Інноваційні технології на уроках фізичної культури

Інноваційні технології  на уроках фізичної культури

            Довгополик О. А.

вчитель фізичної культури

Головним завданням школи є створення умов для гармонійного розвитку особистості і надання можливостей до самореалізації в майбутньому житті. Запорукою успіху кожної дитини є не тільки відсутність хвороб і недоліків, а й стан цілковитого духовного, фізичного, психологічного і соціального благополуччя.

У широкому розумінні „інновація” – це синонім успішного розвитку певної сфери діяльності на базі різноманітних нововведень. Головною ознакою інновації в аспекті ефективного фізичного виховання: позитивні зміни, які виникають в роботі освітніх установ в результаті спеціально організованої інноваційної діяльності.

Впровадження такої технології змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові: освітні, дидактичні, виховні системи; зміст освіти; методи, форми, засоби розвитку особистості, організацію навчання і виховання; технології управління навчальними закладами, системою.

Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку.

Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Це можливо за умови різноманітності змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у процесі її культурного розвитку.

Інновація (відновлення, новинка, зміна) — система або елемент педагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставлені завдання, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства. Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей. Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначити цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань. Інноваційний педагогічний процес — цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв'язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю його суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня. Загальні вимоги до сучасного уроку:  оздоровча спрямованість;  озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;  формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;  підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;  здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;  формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;  вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх на практиці;  формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

Майстерність учителя на уроці проявляється головним чином у вдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком.     Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Однією з таких технологій є інтерактивне навчання.

Методи інтерактивного навчання.

    «Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

      Заключна частина уроку—метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне—сприяє досягненню його основної мети—зниженню навантаження, відновлення організму.

      Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на таких уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом—вищою є віддача і результати уроку.

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчан­ня вчителі  віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща». Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

1. говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;
2. подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
3. коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

• обговорити текст, завдання;
• узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності;
• зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;
• проаналізувати разом проблему, вправу;
• протестувати її оцінити одне од­ного;
• дати відповіді на запитання вчи­теля;
• порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

• кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;
• усі учасники групи поважають цін­ності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;
• обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили;
• усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;
• усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;
• усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;
• після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

Наприклад, на уроці  фізичної культури «Україна-футбольна країна» групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об'єднані у З групи:

1 група - історики;

2 група - теоретики;

3 група - уболівальники.

Завдання:

1 група – підготувати доповідь «Історія формування футбольних традицій в Україні;

2група – розповісти про основні правила гри в футбол;

З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.

Групування учнів класу.

Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру ( один, два, три), яка кому подобається. Нехай не називають її решті.

Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.

Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Правила групової роботи:

1. Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання.
2. Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.
3. Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.
4. Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко.
5. Кожен учасник, навіть, захищаю­чи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників.
6. Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.
7. Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

• ведучий (посередник-організатор роботи групи);
• секретар (записує результати роботи);
• доповідач (представляє результати роботи групи решті груп);
• спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи);
• хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).

Правила роботи в групах:

1. Перед початком роботи розподілити ролі.
2. Уважно читати завдання-інструкцію(слухати).
3. Говорити по черзі, не перебивати одне одного.
4. Дотримуватися відведеного часу.
5. Презентувати роботу може командир групи.
6. Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи.
7. Дотримуватися правила піднятої руки.
8. Працювати так, щоб не заважати іншим.

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись.

«Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

Основні ознаки

Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі.

Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

Правила «мозкового штурму»

1. Жодної критики!
2. Запозичення інших ідей є нормальним явищем.
3. Бажаною є велика кількість ідей.
4. Оцінювання відбувається згодом.
5. Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.
6. Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.
7. «Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається, зважаючи на списки інших.

«Мозаїка»

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Спостереження за учнями у процесі інтерактивної форми діяльності на уроці дозволило визначити такі позитивні ознаки:

• у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ;
• кожен учасник групи може обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес вправляння;
• під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров’я; означене особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження;
• надання можливості учням створити власний кросворд демонструє напрямок їхніх інтересів та сферу обізнаності в контексті фізичної культури;
• подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитету кожного серед своїх однолітків, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню.

Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості. Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування фізичної культури особистості.