Інтегрований урок "М.В.Гоголь та Україна" + презентація

Інтегрований урок з історії України, української літературb, російської мови з використанням краєзнавчих матеріалів

Слайд 1.

Тема: М.В.Гоголь та Україна. Літературна діяльність 20-30-х років ХІХ століття.

Слайд 2.
Мета уроку: розкрити зв’язок творчості письменника з Україною у складі Російської імперії,

порівняти художній матеріал з історичними фактами;

систематизувати і узагальнити знання з історії України 20-30-х років ХІХ століття;

показати, що М.В. Гоголь, працюючи над повістю, опирався на історичні і фольклорні джерела,

ознайомити учнів з краєзнавчими матеріалами, пов’язаними з ім’ям М.Гоголя; 

розвивати навички комплексного аналізу художнього тексту; орфографічної грамотності

сприяти розвитку критичного мислення учнів і формуванню навиків самостійної роботи;

формувати активну громадянську позицію, виховувати почуття гордості і пошани до історичного минулого українського народу й свого рідного краю, виховувати високі моральні якості .
Обладнання: текст повісті М.В.Гоголя «Вечір проти Івана Купала», Турченко Ф.Г.. підручник «Історія України, 9-й клас»; проектор, презентація
Тип уроку: інтегрований урок з історії України, української літератури, російської мови

Хід уроку

Слайд 3.

Епіграф

«Кожному визначає Бог дорогу, не схожу на ту, яку призначено проходити іншому, і не можна міряти всіх одним і тим самим аршином».
                                  М.Гоголь

I. Організаційний момент. оголошення теми, мети уроку
ІІ. . Повідомлення теми уроку.

Учитель історії:

— Дорогі діти, ми раді вітати Вас на нашому уроці. Сьогодні ми зібралися тут не випадково, а щоб зануритися в атмосферу 20-30-х років ХІХ століття, вдихнути її дух , тому що тема нашого уроку звучить так: «М.В.Гоголь та Україна. Літературна діяльність 20-30-х років ХІХ століття.»
 

Сьогодні у нас не звичайний урок, а інтегрований. Слово «інтеграція», від якого походить термін «інтегрований», латинського походження і означає об'єднання в одне ціле різних частин, елементів чого-небудь. Інтегрований урок — це урок, заснований на розгляді однієї теми з погляду різних наук, предметів, в даному випадку, з погляду історії і літератури та мови. 

IІІ. Робота над темою уроку
Слайд 4.
Слово вчителя історії
У Новітній час українські землі, за визначенням українського історика Я. Грицака, увійшли в «новій політичній конфігурації». Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. в Україні сталися великі політичні зміни, що справили значний вплив на всі сфери життя українського народу. У першу чергу вони були спричинені новою геополітичною ситуацією в Центральній та Східній Європі. Так, наприкінці ХVІІІ ст. припинила своє існування Річ Посполита, до складу якої входила велика частина українських земель.

У 1796 р. був виданий імператорський указ про уніфікацію місцевого адміністративно-політичного управління шляхом поділу всіх підвладних Російській імперії земель на губернії. У такий спосіб у законодавчому порядку було закріплено всю попередню колонізаторську політику Російської імперії, спрямовану на повне знищення самобутніх елементів української державності.

Українські землі, що входили до складу Російської імперії, поділялися на три генерал-губернаторства (Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське), кожне з яких, у свою чергу, складалося із трьох губерній (Харківська, Чернігівська, Полтавська; Київська, Подільська, Волинська; Катеринославська, Херсонська, Таврійська). У губерніях державну владу Російської імперії представляли губернські правління, очолювані губернаторами, яких призначав і звільняв цар. Губернії складалися з повітів, де керували царські справники. Повіти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приставами. На середину XIX ст. з десяти генерал-губернаторств усієї Російської імперії три припадали на Україну.

