Інноваційні форми і методи проведення уроків (занять, заходів) у сучасному закладі освіти (з досвіду роботи).

Полтавський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського

                                      Кафедра

                                                                    педагогічної майстерності          

Випускна робота на тему:

Інноваційні форми і методи проведення уроків (занять, заходів)

 у сучасному закладі освіти (з досвіду роботи).

                                      Виконала:

                 Рикова Ірина Олександрівна

                           практичний психолог

                                         Кобеляцького

                          навчально-реабілітаційного центру

           Полтавської обласної ради

 практичні психологи

ПОЛТАВА 

2018

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.

1.1. Сутність і зміст поняття «педагогічна інновація». ……………………….......5

1.2. Види сучасних педагогічних форм і методів проведення уроків…………....7

1.3. Інновації в Новій українській школі……….………………………………....10

Висновок до розділу 1………...……………………………………………………13

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ  НА ЗАНЯТТЯХ  ПСИХОЛОГА . 

2.1. Алгоритм роботи практичного психолога у спеціальному навчальному закладі……………………………………………………………………………….14

2.2. Найефективніші форми і методи роботи психолога з дітьми з особливими потребами (з досвіду роботи) ……………………………..………………………17

Висновок до розділу 2………………………………………………………….......21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...………21

Список використаних джерел……………………………………………………..23

Додатки……………………………………………………………………..……….25

Вступ

Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.

Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо - виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та психологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Модернізація шкільної освіти на засадах гуманістично-інноваційної парадигми об’єднує в інноваційний рух оновлення традицій, здобутки державних реформ, інноваційні ідеї та досвід сучасних педагогів-практиків. Головною метою сучасної освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Розробка, застосування інноваційних технологій є однією з найбільш  актуальних проблем сьогодення в системі загальної середньої освіти, оскільки тісно пов’язана із формуванням у учнів мотивації до навчання, яка впливає на якість засвоєних ними знань та розвиток умінь та навичок, їх життєву компетентність.  

Над вирішенням  цієї  проблеми працює багато сучасних науковців. Пошук шляхів оновлення освітнього процесу відбувається в декількох напрямках: використання інноваційних технологій (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Лозова, І.В.Малафіїк, І.П.Підласий та ін.); розробка технології модульного навчання (В.П.Беспалько, А.В.Фурман, Л.М.Романишина); розробка теоретичних проблем контролю і оцінювання  знань, умінь, навичок (Ю.К.Бабанський, В.А.Козаков, Н.Ф.Тализіна та ін.) .

В Україні ці питання безпосередньо чи опосередковано вивчали І.Д.Бех, О.В.Бугрій, В.В.Вербицький, О.В.Глузман, В.І.Євдокимов, О.І.Киричук, Г.С.Костюк, В.П.Корнєєв, В.І.Лозова, В.М.Мадзігон, Р.А.Науменко, В.О.Онищук, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, С.О.Скидан, А.А.Слободянюк та ін. Дослідження В.Г.Кременя, І.В.Малафіїка, А.С.Нісімчука, О.М.Пєхоти, М.Д.Яремченка показують, що інноваційна технологія має провідне значення в задоволенні та розвитку інтересів учня.

        Пріоритетним напрямком державної політики в сучасній освіті є її особистісна орієнтація, у реалізації якої важлива роль відводиться учителю, який формує  майбутній потенціал гуманного суспільства і спроможний до інноваційної  професійної діяльності. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що це неможливо без застосування на уроках інноваційних форм і методів роботи.

Основною метою даної роботи є показати на власному досвіді застосування в практичній діяльності психолога інноваційних форм і методів роботи на заняттях. Для ширшого розкриття питання пропонується проаналізувати теоретичні аспекти проблеми використання педагогічних інновацій у сучасній школі, сутність і зміст поняття «педагогічна інновація», види сучасних педагогічних форм і методів проведення уроків, інновації в Новій українській школі. Спираючись на власну практику, ознайомити з алгоритмом роботи практичного психолога у спеціальному навчальному закладі та найефективнішими формами і методами роботи психолога з дітьми з особливими потребами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.

1.1.Сутність і зміст поняття «педагогічна інновація».

Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи у межах традиційної системи. У   нормативно-правових   актах    чітко   визначено   мету державної  інноваційної  політики: створення  економічних,  організаційних  і  правових  умов  для ефективного відтворення,  розвитку  й    використання  науково-технічного   потенціалу   країни,   відродження   духовного   та   інтелектуального   потенціалу   нації.   Формування   інноваційної   культури населення розглядається як стратегічний пріоритетний напрям інноваційної діяльності та державної   інноваційної   політики   в  Україні.   Безперечно,   визначальне     значення   в     цьому має   освіта   як   процес   і результат засвоєння знань, розвитку, формування життєвих компетенцій.

