Урок "Я візьму той рушник"

Тема: «Я візьму той рушник…»

Мета: - ознайомити дітей з назвами рушників;

• розповісти про призначення рушників, традиції, звичаї, обряди, символіку кольорів та зображень;
• розширювати кругозір;
• розвивати і поповнювати словниковий запас слів учнів;
• виховувати любов до України, вшановувати традиції та обряди;
• поглиблювати знання учнів з історії нашого народу.

Обладнання: набори «Вишиванка», альбом з вишивки, нитки для вишивання, рушники, фонограми пісень «Два кольори», «Пісня про рушник», «Ой чия ж то хата незаметеная?»)хліб-сіль на рушнику, переноски.

Хід уроку

(Перед проведенням уроку проводиться словникова робота та пояснення народних свят. Можна оформити заздалегідь куточок з народознавства і знайомити з народними святами та новими словами.)

Словникова робота

Мережати – дрібно писати, вишивати мережкою, прикрашати узорами

Вишивка – робити на тканині візерунки, зображення нитками

Ткання – виготовлення тканини (полотна) з ниток

Зовиця – чоловікова сестра

Покуть – «червоний куток», найкраще місце в кімнаті, де ставилися образа (ікони)

Паска – релігійне свято, Великдень

Образ – намальований Бог

Святити – знаходитися в церкві і проходити релігійний обряд

Божество – ідол, образ, перед яким схиляються в пошані

Напохваті – під рукою

Рекрут – солдат царської армії, який служив 25 років

Домовина – гроб, могила

Свято Юрія – 6 травня

Свято Спаса – 19 серпня

Назви рушників

• побутові (утирач, утиральник, стирач):
• гостьови;
• сімейний;
• подорожній;
• подарунковий;
• божний;
• весільний;
• по пам*яті;
• дитячий «Грайлик»;
• «Берегиня»;
• рекрутський.

Символіка кольорів

Чорний – журба

Червоний – щастя

Синій – здоров*я

Зелений – спокій

Жовтий – сонце

Оранжевий – хліб

Блідобузковий – надія

Фіолетовий – мудрість

Рожевий – достаток

Символіка зображень

Дубочки – сила, могутність

Виноград – родючість

Смородина – краса

Троянди – кохання

Мальви – вірність

Зозульки – символ матері

Лебеді – вірність

Лілія – символ чистоти

Хвиляста – безкінечність

Калина і дуб – дівчина і хлопець

Використана література

Журнали «Початкова школа» №10, 80; №8, 94; №7, 90

На дошці напис: А колись…

   Давно колись-то!

   Рушники вже ткались…

   І хустина мережилась…

    Т.Г. Шевченко

Прислів*я: «Дім без рушників, - як сі*я без дітей»

На дошці – зразки вишивок;

по класі – рушники

І. Оргомомент

ІІ. 1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

 Стрічаємо з хлібом, любов*ю і миром.

2. Для людей відкрита хата наша біла,

 Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

3. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

 Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Вчит. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі, рушник – невід*ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.

Діти: А хто придумав вишиванку?

Вчит. Це сталося дуже давно, коли ще не було ні машин, ні фабрик. Люди тоді шили одяг руками…

Одна дівчина попросила свою маму, щоб вона пошила їй нову сорочку. Мама почала шити. Та їй не вистачило білих ниток, тоді вона взяла чорну і докінчила шиття.

Дівчина одягла нову сорочку і вийшла а вулицю гратися.

Побачили ту сорочку дівчата, їм вона дуже сподобалась. І почали просити вони своїх матусь прикрасити і їм сорочки різнокольоровими нитками.

Відтоді і почалася вишивка.

Дівчинка. Був звичай в Україні, і дотепер він залишився, на щастя дарувати рушник.

Вчит. Так, без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження і смерть людини.

Простий скромно вишитий рушник висить у кожній хаті на кілочку біля порога. Ни витирають руки, з ним доять корову, пораються біля печі.

