Інтегроване корекційне заняття для дітей із ЗПР (середня група)
У своїй практиці психологу часто доводиться при розробці корекційних занять, застосовувати одразу декілька корекційно-розвивальних програм. В такому випадку важливо враховувати в першу чергу узгоджуваність цілей, єдність принципів, в тому числі принципу неперервності, проте без дублювання у змісті.
Конспект корекційного інтегрованого заняття з розробками А.В.Семенович («Комплексна нейропсихологічна корекція сенсомоторних процесів в дитячому віці» і програмами по формуванню навичок ефективної комунікації для дітей із ЗПР.
Тема: «Порятунок зайчика»
Цілі:
Матеріали: м’які іграшки мама-зайчиха, зайчик Яша; мотузка, лопатка, відро та ін.; «медалі» рятувальників.
Хід заняття
Діти стоять півколом.
Психолог: «Діти, до лісу пішов зайчик Яша і не повернувся, його мама переживає і попросила нас знайти його. Ми будемо його рятувати. Як називають людей, що всіх рятують?
Діти: «Рятувальники».
Психолог: «Вірно. Сьогодні ми з вами також будемо рятувальниками».
Психолог: «Спочатку нам потрібно одягнути рятувальні костюми».
Діти імітують одягання костюма.
Психолог: «А тепер давайте перевіримо, чи всім костюм по розмірах»
Психолог: «А як же ми поїдемо рятувати зайчика?! Адже в нашої машини колеса зовсім відвалились».
Вправа «обертання колеса» - «прикручування колеса»
Психолог: «І човен зовсім розвалився».
Вправа «забивання цвяхів» - «ремонт човна».
Потім обидві вправи виконуються почергово: «прикручування колеса» і «ремонт човна».
Психолог: «Які ми молодці! Тепер ми можемо сідати в наш транспорт і їхати, і плисти на порятунок Яши».
Діти діляться на 2 команди:
1 команда «гребе на човні»;
2 команда «їде на машині» («шофера» обирають діти)
Потім команди міняються.
Психолог: «Тепер ми у лісі і можемо йти рятувати зайчика. Де ж його шукати? Спитаймо у білочки, може бути, вона що-небудь бачила або чула від лісових мешканців».
Вправа «Білочка»
Діти зображають як стрибає білочка. Ось вона знайшла горішок і «ганяє» його з однієї щічки в іншу (поперемінно надуваючи то одну щічку, то іншу). Тоді влізла у вузьке дупло і виплюнула шкарлупку (кулачками стукнути по щічках і з шумом видихнути).
Психолог: «Як потрібно спитати у білочки про зачика?.. Як зробити так, щоб не злякати білочку?.. Щоб її не образити?.. А якщо вона не захоче нам відповідати?.. Як потрібно її ввічливо попросити?..»
«Давайте потренуємось (з мякою іграшкою). Молодці! Білочка мені на вушко вже сказала, що зайчик впав у глибоку яму десь недалечко і сам не може вибратись».
Психолог з дітьми пробираються через зарості, високо піднімаючи ноги, до того місця, де білочка помітила зайчика (мяка іграшка в обручі).
Психолог: «Діти, що нам робити?» Перед дітьми розкладено предмети. Пропонуються різні варіанти рішення проблемної ситуації. Психолог заохочує дітей до пошуку найкращого варіанта:
Потім всією командою діти дістають зайчика і повертають його мамі-зайчисі.
Мама-зайчиха (іграшка) «радіє» поверненню сина, «дякує» рятувальникам і йде. Психолог пропонує дітям придумати, щоб вони робили, якби опинилися на місці зайчика,,і розповісти про це. Відповіді дітей узагальнюються у висновки про те, що потрібно робити, якщо опинився у важкій ситуації, коли сам не знаєш як собі допомогти (покликати на допомогу дорослих; заспокоїтися, сісти і подумати; пригадати, що сказала би мама і т.д). Психолог хвалить дітей і нагороджує «медалями» рятувальників.
Література:
Воронова А.П., Защиринская О.В. и др. Азбука общения. Развитие личности ребенка, навыков общения со взрослыми и сверстниками (для детей 3-6 лет). М., 1998.
Нейропсихологическая диагностика и корекция в детском возрасте/ Семенович А.В. https://booksonline.com.ua/view.php?book
Работа педагога-психолога в ДОУ: методическое пособие/ Н.В. Микляева, Ю.В. Микляева. – М.: Айрис-прес, 2005.