Щоб розкрити сутність поняття «інноваційна педагогічна технологія» вдамося до аналізу поняття «інновація».

Термін інновація походить із латинської мови («novatio»), що в перекладі означає  оновлення (або зміну), і префікс «in», який перекладається з латинської «у напрямку». Якщо робити дослівний переклад, «Innovatio»  - у напрямку змін, оновлення.  У цілісному розумінні поняття «innovation» вперше з´явилося в науково-дослідницьких працях різних вчених ХІХ століття. У ХХ столітті остаточно був введений даний термін в економічну науку.

Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська) [4, с.39]. У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні. В педагогіці виник новий напрям – педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку.

Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій, як процес творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки.

Інноваційні процеси зумовлюються рядом суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм, методів і умов освіти.

Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання, індивідуального підходу до особистості, тобто більших витрат часу порівняно із традиційними, усталеними у нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків інновацій.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти [4]. Сьогодні вже багатьма усвідомлюється той факт, що справжньою проблемою є відтворення інноваційності і формування умов, які забезпечують це відтворення. “...Слід відзначити ще один украй необхідний критерій феномена інновації. Йдеться про те, що на відміну від природного, стихійного процесу інновація має характер змін, які ініціюються та контролюються, змін, що відбуваються на основі раціонально-вольової дії. Іншими словами, це штучно організований процес, спрямований і керований для досягнення певного результату” [2].

Отже, зазначене вище надає можливість зробити висновок про те, що інновація є основною формою розвитку сфери освіти, тоді як управління процесом інновації, що включає створення умов для її відтворення, – основним механізмом, який визначає її якість та якість освіти в цілому.

1.2. Види сучасних педагогічних форм і методів проведення уроків.

Основним підходом до організації системи навчання в сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчальної роботи є урок. У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти, як мета, зміст, методи, засоби навчання, взаємодія вчителя та учнів. Незважаючи на широке визнання в світі, класно-урочна система має багато недоліків. Найістотнішими з них є: орієнтованість на середнього учня; часто висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання; неможливість повної реалізації в навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів. Тому у XX столітті до уроку долучились такі форми, як консультації, заліки, семінари, практичні заняття тощо.

В історії педагогіки було розроблено й апробовано такі варіанти класно-урочної форми, як бел ланкастерська система взаємного навчання [13,  с.196], батовська система [14, с.75], маннгеймська система [13, ст.62], лабораторна система (Дальтон-план). За радянських часів в Україні значна увага приділялась розробці нових типів уроку, вдосконаленню його структури та основних елементів такої структури.

Водночас слід зазначити, що навчання – це підготовка молодої людини до життя і громадської активності. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, “готової“ інформації, відірваного від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки повинні надати учням основні пізнавальні і громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, будити в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежить від умінь та стилю роботи конкретного вчителя, від форм і методів, які вчитель впроваджує у своїй педагогічній діяльності.

Метод навчання - взаємопов'язана діяльність педагога та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття вмінь і навичок, їх виховання та загальний розвиток. У вузькому значенні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів ,що має виконувати три функції: навчаючу, виховну та розвиваючу. Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднаний гносеологічний, логіко-змістовний, психологічний, педагогічний аспекти. Складовою методу навчання є прийом навчання.

Прийом навчання - сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню мети конкретного методу.

Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути психічно готовим до роботи з дітьми із різною обдарованістю.

Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні, активні й інтерактивні методи навчання.

Пасивні методи – це навчання, у процесі якого вчитель є головною дійовою особою, яка керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам учителя. Хоча з огляду на ефективність засвоєння навчального матеріалу, пасивні методи є малоефективними, однак вони мають деякі плюси: відносно проста підготовка до заняття з боку вчителя, можливість викладу великого обсягу навчального матеріалу за обмежений час, можливість працювати з великою аудиторією.

Активні методи – це навчання, у процесі якого учні та вчитель взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи припускають авторитарний стиль взаємодії, то активні методи переважно акцентують на демократичному стилі.

Педагогічні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від англ. Іntег — взаємний, асtiv — діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу. «Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером) або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання — це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.
               Інтерактивні методи – форма навчання, у процесі якого учні і вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення. На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на ширшу взаємодію учнів не тільки з учителем, а й одне з одним, на домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на інтерактивних заняттях зводиться до скерування діяльності учнів на досягнення цілей заняття [2].

Найпоширеніші інтерактивні методи:

відпрацювання навичок;

робота у групах;

інтерактивні презентації;

дискусії;

мозкові штурми;

рольові ігри;

аналіз історій і ситуацій.

