ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК "ЗИМОВА ФАНТАЗІЯ"

 

 

Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що особистісно орієнтоване навчання ставить сьогодні в центр усієї освітньої системи особистіть дитини. Особистісно-орієнтоване навчання в більшій мірі, ніж традиційне, відповідає можливостям і здібностям дитини. При здійсненні особистісно-орієнтованого підходу в навчанні необхідно спиратися на суб'єктивний досвід учня, а також враховувати індивідуальну вибірковість учня до форм завдань, типу і виду матеріалу, що вивчається.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

•     розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;
•     розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;
•     допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;
•     формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

      

           Сутність особистісно зорієнтованого навчання полягає в тому, щоб:

-визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти;

-формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення в межах соціокультурних і моральних цінностей;

-“озброїти” учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання та іншими, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в цілому.

Які засоби допомагають втілити ідею особистісно орієнтованого навчання?

1.               Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду учнів.
2.               Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу.
3.               Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь.
4.               Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього видів та формів навчального змісту.
5.               Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.

 6.Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні

 7.Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах  роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.

 

 Таким чином, основою технології особистісно орієнтованого навчання є принцип суб'єктивності освіти, який реалізується в таких дидактичних вимогах:

•     навчальний матеріал повинен забезпечити виявлення змісту суб'єктного досвіду учня;

          -стимулювання учнів до самостійного вибору і використання найбільш значущих для них способів опрацювання навчального матеріал з метою забезпечення можливостей самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

•     забезпечення контролю й оцінки не тільки результату, а головним чином, процесу навчання, які здійснює учень, засвоюючи навчальний матеріал;
•      

 Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. В цьому разі урок підпорядковано не повідомленню та перевірці рівня знань, а виявленню самої дитини у процесі здобуття цих знань.   

 Особистісно-орієнтований урок, реалізований з урахуванням його цінностей, педагогічних цілей відрізняється від традиційного уроку. (Таблиця1. Порівняльна характеристика діяльності педагога при проведенні традиційного та особистісно-орієнтованого уроку

Традиційний урок	Особистісно-орієнтований урок
Навчає всіх дітей встановленій сумі знань, умінь і навичок.	Сприяє ефективному накопиченню кожною дитиною свого власного особистого досвіду.
Розподіляє навчальні завдання, форму роботи дітей і демонструє їм зразок правильного виконання завдань.	Пропонує дітям на вибір різні навчальні завдання і форми роботи, заохочує дітей до самостійного пошуку шляхів рішень цих завдань.
Намагається зацікавити дітей у тому навчальному матеріалі, який пропонує сам учитель.	Прагне виявити реальні інтереси дітей і узгодити з ними підбір і організацію навчального матеріалу.
Передбачає додаткові індивідуальні заняття з відстаючими дітьми.	Веде індивідуальну роботу з кожною дитиною.
Здійснює планування дитячої діяльності в певному руслі.	Допомагає дітям самостійно спланувати свою діяльність.
Оцінює результати роботи дітей, помічаючи і виправляючи допущені ними помилки.	Заохочує дітей самостійно оцінювати результати їх роботи і виправляти допущені помилки.
Визначає правила поведінки в класі і стежить за їх виконанням.	Вчить дітей самостійно виробляти правила поведінки і контролювати їх виконання.

Таким чином, особистісно-орієнтоване навчання надає кожному учневі можливість вивчити навчальний матеріал на різних рівнях (але не нижче базового), залежно від інтелектуальних здібностей та індивідуальних переваг.
          Сьогодні саме особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів,батьів і суспільства в цілому.Порівняльна таблиця особливостей традиційного навчання і особистісно орієнтованого красномовно про це свідчить:

Традиційний підхід

Особистісно-орієнтований підхід

Позиція учня: учень — підлеглий об'єкт навчальних впливів, учень "повинен", учень - ще не повнозначна особистість. Позиція вчителя: учитель наставник, єдина ініціативна особа, вій завжди правий, іде "з предметом до дітей".  Метод засвоєння знань базуються на повідомленні го­тових знань, навчанні за зразком, механічній пам'яті, вербальному викладенні ма­теріалу, репродуктивному відтворенні. Процес навчання характеризується низькою мотивацією навчальної діяльності, самостійне цілевизначення відсутнє, цілі навчання ставить учитель, план також нав'язується вчителем, учні ізолюються від спілкування один з одним, переважна пасивність класу, низька мовленнєва діяльність дітей, слабкий зворотній зв'язок, орієнтування на середнього учня, відсутність індивідуального навчання, підсумковий аналіз та оцінювання діяльності дитини виконуються вчителем. Результат: реалізація навчальних цілей перетворюється в роботу "з-під палки", звідси — небажання вчитися, виховання ліні, невміння дитини реалізувати себе в житті

