23 квітня о 18:00Вебінар: Шкільна територія як об'єкт STEАM-дослідження

Інтегрований урок української літератури «Дім для Планетника»

Про матеріал
Матеріал допоможе шляхом поєднання спільних зусиль представників учнівських громад, вчителів, бібліотекарів із застосуванням нестандартної форми проведення заходів (космічна мандрівка) сформувати в учнів зацікавлення в отриманні нових знань та виховувати господарське ставлення до матінки Землі, Всесвіту та дбати про екологію душі та навколишнього середовища. Вірші авторські.
Перегляд файлу

 

 

Інтегрований урок української літератури

 «Дім для Планетника»

(7 клас)

 

 

Мета уроку: шляхом поєднання спільних зусиль представників учнівських громад, вчителів, бібліотекарів із застосуванням нестандартної форми проведення заходів (космічна мандрівка) сформувати в учнів зацікавлення в отриманні нових знань та виховувати господарське ставлення до матінки Землі, Всесвіту та дбати про екологію душі та навколишнього середовища.

Епіграф:

Ніщо готове не впаде на з неба,

Працюйте, не шкодуючи зусиль …

Д. Білоус

Перебіг уроку

 

На інтерактивній дошці зображення зоряного неба, звучать слова:

Ми, одлісники, оріони, діти Сонця і Води, називаємо себе найрозумнішим вивершенням Природи, вже не тільки черпаємо з неї прожиттєву снагу, а й беззавітно, безкарно нищимо свій же прихисток. Утім уже не безкарно: втрачаючи зв’язки з колискою нашого життя, ми дедалі бідніємо, сиротіємо і лише в цій скруті помічаємо загрозу для свого існування.

Та не все ми втратили! Наша планета ще може залишитись голубою і зеленою, якщо ми опам’ятаємося, вернемося в лоно Матері – Природи вдячними синами, а не загарбниками.

(На екрані зображення нашої планети, а також усіх, планет сонячної системи)

Вчитель – філолог:

Збирайтесь до роботи,

Розумники планети,

До нас звернулась по допомогу

Забутній нині незвичайний гість!

Виходить Планетник:

Доброго дня Вам, відкриваючі незвіданого майбутнього. До Вас звертаюся я, герої повісті – притчі Бориса Харчука «Планетник»: Жив я з матір’ю у звичайному селі за часів ще кріпаччини. А провина моя була у тому, що я дуже полюбив рослинний і тваринний світ, допомагав матері, виписав селянську худобу. Чарівник дід Капуш навчав мене багатьом премудростям, а головне: «Як у дріб’язку вказати велике? Як у частинці побачити ціле?» У школі діда Капуша я вивчав дуже незвичайні предмети:

  1. Читання неба;
  2. Те, на чому стоїмо;
  3. Земля;
  4. Сприйняття світу;
  5. Людина і довкілля.

Зі мною прийшли мої помічники, друзі, яких у мене не було і яких я створив у власній фантазії! Ось чому ми навчилися

 

1) «Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не чуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць;мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик...

Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки,

скільки може знати людина». 

 

2) «...На чому стоїмо, - до землі... Перед нами зелена книга...

...Он врушиться молодий засів - це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно - вийшли Із землі. ...Краси людини без землі і краси землі без людини нема. ...Найвища радість людини - орати й сіяти. ...Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля - найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?»

3) «...Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке - отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще Інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. ...Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен І яке це має значення для рослин».

4) «Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна - осені... світ збудувався і держиться на двох силах - на потузі любові й на потузі терпіння. ...З любові й терпіння народжується людина і хліб».

5) «Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. ;..Ти людина... людина - дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам'ятає? ...Хто заперечить сонце чи родючість поля? Воші всемогутні - це краса. ...Щоб жити і вдосконалюватися - піднятися до краси І сили природи, до волі І єдності».

 

Планетник:

А самий головний висновок з усього полягає ось в яких словах: «Шукай пізнання у трьох коренях – землі, з якої піднявся у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі», бо «людина – дитина неба і землі».

Злі люди вирішили стратити мене, бо за їх думкою я знався з нечистою силою. Мої друзі – читачі, ви ж бо самі переконалися, що це не так!