Форма (лат. forma — зовнішній вигляд, обрис) організації навчання - це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку та режимі. [6, с. 306-309]

 Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями

 - за кількістю учнів є індивідуальні, групові, мікрогрупові, масові, колективні;

- за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, в лабораторії; позашкільні форми: екскурсія, заняття на підприємстві, домашня самостійна робота;

- за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція, конференція, факультатив, гурток); комбінованого або змішаного навчання (урок, семінар, консультація, домашня робота); практичного (практикум) і трудового навчання (праця в майстернях, на виробництві у спеціальних класах, на пришкільних ділянках);

- за тривалістю часу навчання - класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки "без дзвінків".

Таким чином, проаналізувавши сучасні методи і форми проведення уроків, можна зробити висновок, що на даний період розвитку освіти, навчально-виховний процес вимагає поєднання декількох різних методів і форм роботи, використання творчого підходу до кожного з них, а також подальшу розробку нових навчально-виховних інновацій.

1.3. Інновації в Новій українській школі.

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи. Як і 10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр здобуває в школі застарілі знання. За останні роки цей обсяг дуже збільшився, як і значно зріс загальний інформаційний потік у світі. Учні спроможні лише відтворювати фрагменти несистематизованих знань, проте часто не вміють застосовувати їх для вирішення життєвих проблем. Спосіб навчання в сучасній українській школі не мотивує дітей до навчання. Матеріал підручників затеоретизований, переобтяжений другорядним фактологічним матеріалом. Збільшується цифровий розрив між учителем і учнем. Багато педагогів ще не вміє досліджувати проблеми за допомогою сучасних засобів, працювати з великими масивами даних, робити і презентувати висновки, спільно працювати онлайн у навчальних, соціальних та наукових проектах тощо.

“Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності”. ( Проект Закону України “Про освіту” №3491-д від 04.04.2016р.)

Наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проектів у системний процес, який охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності.

Формула Нової української школи.

Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.

Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.

Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію.

Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти. 

Сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

Освітню діяльність буде організовано з урахуванням навичок XXI століття відповідно до індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми) до творчих (креативно-інноваційних). У навчанні будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової та базової загальної середньої освіти. Дітей навчатимуть справлятися зі стресом та напругою. Педагогічні задачі вирішуватимуться в атмосфері психологічного комфорту та підтримки. Нова українська школа буде розкривати потенціал кожної дитини. Буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, подолано будь-яку дискримінацію. Відзначатимуться зусилля й успіхи всіх учнів. Учителів навчатимуть, як плекати в учнів та в собі гідність, оптимізм, сильні риси характеру та чесноти. Учні матимуть свободу вибору предметів та рівня їхньої складності. З’явиться можливість навчання в різновікових предметних або міжпредметних группах. Будуть широко застосовуватися методи викладання, засновані на співпраці (ігри, проекти – соціальні, дослідницькі, експерименти, групові завдання тощо). Учні залучатимуться до спільної діяльності, що сприятиме їхній соціалізації та успішному перейманню суспільного досвіду.

Отже, вже з 1 вересня 2018 року  вчитися за новим стандартом почнуть усі перші класи. Вчителям за якісну підготовку зафіксовано високу фінансову мотивацію. Батьки мають приймати активну і безпосередню участь у співпраці з учителем та в процесі навчання дитини. Учні «Нової української школи» здобуватимуть знання за новою програмою, в розробці якої був використаний досвід семи країн — Фінляндії, Сінгапуру, Ірландії, Шотландії, Франції, Канади та Польщі. Основним пріоритетом нової системи освіти стане повага гідності учня і набуття компетенцій, а також збільшення свободи і підвищення мотивації в діяльності вчителя.

Висновок до  розділу 1.

Розвиток системи і змісту навчально-виховного процесу в сучасному світі знаходиться на стадії  глобального оновлення освітніх тенденцій, серед яких найважливішими є:

• масовий  характер  освіти  та  її  неперервність  як нова  якість;
• значущість освіти  для  індивіда і суспільства;
• орієнтація на активне освоєння учнем способів пізнавальної діяльності;
• пристосування навчально-виховного процесу  до запитів  і  потреб особистості;
• орієнтація навчання на  творчу особистість, забезпечення можливостей її саморозкриття.

     Ці освітні тенденції свідчать, що головною функцією освіти є  розвиток інноваційної  людини, яка має всі умови розвитку та підготовки до життя  в  інформаційному новому  столітті. Навчанням та вихованням такої людини в першу чергу займається школа. Для того, щоб учні змогли засвоїти необхідні знання, уміння та навички необхідно використовувати  інноваційні педагогічні технології, актуальні та сучасні методи і форми роботи.  Правильно підібрані педагогічні умови  сприяють формуванню творчої особистості, яка має чітко визначену мету, розуміє потребу навчання та готується до самостійного життя у суспільстві.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ  НА ЗАНЯТТЯХ  ПСИХОЛОГА .

