Інтегрований урок з англійської мови "Найвизначніший український поет"

                           Рудниківський  ліцей

             Інтегрований урок

                          на тему:

             «The Greatest Ukrainian Poet”

            «Найвизначніший український поет»

                                                                                Вчитель: Рейкіна Н. І.

Topic: The Greatest Ukrainian Poet

Objectives:

• to enrich students’ knowledge about literature and culture of Ukraine;
• to broaden students’ outlook about life and activity of the great people;
• to develop students’ listening and speaking skills;
• to bring up proud for the history of our state and its personalities,

Equipment: portraits of the famous people of Ukraine, portraits of Shevchenko,  pictures and poems by Shevchenko, a tape-recorder, Тарас Шевченко «Кобзар» Київ, Художня література «Дніпро», 1985р.

                                  Plan

1. Introduction.

1. Main Part

2. Англомовний блок
   1. Speaking

           Shevchenko’s Childhood.

2. Україномовний блок

           Юність Шевченка.

        3. Англомовний блок

                   First Successes

         4. Україномовний блок

                  У засланні

         5. Англомовний блок

                  Death of Shevchenko

         6. Україномовний блок

                  Спадщина

          7. Англомовний блок

                Monuments and Memorials

3. Summing-up

          References

                         Procedure

I. Introduction

T. Today we’ll speak about Taras Hryhorovych Shevchenko.

 T. H. Shevchenko was a Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure, as well as folklorist and ethnographer. He is also known under the book name Kobzar. That was his most famous literary work, a collection of poems entitled Kobzar. His literary heritage is regarded to be the foundation of modern Ukrainian literature and, to a large extent, the modern Ukrainian language. Shevchenko is also known for many masterpieces as a painter and an illustrator.

Вч. Т. Г. Шевченко писав: «Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини». Тарас Шевченко всім серцем любив Україну, і де б він не був, його думки завжди линули у край, де він народився, де провів свої дитячі роки. Про дитинство Шевченка нам розкажуть члени англомовного блоку.

ІІ. Main Part

1. Англомовний блок.

Shevchenko’s Childhood

P1. Taras Shevchenko was born on March 9 in the village of Moryntsi, Zvenigorodka county, Kiev Governorate in the Russian Empire. After his sister Kateryna and brother Mykyta, he was a third child of serf peasants Hryhoriy Ivanovych Shevchenko and Kateryna Yakymivna Shevchenko, who belong to a landlord Vasiliy Engelgardt. In 1816 the Shevchenko family moved to the village of Kyrylivka, where the child years of Taras have passed .

P2. In the fall of 1822 Taras started to take some grammar classes at a local precentor (dyak) Sovhyr. At that time became familiar with works of Hryhoriy Skovoroda. During 1822-1828 Shevchenko painted “Horses. Soldiers”.

P3. On February 10, 1823 his older sister and nany Kateryna married Anton Krasytsky, a peasant from Zelena Dibrova. On September 1, 1823 Taras’ mother passed away due to hard work and misery. At the age of eleven Taras became an orphan when, on April 2, 1825, his father died.

T. Taras went to work for precentor (dyak) Bohorsky who just arrived from Ryiv in 1824. Taras carried water, heated up a school, served the precentor, read psalms over the deal and continued to study. At that time Shevchenko familiarized with some works of Ukrainian literature. Soon tired of enduring Bogorsky’s mistreatment, Shevchenko ran away to seek out a painting master in the surrounding villages. In 1827 Shevchenko herded community sheep near his village. He then meets Oksana Kovalenko, a childhood friend, whom Shevchenko mentions in his works on multiple occasions.

2. Україномовний блок

Юність Т. Шевченка

Уч.1: Наприкінці 1828 або на початку 1829 року Тараса взято до поміщицького двору Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад’ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту. Восени 1829 р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним «на комнатного живописца». Зі спогадів та творів Шевченка уява малює нам характер незвичайний, натуру чутливу і вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірну, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Це справді художня натура.

Уч.2: Ці риси «незвичайності» хлопця помітив ще його батько. Помираючи, казав родичам: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе». У Вільно Шевченко виконує обов’язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню.

Уч.3: Найвірогідніше, що він короткий час вчився у Яна-Батіста Лампі, який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно або в Яна Рустема, професора живопису Віленського університету. Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до Петербурга і його ад’ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.

Вч.: У 1832 р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, в 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить все, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників. Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони в 1838р. викупляють його з кріпацтва.

