Т. Г. Шевченко «Минають дні, минають ночі…»

Тема. Роздуми Т.Г.Шевченка про плинність, скороминущість життя                                

 людини на землі, про її долю у поезії «Минають дні, минають

          ночі…».

  Цілі. Учень: вміє розповідати про викуп поета з неволі та заслання;

                         виразно читає поезію;

                         аналізує філософську лірику поета в контексті його

                          біографії;

                          коментує основні мотиви поезії;

                           визначає основну думку твору.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т.Шевченка, ілюстрації, «Кобзар», запис пісні

                          «Минають дні, минають ночі…» у виконанні гурту

                           «П’ятий вимір».   

Хід уроку

                                                  Ні про що не турбуватись, ні за чим не

турбуватись – значить не жити, а бути мертвим.

Григорій Сковорода

І.Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя (монолог – роздум під тихий музичний супровід пісні «Два кольори»).

        Людське життя… неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переконань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

        Люди… їх мільйони… всі вони різні й неповторні. Вони мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

        Життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у цій пісні «червоне – то любов, а чорне – то журба» (пісня стихає).     Бо й справді, життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від всього злого, а ввечері тихо і сумно схиляє свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити світ кращим.

       Стежина життя… Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Кожному хочеться, щоб наше життя було гармонійним. Але як цього досягти?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Саме про це ми поговоримо сьогодні, вивчаючи й аналізуючи поезію Тараса Григоровича Шевченка «Минають дні, минають ночі…»

     Наше завдання – з ‘ ясувати, для чого людина живе на землі, у чому вбачав смисл людського життя Т.Г.Шевченко і визначити, що зробити для того, щоб життя мало сенс, було гідним.

ІУ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Повідомлення «дослідників» про місце і час створення поезії.
2. Виразне читання вірша.
3. Бесіда за змістом твору з елементами аналізу.

• Чим саме розпочинається поезія?

(Чудовим пейзажним малюнком. Картина природи тут надзвичайно сконцентрована. Кілька штрихів яскраво передають плин часу:

Минають дні, минають ночі,

Минає літо. Шелестить

Пожовкле листя….)

• Які художні засоби допомогли авторові так поетично передати плин часу? Зверніть увагу на порядок слів.

(Автор використав непрямий порядок слів – інверсію, якою вдало передав рух).

• Перечитайте ще раз перші вісім рядків твору. Яку картину ви уявляєте? Які зорові й слухові образи? Як розумієте зміст?

(Ми яскраво можемо уявити картину осінньої природи, «побачити» пожовкле листя, «почути» його шелест. За допомогою цього пейзажу автор передає відхід людини від діяння:

           Гаснуть очі,

           Заснули думи, серце спить)

• Як зрозуміти вирази «заснули думи», «серце спить», «все заснуло»?

(Це метафоричні вирази, які автор використав для того, щоб передати бездіяльність людини.)

Напевно, ця бездіяльність, яка у вірші порівнюється зі сном, і засуджується поетом. Можливо, автор критично ставиться до людей, які змирилися зі своїм підневільним становищем, що прирекло людину на бездумне життя, зробило її пасивною.

• З яким героєм ми знайомимося? (Ліричним.)
• Пригадаймо, хто є ліричним героєм?

(Ліричний герой – це друге «Я» поета, своєрідна форма втілення його думок і почуттів. Через свого ліричного героя поет може передавати найрізноманітніші почуття, витворені власною уявою чи ті, що пережив сам або інші люди).

• Про що думає ліричний герой, спостерігаючи, як проходить життя?

(Він думає, для чого живе на землі, «чи я живу, чи доживаю, чи так по світу волочусь…»)

• До кого звертається герой, чого він просить?

(Він звертається до Долі:

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої;

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої!

Звертаючись до Бога, герой просить долі, якщо немає доброї, то хоч злої.)

Міні – дискусія:

• Хто є творцем людської долі? Вона залежить від самої людини, від тих, хто поряд, чи від обставин?

(Творцем людської долі є Всевишній, але вона залежить і від самої людини, і від тих, хто поряд, і від середовища, в якому перебуває людина.)

• Що є найстрашнішим на думку поета?

(Бездіяльність, пасивність, байдужість:

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою по світу валятись…)

• Як зрозуміти «гнилою колодою по світу валятись…»?

(Нічого не робити, нікому не бути потрібним.)

• Чого продовжує просити герой?

«А дай жити, серцем жити і людей любити…»)

• Як ви розумієте ці слова, чому автор їх повторює?

(Жити активним життям, щось робити для людей, вміти відчувати, співчувати, переживати; повторює для того, щоб якнайбільше наголосити на цьому.)

• Ще яким виразом підкреслене бажання жити і боротись?

(«І світ запалити», - це гіпербола.

• Автор, напевно, мав на увазі запалити світ любов ю, добротою. То яке життя найбільше лякає поета?

(Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі –

І заснути навік – віки,

І сліду не кинуть

Ніякого, однаково,

Чи жив, чи загинув!)

Учитель. Поета найбільше лякає те, як може жити людина на землі, не роблячи нічого ні для себе, ні для інших, не залишаючи сліду. Тому поет закликає людину до активної дії: «жити, серцем жити і людей любити».

Зачитайте рядки, що повторюються.

Доле, де ти?Доле, де ти?

Нема ніякої;

Коли доброї жаль,Боже,

То дай злої, злої!

