Інтегрований урок української літератури «Дім для Планетника»

Інтегрований урок української літератури

 «Дім для Планетника»

(7 клас)

Мета уроку: шляхом поєднання спільних зусиль представників учнівських громад, вчителів, бібліотекарів із застосуванням нестандартної форми проведення заходів (космічна мандрівка) сформувати в учнів зацікавлення в отриманні нових знань та виховувати господарське ставлення до матінки Землі, Всесвіту та дбати про екологію душі та навколишнього середовища.

Епіграф:

Ніщо готове не впаде на з неба,

Працюйте, не шкодуючи зусиль …

Д. Білоус

Перебіг уроку

На інтерактивній дошці зображення зоряного неба, звучать слова:

Ми, одлісники, оріони, діти Сонця і Води, називаємо себе найрозумнішим вивершенням Природи, вже не тільки черпаємо з неї прожиттєву снагу, а й беззавітно, безкарно нищимо свій же прихисток. Утім уже не безкарно: втрачаючи зв’язки з колискою нашого життя, ми дедалі бідніємо, сиротіємо і лише в цій скруті помічаємо загрозу для свого існування.

Та не все ми втратили! Наша планета ще може залишитись голубою і зеленою, якщо ми опам’ятаємося, вернемося в лоно Матері – Природи вдячними синами, а не загарбниками.

(На екрані зображення нашої планети, а також усіх, планет сонячної системи)

Вчитель – філолог:

Збирайтесь до роботи,

Розумники планети,

До нас звернулась по допомогу

Забутній нині незвичайний гість!

Виходить Планетник:

Доброго дня Вам, відкриваючі незвіданого майбутнього. До Вас звертаюся я, герої повісті – притчі Бориса Харчука «Планетник»: Жив я з матір’ю у звичайному селі за часів ще кріпаччини. А провина моя була у тому, що я дуже полюбив рослинний і тваринний світ, допомагав матері, виписав селянську худобу. Чарівник дід Капуш навчав мене багатьом премудростям, а головне: «Як у дріб’язку вказати велике? Як у частинці побачити ціле?» У школі діда Капуша я вивчав дуже незвичайні предмети:

1. Читання неба;
2. Те, на чому стоїмо;
3. Земля;
4. Сприйняття світу;
5. Людина і довкілля.

Зі мною прийшли мої помічники, друзі, яких у мене не було і яких я створив у власній фантазії! Ось чому ми навчилися

1) «Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не чуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць;мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик...

Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки,

скільки може знати людина». 

2) «...На чому стоїмо, - до землі... Перед нами зелена книга...

...Он врушиться молодий засів - це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно - вийшли Із землі. ...Краси людини без землі і краси землі без людини нема. ...Найвища радість людини - орати й сіяти. ...Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля - найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?»

3) «...Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке - отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще Інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. ...Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен І яке це має значення для рослин».

4) «Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна - осені... світ збудувався і держиться на двох силах - на потузі любові й на потузі терпіння. ...З любові й терпіння народжується людина і хліб».

5) «Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. ;..Ти людина... людина - дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам'ятає? ...Хто заперечить сонце чи родючість поля? Воші всемогутні - це краса. ...Щоб жити і вдосконалюватися - піднятися до краси І сили природи, до волі І єдності».

Планетник:

А самий головний висновок з усього полягає ось в яких словах: «Шукай пізнання у трьох коренях – землі, з якої піднявся у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі», бо «людина – дитина неба і землі».

Злі люди вирішили стратити мене, бо за їх думкою я знався з нечистою силою. Мої друзі – читачі, ви ж бо самі переконалися, що це не так!

Мене ув’язнили. Квітучий нарцис у руках моєї любої неньки звільнив мене, і я, перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо. З тих пір і мандрую Всесвітом. Стільки таємниць відкрилось для мене. А скільки таких же скривджених іншими мандрують світами зі мною. Ми б хотіли дещо у вас запитати. А більш за все повернутися на Землю і взятися до роботи разом їз вами, дбайливими дітками своєї матінки Землі, бо «Земля – найпривітніша людська домівка» з усіх, де ми побували. Ось переконайтесь у цьому!