Щоб скористатися багатствами України і насамперед її людськими ресурсами, назавжди приєднати українські території до складу Російської імперії, необхідно було замкнути українців у міцні лещата російського адміністративно-територіального устрою. Із цією метою на зламі XVIII-XIX ст. підросійську Україну було поділено на 9 губерній.

Адміністрування, тобто управління в них здійснювалося за імперськими зразками. Колишні козацькі полки Слобожанщини було перетворено на Слобідсько-Українську губернію. На території колишньої Гетьманщини створено Чернігівську та Полтавську губернії. Правобережжя поділено на Волинську, Київську та Подільську губернії. Південні землі включено до складу імперії як Катеринославську (колишні землі запорозьких козаків), Херсонську (землі Османської імперії від гирла Дніпра до гирла Дністра) і Таврійську губернії (землі колишнього Кримського ханства). З невеликими змінами даний адміністративно-територіальний поділ зберігався до часів української революції 1917-1921 pp.

Історичний факт. Імперський уряд не враховував географію розселення українського народу. Значна частина земель, заселених переважно українцями, була по-живому відрізана від українських губерній і приєднана до сусідніх із Україною російських. Так, поза межами 9 українських губерній залишилися великі райони Кубані, Війська Донського, Воронезької, Курської, Гродненської, Могильовської губерній і частина Бессарабії та Холмщина.

У всесвітній історії ХІХ століття - це час розквіту різних прогресивних ідей. Далеко позаду залишились погляди, які пояснювали світ лише з точки зору Божої волі. Освічені європейці ствердились у можливостях людського розуму, що й породило безліч різних ідеологій, які проникали в Україну. Наприклад, ідеї Просвітництва та Французької революції.

Однією з таких ідеологій була ідея національної самосвідомості. І раніше народи усвідомлювали свої відмінності від інших народів, та соціально – економічні відмінності в середовищі одного народу вважалися більш значимими. А саме: українські, польські, російські феодали відчували, що мають більше спільного з феодалами інших країн, ніж з селянами своєї. На початку ХІХ століття починають формуватися інші погляди, нове розуміння суспільства, яке спирається на загальність мови й культури.

Україна не стала винятком.

Слайд 5.

Умови в яких розпочалося формування національної свідомості:

* Відсутність єдиної території;

* Тотальна русифікація українського населення;

* Зречення рядом представників українського дворянства національних інтересів;

* Засилля російського чиновництва на адміністративних посадах в українських губерніях та повітах Російської імперії;

* Збереження українськими патріотами культурних і державних традицій України.

Слайд 6.

Складові національного відродження:

* Поява певної верстви населення, яка впроваджує програму національного відродження в життя.

* Відродження історичного минулого

* Впровадження і захист української мови.

* Поява творів української літератури.

* Відродження національного мистецтва, традицій.

Основною формою національного відродження стало відродження української мови. Велику роль у формуванні сучасної української мови і літератури відіграв І.Котляревський. Його поема „Енеїда”, яка побачила світ 1798 року, написана народною мовою, стала першим таким твором в українській літературі. Основи нової української літератури заклали також письменники Є.Гребінка, П.Гулак – Артемовський і Т. Шевченко.

„Коли у поляків з’явився Міцкевич, їм уже не потрібні стали поблажливі відзиви яких – небудь французьких або німецьких критиків: не визнавати польську літературу означало б тоді тільки виявляти власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоруська література також не потребує нічиєї ласки. Та й, крім Шевченка, пишуть тепер українською мовою люди, які були б не останніми письменниками в літературі навіть багатшій, ніж великоруська.

А найважливішою є обставина, що сама малоруська нація пробуджується. Якщо чехи неодмінно повинні мати свою літературу (хоча чехові, мабуть, не важче навчитися читати польські книжки. Ніж малоросу великоруські), то дивно було б заперечувати справедливість такого ж прагнення у малорусів, яких удвоє більше, ніж чехів.”

Безперечно, одним із яскравих представників письменницької плеяди в літературі був Микола Васильович Гоголь, який народився в Україні.

