Інноваційні технології навчання – надійний шлях забезпечення якості загальноосвітньої підготовки в системі ПТО

Інноваційні технології навчання – надійний шлях забезпечення якості загальноосвітньої підготовки

в системі ПТО

Вчитель має навчити жити –

пізнавати світ, працювати у

суспільстві. Моє заповітне

бажання – передати  ту життєву

мудрість, яку називають уміти

жити.

В.О.Сухомлинський

В нашому професійному житті міцно затвердилось поняття «інновації».  По-перше, збільшився обсяг нової інформації з різних галузей науки: філософії, історії, географії, літератури, психології, соціології, технології виробництва, економіки, іноземних мов. Яку частину від цього обсягу пропонувати дітям; де і як їм вибирати необхідну інформацію, яка змінюється за змістом і значенням практично кожен день? Ці питання сформували завдання – навчити учнів вмінню шукати потрібну інформацію, визначати, з якою метою вона застосовується і поширюється, відрізняти різновид інформації.

По-друге, змінилися умови організації навчання: статус навчального закладу; освітні програми, плани і підручники; форми навчання (денна, заочна, вечірня, екстернат, домашня, родинна); оснащення кабінетів технічними засобами. У зв'язку з новими вимогами соціально-економічного характеру, що впливають на процес розвитку групової та індивідуальної діяльності учнів, змінилася і структура організації навчально-виховного процесу.

По-третє, змінилися вимоги до професійної компетенції вчителя, підходи до навчання. В даний час актуальними питаннями в процесі навчання стали: здоров'я дитини; його психолого-педагогічні та вікові особливості; адаптація в колективі, вимоги вчителя та інше.

Зміни в системі ПТО формують нові освітні потреби педагогів в глибинних суттєвих оновленнях. Педагог-професіонал, на мою думку, не приймає в готовому вигляді ні ідеї, ні технології – він самовизначається по відношенню до них і свідомо творить свою власну діяльність. Тільки ті знання стають переконаннями людини, які нею самостійно продумані і пережиті. ПТО має свої особливості, свою специфіку. По-перше, в ній зосереджений значний відсоток т.зв. «важких» учнів, на яких навішені ярлики, у яких погана характеристика (вчителі називають 27 негативних властивостей), які слабо підготовлені із загальноосвітніх дисциплін. Педагоги ПТО мають змінити мотивацію навчання і перебувати стереотипи поведінки. По-друге, учні, які добре навчалися в школі, та їх батьки не можуть оплачувати навчання у ВНЗ. По-третє, сироти, які залишились без батьківського піклування. Та навіть у повних сім′ях маємо проблеми: положення чоловіка-голови сім′ї похитнулося, мати працює в декількох місцях, чи в іншому місті або країні. Ось з таким контингентом доводиться працювати в системі ПТО.

Інноваційний урок – це динамічна, варіативна модель організації навчання учнів на певний період часу. В його основі можуть бути: елементи позакласної роботи, лабораторних і практичних робіт, екскурсій, форм факультативних занять; навчання учнів через художні образи; розкриття здатностей учнів через активні методи творчої діяльності (за допомогою елементів театру, музики, кіно, образотворчого мистецтва); науково-дослідна діяльність, що передбачає активне застосування методологічних знань в процесі навчання, що розкриває

особливості розумової роботи учнів; застосування психологічних знань, які відображають специфіку особистості учнів, характер відносин в колективі, та інше. Винахідлива діяльність вчителя на інноваційному уроці розкривається в різноманітних, незвичайних завданнях, неординарних діях, конструктивних пропозиціях, цікавих вправах, конструюванні ходу уроку, створення навчальних ситуацій, дидактичному матеріалі, підборі наукових фактів, організації творчої роботи учнів.

Виділяють наступні види інноваційних уроків: уроки самостійної діяльності; дослідницькі; проблемні; диференційованого навчання; на основі проектної діяльності; уроки-тренінги та ін.

Новація – це саме засіб (новий метод, методика, технологія, програма і т.п.), а інновація – це процес освоєння цього засобу. Інновація – це цілеспрямоване зміна, яка вносить в середовище нові стабільні елементи, що викликають перехід з одного стану в інший. Нововведення при такому розгляді розуміється як результат інновації, а інноваційний процес розглядається як розвиток трьох основних етапів: генерування ідеї (в певному випадку – наукове відкриття), розробка ідеї в практичному аспекті і реалізація нововведення в практиці.

