Інтегрований урок з української мови та інформатики. Краса людини - це багатство. (Урок розвитку зв'язного мовлення. Твір-нарис про людину-видатного представника певної професії

Міністерство освіти і науки україни рубіжанський професійний хіміко-технологічний ліцей

Інтегрований урок з української мови та інформатики.

Краса людини - це багатство. (Урок розвитку зв'язного мовлення. Твір-нарис про людину-видатного представника певної професії).

Кравченко К.В., викладач інформатики

Калугіна С.М., викладач української мови                 2015 р.

 

Тема:  Краса людини - це багатство. (Урок розвитку зв'язного мовлен­ня. Твір-нарис про людину-видатного представника певної професії).    (Слайд 1-2 ).

Мета: систематизувати знання про публіцистичний стиль,ознайомити з жанром публіцистичного стилю – нарисом та його особливостями, розвивати вміння учнів аналізувати текст даного стилю, навички логічного мислення, уміння створювати монологічне висловлювання,комп’ютерну презентацію, виховувати пошану до людей різних професій.

 

Тип уроку. Інтегрований урок української мови та інформатики.

Обладнання. Комп'ютери, пам’ятка «Як писати нарис», інструкція з написання нарису, зразки творів-нарисів, портрети відомих перукарів, презентація до уроку, відеоролик.  

Внутрішньопредметні зв’язки : лінгвістика.

Міжпредметні зв’язки : українська література, перукарська справа, інформатика, історія, світова література.

Цілі:

Учні мають знати:

- типи і стилі мовлення;

- особливості публіцистичного стилю;

- послідовність виконання творчих робіт.

Учні мають уміти:

- узагальнювати вивчений матеріал,

- використовувати його на практиці,

- розрізняти тексти різних стилів мовлення.

 

 

Епіграфи до уроку.

 

Зовнішність має велике значення в житті людини, і важко уявити собі людину, брудну, неохайну, яка б уміла слідкувати за своїми вчинками (Антон Макаренко).

В людини все повинно бути прекрасним: і душа, і одяг, і вчин­ки... (Антон Чехов).

 Коли хочеш, щоб було добре зроблене, зроби це сам.

Корінь праці гіркий, але овоч солодкий

(Усна народна творчість).

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

Учитель інформатики:

Нагадування про правила техніки безпеки на уроці(слайд 3).

- Доброго дня, дорогі діти. Сьогоднішній урок буде незвичним, оскільки він буде поєднувати два предмети - українську мову та інфо­рматику.

Вчитель мови (вступне слово):

Найбільшим і найдорожчим добром у кожного народу є його мова - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку на­род складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почу­вання.

Яке це диво - людська мова! Вона дає можливість людині чути, сприймати, думати, говорити. Без мови неможливе життя жодної лю­дини: чи то лікаря, чи вчителя, чи юриста, чи вченого-математика, чи будь-кого іншого. Мова - це шлях, яким людина йде від колиски до ус­відомлення себе громадянином. її потрібно не лише любити, а й берег­ти, вивчати і знати.

     Мовлення ж - це спілкування людей між собою за допомогою мо­вних засобів; це манера говорити, спосіб висловлювати свої думки.

Тому сьогодні ми з вами в черговий раз поринемо у безмежний світ зв'язного мовлення. Але своє мовлення, діти, ви розвиваєте не тільки на уроках української мови і літератури, а й на уроках світової літератури, історії, біології, математики та інформатики.

II.   Повідомлення теми й мети уроку.

Вчитель мови.

Епіграф(слайд 4) .

        Після закінчення ліцею ви отримаєте свідоцтва здобуття робітничої кваліфікації – перукар .  

       Яку б професію Ви не обрали, ким би не стали в майбутньому, але ця професія повинна приносити вам насолоду. Ще у 18 столітті видатний український філософ Григорій Савич Сковорода у своєму трактаті «Розмова , звана Алфавіт чи Буквар світу» розкриває ідею «сродної праці», розкрийте це поняття(слайд).

– "Сродна" праця - це самопізнання та самовдосконалення людини на основі життєвої діяльності.

– Праця - це всеперемагаюча сила, без якої не може бути щастя й добра.

– Праця приносить радість тоді, коли є "сродною", тобто відповідає індивідуальним природним нахилам людини.

– Щоб бути щасливим, треба пізнати себе, свої здібності, відповідно до них вибрати вид суспільно корисної праці.