, Гоголь захоплювався історією України. Ось що він писав відомому вченому Михайлові Максимовичу: «Тепер я засів за історію нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як історія. Мої думки починають литися тихіше й стрункіше. Віриться, що я напишу її, що скажу багато чого, про що до мене не говорили... »

Рід Гоголів має глибоке козацьке коріння. Пращур письменника Остап Гоголь був у роки Хмельниччини уманським, подільським, а згодом і могилівським полковником. Пізніше він став активним помічником гетьмана Петра Дорошенка і навіть отримав від нього титул наказного гетьмана Правобережної України. Інший родич – Андрій Гоголь – зрадив національні інтереси і підтримував поляків. Імена предків письменника увійшли не лише в історію, а й завдяки їхньому геніальному нащадкові – у літературу.

Відмітною рисою творів Гоголя є незбагненне сполучення трагічного й комічного, високого й низького, фантастичного й реального.

І сьогодні ми за допомогою цього чудесного гоголівського пера, творів живопису й музики перенесемося до епохи, коли жив та писав великий Гоголь.  . Ми маємо уявлення про цю епоху завдяки не тільки російській та українській літературам, але й історії, музиці, живопису й мистецтву кіно.

Бєлінський відзначив соковиту гоголівську мову, а потрібно ще сказати про музикальність, наспівність гоголівських творів.

-

Учитель російської мови.

Предлагаю немного отдохнуть и написать зрительно-слуховой диктант по теме нашего Гоголя. (Сборник текстов, страница 49, текст 1.)

Слайд 7.

А тепер ми зануримося в прекрасний поетичний світ гоголівської прози, просякнутої ароматом тієї далекої епохи, наповненої здоровим грубуватим гумором, оживленої барвистими описами й колоритними характерами.

Учитель

української літератури:

1. Слово вчителя.  Доброго дня шановні діти та гості. За вікном зима, але я пропоную вам подумки поринути в тепле літо, коли буяє зелень, чарує п'янким ароматом цвіт липи, розквітає таємнича квітка папороті, бо саме такою є природа в оповіданні Миколи Гоголя « Вечір проти Івана Купала », з яким ми сьогодні на уроці познайомимося.

• Хто ж він,цей загадковий геній Микола Васильович Гоголь?

Народна мудрість говорить, що життя прожити — не поле перейти. Життєвий світ кожної людини, як і її життєві дороги, непередбачувані. Але трапляються інколи такі незбагненні миті, коли ти ясно відчуєш, пізнаєш самого себе і починаєш усвідомлювати: ти — частинка свого народу. Так сталося і з Гоголем. 

Слайд 8

            Уродженець Полтавщини, після закінчення гімназії подався шукати кращої долі до Санкт-Петербурга. Саме там, на чужині, він багато думає про рідну землю, її історію, збирає понад тисячу українських пісень, що не могло не відобразитися у його творчості.

Слайд 9 Незважаючи на російськомовність Гоголевих творів, критики відзначають їхню «українськість». Згадаймо лицарський дух українського козацтва у повісті «Тарас Бульба» або казковий, гумористичний, світлий та сонячний світ у збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки».

        А ось суть душі українців, їхнє світобачення, корені добра і зла ми побачимо, проаналізувавши сьогодні на уроці оповідання «Вечір проти Івана Купала» .

          Тож прошу вас записати тему уроку у зошити.

   2. Історія написання твору «Вечір проти Івана Купала».

       1830 року в журналі «Отечественные записки» з’являється повість «Басаврюк» (пізніше названа «Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народної оповіді), розказана дячком Покровської церкви»). Нею М. Гоголь започаткував двотомний цикл повістей та оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Обидві книги викликали захоплення читачів, а критики одностайно визнали молодого письменника талановитим майстром слова, відзначивши його майстерність як гумориста та лірика в змалюванні природи й людських почутів, його глибоку обізнаність з українською міфологією.