2.1. Алгоритм роботи практичного психолога у спеціальному навчальному закладі.

          Двадцять  перше  століття  потребує  створення  такої   нової  школи,  яка  розвиває  людину  психологічної  культури,  інтелектуально  розвинену,  самостійну,  активну,  здатну  до  самопізнання  і  самореалізації, яка  володіє  компетентностями  світового  рівня,  що  дозволяє  використовувати  здобуті  знання  для  розв’язання  практичних  завдань,  аналізу  нестандартних  ситуацій, усвідомлювати  особистий  життєвий  шлях.

           За  цих  умов  психологічна  служба   мусить  стати  чинником   збереження,  розвитку   та  примноження  людського  потенціалу,  життєвого  та творчого потенціалу особистості. У  сучасному  світі  на  практичних  психологів  покладають  великі  надії.  Практичні  психологи  мають  бути  творчими  особистостями,  новаторами  ідей,  майстрами  володіння  психолого-педагогічними  технологіями,  проведення  психологічних  тренінгів,  консультантами  та  постійно  підвищувати  свій  професійний  і  особистий  рівень.

Аналіз ситуації, що склалася в сучасній школі, свідчить про те, що інтереси та проблеми учнів і дорослих, які є учасниками шкільного життя, мають багато спільного. Найчастіше для обговорення із психологом педагоги та шкільна адміністрація висувають теми, що є значущими і для учнів, і для вчителів, і для батьків. Такими темами зазвичай стають:

 • психічне здоров’я учнів;

• взаємини в класі;

 • вибір друзів і стосунки з ними;

 • уміння спілкуватися;

 • розв’язання проблем без приниження гідності інших людей;

 • виховання самостійності, ініціативності та терпимості до оточуючих;

• формування толерантності, організованості, упевненості в собі;

 • стосунки між дітьми різної статі;

 • стосунки з учителями, батьками;

 • вибір профілю навчання, професії.

Крім того, проблеми, які зачіпають названі теми, зустрічаються в анкетах, опитувальниках для учнів, батьків і вчителів. Отже, якщо існують подібні, значущі для дітей і дорослих проблеми, то мають існувати і технології, які дозволять психологу ефективно встановлювати контакт між учнями, вчителями та батьками.

Шкільний психолог створює умови для продуктивного просування дитини такими шляхами, які вона обрала самостійно, відповідно до вимог педагога й родини, допомагає їй робити усвідомлені самостійні вибори в цьому складному світі, конструктивно розв’язувати неминучі конфлікти, опановувати індивідуально значущі та цінні методи пізнання, спілкування, розуміння себе й інших. Тобто діяльність психолога багато в чому залежить від тієї соціальної, сімейної та педагогічної системи, в якій реально перебуває дитина і яка суттєво обмежена рамками шкільного середовища. Психолог також допомагає педагогу визначити психологічні критерії ефективного навчання та розвитку школярів, розробити та впровадити певні заходи, форми і методи роботи (які розглядаються як умови успішного навчання та розвитку учнів), привести створені умови до певної системи постійної роботи, що дає максимальний ефект.

Сьогодні, коли кількість дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, зростає, актуальним стає пошук нових форм надання їм розвивально-корекційної психолого-педагогічної допомоги. Держава надає можливість таким дітям відвідувати навчальний заклад будь-якого типу, за наявності у ньому відповідних умов для роботи.

Проблема, над якою працює Кобеляцький навчально-реабілітаційний центр-

комплексна реабілітація особистості та її соціальна адаптація й інтеграція в соціумі.

Проблема, над якою працюю я, як  психолог:

корекція пізнавальної, емоційно-вольової сфери дітей зі складними вадами розвитку, сприяння становленню їх особистості.

У своїй роботі я ставлю за мету психологічний супровід дітей з особливими потребами та психологічну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу.

Завдання, які я виконую:

- корекційно - розвивальна робота з дітьми з порушеннями пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери;

- вивчення та сприяння адаптації дошкільників, учнів 1-х  та 5-х класів у новостворених виховних групах та класних колективах, новоприбулих учнів;

- психологічний супровід та корекція пізнавальної сфери і сфери міжособистісного спілкування дітей з порушеннями аутичного спектру;

- вивчення внутрішньо групових взаємодій між учнями у класах та статус і роль учня в колективі;

- розвиток комунікативних навичок та колективної взаємодії  учнів;

- профілактика соціально негативних явищ серед підлітків (куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин, ВІЛ/СНІДу, торгівлі людьми тощо);

- вивчення особливостей особистості учнів «групи ризику», надання консультацій педагогам щодо роботи з даною категорією учнів, проведення з дітьми профілактичних та корекційних занять;

- підготовка випускників до професійного самовизначення, самостійного та сімейного життя;

- збереження та покращення позитивного психологічного мікроклімату в колективі працівників школи та учнівських групах, формування толерантного ставлення до особистості.