Мене ув’язнили. Квітучий нарцис у руках моєї любої неньки звільнив мене, і я, перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо. З тих пір і мандрую Всесвітом. Стільки таємниць відкрилось для мене. А скільки таких же скривджених іншими мандрують світами зі мною. Ми б хотіли дещо у вас запитати. А більш за все повернутися на Землю і взятися до роботи разом їз вами, дбайливими дітками своєї матінки Землі, бо «Земля – найпривітніша людська домівка» з усіх, де ми побували. Ось переконайтесь у цьому!

Виходять учні – астрономи:

Зачекай, Планетнику, готуючись до зустрічі з тобою ми зібрали скарбничку знань про світи, якими ти подорожував. Ми спробуємо довести тобі, що ми гідні того, щоб ти повернувся до нас!

Ми  - склали для тебе справжній відео журнал. Сідай, Планетнику, відпочинь трішки. Хай поруч сідають і твої друзі.

Починаємо!

 

Сторінками журналу «Навколо Всесвіту»

Сторінка І «Колиска астрономічних знань»

 

Сторінка ІІ «Як влаштовано світ?»

 

Сторінка ІІІ «Земля і Місяць – унікальна парочка»

 

Сторінка ІІІ «Земля і Місяць – унікальна парочка?»

 

Сторінка ІV «Наші сусіди»

 

Сторінка V «Хто велично ходить по небу?»

 

Сторінка VІ «Подарунок учителя музики»

 

Сторінка VІІ «Галактика»

 

 

Сторінка VІІІ «Діти - інопланетянам»

 

Планетник.

Тож те радіо послання дітей я і зустріч, мандруючи Всесвітом. Та я не хочу бути інопланетянином. Я хочу туди, де був мій дім – у звичайне та разом з тим незбагненно красиве українське село на планеті Земля. Ви так чудово вивчили загадки Всесвіту, юні мої дузі – мрійники. Мабуть, щоб переконатися, що все справжні знавці своєї планети і дбайливі господарі на ній, тож спробуйте дати мені і моїм друзям відповіді на ость такі запитання.

 

Запитання від Планетника

  • Які розміри нашої планети?
  • Скільки років нашій Землі?
  • Якщо Земля обертається, чому ми цього не помічаємо?
  • Чи можна торкнутися вісі Землі?
  • Скільки ж днів у році?
  • Що таке часові пояси?
  • Чому зима холодна, а літо тепле?
  • На що схожа орбіта Землі?
  • Чому взимку дні коротші, а ночі довші, а влітку – навпаки?

Планетник:

Тож додамо ще одну сторінку до вашого чудового відео журналу «Земля – наш спільний дім»

 

Вчитель – філолог:

Неозброєним оком на нічному небосхилі можна побачити близько 2000 зірок. Міріади далеких зірок стають мовчазними свідками подій у Галактиці. А міліарди мешканців нашої планети будуть чекати на твоє повернення Планетнику, бо село Вербівка, з якого прогнали тебе злі люди, без тебе осиротіло зразу ж наступного дня, коли добрі люди тебе не знайшли. Ми змінилися, ми прагнемо змін, бо тільки «з любові і терпіння народжується людина і хліб». Борис Харчук, автор притчі про Планетника світ називає чарівним «На Україні скрізь є такі невимовно дивовижні місця,  які полонять своєю красою, так і підмиває, так і хочеться гукнути самій природі – годі, зупинися, нічого красивішого більше не треба» - писав він. А ти, Планетнику, добре виконав заповіт чарівника Капуша: «Дій для людських поколінь. І не покладай рук». Саме він вважав, що ти повинен знати стільки, скільки може знати людина! Ми чекаємо твого повернення, Планетнику!!!

Учениця бере за руку Планетника і підводить до виставки «Рідна земля» - це земля моїх батьків, декламує вірш, звучить попурі відомих українських пісень про рідний край:

 

Рідна земля!

 Ти даєш мені сонці погож,

- І повітря даєш, і снагу…

Не вславляти тебе я не можу

О таку, як життя, дорогу.

Те коли б я була не людина,

А зелена береза була,

Я шуміла б про тебе в долині,

Твоя слава ще більше б росла.

 

До неї підходить вчителька та міцно обіймає дівчинку та Планетника:

І коли б солов’єм я співучим

У твоїх народилась лісах,

То про тебе, велику й могучу,

Я навчила б співать небеса.

(Діти відпускають свої повітряні кульки з прив’язаними до них сердечками у бік Планетника та словами «Планетнику, повертайся! Земля наші спільний дім»)

doc
Додано
27 лютого
Переглядів
46
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку