Інклюзивна освіта: доступність і концепція універсального дизайну

Інклюзивна освіта: доступність і концепція універсального дизайну

Суть інклюзивної освіти: доступність і концепція універсального дизайнуІнклюзивна освіта — термін, який уперше про звучав у Саламанкській декларації про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами в червні 1994 року.

Для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти1. Інклюзія — це процес. Її слід розглядати як не перервний пошук кращих способів урахування питань багатоманітності. Вона навчає співіснувати з відмінностями, які постають при цьому в більш позитивному світлі та розглядаються як стимул для заохочення дітей і дорослих до навчання. 2. Інклюзія спрямована на виявлення й усунення бар’єрів. Вона передбачає збір, узагальнення й оцінку інформації з великої кількості різних джерел з метою вдосконалення освітньої політики та практики, стимулювання дітей і дорослих до навчання.

3. Інклюзія створює умови для присутності, участі та досягнень усіх учнів. Термін «присутність» означає місце навчання дітей і те, на скільки регуляр но вони його відвідують. Термін «участь» описує якість їхнього досвіду підчас перебування там і тому вимагає врахування думок тих, хто навчається. Термін «досягнення» стосується не тільки результатів тестів чи екзаменів, він охоплює також результати на вчання в межах усіх навчальних планів і програм (curriculum). 4. Інклюзія вимагає підвищеної уваги до дітей із «групи ризику«, для яких існує вірогідність виключення чи низької успішності. Мова йде про моральний обов’язок вести ретельне спостереження за групами учнів, які за статистикою найчастіше потрапляють у «групу ризику», і, за потреби, уживати заходи для забезпечення їхньої при сутності, участі та досягнень у системі загальної освіти.

Відповідно до «Індексу інклюзії», ключовими концепціями забезпечення інклюзивного підходу до розвитку навчальних закладів є такі: «інклюзія», «бар’єри на шляху участі у навчально-виховному процесі», «ресурси, спрямовані на підтримку навчання та участі в навчально-виховному процесі» й «підтримка розмаїття». Ці концепції є також основними термінами, що за стосовуються при плануванні інклюзивного освітнього середовища. Поняття «Повноцінна участь» у концепції інклюзії означає спільне навчання учнів з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами з іншими учнями, співпрацю з ними, набуття спільного досвіду.

Перелік основних положень концепції інклюзії відповідно до «Індексу інклюзії»: Визнання рівноїцінності для сусжпільства всіх учнів і педагогічних працівників. Підвищення рівня участі учнів у навчальному процесі й позашкільних заходах та одночас не зменшення рівня ізольованості частини учнів. Зміни в політиці, практиці та культурі на вчального закладу з метою їх приведення у відповідність з різноманітними потребами учнів, які навчаються в цьому навчальному закладі. Подолання бар’єрів на шляху до отримання якісної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та учнів з особливими навчальними потребами. Аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення до ступності навчальних закладів для окремих категорій учнів. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів. Переконання, що відмінності між учнями — це ресурси, що сприяють педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати. Поняття «бар’єрів на шляху на вчання й участі в навчально-виховному процесі» привертає увагу до того, що не обхідно зробити, щоб поліпшити навчання будь-якого учня. Покращення ситуації в н вчальному закладі в цілому, як для учнів, так і для педагогів. Розвиток партнерських відносин між на вчальним за кладом і соціальними партнерами.

Доступність та універсальний дизайн як основні принципи інклюзивної освіти. Універсальний дизайн забезпечує рівний доступ до навчання, а не просто рівний доступ до інформації. Універ сальний дизайн дає змогу учням самим контролювати способи доступу до інформації в той час, коли педагог може здійснювати моніторинг навчального процесу та ініціювати альтернативні методи навчання.

Доступність з’являється там, де зникають її антиподи — перешкоди та бар’єри, які умовно можна поділити на такі групи: Фізичні. Це насамперед ті перешкоди, які існують у будівлях. На сьогодні очевидним є факт не обхідності пандусів для доступу людей з інвалідністю в будівлі, де є сходи. Однак мало хто знає, з яки ми перешкодами стикаються не високі на зріст люди в будівлях, які побудовані для людей середнього росту.Інформаційні. Недоступними для осіб з інвалідністю можуть бути форма подачі інформації та її зміст. Наприклад, люди з ослабленим зором не можуть ознайомитися з публікаціями, які на друковані дрібним шрифтом. Програми телебачення, які де монструються без субтитрів або не супроводжуються перекладом на мову жестів, не до ступні для тих людей, які не чують. Якщо інформація не супроводжується шрифтом Брайля або іншими відповідними тактильними формами, вона є недоступною для не зрячих людей. Якщо зміст інформації надається ускладненою, науковоюмовою, він не доступний для людей з порушеннями розумового розвитку.

Інституційні. До них належать закони, практика, програми, які забороняють або нездатні полегшити до ступ людей з інвалідністю. Наприклад, у де яких країнах людям із психічними захворюваннями заборонено брати участь у голосуванні, а в інших люди з інвалідністю неможуть проголосувати через відутність відповідного законодавства. В Україні існує негативна практика, коли через відсутність архітектурної доступності люди з інвалідністю неможуть потрапити на виборчі дільниці. Ментальні. Можливо, це найбільш уразливі перешкоди, оскільки вони виявляють ставлення до осіб з інвалідністю суспільства. Іноді міфи та стереотипи, що існують у суспільстві про людей з інвалідністю, лежать в основі цієї «бар’єрності». У ряді випадків такі бар’єри існують тільки тому, що багато людей не знають і нерозуміють суті проблем людей з інвалідністю. Наприклад, керівник навчального закладу вважає, що його заклад архітектурно доступний для людей з інвалідністю, які пересуваються на візках, оскільки є пара східців при вході. Такий керівник неможе зрозуміти, що людина з інвалідністю має право бути незалежною й самостійно (без сторонньої допомоги) заходити в навчальний заклад і виходити з нього, коли матиме в цьому бажання чи потребу.