручили хлопчику стати розвідником у логові ворога. В штабі фашистів він топив печі, колов дрова, а сам приглядався, запам’ятовував, передавав партизанам інформацію. Одного разу німці заставили хлопчика вивести їх в ліс, щоб він показав де знаходиться  партизанський загін. Але Вася вивів їх на засідку своїх же німців. У темряві, прийнявши їх за партизан, перебили всіх своїх і самі понесли великі утрати. Разом з партизанами Вася знищив 9 ешелонів, сотні гітлерівців. В одному з боїв був вбитий.

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Знамені, Вітчизняної війни 1-го ступеню, медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1 ступеню.

 

Віктор Хоменко (12 вересня 1926 - 5 грудня 1942) - піонер-герой, учасник антифашистського підполля «Ніколаївський центр» у Ніколаєві в роки ВВ війни.

В школі у Віктора з німецької мови було «відмінно» і підпільники доручили йому влаштуватися у німецьку їдальню. Він мив посуд і прислухався до розмов офіцерів. Інформацію передавав в центр. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеню посмертно. Свій героїчний шлях боротьби з фашистами Віктор провів в підпільній  організації.