Позиція учня: учень – суб'єкт навчальної діяльності, рівний партнер спілкування, учень — повнозначна особистість, кожен має здібності, багато дітей обдарованих. Позиція учителя: вчитель –помічник, котрий вчасно вміє почути, помітити, підправити, підтримати кожного, залучити до співпраці. Методи засвоєння знань спрямовані на створення можливостей самопізнання дитини ("Пізнай себе!"), її самовизначення ("Вибирай себе!"), самореалізації ("Ви­являй себе!"), на спільний розвиток школярів ("Дій спільно!"), на розвиток прагнення змінити себе, вдосконалювати і саморозвивати ("Змінюй себе заради себе!"). Стиль ставлення вчителя до учнів; не забороняти, а направляти; не керувати, а спів керувати; не вимагати, а переконувати; не командувати, а організовувати ; не обмежувати, а надавати свободу вибору. Процес навчання характеризується високою мотивацією навчальної діяльності, цілі навчання визначають учні, вони безпосередньо залучені до проектування уроку, передбачено використання різноманітних форм організації навчальної діяльності (робота в парах, гру­пова, індивідуальна робота) достатня мовленнєва діяль­ність дітей, постійний зворотний зв'язок, підсумковий аналіз та оцінювання учня ми своєї діяльності, своїх однокласників та вчителя. Результат: формування творчої, компетентної особистості

       

 Вчитель, готуючись до проведення особистісно-орієнтованого уроку, аналізує зміст навчального матеріалу, визначає види діяльності учнів, готує завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги.

 

Алгоритм роботи вчителя при проведенні таких уроку:

-визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

-ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

-планування уроку - етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

-вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

-мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів тощо;

-забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення, представлення теми;

-надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

-забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

-рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах - індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо. .

Основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку

•                   пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
•                   орієнтація на процес навчання;
•                   орієнтація на особистісні досягнення учнів;
•                   створення емоційно актуального фону уроку;
•                   чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;
•                   раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
•                   використання активних методів навчання;
•                   зв’язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;
•                   формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом. Вчитель має дотримуватися таких вимог:

•   чітко формулювати пізнавальні завдання, які можуть бути проблемними, спонукальними до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій;
•   зосередити увагу на діяльності слабких учнів;
•   не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

• навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання.
•                   Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

 

На таких уроках здобувачі освіти постійно співпрацюють з учителем у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням Щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомити й прийняти мету навчальної діяльності. На уроці мають бути створені позитивний настрій, відповідна мотивація, ситуація успіху, взаємопідтримка, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

Забезпечується участь дітей в організації навчальної діяльності через залучення до планування роботи, вибір рівня засвоєння виучуваного матеріалу та способів його фіксації, варіантів завдань, оцінювання результатів.

Обов`язково повідомляються запитання та завдання, за якими перевірятиметься рівень знань, умінь і навичок.

Обов`язковим елементом є рефлексія учня над власною діяльністю: доцільність обраного шляху вирішення поставлених завдань, форм і методів роботи, досягнення чи не досягнення цілей.

Оцінювання школяра проводиться в порівнянні з його попередніми успіхами.

 Необхідно чітко й переконливо інформувати учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці, залучаючи до цього самих учнів. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук та побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть необхідні надалі.

            Види завдань та вправ на уроках за особистісно орієнтованого навчання: Якими прийомами, формами, методами  користуюсь я на  уроках, щоб зацікавити учнів?

 У своїй  методиці  нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших Створення асоціативного куща, технологія «незакінченого речення»,  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації», « Криголам», «Ромашка запитань»,  Гудзики «Блума», «Дискусійна мережа», «Передай крейду», «Акваріум»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати , драмогерменевтичні прийоми кубик «Блума», «Диктант значень», «Так-ні», «Кольорові поля», «Хмарки думок»та ін.

 Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості. Упровадження інтерактивних технологій потребує від учителя розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Слід поступово вводити елементи інтерактивних технологій на окремих уроках, починаючи з найпростіших - робота в малих групах, парах, трійках, «мозковий штурм», «мікрофон» тощо.

 

Контроль знань відбувається за допомогою: групових і парних форм взаємоконтролю і взаємоаналізу; самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнями помилок, осмислення їх причин); взаємо- і самооцінювання (словесне, рейтингове тощо). Для того, щоб учні могли оцінити свою діяльність на уроці,можна запропонувати їм картки самооцінки. Хто вважає, що працював дуже добре на уроці зафарбує кружечок (листочок, трикутник)червоним кольором, хто працював добре –зеленим кольором, недостатньо – жовтим.

