Інсценізація казки " Ріпка"

                                    Інсценізація казки «Ріпка»

Дійові особи : Ведуча , Баба , Дід , Онучка , Жучка , Кицька , Мишка

Ведуча .

Жили собі Дід та Баба , котра говорити рада.

По подвір’ю походжає , та все Діда поучає.

Баба .

Ти  б до діла учепився

На городі потрудився.

Хоч би щось уже зробив ,

Якусь зелень посадив.

Хазяї он всі діди –

То  і ти робити йди.

Ведуча.

 Дід не довго мудрував

Й на город попрямував.

Чухав , чухав собі лоба.

Дід.

Баба каже : я – нероба !

От їй номера утну .

Посадить щось не завадить ,

І Бабуся враз похвалить.

Може ріпку посаджу

Нове діло проверну.

Ведуча :

В землі ямку він зробив ,

Насіннячко посадив.

Дощик землю покропив,

Час насіння не барив :

Воно скоро проростає ,

І вже гичка виглядає.

Дід.

Бабо , годі вже лежати,

Іди ріпку поливати.

Баба.

От не мала Баба лиха ,

Спочивала собі стиха.

Ріпку Дідо посадив,

Мені спокій загубив.

( Розглядає ріпку , розводить руками)

Вже не буду я свариться:

Вмієш , Діду , ти трудиться.

( Бере поливальницю і поливає ріпку)

Баба.

Доки буду поливати ?

Треба ж мені помагати!

Гей , онучко , не сиди,

Не крутись туди – сюди !

Бери ріпку поливай,

І їй сили додавай.

( На город вибігає онучка)

Онучка :

Я люблю допомагати

Та ще пісеньку співати.

(Співає пісню про дощик , поливаючи ріпку)

Дід.

Можна мирно спочивати ,

Врожаю тепер чекати.

Нехай сонце ясне сяє

Ріпку нашу зігріває.

Баба.

Дощик ллє та поливає

Росте овоч , виростає !

(Розходяться)

Ведуча.

От і виросла така

Товстобока і міцна.

Пишнолиста , зеленочуба

Ну не ріпка – просто чудо !

(Виходить Дід , оглядає ріпку , робить спробу її витягти)

Ведуча.

Дід за гичку потягнув ,

 Але з місця не зіпхнув.

Бабо , Бабо , поспіши,

Подивись , хутчіш біжи.

(Виходить Баба)

Баба.

Оце сталися дива

Чи воно таке бува ?

Спокійнісінько росла –

Радість в хату принесла.

( Витягують )

Раз , два , три ,

Земле , відпусти !

Ще потягнемо гарненько:

Ріпка ж бо сидить міцненько.

Скільки силоньки доклали ,

Овоч з місця не зірвали !

Баба.

Гей , Онучко , не сиди !

Витягать допоможи.

Не крутись , не вертись ,

Дуже швидко чепурись !

(Прибігає Онучка)

Онучка.

Ви , бабусю , не сваріться,

А за свитку учепіться.

Коли дружно заходиться ,

Справа миттю завершиться.

( Тягнуть разом ріпку)

Онучка.

Жучко – собачко, не ховайсь у буду ,

Бо даремно пестить я тебе не буду !

Жучка.

Гав – гав –гав , вже біжу,

Витягать допоможу.

(Тягнуть всі разом )

Жучка.

Ой , ти кицько – ледащице ,

Вже провчить тебе годиться !

Я тут силоньку втрачаю ,

І служу , і догоджаю.

Швидко – прудко біжи ,

Ріпку рвати поможи.

( Прибігає киця )

Кицька.

Хазяї мої , біжу ,

Ковбаси хоч заслужу.

( Витягують )

Дід.

Що ж бо нам тепер роботи ?

Цю роботу не скінчити …

( Вибігає Мишка )

Мишка.

Хоч мала , допоможу,

Вашій справі удружу.

Всі.

Ну , мала , допоможи ,

Нашій справі удружи !

Мишка.

Де сила не поможе ,

Там розум переможе !

( Підгризає корінець )

Тягніть !

Ведуча.

Казка , дітки , не проста

В ній мораль лежить така :

Гуртом легше все робить ,

Можна світ перетворить !