– Праця, відповідно, не засіб існування, а найбільша життєва потреба і насолода.

- Який висновок можемо зробити з почутого?

(Не місце красить людину, а людина місце).

 III. Актуалізація опорних знань учнів.

1. З інформатики:

 Вчитель інформатики

Завдання: Скласти кросворд(слайд 6).

 

2. З української мови:

Вчитель мови:

Як ви помітили, що, вивчаючи комп'ютер, знайомлячись з історі­єю його виникнення та значенням в житті сучасного суспільства, ви користувались рідною мовою та мовленням. У своєму мовленні ви часто допускаєте ряд помилок: неправильне наголошення слів, повторення од­них і тих же слів та інші. Тому зараз ми будемо продовжувати розвивати і збагачувати своє мовлення, намагаючись уникнути вказаних помилок.

Діти, скажіть, із чим найтісніше пов'язане мовлення?

(Зі стилем мовлення, тобто манерою говорити, способом вислов­лювати власні думки.)

Правильно, мовлення пов'язане із сферами його застосування, із стилем мовлення. Тому давайте зараз пригадаємо все, що ми знаємо про стилі і типи мовлення.

Сьогодні на уроці ми уявимо себе журналістами.

- Що важливо для професії журналіста?

(зібрати матеріал і правильно його оформити).

- Кожен журналіст повинен добре володіти стилями мовлення,а тому

- назвіть стилі мовлення;

- які типи мовлення Ви знаєте?

- назвіть особливості публіцистичного стилю(слайд 7 ):

1. Це мова газет і журналів

2. Висловлювання на тему суспільного життя

3. Поєднання логічного викладу з емоційно – експресивним забарвленням

Основні ознаки(слайд  8) :

- доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал);

- логічність доказів і полемічність викладу;

- поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, викладення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

- широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор,гіпербол та ін.).

Жанри публіцистичного стилю

Промови, виступи , стаття, нарис.

 IV.  Мотивація навчальної діяльності.

 

А тепер прошу звернути вашу увагу на монітор комп'ютера( слайд 9-11).

(Під музику вчитель мови демонструє слайди із зображенням лю­дей, а вчитель інформатики в цей час відкриває документи з портре­тами на дитячих комп'ютерах).

Діти, кого ви побачили на моніторі комп'ютера? (Зображення лю­дей, різних за віком, зовнішністю ).

А тепер подивіться на картини на моніторі. Кого ви бачите на них? (Це     портрети Долорес Кондрашової, Олександра де Парі, Влада Лісовця).

Так, перед вами промайнули постаті різних людей однієї професії. І сьогодні на уроці ми будемо описувати реальну людину, особистість з характером, її духовністю, зовнішністю, конкретними вчинками, намагаючись побачи­ти не тільки зовнішню, а й внутрішню красу.

 

  V. Основна частина. Вивчення нового матеріалу.

Учитель мови

Діти, як ви думаєте, що означає описати людину? На що слід звер­тати увагу, описуючи її? (Описуючи людину, слід звертати увагу на її зовнішність та внутрішні якості).

Слайд 12.

Зовнішність	Внутрішні якості
1. Вказівка на вік 2. Зріст:   3. Постава:   4. Риси обличчя та його особливості: очі – ніс – волосся – губи – брови – вираз обличчя – жести – 5. Одяг.	Доброта Чуйність Привітність Інтелігентність Щирість Чесність Охайність Злість Нахабство Зверхність Стриманість Скромність Відповідальність Ввічливість Тактовність

 

Правильно, описати зовнішність людини - це значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати змінні чи постійні ознаки її образу.

Молодці. Як ви помітили, описати зовнішні риси людини легше, ніж її внутрішній світ. Портрет людини, діти, подивіться навколо, може бути живописним, а може бути й словесним. Виразними та емоційно наснаженим роблять словесний портрет художні засоби.

А які художні засоби ви знаєте? (Епітети, порівняння, символи, алегорія, гіпербола, повтори, літота та інші). Ми ще повернемось до них.

      До сьогоднішнього уроку готувалися всі учні: добирали матеріал про видатного перукаря, працювали з додатковою літературою.

   Учитель мови

Дізнатися про нарис , як один із видів публіцистичного стилю – наступне наше завдання. Тому час обговорення(слайд 13): 

- Що таке нарис?

Нарис - це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються дійсні життєві факти, події, конкретні люди.

Нарис — це твір суспільно-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики.

- До якого літературного жанру наближається нарис?

За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели.

- Чи можуть в нарисі діяти герої?

Переважна більшість нарисів характеризується тим, що в них виклад наукових даних базується на основі розгортання сюжету, в якому діють люди. Введення героїв у розповідь надає відтінку художності, що проявляється у використанні прийомів, відомих художній літературі.

- Що відрізняє нарис від цих жанрів

Немає чіткої фабули. В нарисі вона подекуди намічена і має фрагментарний характер

- Що таке фабула?

Фабула - хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі в послідовному порядку.

- Розповідь у нарисі ведеться від чийого імені?

Один із способів передачі думок в даному жанрі - виклад від імені першої особи множини.

- Чи доводилося читати Вам нариси раніше?

На уроках літератури ми вивчали нариси “Тарас Шевченко” Д.Красицького, “І.Я.Франко” А.Кримського; “Древній Київ” та “Старовинне місто” Н.Забіли і інші.

- Які теми може розкривати нарис?

Тематика нарисів різноманітна : розповідь про сьогоднішнє суспільне життя, про історію народу, про митців літератури, про природу рідного краю.

- На початку обговорення Ви сказали, що нарис - це художньо-публіцистичний твір. Що ж є характерного в нарисі, що притаманне художньому стилю?

Введення в розповідь героїв, фабули чіткої немає, але частково вона присутня, зв’язок із життям, наближається до оповідання чи новели, можуть використовуватися деякі художні прийоми ( епітети, порівняння, метафори, гіперболи).

- Які ж ключові слова ми підберемо, щоб охарактеризувати даний жанр? 

Дійсні життєві факти, конкретні люди, художньо- публіцистичний стиль, немає чіткої фабули.

 

Учитель

 

  Створення пам’ятки

Учитель

Щоб написати нарис нам потрібно створити пам’ятку « Як писати нарис». Тож запрошую вас разом з учителем інформатики звернутись  до наступного слайду(14). 

  Як написати нарис про людину

 

Пам’ятка

Як писати нарис

1. Вдумайтесь в тему, обрану для нарису.
2. Визначте адресата й мету висловлювання.
3. Сформулюйте основну думку.
4. Зберіть і систематизуйте необхідну інформацію про героя нарису. Доберіть переконливі докази для своїх тверджень (приклади з життя, висловлювання інших людей).
5. Продумайте композицію нарису (вступ, основну частину, закінчення). Придумайте назву.
6. Подбайте про мовленнєве оформлення: вживайте мовні засоби, характерні для публіцистичного стилю.
7. Напишіть текст на чернетці, відредагуйте його, а потім перепишіть у чистовик.

 

На думку Горького, «віссю нарису … завжди повинні бути живі люди». Є ще одне важливе уточнення письменника: нарис коштує десь між дослідженням і розповіддю. Цей нелегкий жанр дійсно вбирає в себе і раціональність фактів, і емоційно-образне їх відображення. У хорошому портретному нарисі документалізм, публіцистика та художня творчість гармонійно взаємодоповнюють один одного, і розповідь про людину стає правдивим, цікавим і живим оповіданням.

Інструкція

1. Нарис — один з найбільш трудомістких журналістських матеріалів. У центрі портретного нарису — особистість, характер. Приступаючи до написання твору, позначте для себе два вектора, два об’єкти майбутнього життєпису. Перший — це соціальні відносини вашого героя з його оточенням, другий — його внутрішнє життя.
2. Написанню нарису передує збір матеріалів про ваш герой. Бесіди з ним і інтерв’ю з тими, хто його добре знає — основні джерела інформації. Головне — зрозуміти людину, про яку будете писати, відчути його, дізнатися про те, чим він живе, чим пишається у цьому житті і про що найбільше шкодує. Виберіть ключові моменти.
3. Без посилання на основні віхи біографії в нарисі не обійтися, але головне тут — не підмінити цікаву розповідь викладенням анкетних даних. Читачеві цікава людська натура в дії. Розповісти про позитивні риси характеру вашого героя (чесності, працьовитості, наполегливості та інших) ви повинні не простим перерахуванням, а фактами. Покажіть, як він поводився в неординарних ситуаціях, у драматичні моменти свого життя.
4. Описуючи той чи інший вчинок героя вашого нарису, покажіть його мотивацію. При цьому важливо образно прокоментувати індивідуальні та типові риси характеру, психологічні особливості особистості. І вам, і читачеві повинні бути цікаві оригінальні думки обраного вами особи.
5. Кожна людина неминуче пов’язаний і з суспільно-політичними, і з економічними, і з соціально-моральними процесами, що відбуваються в суспільстві (як неакадемічних це звучить). Важливо вміти в ту чи іншу подію індивідуального життя показати зв’язок з цими процесами, ставлення до них. Спробуйте співвіднести соціальний досвід вашого героя з досвідом його покоління. Можливо, у вас вийде зробити якусь реконструкцію історичної події через факт, яскраву деталь його біографії.
6. Якщо ваш вибір — персона з великими громадськими заслугами, підкресліть прикладами значимість всіх досягнень. Публіцистична складова в такому нарисі буде значною, а тема духовних шукань, творчості — однієї з основних. У хорошого нарису є одне примітне якість. Він дає читачеві не тільки пізнання чужого життя, іншого життєвого досвіду, помилок і мрій, але й підштовхує до осмислення своїх.

 

Зверніть увагу

Початківців очеркистов часто хвилює питання: чи допустимо авторський вимисел у нарисі? Фантазія, ніяк і нічим не пов’язана з реальними подіями з життя людини, є неприйнятною. А ось домисел як художній прийом доречний, якщо немає спотворення самого факту. Класичний приклад — опис настрою людини в тій чи іншій ситуації. Достовірно це може знати тільки сама людина. Але припустити і образно описати емоції героя в конкретних обставин можна.

 

Корисні поради

Будьте уважні до деталей і будь унікальності в жизнеустройстве героя вашого нарису. Постарайтеся відкрити в обраному індивідуумі особливі риси характеру, «родзинку» у професії або хобі, своєрідність у відносинах з рідними та друзями. Спробуйте описати його незвичайний погляд на звичні речі. Будь-який «говорить» штрих може зробити образ живим і привабливим.

V. Підсумки уроку.
Вчитель мови:

     З роботою всі справились, а тепер підводимо підсумки нашого уроку(слайд 14).

     Сьогодні, готуючись до написання твору-нарису, ви використовували власні спостереження, знання про стилі та типи мов­лення, а також теоретичні відомості і практичні навички з інформати­ки. Я думаю, що ніхто зі мною не буде сперечатися, коли я скажу, що своє мовлення ми розвиваємо всюди, навіть на таких уроках, як мате­матика та інформатика.

    На уроці ми описували реальну людину, особистість з характером, її духовністю, зовнішністю, конкретними вчинками, намагаючись побачи­ти не тільки зовнішню, а й внутрішню красу.

   Слайд 16.

 «Продовж речення»

Як епіграф розкриває зміст уроку ?

«Найважливіше, що я засвоїв,— це...»

«Найцікавішим для мене було…»

«Найскладнішим на уроці виявилося…»

«Ще варто попрацювати над…»

 

 

VI. Домашнє завдання.

Використовуючи матеріал сьогоднішнього уроку, дописати твір-

нарис про людину – представника певної професії і створити презентацію.

Для написання нарису нам потрібно:

-визначитися з темою;

- дібрати матеріал,факти, конкретний ілюстративний матеріал;

-дати особисту оцінку висловлюваному;

- дотримуватися послідовності викладу думок.

 

Додаток

 Нарис
Нарис – різновид твору-опису, в якому зображено дійсні факти, події і конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій або зображенню людей, яких особисто знає автор.

Тематика нарисів:
– суспільно-політична;
– побутова;
– історична;
– психологічна.
Вирізняють два основні рівновиди нарису: художній (зображення осіб і подій, що досягається за допомогою домислу) та і науковий (праця з певної проблеми, здебільшого гуманітарного характеру, до якої входять дослідження з ряду взаємопов’язаних питань).

Особливості твору-нарису
1. Невеликий за обсягом.
2. Немає чіткої, завершеної фабули.
3. Нарис створюється в художньо-публіцистичному стилі.
4. Головна мета нарису полягає в тому, «щоб демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше невідомі факти».
5. Виклад наукових фактів або суспільних явищ базується на основі розгортання сюжету, в якому діють люди (введення героїв у розповідь надає твору відтінку художності).
6. Використання художніх засобів.

 

Наводимо приклад твору-нарису.

Наші духовні провідники

(твір-нарис)

Кожен з нас шукає свій ідеал. Це може бути людина, твір мистецтва, витвір художнього слова, літературний герой. Обраний ідеал стає провідником і особливо тоді, коли він духовно багата людина.

Для мене ідеалом є київський князь Володимир Мономах, який сів на великокняжий стіл 1113 року. Його дії як князя були спрямовані на зміцнення Київської Русі: він зумів об’єднати навколо Києва близько трьох чвертей усіх руських земель і припинити на деякий час їхній феодальний розпад; уславився як оборонець Русі від половецьких нападів. Його визнавали Візантія, Західна Європа. Мономах зумів помножити вагу Київської Русі на міжнародній арені.

Але народ України знає князя не лише як державного діяча, а й як талановитого письменника, який у своєму невеликому творі «Повчання» розповів про найважливіші моменти свого життя і своєї доби, виявив неабияку начитаність. За жанром це твір – повчання дітям. Цей жанр був досить поширений у середньовічній літературі. За зразки Володимир міг мати повчання Соломона синові з «Притч Соломона», заповіді дванадцяти патріархів, англосаксонські «Батьківські повчання» та ін.

Однак за своїм змістом, ідеями, структурою «Повчання» Володии-ра Мономаха, як на мою думку, є самостійним оригінальним витвором князя.

Вступна частина твору насичена виписками з богослужебних книг, якими автор передає бентежний стан своєї душі. Він прагне уславити Бога, показати, що божої ласки можна домогтися трьома добрими справами: покаянням, сльозами й милостинею.

Мою увагу привернула та частина «Повчання», де князь малює ідеальний образ правителя, перелічує його обов’язки перед своїми підданими, перед самим собою. Він повчає дітей не забувати убогих, не дозволяти сильним знущатися зі слабших, не вбивати, дотримуватись клятви, стерегтися гордощів, не збирати скарбів, поважати старших і молодших, не лінуватися, остерігатися брехні, пияцтва, розпусти. Ці повчання можна назвати Кодексом духовності. Істини, закладені в ньому, є актуальними і сьогодні.

Особливу увагу Володимир звертає на обов’язки князя як керівника держави, князя-воїна. Інтереси Русі, держави, народу він ставить вище за особисті.

Цю частину «Повчання» можна назвати дидактичною, оскільки в ній закладені основи добропорядності, доброзичливості, тобто тих людських чеснот, які можна об’єднати поняттям «духовність».

Свої настанови дітям Мономах підкріплює прикладами з власного життя. Коли на нього пішов війною Олег, Володимир добровільно

віддав йому Чернігівську землю, щоб тільки припинити усобиці. Його життя минуло в походах проти половців і в труді, і цей факт є також показовим для керівників сучасної України.

Я високо ціную внесок Володимира Мономаха в розвиток і зміцнення своєї держави. Він справді був великим патріотом, дбав про Русь, державу, а тому й народ допомагав своєму князю у скрутні хвилини. Князівська ж любов до народу межувала з почуттям обов’язку. Дії князя вчать мужності, сміливості, порядності. За це йому честь і слава.

Дай Боже, щоб наша Україна якомога швидше поповнилася людьми, які не забували б, що в їхніх жилах тече народна кров.

 

 

Нарис про Велику людину

   
Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. А ще незмінно — окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, — історична постать! Те, що Михайло Сергійович Грушевський — перший президент України, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. Влада прагнула доказати, що Україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». Окрім того, Грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім’ям. Він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у XIX столітті(народився в 1866 році)і 34 роки в XX столітті(помер у 1934 році). Ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність. Усе своє життя великий український учений та історик, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення української держави. Придивляюся до рис обличчя Михайла Сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. Думаю: ось так йому боліло за Вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. Грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. Його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в Україні 1917-1921 pp. Саме це викликало шалену лють із боку імперських великодержавників. Для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам’яті народу. Відновлення державності України в 1991 році врятувало спадщину М. С. Грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча(понад 2 тис. праць)була накладена заборона. Навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: М. Грушевський похований на Байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім’ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. Навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити Грушевського від рідного народу. Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла. Він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «А що ти зробиш для України? До чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля?» Мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.