Коли підбивається підсумок уроку, вчитель традиційної школи зазвичай ставить такі запитання: “Чого ви навчилися на уроці?”, “Що нового дізналися?”

За технологією особистісно орієнтованого підходу, на мою думку, доцільнішими є такі запитання: “На якому етапі уроку найцікавіше працювати? Де ми витратили найбільше часу? Що нам заважало працювати злагоджено? Що треба було зробити інакше?”

Із сказаного попередньо бачимо, що наведена структура й особливості проведення особистісно-орієнтованого уроку значно складніші від технології проведення традиційного уроку. Закономірно постає питання: чи готова педагогічна громадськість та існуюча система освіти сприйняти і послідовно втілювати у  практику нові методи, прийоми і форми? За такого підходу на вчителя покладається більше вимог і завдань. Він має створити оптимальні умови для сприймання учнями навчального матеріалу та забезпечити його успішне засвоєння.

Вчитель, готуючись до проведення особистісно орієнтованого уроку, аналізує зміст навчального матеріалу, визначає види діяльності учнів, готує завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги.

 

У своїй роботі на уроках математики створюю різні ігрові , нестандартні ситуації, добираючи навчальний матеріал , враховуюючи особистістно-орієнтованого навчання. За традицією кожен урок починаю із цікавинок, хвилинки «чомусиків»,  додаючи цікаві відомості  за темами про тварин, про космос. навколишній світ та ін.А також пропоную дітям творчі завдання які розраховані на пошукову діяльність та  творче застосування набутих знань.

 Щоб математика була цікавою і доступною, використовую елементи японських кросвордів.Японський кросворд- головоломка, у якій, на відміну від інших кросвордів, зашифровано не слова, а зображення.Учні розв’язують приклади,записують відповіді. Розв’язавши всі приклади і розфарбувавши клітинки з відповідним номером, діти отримують зображення предмета, цифри, літери та ін.( Пропоную вашій увазі  декілька розробок матеріалів на додавання та віднімання  в межах 100, множення та ділення).

Використовую також образо-творчо-ілюстративні вправи. Учні мають обчислити приклад і розфарбувати певні частини малюнка відповідним кольором (малюнкова математпка) Ці вправи не тільки виробдяють обчислювальні навички, а й розвивають  зосередження, викликають емоційне задоволення результатами своєї праці.  Диференційований підхід здійснити допомагають дидактичні картки для усної лічби « Абетка і чотири арифметичні дії»  (поділюся , є зошити). Є також цікаві  казки про цифри, задачі від казкових героїв. Використовую у практичній діяльності «100 математичних диктантів»,завдання з логічним навантаженням. творчі тестові завдання на інтегрованій основі, що дає можливість здійснити міжпредметний зв’язок, підвищити пізнавальну активність дітей.

Діти полюбляють віршовані правила, задачі. Саме тут  я практикую віршовану табличку з різними фізичними вправами.На уроці економиться дорогоцінний час, а діти залюбки повторюють відомі їм вірші.

Я уже говорила за «Школу Ейдетики» , цікавий метод Цицерона Така гра із цифрами мобілізує уяву та увагу, що так необхідна на уроці.

 Рушійною силою процесу навчання є пізнавальний інтерес.Все повинно бути в комплексі,зміна різних видів діяльності, дає можливість  уникати втомленості. Запобігти помилкам, активно ліквідувати їх допомагають самородні довідники, схеми, таблиці. Нестандартні  математичні унаочнення у початкових класах застосовую з метою збагачення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвитку мислення та систематизації навчального матеріалу.

Завдання уроків української мови є не лише вироблення у здобувачів освіти міцних правописних навичок а й формування уявлень про багатство і красу рідної мови, про розмаїття мов та  взаємозв’язок між ними.

На уроках української мови використовую тематичні каліграфічні хвилинки про добро за творами В.Сухомлинського, підібравши абетку знайомлю з історією українського народу . , пропону дітям різноманітні мовознавчі цікавинки , наприклад____________________________________---із журналу.

Широко використовою блокову систему вивчення, абеткові кросворди, творчі завдання. Віршовані тексти, віршовані уроки- стимул до навчання.

Використовую  скрайбінг –це технологія візуальної інформації за  допомогою графічних символів та мовлення йде сприймання навчального матеріалу, робить навчання привабливим.

  Використову вправи:

Відстрочена відповідь. На початку уроку ставлю проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень може сформулювати, отримуючи необхідну інформацію під час уроку.

Заохочення. Дає змогу дитині переживати почуття задоволення своєю діяльністю,надає впевненості у своїх силах і можливостях, особливо несміливі невпевнені діти.

Створення ситуації успіху, взаємодопомоги.

Інтрига.