       В основу повісті «Вечір проти Івана Купала» покладено українські народні легенди, пов’язані з Івановим днем. У творі письменник поєднує чарівні та страшні казки про нечисту силу і віднайдення скарбу, спираючись на традиції сучасної йому романтичної літератури.    

Слайд 10

     У народі ходять легенди, що ніч проти Івана Купала сповнена чудес: людина може почути мову звірів та птахів, рослини переходять із місця на місце, вогняною квіткою зацвітає папороть, а той, хто знайшов її, зможе віднайти заховані скарби. Часто платою за знайдені скарби є пролиття крові, продаж душі, убивство.

       Народ вірив, що цієї ночі темні сили мають найбільшу силу. Купайло за часів язичництва вимагав принесення жертв, але й залишатися вдома проти Купала — гріх, бо тільки в цю ніч відкривається Небесна брама і боги чують усі молитви людей, а трави набирають найбільшої цілющої сили. Тому у вечір проти Івана Купала дівчата плели вінки з трав і квітів, ворожили, пускаючи їх за водою, молодь запалювала вогнища і, щоб очиститися, стрибала через вогонь.

Слайд 11

      За язичницьких часів це було свято бога Купайла, що припадало на пору літнього сонцевороту. З прийняттям християнства язичницьке свято збіглося зі святом Івана Хрестителя, а народ назвав це днем Івана Купала.

      Отже, фантастична історія навіяна М. Гоголю українськими легендами й переказами про чарівну квітку папороті, яка розквітає в ніч на Івана Купала й може відкрити людині усі скарби; віруваннями в нечисту силу — чортів, відьом, які є уособленням ворожих людині сил. Письменник утверджує закони народної моралі, які переконують у тому, що статки, здобуті нечесним, злочинним шляхом, щастя не принесуть.

Слайд 12

3.Бесіда і робота в групах

• А зараз згадаємо, що ж таке оповідання?         
• Слайд 13

І група

Вкажіть на ознаки оповідання

1. Невеликий за обсягом прозовий твір
2. Одна або декілька подій в житті головного героя

    ІІ група

• З'ясуйте, які герої твору є головними, а які другорядними

Головні                                          Другорядні

Петро Безрідний Івась

Пидорка                                             Терентій Корж

Басаврюк                                            відьма-ворожка

     ІІІ група

Визначте проблему твору

1.Драматичне кохання Петра та Пидорки, щастю яких перешкоджають соціальні  умови;

     2.Продаж душі людини нечистій силі за гроші;

         - А зараз я пропоную вам заповнити таблицю «Композиція твору», за нею одна група визначає основні сюжетні вузли оповідання, друга – позасюжетні елементи, третя – манеру оповіді.

         Сюжетна лінія

• Експозиція – розповідь про дядечка й діда-оповідача;
• зав'язка – поява Басаврюка;
• розвиток дії – Терентій Корж виганяє Петра Безрідного через залицяння до його дочки, Петро укладає угоду з Басаврюком, іде за скарбом;
• кульмінація – убивство Івася;
• розв'язка – весілля Петра й Пидорки; духовна та фізична смерть Петра,  Пидорка стала черницею.

           Позасюжетні елементи:

• обрамлення;
• опис козацького села;
• портрет Пидорки й Петруся;
• опис квітки папороті;
• опис весілля;
• обрамлення      
• Слайд 14

         Манера оповіді

Така манера оповіді нагадує переказ, що передається із уст в уста людьми, які добре знають народне життя.

4.Опитування щодо сюжету оповідання «Я – тобі, а ти – мені».

І група

- Що покладено в основу сюжету?

     ІІ група

- Хто стоїть на заваді закоханим Петру і Пидорці?

      ІІІ група

- Про що думала Пидорка, якщо батько таки видасть її заміж за нелюба?

3. Учитель. А зараз звернемося до наших дослідників, які мали випереджувальне завдання .