Основні нормативно-правові документи,на які спираюся при виконанні своїх посадових обов'язків:

Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ МОН України від 02.07. 2009р.).

Наказ МОН України від 06.08.2013 року № 1106 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року».

Наказ ДОН Полтавської ОДА :«Про приведення до єдиних вимог планування та ведення документації працівників психологічної служби» від 12.09 2013р. №321.

Лист МОН України: «Про особливу відповідальність педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 25.07 2014р. №1/9-382.

Лист МОН України від 28.07.2017 року № 1/9-414 «Про забезпеченість фахівцями психологічної служби системи освіти та пріоритетні напрями діяльності у 2017-2018 навчальному році».

Наказ МОН України № 405 від 8.04.2016 р.  «Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки щодо протидії торгівлі людьми на період до 2020 року».

Наказ МОН України від 15.09.2008 р. «Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»

Наказ ДОН Полтавської ОДА від 05.03.2014 р. №75 «Про посилення профілактичної роботи серед учнів та учнівської молоді».

Отже, шкільна психологічна діяльність, якщо вона грамотно поставлена й серйозно розгорнена, неминуче вплине на весь навчально -виховний процес, викличе в шкільній системі внутрішні сили самовідновлення й росту. Впровадження психологічної практики в навчально-виховний простір — тривалий, складний процес, який вимагає певних професійних і особистісних внесків. При роботі з дітьми з вадами інтелекту, мови, порушеннями аутичного спектру, девіантною поведінкою доводиться шукати не лише індивідуальний підхід до кожної дитини, а й індивідуальні, часто нестандартні форми, методи та прийоми роботи. І найважливішим фактором у роботі практичного психолога з такими дітьми є постійність і системність занять.

2.2. Найефективніші форми і методи роботи психолога з дітьми з особливими потребами (з досвіду роботи).

Розвиток та формування особистості дитини відбувається за умов співпраці й взаємодії з дорослим. На кожному віковому етапі є якась центральна фігура дорослого, яка виконує головну роль у процесі взаємодії. Яка ж роль належить психологу? Згідно зі ст. 21 Закону України «Про освіту» психологи здійснюють психологічне забезпечення навчально-виховного процесу [5].

Основним видом роботи психолога у спеціальному загальноосвітньому закладі є корекційно-розвивальна робота. Корекція – сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особи. Мета психологічної корекції – усунення недоліків у розвитку особистості [7].

Психологічна корекція являє собою тактовне втручання в процеси психічного й особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, але й на її оточення, організацію життєдіяльності. Вибір методів психокорекційної роботи обумовлюється станом об'єкта корекції та станом предмету корекції.

У своїй роботі з дітьми відповідно до визначених ускладнень я здійснюю корекцію розумового розвитку, особистісного розвитку та корекцію поведінки. За результатами діагностики поділяю учнів на корекційні групи (або індивідуальні заняття). За 9 років роботи з дітьми з особливими потребами, можу зробити висновок, що з учнями 7-10 класів найкращими формами роботи є заняття з елементами тренінгу та ділові ігри. Для дошкільників, учнів початкових класів - дидактичні ігри. Для учнів 5-6 класів колективна групова робота з елементами змагань.

Найскладнішими у своїй практиці вважаю дітей з порушеннями аутичного спектру. Сучасні дослідники звертають увагу, на те що проблеми корекції психічного розвитку таких людей значно ширші, ніж проблема усамітнення їх від соціальної взаємодії.

Діти з порушеннями аутичного спектру потребують індивідуального підходу,тому що всі вони різні, в кожного з них свої поведінкові прояви, труднощі та відхилення.

Перші тижні, а іноді і місяці адаптації дитини до нового оточення  найоптимальнішою формою роботи з дитиною є  вільна (недирективна) ігрова діяльність. Специфікою  цієї форми взаємодії  є те, що усіма засобами створюється атмосфера тепла та прийняття. Основними методами виступають позитивне оцінювання, емпатійне розуміння, конгруентність. В результаті безумовного прийняття дитини «тут і тепер» створюються умови для мобілізації її власних сил та ресурсів для вирішення психологічних проблем. Моя мета при застосуванні методу допомогти дитині  навчитися приймати себе; повірити у себе.

Манкотерапія.