Проблематизація. Постає проблема, яку треба вирішити. Наприклад: “Як вдається вижити живим організмам при низьких температурах?”

Фантастична ситуація. Вчитель доповнює реальну ситуацію фантастикою. Можна запропонувати перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету; придумати фантастичну рослину (тварину) і розглянути її в реальному світі; розглянути навчальну ситуацію з незвичайної точки зору, наприклад, очима інопланетянина.

Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал, учитель зумисне припускається помилки. Наприклад, пропонує першокласникам розв'язати задачу: “У Мишка 8 рибок, а в Оленки - менше. Скільки рибок в Оленки ?”

Доцільно привчати дітей миттєво реагувати на помилки, розвивати уважність і готовність відповідати швидко.

Прес-конференція. Цей прийом використовується, починаючи з 3-4 класів. Учитель частково розкриває тему, пропонуючи учням завершити її розкриття самостійно, використовуючи підручники, посібники, довідкову літературу тощо.

Запитання до тексту. Перед вивченням навчального тексту учням пропонується скласти до нього запитання

          Завдання на створення можливостей самопізнання(«Пізнай себе!»): за поданим учителем планом, схемою, алгоритмом учень перевіряє виконану їм роботу, робить висновки про те, що вдалося, де були помилки; аналіз й оцінка характеру своєї діяльності в навчальному процесі; ступінь активності, ініціативності, позиція у взаємодії з іншими учнями.

  Завдання на створення можливостей для самовизначення («Обирай себе!»): включають аргументований вибір різного навчального матеріалу, способу виконання завдань ( з ким і як виконувати завдання), форми звітності про виконання завдання.

 Завдання на включення самореалізації («Перевіряй себе!») ці завдання вимагають творчості в змісті роботи, творчості в способі виконання роботи. :

 Завдання, які орієнтовані на спільний розвиток школярів («Створюй себе!»): «мозковий штурм», театралізація, групові проекти, інтелектуальні командні ігри; творчі спільні завдання з (або без) розподілу організаційних ролей в групі; спільний аналіз процесу й результату роботи.

          Завдання й група методів організації спільної роботи, які спрямовані на розвиток намірів змінити себе («Змінюй себе заради себе!»): завдання, які дозволяють добровільно обрати вид навчальної роботи, проаналізувати на добровільних засадах результати роботи самим учнем (само оцінювання); завдання на опрацювання своїх навчальних перспектив; завдання на вияв особистих якостей (ці завдання не оцінюються в балах).                

Саме такий урок можна назвати особистісно орієнтованим. Під час його проведення вчитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке слід засвоїти. За таких умов це знання стає особистісно значущим.

 

Отже, функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учням позиції справжнього суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності. Урок   в сучасних умовах повинен носити творчий характер. Потрібно запозичувати все найкраще в досвіді вчителів, самому шукати можливі, більш ефективні підходи пояснення нового матеріалу і повторення вивченого матеріалу.

 

Під час бесіди немає правильних (неправильних) відповідей – є різні позиції, точки зору. Учитель виділяє їх, потім починає обробляти з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він має не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості).

 Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому чітко визначені контекст та зміст бесіди, але їх передача організована як «зустріч» різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні використовую    інтерактивні технології. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу. Рушійною силою процесу навчання є пізнавальний інтерес

Рушійною силою процесу навчання є пізнавальний інтерес

 

 За даними амереканських вчених учень засвоює матеріал:

• під час лекції -  5%;
•  під час читання – 10%
• під час роботи з відео/ аудіо матеріалами – 20%;
• під час демонстрації – 30 %;
• під час дискусії  - 50%;
• під час практики – 75%;
• під час навчання інших чи відразу застосовуючи знання – 90%;

 

Враховуючи вищезазначене, вчитель має дотримуватися таких вимог:

- чітко формулювати пізнавальні завдання;

- спонукати до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій;

- зосередити увагу на діяльності слабких, невстигаючих учнів;

- не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

- навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання.

Для того, щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, доцільно використовувати різнорівневі завдання. Диференційований підхід - основна складова особистісно орієнтованого навчання, тому, готуючись до уроку, вчитель повинен добирати індивідуальні завдання для кожної дитини (завдання підвищеної складності, творчі, випереджувальні вправи, вправи на кмітливість, уважність тощо ), планувати роботу в парах, у групах.

Заохочування, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги – це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів. Але результативність їх використання залежить від майстерності вчителя.

 Добираючи завдання до уроку, слід пам’ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне – у дитини завжди має бути вибір, тому вчитель не „дає” завдання, а „пропонує”. Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці і заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували. В умовах особистісно орієнтованого навчання на уроці оцінюються рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання ), рівень научуваності (навчальні можливості ), рівень особистісного зростання.