                                 Група « Історики»

Учень1. Наша група досліджувала історичне минуле України в оповіданні. Автор показує читачеві село за часів козацтва, адже «козакував мало не кожен», «якого народу тоді не вешталося по всіх усюдах: кримці, ляхи, литвинство»

 Учень2. Козаки завершили косовицю й жнива й вирушають у похід. Петро Безрідний, у якого оселедець уже двічі обмотується за вухо, також збирався йти на Крим і Туреччину «навоювати золота». Йому, сироті, люди приписували батька-запорожця, що побував у турецькій неволі. Батько Пидорки – Терентій Корж- також був козаком.

Учень 3. А старий дідусь-оповідач зимовими вечорами розказує онучатам про славних козацьких гетьманів – Підкову, Півтора-Кожуха, Сагайдачного.

Іван Підкова прославився своїми морськими походами в Очаків і Кафу, а з 1577-по 1578рр. був Молдавським господарем.

Карпо Півтора-Кожуха був гетьманом запорізьких козаків з 1639-1642 роки, вів проти польських військ партизанську війну, заманивши їх у безлюдні степи.

Петро Конашевич Сагайдачний – український гетьман, організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.

- А чому дідусь вечорами розказує внукам саме про гетьманів?

                    Група «Народознавці»

Учень1.  Наша група досліджувала звичаї, обряди та інформацію про національний одяг. У творі згадано два свята – язичницьке Івана Купала та християнське свято Великдень.

 Автор докладно описав обряд весілля, зокрема із захопленням і гумором показано як переодягаються на весіллі «по-турецькому та по- татарському, або циганками та москалями. А як почнуть дуріти та викидати штуки … ну тоді, хоч святих винось».

Слайд 15

Учень2. Цікавим є той факт, що, згадавши, як виливали переляк, щоб дізнатися, від чого він стався і як запарювали соняшницю від млості і болю в животі, автор сам у примітці пояснив читачеві деталі і тонкощі цих обрядів. Згадується і про те, як макогоном по стіні проганяли кутю.

Слайд 16

Учень3. Також письменник дуже детально змалював в оповіданні український костюм, як жіночий, так і чоловічий, наприклад, «парубки були у високих козацьких шапках, у тонких сукняних свитах, попідперізувані шитими сріблом поясами », а «дівчата у пишному головному уборі з жовтих, синіх та рожевих стрічок; у тонких вишитих сорочках, у сап'янових чоботях на високих залізних підковах».

Слайд 17

         Учитель. Художній світ оповідання не тільки овіяний багатою лексикою та народнопісенними образами, а й переказом про купальську ніч, про що нам повідомлять учасники  3 групи

                                   Група « Фольклористи »

Учень. Купальська ніч - це чарівна ніч з 6 на 7 липня,коли бог Перун запалює на папороті  квітку щастя. Рівно опівночі в темній глушині лісу зі звуком грому вона спалахує, умить виростає вгору й горить блакитним вогнем,але зараз і осипається.

Слайд 18

Учень. Сміливцю ( а це має бути молодий хлопець), який устигне зірвати блискучу,наче полум’ям охоплену квітку,відкриваються всі таємниці світу. Кому пощастить зірвати її, той має підкинути квітку вгору і,як вона упаде на землю, сміливо починати    копати     у тому місці буде скарб.

Слайд 19

Учень. Проте без виконання певних умов скарб неможливо дістати: чим завзятіше людина копатиме, тим глибше він ховається в землю. Навіть якщо кому пощастить дістати скарб, усе одно він не зможе ним скористатися, бо, доторкнувшись до нього, відразу ж відчує в усьому тілі слабкість, або, узявши золото, блукатиме з ним навколо ями, доки не покладе на місце.