3. Англомовний блок

                                 First Successes

T: In the same year Shevchenko was accepted as a student into the Academy of Arts in the workshop of Karl Briullov. The next year he became a resident student at the Association for the Encouragement of Artists. At the annual examinations at  the Imperial Academy of Arts, Shevchenko was given a Silver Medal for a landscape. In 1840 he again received the Silver Medal, this for his first oil painting The Beggar Boy Giving Bread to a Dog.

P1: He began writing poetry while he was a serf and in 1840 his first collection of poetry, Kobzar, was published. In 1841, the epic poem Haidamaky was released. In September 1841, Shevchenko was awarded his third Silver Medal for The Gypsy Fortune Teller. Shevchenko also wrote plays. In 1842, he released a part of the tragedy Mykyta Haidai and in 1843 he completed the drama Nazar Stodolia.

P2: While residing in Saint Petersburg, Shevchenko made three trips to the regions of Ukraine, in 1843, 1845 and 1846. The difficult conditions under which his countrymen lived had a profound impact on the poet-painter. Shevchenko visited his still enserfed siblings and other relatives, met with prominent Ukrainian writers and intellectuals such as: Yevhen Hrebinka, Panteleimon Kulish, and Mykhailo Maksymovych, and was befriended by the princely Repnin family especially Varvara Repnina.

P3: In 1844, distressed by the tsarist oppression and destruction of Ukraine, Shevchenko decided to capture some of the homeland’s historical ruins and cultural monuments in an album of etchings, which he called Picturesquue Ukraine. He also wrote five poems: “Кавказ», «Великий льох», «Наймичка», «І мертвим, і живим…» and the world known  «Заповіт».

4. Україномовний блок

  У засланні

Вч. У 1846р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній  комісії та почав змальовувати й описувати історичні памятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому – видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов’янських народів. Основний програмний документ організації – «Книга буття українського народу», написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших словянських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину ІІ, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.

Уч.1: 5 квітня Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Його звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон». Після закінчення слідства поет засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати та малювати. Це найбільше обурило Тараса. Але він продовжував писати, ховаючись від унтерів та офіцерів. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу.

Уч.2: У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. Шевченко багато читав, писав, малював. Але через донос офіцера, у поета було вчинено обшук і в 1850 р. його переведено до Новопетровського укріплення – на півострові Мангишлак. У цій мертвій глухомані Шевченка протримали майже сім років. Щоденна муштра підточувала сили, а кепкування, дріб’язкові причіпки й брутальні окрики глибоко ображали гідність, викликали душевний біль.

Уч.3: На початку 1860 р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення, але офіційного дозволу Шевченку довелось чекати аж до серпня. Повернення поета до Петербурга вітали всі прогресивні сили країни. Оповитий ореолом борця-мученика, він викликав велике захоплення, особливо у молоді. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.

5. Англомовний блок

Death of Shevchenko

The last self-portrait. 1860

T. Taras Shevchenko spent the last years of his life working on new poetry, paintings, and engravings, as well as editing his older works. But after his difficult years in exile his final illness proved too much. Shevchenko died in Saint Petersburg on March 10, 1861. He was first buried at the Smolensk Cemetery in Saint Petersburg.

P1: However, fulfilling Shevchenko’s wish, as expressed in his poem “Testament” (Zapovit), to be buried in Ukraine, his friends arranged to transfer his remains by train to Moscow and then by horse-drawn wagon to his native land. Shevchenko’s remains were buried on May 8 on Chernecha Hora (now Tarasova Hora) by the Dnieper River near Kaniv.

P2: A tall mount was erected over his grave, now a memorial part of the Kaniv Museum-Preserve. Dogged by terrible misfortune in love and life, the poet died seven days before the Emancipation of Serfs was announced. His works and life are revered by Ukrainian and his impact on Ukrainian Literature is immense.

6.  Україномовний блок.  

Спадщина

Вч. Смерть Шевченка в розквіті творчих сил була величезною втратою не тільки для української літератури, а й для всього вітчизняного письменства і визвольного руху. Та його поезія жила, діяла, поширювалася в списках та російських і закордонних виданнях (празьке видання «Кобзаря» 1876р. включало більшість поза цензурних творів поета). З 60-х рр.. ХІХ ст. зявляються перші закордонні праці про його життя і творчість та переклади творів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу.