Виходять учні – астрономи:

Зачекай, Планетнику, готуючись до зустрічі з тобою ми зібрали скарбничку знань про світи, якими ти подорожував. Ми спробуємо довести тобі, що ми гідні того, щоб ти повернувся до нас!

Ми  - склали для тебе справжній відео журнал. Сідай, Планетнику, відпочинь трішки. Хай поруч сідають і твої друзі.

Починаємо!

Сторінками журналу «Навколо Всесвіту»

Сторінка І «Колиска астрономічних знань»

Сторінка ІІ «Як влаштовано світ?»

Сторінка ІІІ «Земля і Місяць – унікальна парочка»

Сторінка ІІІ «Земля і Місяць – унікальна парочка?»

Сторінка ІV «Наші сусіди»

Сторінка V «Хто велично ходить по небу?»

Сторінка VІ «Подарунок учителя музики»

Сторінка VІІ «Галактика»

Сторінка VІІІ «Діти - інопланетянам»

Планетник.

Тож те радіо послання дітей я і зустріч, мандруючи Всесвітом. Та я не хочу бути інопланетянином. Я хочу туди, де був мій дім – у звичайне та разом з тим незбагненно красиве українське село на планеті Земля. Ви так чудово вивчили загадки Всесвіту, юні мої дузі – мрійники. Мабуть, щоб переконатися, що все справжні знавці своєї планети і дбайливі господарі на ній, тож спробуйте дати мені і моїм друзям відповіді на ость такі запитання.

Запитання від Планетника

• Які розміри нашої планети?
• Скільки років нашій Землі?
• Якщо Земля обертається, чому ми цього не помічаємо?
• Чи можна торкнутися вісі Землі?
• Скільки ж днів у році?
• Що таке часові пояси?
• Чому зима холодна, а літо тепле?
• На що схожа орбіта Землі?
• Чому взимку дні коротші, а ночі довші, а влітку – навпаки?

Планетник:

Тож додамо ще одну сторінку до вашого чудового відео журналу «Земля – наш спільний дім»

Вчитель – філолог:

Неозброєним оком на нічному небосхилі можна побачити близько 2000 зірок. Міріади далеких зірок стають мовчазними свідками подій у Галактиці. А міліарди мешканців нашої планети будуть чекати на твоє повернення Планетнику, бо село Вербівка, з якого прогнали тебе злі люди, без тебе осиротіло зразу ж наступного дня, коли добрі люди тебе не знайшли. Ми змінилися, ми прагнемо змін, бо тільки «з любові і терпіння народжується людина і хліб». Борис Харчук, автор притчі про Планетника світ називає чарівним «На Україні скрізь є такі невимовно дивовижні місця,  які полонять своєю красою, так і підмиває, так і хочеться гукнути самій природі – годі, зупинися, нічого красивішого більше не треба» - писав він. А ти, Планетнику, добре виконав заповіт чарівника Капуша: «Дій для людських поколінь. І не покладай рук». Саме він вважав, що ти повинен знати стільки, скільки може знати людина! Ми чекаємо твого повернення, Планетнику!!!

Учениця бере за руку Планетника і підводить до виставки «Рідна земля» - це земля моїх батьків, декламує вірш, звучить попурі відомих українських пісень про рідний край:

Рідна земля!

 Ти даєш мені сонці погож,

- І повітря даєш, і снагу…

Не вславляти тебе я не можу

О таку, як життя, дорогу.

Те коли б я була не людина,

А зелена береза була,

Я шуміла б про тебе в долині,

Твоя слава ще більше б росла.

До неї підходить вчителька та міцно обіймає дівчинку та Планетника:

І коли б солов’єм я співучим

У твоїх народилась лісах,

То про тебе, велику й могучу,

Я навчила б співать небеса.

(Діти відпускають свої повітряні кульки з прив’язаними до них сердечками у бік Планетника та словами «Планетнику, повертайся! Земля наші спільний дім»)