Учень. Саме ці народні уявлення про купальську ніч використав Микола Гоголь в оповіданні, наприклад, «Петро підійшов до трьох пагорбів: де ж квіти?Нічого не видно. Бур'яни чорніли довкола і глушили усе своєю гущавиною. Та ось блиснула в небі зірниця - і перед ним з'явилися ціла грядка квітів, усе дивовижних, усе небачених; тут-таки й простеньке листя папороті. Коли зирк - червоніє маленький пуп’янок і, мов живий ворушиться і більшає, більшає і червоніє, як жарина. Спалахнула зірочка,щось тихо луснуло - і квітка розпустилася перед його очима, наче полум’ям осяявши й інші кругом себе.»

Учитель. Дякую, отже, як ми бачимо, повір'я тісно переплетене із казковими елементами.

          Фантастичні елементи прямо пов'язані із українською демонологією.

Чи знаєте ви значення цього терміна?

Слайд 20

Демонологія – це система уявлень про злих духів у певних релігіях чи народних світоглядах.

- Які представники нечистої сили згадані у оповіданні?

- Що їм протиставляє М. Гоголь?

     6.   Аналіз картини англійського художника Вільяма Блейка « Ангел добра і ангел зла».       

Слайд 21

      -Чим, на вашу думку, перегукується ця картина із твором Миколи Гоголя?

- Який персонаж є спільним для обох творів і чому?

    7. Закріплення вивченого матеріалу.

   -  Проведення тестового опитування .

Слайди 22 - 33

 -  Україна щиро шанує свого видатного земляка. Пам’ятники споруджені у містах і селах. Меморіальні музеї у Сорочинцях, Миргороді, Ніжині, Києві.

«Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я      історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!».

  Багато встиг Микола Гоголь за своє коротке 43 – річне життя. Та скільки ще залишилося  недописаним. Нам, сьогоднішнім, треба зберегти цей неоціненний скарб.

Слайд 34

8. Оцінювання груп

ІV. Робота з епіграфом уроку
Вчитель історії: Як епіграф до нашого уроку ми вибрали такі гоголівські рядки:
«Кожному визначає Бог дорогу, не схожу на ту, яку призначено проходити іншому, і не можна міряти всіх одним і тим самим аршином».
Вчитель літератури: Зверніть увагу на те, що, М.В.Гоголь влучно висловився про свою майбутню дорогу, яку він пройшов як український та російський письменник.

Слайд 35

Вчитель історії: За часів М.Гоголя не було поняття «український», хоча самі українці, звичайно ж, з давніх давен жили на цих землях, проте, їх називали русинами або малоросами, а не українцями. Але багатовікова боротьба за незалежність сформувала український народ, і національні відчуття утілилися в живому і патріотичному слові «український».
Слайд 36

V. Підсумок уроку.
Вчитель літератури:

Промайнуло двісті років з дня народження Миколи Васильовича Гоголя, але досі його життя й творчість – тема гострої полеміки та фантазувань перемішаних таємницями і легендами.

Наше призначення сьогодні – відкрити для себе і для українського читача того Миколу Гоголя, якого менше знали, ту творчість на яку звертали менше уваги,  прочитати та проаналізувати його твори з погляду оцінки ХХІ століття місця і ролі Гоголя для України та пояснення вибору нашого земляка створити своєрідний романтичний міф про українців в Петербурзі та російською мовою. Ми побачили внесок Миколи Гоголя в українську історію та культуру, намагалися зрозуміти співвідношення понять: Гоголь та Україна.

Сьогодні ми пізнали Гоголя як великого романтика.
Романтизм – головна ознака Гоголівських творів на українську тематику. Почуттєвість та емоціоналізм, або своєрідна «філософія серця», яку у свій час обґрунтував Григорій Сковорода, – це визначний принцип, який сповідує у своєму літературному стилі Микола Гоголь.

Цікаво, що ще у 1836 році, коли Гоголю було всього 27 років, ніби передчуваючи свою долю, у листі до Василя Жуковського він написав: «Знаю, что мое имя после меня будет счастливее меня, и потомки тех же земляков моих, может быть с глазами, влажными от слез, принесут примирение моей тени». Ці слова стали пророчими.