В різних куточках України його називають по-різному: утиральник, утирач, стирач.

Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній – чистий рушник напохваті.

Дівчинка. Я знаю як мати навчала свою доньку:

 «Тримай хаточку, як у віночку,

 І рушничок на кілочку;

 Тримай відерця всі чистесенькі

 І водиці повнесенькі.

 Прийдуть зовиці пити водиці,

 Будуть тебе хвалити.

(Пісня «Ой чия ж то хата незаметеная?»)

Вчит. По всій Україні поширені звичаї:

• накривати рушником хліб на столі;
• діжу після випікання хліба і ставили під образами на покуті;
• накривати кошик з паскою чи яблуками, коли несуть до церкви святити.

Діти. Ми вже знаємо, що на рушниках піднімали перший сволок, коли будували хату. А коли стіни були вже готові, цими рушниками оздоблювали образи в кутку.

Вчит. І сьогодні на рушниках опускають домовину в могилу. Часто потім такі рушники вішали на хрест на могилі.

Хлопчик. Не обходилося без рушника і в хліборобських обрядах. В перший день огляду озимини (на Юрія) виходили в поле гуртом – родиною. Батько ніс попереду на рушнику хліб-сіль, а мати в кошику різне частування. Всі пригощалися на полі.

Діти. Мама каже моєму братові: «Івасю, не брудни скатертину. Бабуся прала, прасувала. Чужу працю треба шанувати.» А Івась каже: «А бабуся не чужа!»

Вчит. Ото Івась, - коли бабуся не чужа, то й скатертину можна бруднити?!

ІІІ. Фізпауза

Вчит. Коли син вирушав в дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберег від лиха.

(«Пісня про рушник»)

Хлопчик. Чого зажурилися? Зараз я вам щось розповім:

Сидить мама та й плаче. Я питаю: «Чого плачете, мамо?» «Та як же мені не плакати, - відповідає мама, - коли ти такий вже великий, а ні толку від тебе, ні помочі.» А я кажу: «Не журіться, мамо, ось я скоро виросту, оженюся, приведу Вам невістку, то й буде поміч».

Вчит. Ну, коли мова зайшла за невістку, то треба згадати і про весілля.

Жодне весілля не обходиться без вишитого рушника. Адже його, як і весь посаг (придане),

Кожна дівчина готувала собі заздалегідь. Мати навчала доньку вишивати ще змалечку. Все зберігалося і скринях.

Дівчина. Я не панна – я господиня,

 В мене полотен повна скриня.

Вчит. Коли б мені, Боже, неділі дождати,

 Неділі діждати, - на рушник стати.

І до цього часу збереглася традиція перев*язувати сватів, у разі згоди, рушниками. Дівчинка. А в коморі сволок, на нім рушників сорок,

 Біжіте, несіте та боярів прикрасіте.

Вчит. Ставали молоді на білий рушник, вишитий білими нитками. Під рушники родичі молодого клали гроші срібні, щоб не були бідні, і пшеницю, щоб жили багато.

А в понеділок раненько приходило до хати майже все село дивитися, як прикрасила молодиця своїми вишитими рушниками світлицю.

Прибрана рушниками, килимами, гарним посудом, мальованими меблями, хата виглядала, як писанка.

В Україні відомо більше 100 видів технік вишивки, понад 20 – ткання.

Рушник у нашому побуті живе й сьогодні. Його використовують на весіллі й похоронах, на проводах хлопців в армію та жнивах. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей, дарують на щастя, проводжаючи в далеку дорогу.

(Пісня «Два кольори»)

Вчит. Ще й тепер деякі жінки вишивають рушники і прикрашають свої оселі.

(Демонстрація способів вишивки)

Вчит. В життя кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках люди записували свою долю.

Я бажаю, щоб на ваших життєвих дорогах були тільки світлі, радісні кольори і не було чорних – журби та печалі.

ІУ. Практична робота: вишивка серветки