Ігри з манкою розвивають тактильно – кінетичну чутливість і дрібну моторику рук; знімають м'язову напругу; стабілізують емоційні стани, поглинаючи негативну енергію; дозволяють дитині співвідносити гру з реальним життям, осмислити, що відбувається, знайти способи вирішення проблемної ситуації; розвивають творчі (креативні) дії, знаходять нестандартні рішення, що призводять до успішного результату; вдосконалюють зорово-просторове орієнтування, мовленнєві можливості; сприяють розширенню словникового запасу; допомагають у вивченні букв, засвоєнні навичок читання і письма. В цьому виді ігрової діяльності я використовую різноманітні фігурки тварин, персонажів, а також літери і цифри. Самі або з моєю допомогою діти створюють візерунки, малюнки, букви або слова. Можна будувати містечка, пересипати манку в різних ємкостях, шукати захований предмет тощо.

Арт-терапія.

Арт-терапія – це напрям психології призначений допомогти клієнту усвідомити свій внутрішній стан шляхом створення ним візуального образу, метафор, символів (арт-терапевтичного продукту). Вона  одночасно вирішує діагностичні та терапевтичні завдання. Мета арт-терапії – це навчити  клієнта бачити сенс у власній арт-терапевтичній продукції, вербалізувати його, і розуміти взаємозв’язок між зображеним і  власним внутрішнім досвідом. Сеанси арт-терапії мають проходити у безпечному середовищі та з використанням  образотворчих матеріалів (фарби, крейда, глина, пластилін, тканини, природні матеріали тощо). Арт-терапія допомагає встановлювати відносини між людьми. Арт-терапія дозволяє пізнавати себе і навколишній світ. У художній творчості дитина втілює свої емоції, почуття, надії, страхи, сумніви і конфлікти. Арт-терапія розвиває творчі можливості. Під час занять людина може відкрити в собі невідомі раніше таланти.
Арт-терапія є хорошим способом соціальної адаптації. Найбільше значення це має для дітей з особливими потребами. Вони найчастіше дуже сильно соціально дезадаптовані. Їм не вистачає спілкування. Арт-терапія дає їм можливість більш активно і самостійно брати участь в житті суспільства. Арт-терапія в основному використовує засоби невербального спілкування. Це дуже важливо для учнів, яким складно висловити свої думки в словах.

У свої практичній діяльності я використовую казкотерапію, малювання, ліплення, ниткографію, пісочну терапію.

Дидактичні ігри для розвитку пізнавальних процесів та дрібної моторики руки.

Для дітей з порушеннями розумового розвитку характерно тотальне недорозвинення всіх нервово-психічних функцій з переважною недостатністю абстрактних форм мислення. Інтелектуальний дефект поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприйняття, пам’яті, уваги, емоційної сфери, довільних форм поведінки. Недорозвинення пізнавальної діяльності проявляється, насамперед, у недостатності логічного мислення, порушенні рухливості психічних процесів, інертності мислення. Слабкість логічного мислення полягає в низькому рівні розвитку узагальнення, порівняння предметів і явищ навколишньої дійсності.

Дидактичні ігри – це не просто заповнення вільного часу дітей, а спланований і цілеспрямований педагогічний прийом для розширення і закріплення одержаних ними знань. В процесі дидактичної гри діти на практиці самостійно застосовують одержані знання в нових, ігрових умовах, що благоприємно впливає на їх розумовий розвиток. Свою навчальну роль дидактичні ігри виконують успішніше, якщо вони застосовуються в системі, яка припускає варіативність, поступове ускладнення і за змістом, і за структурою, зв’язок з іншими методами роботи по формуванню уявлень і понять [20].

Для дидактичних ігор я використовую різні підручні матеріали, з яких самостійно створюю розвиваючі іграшки чи ігри. Найефективнішими є ігри,які викликають у дітей позитивний емоційний відгук (додаток 1).

Отже, при роботі з учнями, які потребують особливої уваги, психолог повинен дотримуватися принципу «Не нашкодь!», проявляти терплячість, креативність, індивідуальний підхід. Заняття повинні проводитися систематично, за розробленою під конкретну дитину (або групу дітей) програмою з використанням широко спектру методів і форм роботи.

Висновок до розділу 2

Реалізація людиною своєї сутності неможлива без орієнтації у світі, адекватних знань про нього. Пізнання – це вища форма відображення об’єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Пізнавальні процеси в рамках діяльності виконують роль інструментів пізнання навколишнього світу.

Розвиток пізнавальних процесів дітей  з інтелектуальною недостатністю є важливою умовою корекційного навчання в спеціальних закладах. Пояснюється це соціально-гуманістичними тенденціями в сучасному суспільстві, в усьому світі і в Україні зокрема.

Протягом тривалого часу психолог використовує різні методики роботи, які дають позитивний результат у навчанні особливих дітей, позитивні наслідки корекції наявних у них психофізичних порушень.

 В роботі з розумово відсталими дітьми я, як психолог шукаю такі форми завдань, які будили б їхню розумову активність, потребу в пізнавальній діяльності. До таких завдань варто віднести ті з них, які вимагають використання чуттєвої сфери, опори на практичну діяльність і досвід вихованців. 

