Інноваційні методи в логопедичній роботі закладу дошкільної освіти

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ВПРАВИ – ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ООП

Кінезіологія – наука, що вивчає рух у всіх проявах. Її розробили і запатентували в США фахівці з освітньої кінезіології Пол і Гейл Деннісон під назвою “Гімнастика мозку” в 1964 році. Основна ідея, на якій побудована гімнастика мозку - це зв’язок і вплив в процесі навчання один на одного трьох елементів: мозку, тіла і емоцій. Ці вправи дозволяють створити нові нейронні зв’язки і поліпшити міжпівкульну взаємодію у дітей.

Сучасна кінезіологія розглядає причину порушень функцій навчання в нездатності правої і лівої півкуль до інтеграції. Вітчизняна психологія відносить феномен мінімальних мозкових дисфункцій до розділу клінічної психології, тоді як за кордоном багато дослідників вважають, що це перш за все проблема педагогічної психології. Звідси і принципово різний підхід до діагностики та організації навчання таких дітей.

Поняття “міжпівкульна взаємодія” включає в себе уявлення про домінантність півкуль мозку по відношенню до певного фактору, умов, віку, соціокультурних вимог; функціональну асиметрію мозку; спеціалізації лівої і правої півкуль в процесі забезпечення будь-якої психічної функції; парну роботу обох півкуль і участі кожної з них в реалізації аспектів психічної діяльності в цілому або конкретної психічної функції; систему і функції комісуральних зв’язків, що забезпечують парну роботу мозку.

Для забезпеченя міжпівульної взаємодії допомогають кінезіологічні вправи. Кінезіологічні вправи – комплекс рухів, що дозволяє активізувати міжпівкульну взаємодію, під час якої півкулі обмінюються інформацією, відбувається синхронізація їх роботи.

У сучасній кінезіотерапії розроблено спеціальні комплекси вправ, метою яких є розвиток міжпівкульної спеціалізації, міжпівкульної взаємодії, моторики, здібностей,  розвиток пам’яті, уваги, мовлення та мислення. При створенні цих комплексів об’єднано два навчальних принципи: вплив на збережені ланки регуляції психофізіологічних функцій; вплив на порушені ланки регуляції психофізіологічних функцій.

Вправи для мозку зібрані в чотири групи:

- перша група об’єднує рухи, які перетинають середню лінію тіла;

- друга група рухів - це вправи, спрямовані на розтягування м’язів тіла;

- третя група – це група вправ, спрямованих на енергетизацію тіла;

 - четверта група являє собою позивні вправи, які впливають на лімбічну і емоційну системи мозку. Всі рухи комплексів гімнастики мозку впливають на різні системи управління організмом.

Мета цих вправ  відновлення зв’язку між лобним і потиличним відділами мозку, встановлення балансу між правою і лівою сторонами людини, зняття емоційного стресу. Виконання вправ гімнастики мозку вимагає свідомості і високого рівня саморегуляції. Здійснення відповідного руху і доведення його до автоматизму можливо тільки за умови створення в корі головного мозку нових нейронних зв’язків, що в свою чергу розширює резервні можливості мозку.

Таким чином, комплексне і систематичне проведення кінезіологічних вправ під час групових і індивідуальних занять з дітьми дошкільного віку дає позитивні результати у розвитку зорово- просторового гнозису, мовленнєвого розвитку, нормалізації м’язового тонусу (артикуляційних і мімічних м’язів), зменшення синкінезій. Дана технологія є перспективною для розробки і реалізації її у системі  режиму дня дитини з особливостями здоров’я.