Уч.1: Важко переоцінити також роль Шевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліття вперед подальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес.

Уч.2: Шевченко, ім’я якого стоїть нарівні з іменами Пушкіна, Лєрмонтова, Байрона, Міцкевича, підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу. Великий вплив мала творчість Шевченка на літератури слов’янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.), який був виразно помітним уже в другій половині ХІХ ст.

Уч.3: Шевченкова поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ’яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.

7. Англомовний блок

  Monuments and Memorials.

T. There are many monuments to Shevchenko throughout Ukraine, most notably at his memorial in Kaniv and in the centre of Kyiv. Among other notable monuments to the poet located throughout Ukraine are the ones in Kharkiv, Lviv, Luhansk and many others.

Outside of Ukraine, monuments to Shevchenko have been put up in several locations. The modern monument located in Saint Petersburg was erected on December 22, 2000. There are Shevchenko monuments and museums in the cities of Kazakhstan where he was later transferred be the military: Aqtau and nearby Fort Shevchenko and a street after him in Vilnius, where he also lived  T. G. Shevchenko University in Tiraspol, the capital of Transnistria, is the main university of that region.

P1: After Ukraine gained its independence, some Ukrainian cities replaced their statues of Lenin with statues of Taras Shevchenko, local authorities renamed the streets or squares to Shevchenko. Outside of Ukraine monuments to Shevchenko have been put up in many countries, usually under the initiative of local Ukrainian diasporas. 

P2: In 2001, the Ukrainian society “Prosvita” raised the initiative of building of building a Church near the Chernecha Mount in Kaniv, where Taras Shevchenko is buried. The initiative got a rather supportive response in the society. Since then many charity events have been held all over the country to gather donations for the above purpose. A marathon under the slogan “Let’s build a Church for the Kobzar” by the First National Radio Channel of Ukraine collected 39,000 hryvnias in October 2003.

P3: A Taras Shevchenko Museum and Memorial Park Foundation is located in Toronto, Canada. There is a statue of Taras Shevchenko at Ukraine Square in Curitiba, Brazil. On 26 June 2011 a bronze and granite statue of Taras Shevchenko, created by Leo Mol, was unveiled in Ottawa, Canada.

3. Summing-up

Shevchenko’s Poetry

T. I know you have learnt many Shevchenko’s poems.  Now we want to listen them in two languages.

Уч.1:                Заповіт

       Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани, і гори –

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… а до того

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

P1:               My Testament

When I am dead, bury me

In my beloved Ukraine,

My Tomb upon a grave mount high

Amid the spreading plain,

So that the fields, the boundless steppes,

The Dnieper’s plunging shore

My eyes could see, my ears could hear

The mighty river roar.

When from Ukraine the Dnieper bears

Into the deep blue sea

The blood of foes… then will I leave

These hills and fertile fields –

I’ll leave them all and fly away

To the abode of God,

And then I’ll pray… But till that day

I nothing know of God.

Oh bury me, then rise ye up

And break your heavy chains

And water with the tyrants’ blood

The freedom you have gained.

And in the great new family,

The family of the free,

With softly spoken, kindly word

Remember also me.

Translated by E. L. Voynich

                                                                                  London, 1911

Уч.2:                 Причинна (уривок)

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

І блідий місяць на ту пору,

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

P2:                    The Mighty Dnieper

The mighty Dnieper roars and bellows,

The wind is anger howls and ravels,

Down the ground it bends the willows,

And mountain-high lifts up the waves.

The pale-faced moon picked out this moment

To pick out from behind a cloud,

Like a canoe upon the ocean

It first tips up, and then digs down.

The cocks don’t crow to wake the morning,

There’s not as yet a sound of man,

The owls in glades call out their warnings,

And ash trees creak and creak again.

                                                    Translated by John Weir, Toronto

Уч.2              Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?

P.3:                    My Thoughts

My thorny thoughts, my thorny thoughts,

You bring me only woe!

Why do you on the paper stand

So sadly row on row?...

Why did the winds not scatter you

Like dust across the steppes?

Why did ill-luck not cradle you

To sleep upon its breast?... 

                                                    Translated by John Weir, Toronto

Вч. 1840 р. – уперше видано твори Т. Г. Шевченка. Відтоді нова українська літературна мова стала на плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації, хоч скільки б на ньому не було заборон, крові та сліз найкращих синів України.

                             (Звучить пісня про Україну)