ВИСНОВКИ

Інновації в освіті є закономірним явищем, динамічним за характером і розвивальним за результатами, їх запровадження дозволяє вирішити суперечності між традиційною системою і потребами в якісно новій освіті. Сутнісною ознакою інновації є її здатність впливати на загальний рівень професійної діяльності педагога, розширювати інноваційне поле освітнього середовища у навчальному закладі. Як системне утворення інновація характеризується інтегральними якостями: інноваційний процес, інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, інноваційне середовище.

Джерелом інновації є цілеспрямований пошук ідеї з метою розв'язання суперечностей, її освоєння відбувається шляхом апробації в формі педагогічного експерименту або пілотного впровадження. Розвиток інновації залежить від того, наскільки соціально-психологічне середовище потребує нової ідеї. Подальше існування інновації пов'язане з переходом у стадію стабільною функціонування. Отже, інновації в освіті – це процес творення, запровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, засобів, педагогічних та управлінських технологій, у результаті яких підвищуються показники (рівні) досягнень структурних компонентів освіти, відбувається перехід системи до якісно іншого стану. Слово "інновація" має багатомірне значення, оскільки складається з двох форм: власне ідеї та процесу її практичної реалізації [6, с. 338-340].

Розвиток практичної психології в системі освіти, створення психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах пов’язані насамперед з нагальними потребами суспільства й школи та з необхідністю її гуманізації та психологізації. Звернення до особистості дитини, її індивідуальності потребує розробки професійних засобів психологічного супроводу всіх процесів, які відбуваються в освіті. По-перше, це супровід розвитку особистості кожної дитини, по-друге — оновлення змісту навчально-виховного процесу й управлінської діяльності закладу освіти на основі сучасних тенденцій в освіті, по-третє — підвищення рівня психологічної компетентності педагогів, батьків, усіх тих, хто має стосунок до навчання й виховання дітей і підлітків.

На сьогоднішній день сихологічна служба стала невід’ємною частиною освітньої галузі, вона суттєво впливає на навчально-виховний процес, покращує самопочуття і захищає психічне і соціальне здоров’я усіх його учасників і є здатною професійно відповісти на виклики сьогодення.

Список використаних джерел

1. Буркова Л. Технології в освіті / Рідна школа, 2001.  №2

2. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. – 2016. URL: http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.

3. Герасимов Г. И. Инновации в образовании: сущность и социальные механизмы (социологический аспект) / Г. И. Герасимов, Л. В. Илюхина. – Ростов н/Д, 1999.

4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. / І.М. Дичківська. – Київ : Академвидав, 2004.  352 с.

5. Діяльність психологічної служби: методичні та етичні акценти. Методичний посібник / Упорядник К. М. Муліка. – Полтава: ПОІППО, 2007. 156 с.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

7. Запровадження корекційних, розвивальних програм в умовах загальноосвітніх навчальних закладів : інформаційно-методичний збірник / [упорядкув. К. М. Муліка]. — Полтава : ПОІППО, 2009. 100 с.

8. Захарчук Т.В. Інноваційні технології навчання в сучасній школі / Захарчук Тетяна Віталіївна / Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації: Український науковий журнал / Гол. ред. В.М. Бебик.  2011.  №3.

9. Інноваційні технології роботи психологічної служби : методичний посібник / [Алєксєєва С. В., Бардаченко Т. І., Галаган Ю. О., Ільницька А. В., Сирота Л. В., Сухенко Я. В.] ; за ред. Я. В. Сухенко. – Полтава : ПОІППО, 2011.  109 с.

10. Інтерактивні технології навчання / Україномовні реферати. URL: http://www.refotext.com/referat-text-16587-1.html.

11. Класні години з психологом / уклад. О. В. Скворчевська, О. С. Нурєєва. — Х. : Вид. група «Основа», 2008.  240 с.

12. Кукушкін В. С. Педагогічні технології: Навчальний посібник для студентів педагогічних спеціальностей / В.С. Кукушкін. -  Ростов н/Д: МарТ,  2006.  398 с.

13. Куницька Т. О.   «Дидактичні ігри для розвитку пізнавальної сфери дітей з інтелектуальною недостатністю». Практичний посібник. Кам’янець-Подільський: 2014.  88 с.

14. Махмутов М. И. Современный урок.  Москва. 1984.

15. Пилипенко В., Коваленко О. Особистісно орієн­товані технології в школі. Xарків: Основа, 2007.  160 с.

16. Настільна книга шкільного психолога / Авт.-уклад. О. Є. Марінушкіна.— Харків: Ранок, 2010. 288 с.

17. Освітні технології : навч.–метод. посіб. /О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко та ін. ; за заг. ред. О. М. Пєхоти.  Київ : А.С.К., 2001. 256 с.

18. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтер­активні технології навчання: Наук.-метод, посібник.  Київ: А.С.К., 2004.  192 с.

19. Психологічна служба : Підруч. / [В.Г.Панок (наук. ред.), А.Г.Обухівська, В.Д.Острова та ін.].  Київ : Ніка-Центр, 2016.  362 с.

20. Ратушняк М. В. Психологічний супровід дітей з особливими освітніми      потребами в дошкільних закладах загального типу. Методичний посібник \М.В.Ратушняк. Вінниця: ММК, 2015, 127 с.

 21. Сиротенко Г.  О. Шляхи оновлення освіти:  науково-методичний аспект.  Харків, 2003.  94 с.

22. Світові інновації [Електронний ресурс] / The Economist. URL: www.innovations.com.ua.

23.Хутірський А.В. Современная дидактика.  С.-Петербург, 2001,  533с.

Додаток 1

1. Вправа «Привітання,настрій»

Психолог вітається з дитиною,запитує про настрій та пропонує дитині вибрати серед різних облич з емоціями те,яке підходить до його настрою і приклеяти до тіла (в особистий альбом).

2. Вправа-енергізатор «Кіт і миші»

(дитина стає на сенсорний ковбик і повторює рухи і слова за психологом)

Миші бігали, шуміли (бігати по колу),

І по даху тупотіли (тупотіти ногами),

Танцювали всі гопак (пританцьовувати),

В долоні плескали – отак (плескати в долоні)!

Кіт на дереві дрімав (підкладати долоньки під щічку і закривати вічка),

Потягався, позіхав (потягуватися, позіхати і прикривати рот долонькою).

Галас кіт почув –і «Няв!»–(прикладати долоньку до вуха, прислухатися, нявкати),

Танцюристів розігнав (усі розбігаються)!

3. Вправа-енергізатор «Іде весна»

4. Масаж «Випікання пиріжків»

Витерли стіл(шладити спину)

Насипали муки(пальчиками стукають по спині)

Додали 3 яйця(тричі плескають долонями по спині)

Цукор(проводять по ребрам долонями вгору-вниз)

Воду(долонями  малюють кола на спині)

Замісили тісто(мнуть спину)

Відщипнули шматки тіста(щипають)

І розкачали тісто на пиріжки(розкачують кулачком кола на спині)

Зверху положили начинку.Яку?(плескають по спині,називаючи начинку)

Заліпили(пощипують по ребрам з обох сторін)

Поставили в піч(провели дві лінії вздовж хребта)

А там такий жар!!!(у швидкому темпі плескають долонями і стукають кулаками по спині). Ой!Що це за запах?(торкаються кінчика носа)

Швидко витягнули пиріжки: «Ой,які гарні,ой,які смачні!»(погладити спину)

5. Віршована пальчикова гімнастика «У лісі»

Між ялинкових пухнастих лап(витягнуті руки з розчепіреними пальцями покласти одна на одну долонями вниз)

Дзвінко дощик кап-кап-кап.(імітація гри на піаніно )

Де сучок давно засох-(стиснути руки в кулачки)

Виріс мох-мох-мох-мох-мох.(відкривати кулачок,виставляючи по одному пальцю), до листка прилип листок,(скласти долоньки разом)

Виріс гриб.(кулачок накривати долонькою)

Білих тут грибів сім'я,(пальці на кулачкувой розчепірюються і зближуються)

Хто знайшов їх?Я!Я!Я!Я!Я!(почергово з'єднувати однойменні пальці рук)

6. Вправа «Крапки»

Розвиток зорово-моторної координації

Завдання:максимально точно влучити ватною паличкою в кружечки. Палички потрібно вмочати в фарбу.

7. Вправа «Постав квіти на поличку»

Розвиток мислення,а саме вивчення ознак та властивостей предметів(вивчення розмірів,кольорів,поняття «праворуч/ліворуч»).

Завдання:

- покласти всі великі квіти на нижню полицю,а маленькі-на нижню.

-покласти червоні квіти-на верхню полицю,жовті-на середню,сині-на нижню.

-покласти на верхню полицю квіти,які дивляться праворуч,на нижню-які дивляться ліворуч,на середню-які дивляться прямо.

8. Вправа «Кольорові пальчики»

Розвиток вміння працювати за зразком,ідентифікація кольорів.

Перед дитиною лежать вирізані маленькі ручки з кольоровими смужками на пальчиках.

Завдання:

-розмістити кольорові резинки на своїх пальчиках ,а потім на пальцях психолога за зразком.

9. Вправа «Латки»

Розвиток вміння аналізувати,розвиток дрібної моторики рук,вивчення кольорів,предметів навколишнього світу.

Завдання:

На підготовлених картинках потрібно залатати пропущені місця шматочками пластиліну відповідно до кольору та розміру дірочки.