Чому повторюються ці рядки?

(Автор повторює  ці рядки для того, щоб ще більше наголосити, що він готовий жити в ім ‘я інших людей, не бути байдужим, бо це найстрашніше, що може бути в житті.)

• Отже, поет обрав свою долю. А у чому полягає ваше призначення у світі? Чи готові ви жити і працювати в ім’ я України?
• Чи можна твердити, що рядками вірша Т.Шевченко накликав на себе тяжкі випробування, що не забарилися? (Так. У 1846 році його заарештували.)

4.Повідомлення мистецтвознавців.

Музику на поезію «Минають дні, минають ночі…» написали М. Лисенко, С.Воробкевич та інші, а російський композитор С.Рахманінов написав романс «Минають дні, минають ночі…»

(Слухання пісні у виконанні гурту «П ‘ ятий вимір».)

5.Матковська Т.М., вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури: повідомлення про художника Миколу Мазура

6.  Робота з репродукцією картини М.Мазура «Доля»  (робота в групах) .

-  Уважно розгляньте репродукцію. В якому образі постає вершителька людських  доль на цій картині?

-  Що вона несе у величезному мішку?

(Вершителька людських доль постає  на цій картині в образі старої жінки, в якої великий життєвий досвід, яка багато пережила на своєму віку, зазнала не тільки радості, а й горя. У величезному мішку на плечі вона несе різні дарунки. Тло картини, холодне, сіре, розмите, передає стан душі людини, а чітко вимальовані теплими фарбами дарунки  долі – це те, що кожному з нас дається в житті, тільки треба вміти правильно скористатися тим даром.)

• Чи можна вважати цю картину ілюстрацією до вірша Т.Шевченка?

До якого епізоду?

• Який висновок ви можете зробити з почутого та побаченого?
• Як вшановують Т.Г.Шевченка сьогодні?

          7.Повторення теорії.

   -   Подивіться в опорні плани аналізу ліричного твору і скажіть, яке з питань ми не розглянули . (Вид лірики, основну думку.)

   -  Які види лірики вам відомі? (Пейзажна, інтимна, громадянська)

         -   Сьогодні ми знайомимося із філософською лірикою.

   (Філософська лірика – роздуми над питаннями буття і смерті, про всеосяжне осмислення митцем світу, ролі і місця ліричного героя в ньому, готовності особи до самопожертви для блага народу)

• Яка основна думка твору? В чому вбачав смисл людського життя Т.Шевченко?

(Людина – це борець, що здатний до самопожертви в ім ‘я інших людей.)

Так, людина - не раб, її життя має бути гідним людського звання, її покликання – робити людям добро і боротися зі злом і неправдою.

Т.Шевченко довів це своїм життям. Він не  прагнув слави, багатства, не зазнав особистого щастя, але все своє життя присвятив боротьбі за волю свого народу, вірячи, що:

Оживуть степи, озера,

І не верстовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться…

І мрії його збулися. 

• А які асоціації, що стосуються цієї теми, знаходимо в інших творах літератури? (В.Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?», Л.Костенко «Крила».)

8.Робота в групах

Пояснити вислови видатних людей про смисл людського життя.

Щасливий той,хто зміг життя прожити і добрий слід лишити на землі.

                                                                                              В.Симоненко.

Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших.

                                                                                               В.Сухомлинський.

Пора перестати чекати подарунків від життя, а самому творити життя.

                                                                                                 Лев  Толстой.

Господи, дай мені терпіння сприйняти те, що я не в силах змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити.

                                                                                         Володимир Мономах.

Слово вчителя з елементами бесіди.

Наше життя залежить від того, як ми витрачаємо власний час, енергію,

на що великий вплив мають наші духовні цінності. Сьогодні ми є свідками великих бід, трагедій теракти, вбивства, зґвалтування.

• Як ви думаєте, що потрібно, щоб цьому запобігти?

(Потрібна любов до ближнього, доброта, взаєморозуміння, віра, злагода…)

• Що зробити для того, щоб життя мало сенс, було гідним?

(Потрібно самому боротися за те, чого прагнеш, мати в житті мету і шляхом християнина йти до її здійснення, мати бажання щось створити для людей…)

Пошук змісту життя – проблема складна. Нерідко вона пов’ язана з певними невдачами, розчаруваннями в собі і в людях. Але потрібно «жити, серцем жити і людей любити». Якщо вам буде важко, якщо на серці неспокійно, якщо те, до чого прагнеш, не вдається, треба шукати допомогу. А де її знайти, підказує М.Дульська:

І ти прийди у Божий храм

І храм душі відкрий.

Бог – це любов, любов – життя,

Розважити зумій.

Ти вір у силу доброти:

Добро завжди сильніше злого,

Зложи молитву ревно ти,

І серце піднеси до Бога.

І тут осмисли все і вся,

Адже в житті бувало різне,

Щоби не було каяття,

Щоб не було уже запізно.

І ти прийди, зміни життя,

Не будь байдужим ти і гордим…

Прийди і вийдеш звідтіля

Облагородженим і добрим.

V.  Підсумок  уроку.

1. Рефлексія.

Незакінчене речення:

« На уроці я

дізнався…

зрозумів…

поезія «Минають дні, минають ночі…» Т. Шевченка підказала мені…

2. Оцінювання.

VI. Домашнє завдання: виразно читати поезію, опрацювати статтю підручника, створити ілюстрацію до поезії.