Комп'ютерні технології не тільки допомагають організувати навчальний процес з використанням ігрових методів, але й отримати більш сильний зворотний зв'язок. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, порівняно з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях – умінь. Крім того, засобам мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм уроку, активного діалогу «учень- комп'ютер». Аналіз наявного досвіду показує, що умовно систему використання комп'ютера на уроці можна розділити на три стадії (етапи). Перший – комп'ютерна підтримка уроків. Тут комп'ютер використовує тільки вчитель як засоби візуалізації матеріалів уроку. Другий – комп'ютерний супровід уроків. На цьому етапі крім використання вчителем комп'ютера в якості ефективного засобу надання або ілюстрації матеріалів уроку, комп'ютер може бути використаний учнями в якості засобу повторення раніше вивченого матеріалу. Також комп'ютеру може бути довірений поточний контроль знань учнів. Так як до роботи з комп'ютером допускаються учні, то вчитель повинен знати і дотримуватися правил організації безпечної роботи учнів з комп'ютерною технікою, і робоче місце, обладнане комп'ютером, повинно бути відповідним чином організоване. Третій етап – використання сучасних комп'ютерних програм в навчанні. Особливістю цього етапу є проведення уроків з роботою всіх учнів на комп'ютерах під керівництвом вчителя. Висока роль застосування на уроках літератури  різних електронних довідників, енциклопедій, програм.

Використання ресурсів і послуг Інтернету значно розширює можливості і вчителя та учня у всіх видах діяльності. Проектна діяльність також є методом активізації навчально-пізнавальної активності. Цьому сприяє висока самостійність учнів у процесі підготовки проекту. Вчитель, який виступає координатором, лише спрямовує діяльність учня, який досліджує вибрану тему, збирає найбільш повну інформацію про неї, систематизує отримані дані і представляє їх, використовуючи різні технічні засоби, в тому числі, і сучасні комп'ютерні технології. Метод інтеграції, який сприяє формуванню міжпредметних понять, визначає характер міжпредметних зв'язків з фактору часу, дозволяє здійснювати межпредметную координацію змісту навчального матеріалу з метою її оптимізації (усунення дублювання, різночитання, хронологічній неузгодженості). Даний метод дозволяє адаптувати зміст навчальних програм до можливостей конкретних учнів, створює сприятливі умови для розвитку особистості кожного учня, формування позитивної мотивації навчання, адекватності самооцінки, максимально можливої успішності навчання. В системі ПТО діяльності інтегровані уроки займають особливе місце. Вони допомагають розвивати пізнавальну та творчу активність учнів, підсилюють мотивацію навчання. Проведення таких уроків – один із шляхів підвищення ефективності освітнього процесу на основі реалізації принципів діяльнісного підходу в навчанні. Включення учнів в активну наукову роботу, використовуючи при цьому різноманітні форми, методи пізнавальної діяльності, значно розширює навчально-виховні можливості уроку.

Інноваційні методи викладання – це нові методи спілкування з учнями, позиція ділового співробітництва з ними і залучення їх до нинішніх проблем.   Інноваційні методи – це методи, що дозволяють учням самоствердитися. А самоствердження – це шлях до правильного вибору своєї професії. У сучасному процесі навчання використовуються як традиційні, так і інноваційні методи навчання. Потрібно не тільки просувати вперед інноваційні методи, але й не забувати про традиційні методи, які не менш дієві, а в інших випадках без них просто не обійтися. А. Адамський стверджував, що: «Тільки наївний або людина, яка помиляється, може думати, що інноваційна педагогіка є універсальною заміною традиційних методів навчання». Потрібно, щоб традиційні та інноваційні методи навчання були в постійному взаємозв'язку і доповнювали один одного.

Отже, основа уроків – не сліпе запам'ятовування інформації, а вміння переробити її і застосувати на практиці.  Основними характерними підходами до уроку є:

- об'єднання теоретичного та практичного навчання;

- наявність потрійної мети;

- засвоєння знань та їх практичне застосування, формування технологічних прийомів і операцій;

- тісний взаємозв'язок, з'єднання теоретичної та практичної частини уроку;

- злиття процесу засвоєння знань і процесів формування первинних умінь і навичок, їхня взаємодія;

- матеріально-технічна та методична забезпеченість одночасного засвоєння знань та вмінь.

Впровадження інформаційних і комунікаційних технологій  модернізують навчальний процес. Використання засобів мультимедія з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними. Відбувається не лише процес пізнання, відтворення та уточнення вже відомого, але й поглиблення знань. Під час роботи з навчальною програмою важливо зосередити увагу учнів на найбільш складну для засвоєння частину, активізувати самостійну пошукову діяльність учнів.

Важливою умовою активізації роботи під час повторення матеріалу є внесення в нього елементів нового. Ця загальнопедагогічна вимога має пряме відношення до використання мультимедійних засобів навчання. Важливість їх застосування саме й полягає в тому, що вони надають уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладання має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання. Дидактична роль мультимедійних засобів у процесі повторення відрізняється від їх використання на уроках пояснення. Ця відмінність полягає в тому, що на уроці повторення вони можуть охоплювати матеріал кількох уроків і використовуватися вже не як джерело знань (хоч окремі відомості, що вони подають, є новими для учнів), а як основна або додаткова ілюстрація до повторення чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань.

Методика роботи з мультимедійною програмою під час повторення залежить від того, чи вона вже відома учням, чи вперше вони ознайомлюються з цим засобом навчання. Під час повторного використання застосована програма допомагає не лише відтворити навчальний матеріал, а й систематизувати його, поглибити та узагальнити. Якщо ж засоби мультимедія попередньо не використовувалися, їхнє дидактичне призначення дещо змінюється: вони не тільки відтворюють відоме, але й подають його в новому висвітленні, доповнюють вже відоме новими фактами, допомагають узагальнити та систематизувати знання. Виходячи з цих особливостей, розглянемо окремі дидактичні можливості, а також обумовлені ними місце та методичні прийоми використання мультимедійних програм під час повторення навчального матеріалу.

Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедія. Арсенал мультимедія-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. Різноманітні інформаційні компоненти, які знаходяться під керуванням однієї чи декількох спеціальних програм, називаються мультимедія-системою.

Основні принципи створення відеоматеріалів до уроків української мови та літератури, світової літератури демонстраційного експерименту:

•       ілюстративність (надають педагогу можливість ілюструвати урок, але не розкриваючи зміст теми замість учителя);
•       фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями);
•       методична інваріантність (відеофрагменти можна використовувати на розсуд учителя на різних етапах уроку, переслідуючи різні методичні цілі);
•       лаконічність (викладення більшої кількості інформації за короткий час, але ефективніше; таким чином заощаджується дорогоцінний час уроку);
•       евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем).

Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:

•       під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;
•       у поясненні нового матеріалу як ілюстрації;
•       під час закріплення, узагальнення знань та контролю знань.

Навчальні фільми. Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки. Найчастіше навчальні фільми доцільніше використовувати як частину більш широких проектів – мультимедійних навчальних систем, але також вони можуть створюватися і як самостійний продукт.

Мультимедія-презентації. Мультимедія-презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних засобів під час проведення лекцій, наукових конференцій тощо.

Отже, застосування мультимедійних засобів навчання надає уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладення має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання. У своєму найвищому вияві технологія мультимедія переростає у системи віртуальної реальності. Це – комп’ютерні системи, що задіюють не лише зоровий та слуховий аналізатори, а й такі органи чуттів, як дотик, нюх, вестибулярний апарат і т. ін.

Список використаних джерел

1. Сластьонін В.А. Педагогіка/ В.А. Сластьонін. – М.: Школа-Прес, 2000.

2. Опіків С.І. Словник російської мови / С.І. Опіків. – М.: 1978.

3. Рапацевич Є.С. Педагогіка. Велика современная энциклопедия/ Е.С. Рапацевич. – Мінськ: Сучасне слово. – 2005.

4. Тюнников Ю.С. Аналіз інноваційної діяльності загальноосвітнього закладу: сценарій, підхід / Ю.С. Тюнников // Стандарти і моніторинг в освіті. – 2004.

5. Орлова А.І. Відродження освіти або його реформа?/ А.І. Орлова// Викладання історії в школі. – 2006 –№ 1.

6. Єрофеєва Н.І. Управління проектами в освіті / М.І. Єрофєєва // Народне утворення. – 2002. – №5.

7. Загвязинский В.І Інноваційні процеси в освіті і педагогічна наука / В.І. Загвязинский // Інноваційні процеси в освіті: Збірник наукових праць. – Тюмень,1990.

8. Каменський А.К. Нормативно-правова база суспільно-державного управління школою/ А. К.

Каменський // Директор школи. – 2006. – № 3.

9. Руднєв Е.Н. Місія, стратегія і практичні дії / Е.Н. Руднєв // Директор школи. – 2006. – № 8.

10. ЛазарєвВ.С. Керування нововведеннями – шлях до розвитку школи/ В.С. Лазарєв//Сільська школа. – 2003. – № 1.